Рішення № 75378231, 18.07.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2018 р. Справа№805/4284/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до управління соціального захисту населення Слов’янської міської ради

про визнання протиправної відмови у нарахуванні та виплаті допомоги при народженні дитини ОСОБА_2, визнання незаконним та скасування рішення про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини ОСОБА_2, зобов’язання призначити та здійснити виплату допомоги при народженні дитини ОСОБА_2

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління соціального захисту населення Слов’янської міської ради про визнання протиправної відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини ОСОБА_2, визнання незаконним та скасування рішення про відмову в призначенні допомоги ОСОБА_1 при народженні дитини ОСОБА_2, зобов’язання призначити та здійснити виплату допомоги ОСОБА_1 при народженні дитини ОСОБА_2.

Крім того, заявою про поновлення пропущеного строку звернення до суду від 01.06.2018 року позивач просила поновити пропущений строк звернення до суду, оскільки дізналася про наявні позитивні рішення з аналогічного предмету позову зі ЗМІ та Інтернет видань лише на початку 2018 року, тому 18.01.2018 року звернулася до відповідача з запитом про причини відмови в призначенні їй допомоги при народженні дитини. 23.01.2018 року отримала відповідь № Т-0081-2.1-6.2, з якої дізналася про причини свого порушеного права.

Зазначає, що 17.09.2014 року в неї в місті Горлівка Донецької області народилася дитина ОСОБА_2.

З 08.09.2015 року позивач з дочкою знаходиться на обліку як внутрішньо переміщена особа в управлінні соціального захисту населення Слов’янської міської ради.

В листопаді 2015 року позивач звернулася до відповідача з заявою про призначення допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, та позивачу.

Однак, спеціалістом управління їй в усному порядку було відмовлено через те, що заява про призначення виплат надійшла пізніше ніж 12 місяців для звернення.

В квітні 2016 року, не маючи коштів для проживання у місті Слов’янську, позивач була вимушена повернутися до м. Горлівка, де зараз мешкає.

На початку 2018 року зі ЗМІ та Інтернет видань позивач дізналася про наявні позитивні рішення судів, якими визнано протиправними дії УСЗН в частині незаконної відмови в призначенні допомоги при народженні дитини тимчасово переміщеним особам та зобов’язано призначити виплату цієї допомоги.

З зазначених підстав вважає дії відповідача щодо відмови у здійсненні соціальних виплат протиправними та такими, що порушують її конституційні права.

Ухвалою суду від 13 червня 2018 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 02 липня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18 липня 2018 року.

Ухвалою суду від 18 липня 2018 року підготовче провадження закрито та призначено до розгляду справи по суті.

Позивач в судове засідання не з'явилася, просила слухати справу без її участі про що зазначила у позовній заяві (а.с. 6).

Відповідачем надано письмові заперечення (а.с. 25-26). В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що позивач 08.09.2015 року взята на облік як внутрішньо переміщена особа.

Статтею 11 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» встановлено, що допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва при народженні дитини.

Згідно свідоцтва про народження дитини серії І-НО № 606836, виданого Калінінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Горлівського міського управління юстиції у Донецькій області від 14.10.2015 року ОСОБА_2 народилася 17 вересня 2014 року.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» встановлено, що допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

Виходячи з наведеного, управлінням прийнято рішення про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини, оскільки звернення позивача надійшло пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

Наголошує, що дії управління не суперечать чинному законодавству, тому просив відмовити в позові ОСОБА_1

Відповідно до положень статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача у відповідності до норм законодавства повідомлено про наявність позову щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є громадянкою України, про що свідчить паспорт серії ВТ № 147515 (а.с. 12). Згідно паспортних даних позивач зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 «В» (а.с. 12 звор.бік).

Відповідно до свідоцтва про народження серії І-НО № 606836 у позивача з її чоловіком 17 вересня 2014 року в місті Горлівці Донецької області народилася дочка ОСОБА_2 (а.с. 13).

Позивач та її дитина фактично перемістилися з м. Горлівка до м. Слов’янськ Донецької області. Згідно довідки від 08.09.2015 року позивача та її дочку взято на облік як внутрішньо переміщених осіб у м. Слов’янськ Донецької області (а.с. 14).

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що 24 листопада 2015 року позивач звернулася до УСЗН Слов’янської міської ради з заявою про призначення допомоги при народженні дитини (а.с. 33-34).

Рішенням відповідача – протоколом № 12-22/411 від 18 лютого 2016 року позивачу відмовлено у призначенні виплати допомоги тому, що позивач звернулася до управління після спливу дванадцяти місяців після народження дитини (а.с. 27). Правовою підставою відмови вказано постанову Кабінету Міністрів України № 1751 від 27.12.2001 року.

Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо відмовити в призначенні допомоги при народженні дитини на дату звернення, суд виходить з наступного.

В силу положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи (а тому і органи та посадові особи пенсійного фонду України, як органи виконавчої влади), зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», громадяни України, в сім'ях, яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Статтею 10 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» визначено, що допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.

Відповідно до частини сьомої та дев'ятої статті 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. Виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини.

Умови призначення і виплати державної допомоги та перелік документів, необхідних для її призначення, визначено цим Законом та Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (далі - Порядок № 1751).

Так, відповідно пункту 13 Порядку №1751 допомога при народженні дитини, яка народилась після 08 квітня 2011 року, надається в сумі, кратній 30 розмірам прожиткового мінімуму, - на першу дитину; кратній 60 розмірам прожиткового мінімуму,- на другу дитину і т.д. Виплата допомоги здійснюється одноразово у десятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта суми допомоги на першу дитину виплачується протягом 24 місяців, на другу дитину - 48 місяців, на третю і кожну наступну дитину - 72 місяців рівними частинами.

Як встановлено судом і не заперечується сторонами, з заявою про призначення одноразової державної допомоги при народженні дитини позивач вперше звернулася до УСЗН з пропуском встановленого законом строку на один місяць, надавши до неї повний перелік необхідних документів.

З пункту 12 Порядку №1751 вбачається, що виплата допомоги при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

Суд наголошує, що позивач і її дитина є громадянами України, тобто, мають такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки законодавство України не допускає обмеження прав на соціальний захист, зокрема, права на отримання допомоги при народженні дитини, до з'ясування за списками СБУ. Відповідно до правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеної у п. 23 рішення «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Позивач має право на отримання державної допомоги при народженні дитини. Реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в України, гарантованого Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», не може позбавляти її права на отримання допомоги при народженні дитини.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Крім того, позивачем заявлений позов в інтересах малолітньої дитини для її належного матеріального забезпечення, а відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного Кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Таким чином, право позивача на отримання допомоги при народженні дитини є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог визнання протиправної відмови у нарахуванні та виплаті допомоги при народженні дитини ОСОБА_2, визнання незаконним та скасування рішення про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини ОСОБА_2, зобов’язання призначити та здійснити виплату допомоги при народженні дитини ОСОБА_2.

Клопотання позивача про поновлення пропущеного позивачем процесуального строку звернення до адміністративного суду підлягає задоволенню, оскільки поважність причин доведено зверненням позивача до відповідача від 18.01.2018 року (а.с. 15) та відповіддю відповідача на вказане звернення від 23.01.2018 року (а.с. 16).

За приписами ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

За вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України У виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п’ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВІРІШИВ:

Поновити ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк для звернення до суду з даним адміністративним позовом, встановлений законом.

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації відповідно паспорта громадянина України: 84600, Донецька область, м. Горлівка, вул. Бараха, буд. 2-В; місце фактичного проживання/перебування згідно довідки від 08.09.2015р. № НОМЕР_1 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи: 84122, АДРЕСА_1; адреса для листування зазначена у позовній заяві: 85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Дружби, буд. 31-Г, РНОКПП НОМЕР_2) до управління соціального захисту населення Слов’янської міської ради (місцезнаходження згідно даний з ЄДР: 84116, Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Генерала Батюка, буд. 40, код ЄДРПОУ 25954290) про визнання протиправної відмови в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини ОСОБА_2, визнання незаконним та скасування рішення про відмову в призначенні допомоги ОСОБА_1 при народженні дитини ОСОБА_2, зобов’язання призначити та здійснити виплату допомоги ОСОБА_1 при народженні дитини ОСОБА_2 - задовольнити.

Визнати протиправною відмову управління соціального захисту населення Слов’янської міської ради в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини ОСОБА_2.

Визнати незаконним та скасувати рішення управління соціального захисту населення Слов’янської міської ради, викладене в протоколі від 18.02.2016 року № 12-22/411 про відмову ОСОБА_1 в призначенні державної допомоги при народженні дитини.

Зобов’язати управління соціального захисту населення Слов’янської міської ради призначити та здійснити виплату допомоги ОСОБА_1 при народженні дитини ОСОБА_2 згідно заяви від 24.11.2015 року № 1756.

Стягнути з управління соціального захисту населення Слов’янської міської ради (код ЄДРПОУ 25954290) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2) судові витрати з судового збору у розмірі 1409 (одну тисячу чотириста дев’ять) гривень 60 копійок.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 19 липня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Голубова Л.Б.