Рішення № 75378738, 18.07.2018, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1034/18

18 липня 2018 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

18 червня 2018 року ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Тернопільського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області (надалі – відповідач), в якому просить суд зобов’язати відповідача внести зміни в актовий запис про шлюб №532 складеного 04.11.1962 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції в графі національність ОСОБА_2 вказати "полька".

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що у зв’язку із бажанням відновити та зберегти своє етнічне польське походження відповідно до положень Закону України "Про національні меншини в Україні" вона звернулась до Тернопільського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області із заявою про внесення змін в актовий запис про шлюб №532 складеного 04.11.1962 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції на її дідуся та бабусю – ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

Проте, Тернопільський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області видав висновок про відмову у внесенні таких змін, у зв'язку з тим, що зміна національності відділами ДРАЦС чинним законодавством не передбачена.

Позивач вважає даний висновок протиправним, оскільки документи які подано у відділ державної реєстрації актів цивільного стану та які додані до матеріалів даної адміністративної справи свідчать про достатні підстави для задоволення заяви про внесення змін у актовий запис про шлюб.

Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 червня 2018 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду на 18 липня 2018 року.

В судове засідання позивач не прибула, через канцелярію суду надала заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, причин неприбуття суду не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Таким чином, з огляду на вжиття судом всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення належним чином сторін про наявність судової справи за їх участю та можливість реалізації ними права захисту у судовому порядку їх прав та інтересів, зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, а також враховуючи відповідну заяву позивача про розгляд справи без її участі, - суд, у відповідності до положень частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за доцільне проводити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що в позові слід відмовити, виходячи з наступних підстав та мотивів.

ОСОБА_1 з метою відновлення етнічного походження свого роду звернулась до Тернопільського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області із заявою про внесення змін до актового запису про шлюб №532 складеного 04.11.1962 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції на ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в якій просила внести зміни в графі національність нареченої з "українка" на "полька".

Тернопільський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області відмовив позивачу у внесенні зазначених змін. Підставою для відмови зазначено, що чинним законодавством не передбачена зміна національності органами РАЦС. Крім того відповідач зазначив, що оскільки позивач звернувся із заявою про внесення змін щодо іншої особи, необхідно брати до уваги і їх власне ставлення до таких змін.

ОСОБА_1 вважає, що відмова у внесенні змін в актовий запис про шлюб порушує її право на відновлення етнічного походження свого роду, відтак звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Згідно з положеннями ст.ст. 1 та 3 Закону України "Про національні меншини в Україні" від 25 червня 1992 року (з наступними змінами та доповненнями) № 2494-XII (надалі – Закон № 2494-XII) Україна гарантує громадянам республіки незалежно від їх національного походження рівні політичні, соціальні, економічні та культурні права і свободи, підтримує розвиток національної самосвідомості й самовиявлення.

Усі громадяни України користуються захистом держави на рівних підставах.

При забезпеченні прав осіб, які належать до національних меншин, держава виходить з того, що вони є невід'ємною частиною загальновизнаних прав людини.

До національних меншин належать групи громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою.

Відповідно до ст. 4 даного Закону відносини, які виникають з приводу реалізації громадянами України прав і свобод, пов'язаних з їх належністю до національних меншин, регулюються Конституцією України, цим Законом, прийнятими на їх підставі іншими законодавчими актами, а також міжнародними договорами України.

Згідно норм ст. 11 Закону N 2494-XII громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність.

Частиною 2 ст. 300 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України від 01.07.2010 № 2398-VI "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" (далі – Закон № 2398-VI) відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх, формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд, здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

Приписами статті 9 Закону № 2398-VI державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону № 2398-VI внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану регулюється Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 року № 96/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14.01.2011 року за № 55/18793 (далі - Правила).

Пунктом 1.1. Правил визначено, що внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.

За приписами п. 1.7 Правил зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису.

