Рішення № 75378642, 18.07.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2018 р. Справа№805/3247/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Толстолуцької М.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, см. Костянтинівка, Донецька область) до Костянтинівсько-Дружківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 85113, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, буд. 25, код ЄДРПОУ 42171400) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 7695/09/0746 від 12.04.2018 року ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області «Про відмову в перерахунку пенсії»;

- зобов’язати Костянтинівське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області провести з 01.10.2017 року перерахунок та виплату перерахованої пенсії, обчисленої з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року відрито провадження у справі № 805/3247/18-а та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 липня 2018 року суд замінив відповідача у справі його правонаступником – Костянтинівсько-Дружківським управлінням Пенсійного фонду України Донецької області (надалі – відповідач, управління, пенсійний орган).

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до положень частини третьої статті 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п’ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Щодо позиції позивача та заперечень відповідача.

У позовній заяві позивач зазначає, що є особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи та перебуває на обліку управління, проте, починаючи з 01 жовтня 2017 року відповідачем неправильно нараховується та виплачується державна пенсія, у зв’язку з цим 19 березня 2018 року він звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії відповідно до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», обчисленої з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Однак, рішенням № 7695/09/0746 від 12 квітня 2018 року управлінням, на думку позивача, безпідставно відмовлено йому в перерахунку призначеної пенсії.

Проте, на думку позивача, зазначене рішення є незаконним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки порушує його право на соціальний захист.

Вмотивовуючи свою позицію, позивач зазначив, що така умова, як проходження строкової служби, стосується лише осіб, що брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Тому, оскільки стаття 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017 застосовується з 01 жовтня 2017 року, у нього з’явилося право на перерахунок пенсії саме з 01 жовтня 2017 року.

Отже, з огляду на вищезазначене і на те, що позивач є військовослужбовцем (в розумінні статті 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»), який брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, пенсія по інвалідності має бути виплачена з розрахунку п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року.

Відповідач заперечив проти задоволення зазначених вимог позивача, просив у задоволенні його позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Так, згідно наданого відзиву від 21.06.2018 року вих. № 1921/09/0746, який надійшов на адресу суду 22 червня 2018 року відповідач зазначив, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в ОСОБА_2 об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України з 11.10.2011 року як отримувач пенсії по інвалідності 2 групи в розмірі відшкодування фактичних збитків, відповідно статті 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідач зауважив, що згідно копії довідки Міністерства оборони військової частини від 31.08.1986 року період перебування у зоні відчуження по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи в зоні Чорнобильської АЕС (м. Припять) 24.06.1986-03.09.1986 року, у той час як період проходження дійсної строкової служби – з 15.11.1969 по 21.11.1971 років.

На підставі зазначеного, відповідач підсумовуючи зазначив, що оскільки позивач під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи не проходив дійсну строкову службу, тому підстав для перерахунку його пенсії згідно постанови № 851 з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати не має.

Таким чином, спірним питанням у справі є правомірність дій пенсійного органу щодо нездійснення перерахунку пенсії позивача згідно постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2017року № 851 «Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 інвалідом ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни, що посвідчується відповідним посвідченням (серія ААБ № 042657, видане 14 жовтня 2010 року) та пенсіонером по інвалідності 2 групи (інвалід з числа учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, інших ядерних аварій та випробувань – пенсійне посвідчення серії ААЄ № 153073) /арк. справи 10-15/.

Відповідач – Костянтинівсько-Дружківське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171400) є суб’єктом владних повноважень – органом виконавчої влади, основним завданням якого, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.

Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об’єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).

Судом на підставі даних військового квитка ОСОБА_1 (НУ № 5276940) встановлено, що позивача призвано на дійсну військову службу 15 листопада 1969 року, звільнено (демобілізовано) в запас – 27 листопада 1971 року /арк. справи 12/.

Окрім того, згідно даного військового квитка вбачається, що 24 червня 1986 року позивача було призвано ОСОБА_2 військовим комісаріатом на навчальні збори та зараховано в команду № 19383 строком на 69 днів та згідно відповідного запису у військовому квитку з 24 червня по 31 серпня 1986 року приймав участь по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС /арк. справи 13/.

