Рішення № 75377541, 09.07.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2018 р. Справа№805/3361/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В. за участю секретаря судового засідання Мангуш З.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «ОСОБА_1 ім. М.С. Сургая» (код ЄДРПОУ 40695853, 85670, Донецька область, м. Вугледар)

до Мар’їнської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39887366, 85600, м. Курахове, вул. Плєханова, 2, Донецька область)

про скасування податкового повідомлення-рішення від 28 липня 2016 року № НОМЕР_1

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 – за дов.

від відповідача: ОСОБА_3 – за дов.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «ОСОБА_1 ім. М.С. Сургая» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Мар’їнської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 28 липня 2016 року № НОМЕР_1 про нарахування штрафу з земельного податку в розмірі 31398 грн. 35 коп. (з урахуванням уточненої позовної заяви).

Ухвалою від 15 травня 2018 року суд прийняв до розгляду позовну заяву позивача, відкрив провадження в адміністративній справі № 805/3361/18-а та призначив підготовче засідання на 7 червня 2018 року, під час якого судом було оголошено перерву до 25 червня 2018 року. 29 травня 2018 року з боку відповідача суд отримав відзив на позов. 22 червня 2018 року з боку позивача надійшла уточнена позовна заява. 25 червня 2018 року з боку відповідача суд отримав доповнення до відзиву з урахуванням уточненої позовної заяви. Ухвалою від 25 червня 2018 року суд закрив підготовче провадження та призначив судовий розгляд адміністративної справи по суті на 9 липня 2018 року, під час якого було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що Мар’їнською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області було проведено камеральну перевірку та складено акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій декларації з плати за землю за період з липня 2013 року по липень 2014 року відокремленого підрозділу «Шахта «ОСОБА_1 № 3 ім. М.С. Сургая» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» № 9371/1220/33577404 від 19 липня 2016 року. Відповідно до Наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України «Про створення шляхом виділу державного підприємства «ОСОБА_1 ім. М.С. Сургая» від 5 лютого 2016 року за № 54 Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» було реорганізовано 28 липня 2016 року шляхом виділу з його складу відокремленого підрозділу «Шахта «ОСОБА_1 № 3 ім. М.С. Сургая» та створення на його базі державного підприємства «ОСОБА_1 ім. М.С. Сургая». Згідно з пунктом 7 цього наказу ДП «ОСОБА_1 ім. М.С. Сургая» є правонаступником прав та обов’язків ДП «ДВЕК», пов’язаних з діяльністю ВП «Шахта «ОСОБА_1 № 3 ім. М.С. Сургая» згідно з розподільчим балансом. Відповідачем під час перевірки було встановлено, що позивачем було порушено термін сплати самостійно визначеного грошового зобов’язання з плати за землю з юридичних осіб, визначений пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України. Відповідно до вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28 липня 2016 року № НОМЕР_1, згідно з яким за затримку від 674 до 1312 календарних днів на підставі пункту 126.1 статті 126 ПКУ позивач зобов’язаний сплатити штраф у розмірі 31398 грн. 36 коп. (20% суми грошового зобов’язання з земельного податку – 156991 грн. 80 коп.). Позивач не погоджується з нарахуванням штрафних санкцій у повному обсязі.

Відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому заперечує проти позовних вимог, вважає вимоги, викладені у позовній заяві, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить суд відмовити у задоволені позову, зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 28 липня 2016 року № НОМЕР_1 прийнято відповідно до норм діючого законодавства України. Також зазначає, що за результатами перевірки відповідно акту камеральної перевірки від 19 липня 2016 року № 371/1220/33577404 щодо своєчасності сплати узгодженого податкового зобов’язання по земельному податку за період липень 2013 року - липень 2014 року ВП «Шахта «ОСОБА_1 № 3 ім. М.С. Сургая» (ЄДРПОУ 33577404) Вугледарським відділенням Мар’їнської ОДПІ на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України за порушення граничних строків сплати грошового зобов'язання по земельному податку на загальну суму 156991 грн. 75 коп. до ВП «ОСОБА_1 Південнодонбаська№ 3 ім. М.С.Сургая» ДП ДВЕК» застосований штраф в розмірі 20% від суми земельного податку у сумі 31398 грн. 36 коп., у тому числі за рахунок подання уточнюючої декларації № НОМЕР_2 від 6 травня 2016 року зі зменшенням суми раніше нарахованого зобов'язання в погашення податкового боргу зараховано суму 147143 грн. 95 коп., на яку нараховані штрафні санкції у розмірі 20% на суму 29428 грн.79 коп., за рахунок сплати платіжним дорученням № 10 від 4 липня 2016 року (у сумі 42000 грн.) на суму сплаченого податкового боргу 9847 грн. 80 коп., нараховані штрафні санкції у розмірі 20% на суму 1969 грн. 56 коп. Згідно з ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2013 року по справі №805/8505/13-а про розстрочення виконання постанови суду розстрочено заборгованість з земельного податку у сумі 89055 грн. 53 коп. на 36 місяців з жовтня 2013 року по вересень 2016 року. На дату складання акту ухвала суду про розстрочення заборгованості була чинною. Відповідно до пункту 32.1, 32.2 статті 32 ПКУ зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки. Отже, щодо розділу ІІ пункту 1 акту, податковий борг з земельного податку в сумі 89055 грн. 53 коп. за звітні періоди вересень - грудень 2012 року та січень - квітень 2013 року, був розстрочений, у зв’язку з чим перенесені строки сплати податку згідно з статтею 32.2 ПКУ.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Державне підприємство «ОСОБА_1 ім. М.С. Сургая» зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом ЄДРПОУ 40695853, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Згідно з Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 5 лютого 2016 року № 54 «Про створення шляхом виділу державного підприємства «ОСОБА_1 ім. Сургая», позивача було створено шляхом виділу зі складу державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» відокремленого підрозділу «Шахта «ОСОБА_1 № 3 ім. М.С. Сургая». У пункті 7 Наказу закріплено, що згідно з розподільчим балансом, а також у частині забезпечення соціальних гарантій, передбачених Гірничим Законом України та Галузевою угодою, ДП «ОСОБА_1 ім..ОСОБА_4» є правонаступником прав та обов’язків ДП «ДВЕК», пов’язаних з діяльністю ВП «Шахта «ОСОБА_1 № 3 ім. М.С. Сургая». 10 лютого 2016 року позивачем було складено та подано відповідачу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та /або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2016 рік та направлено її до податкового органу, яку отримано 11 лютого 2016 року, що підтверджується квитанцією №2, реєстраційний номер документу НОМЕР_3. Згідно декларації річна сума зобов’язання, що підлягає сплаті 2015073 грн. 17 коп.

Рішенням Вугледарської міської ради від 20 квітня 2016 року № 7/4-5 «Про надання пільги зі сплати земельного податку гірничодобувним підприємствам у 2016 році», було вирішено надати пільгу зі сплати земельного податку гірничодобувним підприємствам у розмірі 75 відсотків від суми обчисленого податку у 2016 році. Дане рішення набирає чинності з 1 травня 2016 року по 31 грудня 2016 року.

6 травня 2016 року, позивачем, було складено та направлено відповідачу, уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та /або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2016 рік (отримано 6 травня 2016 року, реєстраційний номер НОМЕР_2). Згідно уточнюючої податкової декларації річна сума земельного податку на 2016 рік визначена у розмірі 1007536 грн. 57 коп., щомісячно з січня по квітень 2016 року 167922 грн. 76 коп., а з травня по грудень 41980 грн. 69 коп.

Судом також встановлено, що відповідачем було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій декларації з плати за землю за липень 2013 року – липень 2014 року. При перевірці були використані податкові декларації з плати за землю за 2013 рік від 31 січня 2013 року № 900338177, за 2014 рік від 30 січня 2014 року № НОМЕР_4. За результатами перевірки було складено акт від 19 липня 2016 року № 371/1220/33577404.

За висновками акту перевірки від 19 липня 2016 року податковим органом було встановлено несвоєчасну сплату самостійно визначеного грошового зобов’язання по земельному податку за липень 2013 року – липень 2014 року та несвоєчасне подання податкової звітності.

28 липня 2016 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким відповідно до акту перевірки від 19 липня 201 року встановлено порушення сплати грошового зобов’язання з земельного податку з юридичних осіб визначеного пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України та на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України за затримку від 674 до 1312 календарних днів сплати за несплату грошового зобов’язання в сумі 156991 грн. 80 коп. позивача зобов’язано сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 31398 грн. 36 коп.