Згідно з п. 2.13.3 та п. 2.15.9 Правил, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є висновок відділу державної реєстрації актів цивільного стану районного, районного в місті, міського (міст обласного значення), міськрайонного управління юстиції або дипломатичного представництва чи консульської установи України. Висновок відділу державної реєстрації актів цивільного стану складається зокрема, якщо під час державної реєстрації акту цивільного стану були допущені помилки (перекручення, пропуск відомостей, окремих слів або граматичні помилки чи вказані неправильні відомості).

Відповідно до п.п. 2.13.2 та 2.16.7 Правил, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, постанова адміністративного суду. На підставі рішення суду про внесення змін, доповнень або виправлень в актові записи цивільного стану вносяться відповідні зміни, які зазначені в рішенні суду.

Тобто, посилання відповідача на те, що зміна національності громадян в актових записах цивільного стану не належить до компетенції відділів державної реєстрації актів цивільного стану є необгрунтованою.

Водночас, суд звертає увагу на те, що для встановлення обґрунтованості прийняття рішення та вчинення дій органом державної реєстрації актів цивільного стану щодо відмови внести зміни до актового запису цивільного стану за заявою особи адміністративний суд вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення та/або вчинення відповідних дій, передбачених частиною 1 статті 22 Закону "Про державну реєстрацію актів цивільного стану". Таким чином, подані заявником документи, що були предметом розгляду органом державної реєстрації актів цивільного стану, досліджуються судом як докази у справі, а не як предмет спору.

Дослідивши оскаржуваний висновок, суд погоджується з обґрунтованістю його доводів та вважає його таким, що прийнятий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулась до суду з вимогою зобов’язати відповідача внести зміни в актовий запис про шлюб №532 складеного 04.11.1962 року на її бабу та діда, а саме змінити національність нареченої з "українка" на "полька".

Згідно частини 2 статті 300 Цивільного кодексу України фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

Водночас, у відповідності ч.2 статті 22 Закону "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться за заявою: особи, щодо якої складено актовий запис; одного з батьків, опікуна, піклувальника дитини; опікуна недієздатної особи; спадкоємців померлого; представника органу опіки та піклування під час здійснення повноважень з опіки та піклування стосовно особи, яка має право на подання такої заяви.

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Цивільного кодексу України особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.

Особисті немайнові права не входять до складу спадщини, як такі, що нерозривно пов’язані з особою спадкодавця (п.1 ч.1 ст.1219 Цивільного кодексу України).

Отже, зміна персональних даних є суб'єктивним особистим немайновим правом громадянина, яке за своєю природою реалізується лише за власним волевиявленням особи.

Аналізуючи вищенаведені акти законодавства, суд прийшов до переконання, що чинним законодавством не передбачено внесення змін в актовий запис цивільного стану складеного на інших осіб.

Крім того, на думку суду, позивач помилково ототожнює такі поняття як "внесення змін до акту цивільного стану" та "встановлення певних фактів, що мають юридичне значення", у даному випадку - встановлення приналежності особи до певної національності.

Заявляючи вимогу про внесення відповідачем змін в актовий запис про шлюб, змінивши в графі національність нареченої з "українка" на "полька", позивач фактично намагається не відновити свою національність, а встановити факт приналежності до польської національності своєї баби. При цьому, позивачем не надано доказів намірів баби змінити свою національність.

Суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що якщо вона має намір встановити той факт, що її родичка є полькою за національністю, вона має право звернутись до суду за правилами цивільного судочинства, для встановлення факту, що має юридичне значення. Однак, на час розгляду зазначеної справи позивачем не було додано до матеріалів справи рішення місцевого суду у порядку цивільного судочинства про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: про встановлення того, що ОСОБА_2 за національністю є полька, та інших доказів на підтвердження зазначеного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, позивачем не доведено, а судом не здобуто належних та допустимих доказів на підтвердження протиправності відмови відповідача у внесенні змін до актового запису про шлюб №532 щодо зміни національності нареченої – з "українка" на "полька". Тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Оскільки, адміністративний позов до задоволення не підлягає, то судові витрати за змістом ст. 139 КАС України позивачу не відшкодовуються.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Тернопільського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області про зобов’язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18 липня 2018 року.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Головуючий суддя Дерех Н.В.

копія вірна

Суддя Дерех Н.В.