Відповідно до довідки військової частини 73413 від 31 серпня 1986 року № 57 ОСОБА_1 знаходився на навчальних зборах з 24 червня по 03 вересня 1986 року та за ним відповідно до статті 72 Закону СРСР про загальний військовий обов’язок зберігався за місцем роботи середній заробіток /арк. справи 19/.

11 жовтня 2010 року позивачеві було встановлено другу групу інвалідності, пов’язаної з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС /арк. справи 16-17/.

Позивач звернувся до пенсійного органу із заявою щодо перерахунку його пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 року № 851 «Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 12 квітня 2018 року вих. № 7695/09/0746 позивачеві повідомлено, що оскільки ОСОБА_1 під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи не проходив дійсну строкову службу, пенсія згідно Постанови № 851 не перераховується з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати /арк. справи 20/.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі – Закон № 796-XII).

Відповідно до положень статті 1 Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв’язання пов’язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв’язання пов’язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях базується на принципах, зокрема, соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно з нормами статті 9 Закону № 796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;

4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Для встановлення пільг і компенсацій Законом № 796-XII визначені категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема: 1) особа з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1;

Відповідно до норм статті 54 Закону № 796-XII призначається державна пенсія особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно з вказаною статтею пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв’язку смерті з Чорнобильською катастрофою.

Нормами статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» врегульовано питання пенсій військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Цією статтею в редакції, яка була чинною до 01 жовтня 2017 року, було встановлено, що пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.

Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків) або відповідно до статті 54 цього Закону.

Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

З 11 жовтня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким, зокрема статтю 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою врегульовано питання пенсій військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, викладено в іншій редакції, згідно з якою пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.

Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов’язків військової служби (службових обов’язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.

Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Відповідно до розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» даного Закону ці положення застосовуються з 01 жовтня 2017 року.

Тобто, до 01 жовтня 2017 року абзац 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» регулював порядок обчислення пенсії лише однієї категорії осіб - осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.

З 01 жовтня 2017 року – вказаний перелік осіб розширено. Водночас незмінною залишилась умова – проходження такими особами дійсної строкової служби у відповідний період.

З 01 жовтня 2017 року також підлягає застосуванню норми постанови Кабінету Міністрів від 15 листопада 2017 року № 851, якою внесені зміни до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (п. 3 цієї Постанови), зокрема доповнено пунктом 9-1, який дублює зміст частини третьої статті 59 Закону 796-XII та визначає формулу обчислення пенсії по інвалідності з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

З аналізу норм чинного законодавства, суд доходить висновку, що зазначені положення Закону та постанови Кабінету Міністрів від 15 листопада 2017 року № 851, поширюються на осіб, які відповідають таким критеріям:

1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї;

2) така участь особи відбувалася під час проходження дійсної строкової служби;

3) така участь особи призвела до її інвалідності.

Проте, судом встановлено та підтверджено наявними матеріалами справи, що на час участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, яка призвела до інвалідності, позивач дійсну строкову службу не проходив.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормами статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначена стаття визначає, як розподіляються обов'язки щодо доказування і подання доказів між особами, які беруть участь у справі, та передбачає активну роль суду у процесі доказування та спрямована на забезпечення повного з'ясування обставин у справі на основі поєднання принципів змагальності та офіційності.

Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов.

Однак, презумпція винуватості не є абсолютною. Презумпція винуватості суб'єкта владних повноважень-відповідача означає припущення, що повідомлені позивачем обставини у справі про рішення, дії, бездіяльність відповідача і про порушення права, свободи чи інтересу відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує на основі доказів. Отож застосування принципу презумпції винуватості суб'єкта владних повноважень не обумовлює його автоматично програшного становища у справі та не звільняє суд від обов'язку ухвалити справедливе і правосудне судове рішення.

За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, з урахуванням наданих судом висновків, суд не вбачає протиправності в діях відповідача, отже, вимоги позивача є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до положень частини п’ятої статті 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, см. Костянтинівка, Донецька область) до Костянтинівсько-Дружківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 85113, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, буд. 25, код ЄДРПОУ 42171400) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного позовного провадження 18 липня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Толстолуцька М.М.