Суд також встановив, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 2 липня 2013 року № 805/8505/13-а адміністративний позов Мар'їнського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Мар'їнської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» в особі Відокремленого підрозділу «ОСОБА_1 № 3» ім. М.С. Сургая» про стягнення грошових коштів з рахунків у банках, обслуговуючого такого платника податків, в рахунок погашення податкового боргу з земельного податку у сумі 89055 грн. 53 коп. задоволено повністю та стягнуто з рахунків Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» заборгованість з земельного податку у розмірі 89055 (вісімдесят дев’ять тисяч п’ятдесят п’ять) грн. 53 коп. з рахунків платника податків у банках, що обслуговують такого платника податків на користь Мар'їнка УКА, ЄДРПОУ 33577404, р/р 33215811700087, ОКПО 38028736, МФО 834016, код платежу 13050100.

Ухвалою від 27 вересня 2013 року № 805/8503/13-а задоволено заяву Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» про розстрочення заборгованості у сумі 89055 грн. 53 коп., яка була стягнута постановою Донецького окружного адміністративного суду від 2 липня 2013 року у справі за позовом Мар'їнського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Мар'їнської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» в особі Відокремленого підрозділу «ОСОБА_1 № 3» ім. М.С. Сургая» про стягнення грошових коштів з рахунків у банках, обслуговуючого такого платника податків, в рахунок погашення податкового боргу з земельного податку у сумі 89055 грн. 53 коп. та розстрочена заборгованість у сумі 89055 грн. 53 коп., яка була стягнута постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2013 року на 36 (тридцять шість) місяців наступним чином: з жовтня 2013 року по вересень 2016 року включно стягувати щомісяця з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» заборгованість з земельного податку по 2473 (дві тисячі чотириста сімдесят три) грн. 76 коп., останнього місяця 2473 (дві тисячі чотириста сімдесят три) грн. 93 коп.

Згідно з підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідно до положень статті 16 ПК України платники податків зобов'язані вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено в контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пункту 48.1 статті 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Згідно з пунктом 48.2 статті 48 ПК України обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Згідно з пунктом 49.2 статті 49 ПК України платник додатків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Відповідно до підпункту 49.18.3 пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених ним Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: - календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року .

Відповідно до пункту 288.7 статті 288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Згідно з пунктом 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченою статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Судом встановлено, що суму визначеного податкового зобов’язання по сплаті плати за землю позивач визначив самостійно та вказав у податковій декларації від 10 лютого 2016 року. Як вже зазначалось, 6 травня 2016 року, позивачем, було складено та направлено відповідачу, уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та /або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2016 рік, якою визначено до зменшення податкове зобов’язання з плати за землю.

Згідно з актом перевірки погашення самостійно визначених зобов’язань за період з 30 жовтня 2012 року по 13 травня 2013 року у сумі 89055 грн. 44 коп., (граничний термін сплати 30 грудня 2013 року) відбулося 30 червня 2016 року у сумі 19790 грн., липень 2013 року у сумі 11131 грн. 93 коп. (граничний термін сплати 30 серпня 2013 року) відбулося 30 червня 2016 року у сумі 178 грн. 30 коп., серпень 2013 року у сумі 11131 грн. 93 коп. (граничний строк сплати 30 вересня 2013 року) відбулося 30 червня 2016 року у сумі 11131 грн. 95 коп., вересень 2013 року у сумі 11131 грн. 93 коп. (граничний строк сплати 30 жовтня 2013 року) відбулося 30 червня 2016 року у сумі 11131 грн. 95 коп., жовтень 2013 року у сумі 11131 грн. 93 коп. (граничний строк сплати 30 листопада 2013 року) відбулося 30 червня 2016 року у сумі 11131 грн. 95 коп., листопад 2013 року у сумі 11131 грн. 93 коп. (граничний строк сплати 30 грудня 2013 року) відбулося 30 червня 2016 року у сумі 11131 грн. 95 коп., грудень 2013 року у сумі 11131 грн. 93 коп. (граничний строк сплати 30 січня 2014 року) відбулося 30 червня 2016 року у сумі 11131 грн. 95 коп., січень 2014 року у сумі 11131 грн. 93 коп. (граничний строк сплати 2 березня 2014 року) відбулося 30 червня 2016 року у сумі 11131 грн. 95 коп., лютий 2014 року у сумі 11131 грн. 93 коп. (граничний строк сплати 30 березня 2014 року) відбулося 30 червня 2016 року у сумі 11131 грн. 95 коп., березень 2014 року у сумі 11131 грн. 93 коп. (граничний строк сплати 30 квітня 2014 року) відбулося 30 червня 2016 року у сумі 11131 грн. 95 коп., квітень 2014 року у сумі 11131 грн. 93 коп. (граничний строк сплати 30 травня 2014 року) відбулося 30 червня 2016 року у сумі 8705 грн. 40 коп. та 4 липня 2016 року у сумі 2426 грн. 55 коп., травень 2014 року у сумі 11131 грн. 93 коп. (граничний строк сплати 30 червня 2014 року) відбулося 30 червня 2016 року у сумі 11131 грн. 95 коп., червень 2014 року у сумі 11131 грн. 93 коп. (граничний строк сплати 30 липня 2014 року) відбулося 30 червня 2016 року у сумі 11131 грн. 95 коп., липень 2014 року у сумі 11131 грн. 93 коп. (граничний строк сплати 30 серпня 2014 року) відбулося 30 червня 2016 року у сумі 7150 грн. 75 коп. В акті зазначено по погашення зобов’язань відбулось уточнюючою декларацією від 6 травня 2016 року № НОМЕР_2.

Відповідно до пункту 50.1. статті 50 ПК України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПКУ податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений ПКУ строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно підпункту 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 ПКУ погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу підтверджене відповідним документом.

Джерела погашення податкового боргу платника податків визначені статтею 87 ПК України. Відповідно до пункту 87.1 статті 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Пунктом 87.2 статті 87 ПК України передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до пункту 87.9. статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Таким чином, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, в тому числі помилково чи надмірно сплачені, а також майно платника податків.

Суд зауважує, що серед визначеного приписами статті 87 Податкового кодексу України вичерпного переліку джерел погашення податкового боргу платника податків, відсутня можливість врахування уточнюючих податкових декларацій у якості платіжних документів в рахунок погашення податкового боргу. Крім того, слід відмітити, що декларація не є платіжним документом, а дата коригування грошових зобов'язань не є датою погашення (сплати) коштів.

Так, за визначенням, яке міститься в пункті 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Положеннями пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України передбачено, що податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи (п.35.1 ст. 35 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 9.3 статті 9 Податкового кодексу України зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Частиною 5 статті 45 Бюджетного кодексу України встановлено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування коштів на єдиний казначейський рахунок державного бюджету України.

Податковий кодекс України не наводить визначення поняття сплата, втім відповідно до пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Розрахунковим (платіжним) документом відповідно до визначення термінів, наведених у підпункті 1.35 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", є документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача. У статті 22 вказаного Закону серед видів розрахункових документів зазначені платіжне доручення, платіжна вимога-доручення, розрахунковий чек, платіжна вимога, меморіальний ордер. При цьому, відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Крім того, суд зазначає, що згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Разом з тим, згідно із приписами пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, виходячи з системного аналізу вищезазначених норм, податкова декларація чи уточнюючий розрахунок є звітним документом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, тобто визначається (узгоджується) сума податкового зобов'язання щодо кожного окремого податку, а у випадках, коли платник виконує функцію податкового агента як роботодавець, є документом, що свідчить про суми нарахованого, сплаченого доходу на користь платників податків - фізичних осіб, а також суми утриманого та/або сплаченого податку до бюджету (зокрема, єдиного соціального внеску, податку з доходів фізичних осіб). Водночас, податкова декларація чи уточнюючий розрахунок не підтверджують самого факту сплати (погашення) боргу.

В розумінні наведених норм Податкового кодексу України зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом, є неприйнятним, оскільки погашення податкового боргу не є тотожним з поняттям погашенню суми податкового боргу, відсутність суми та кількості днів прострочки сплати, як основної ознаки об'єкту погашення, виключає кореспонденцію цієї норми із положеннями статті 126 Податкового кодексу України та доводить помилковість висновку про тотожність цих понять, а відсутність складу правопорушення, а саме відсутність факту погашення податкового боргу призводить до безпідставності нарахування штрафу з земельного податку. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 8 серпня 2016 року № К/800/47967/15.

Суд також погоджується з доводами позивача, про те, що оскільки сума зменшення податкових зобов’язань не відноситься до джерел сплати податкових зобов’язань та податкового боргу, вищезазначену суму не можна рахувати як сплату податкового боргу та застосовувати до неї пункт 126.1 статті 126 ПК України «Порушення правил сплати (перерахування) податків».

Враховуючи вищевикладене, подача уточнюючих декларацій не є погашенням податкового боргу платником податків у розумінні норм підпункту 14.1.152 пункту 14.1 статті 14, статті 50, статті 87, статті 126 Податкового кодексу України, оскільки платник податків не погашав (не сплачував) податковий борг, а коригував податкові зобов'язання (грошові зобов'язання) в сторону зменшення.

Відповідачем не наведено ґрунтовних доводів відносно того, що подання позивачем уточнюючих розрахунків є фактичною сплатою узгодженої суми податкового зобов'язання, у той час як нарахування штрафних санкцій залежить від суми погашеного податкового боргу та кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. При погашенні податкового боргу за рахунок зменшення зобов'язань попереднього періоду не відбувається надходження коштів до бюджету, а тому відсутні підстави для застосування фінансової відповідальності, передбаченої статтею 126 Податкового кодексу України.

З аналізу наведених приписів слідує, що погашення податкового боргу можливе за рахунок грошових коштів, сплачених платником податків до бюджету в рахунок погашення податкового боргу, а не за рахунок подання уточнюючих податкових декларацій. За таких обставин, суд зазначає, що подання позивачем уточнюючої податкової декларації з плати за землю, якою зменшено суми самостійно визначених грошових зобов'язань, не є сплатою боргу з орендної плати, а тягне за собою лише зміну раніше задекларованих податкових зобов'язань, в даному випадку шляхом їх зменшення, і ніяким чином не може бути прирівняне до погашення податкового боргу.

За таких обставин, висновки контролюючого органу про те, що погашення податкового боргу відбулося за рахунок подання позивачем уточнюючої податкової декларації з плати за землю є помилковими та безпідставними. Та відповідно спростовує твердження відповідача що окрім традиційного способу погашення податкового боргу сплатою грошових коштів, можливі і інші способи такого погашення. Суд також погоджується з доводами позивача з приводу того, що пунктом 102.1 ПК України також визначено граничний строк, після якого контролюючі органи не можуть вже визначати грошові зобов’язання.

Згідно з пунктом 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ПКУ, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених ПК України, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 ПК України), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше - за днем її фактичного подання. Враховуючи те, що день перевірки – 19 липня 2016 року, період перевірки завершується липнем 2013 року, а у колонці «самостійно визначене платником грошове зобов’язання» у першому рядку зазначено, що податковий борг виник з 30 жовтня 2012 року по 13 травня 2013 року, тобто понад 1095 днів, а тому штрафні санкції не повинні були нараховуватися.

Крім того, суд зазначає, що позивачем платіжним дорученням від 4 липня 2016 року № 10 було сплачено грошове зобов’язання сумі 42000 грн., з якої відповідачем частково було здійснено погашення заборгованості у сумі 7421 грн. 25 коп. за податковий борг що виник з 30 жовтня 2012 року по 13 травня 2013 року, тобто понад 1095 днів, а тому штрафні санкції не повинні були нараховуватися. Також з вказаної суми відповідачем частково було здійснено погашення заборгованості у сумі 2426 грн. 55 коп. за податковий борг, що виник у квітні 2014 року, тобто у період проведення АТО.

Суд також погоджується з доводами позивача, що статтею 6 Закону України від «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» 2 вересня 2014 pоку № 1669-VII встановлено, що під час проведення АТО суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО, звільняються від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності. Місто Вугледар Донецької області, на території якого розташований відповідач, на обліку в якому перебуває позивач, входить до Переліків населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р (втратило чинність) і розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р (чинне). У зв’язку із чим у порушення вказаних норм позивачу було нараховано штрафні санкції у сумі 485 грн. 31 коп.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність спірного податкового повідомлення-рішення в порядку частини 2 статті 77 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Судовий збір позивачем був сплачений відповідно до платіжного доручення від 4 травня 2018 року № 226 у сумі 1762 грн.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства «ОСОБА_1 ім. М.С. Сургая» (код ЄДРПОУ 40695853, 85670, Донецька область, м. Вугледар) до Мар’їнської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39887366, 85600, м. Курахове, вул. Плєханова, 2, Донецька область) про скасування податкового повідомлення-рішення від 28 липня 2016 року № НОМЕР_1 задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Мар’їнської об’єднаної державної податкової інспекції від 28 липня 2016 року № НОМЕР_1, яким нарахований штраф у розмірі 31398 грн. 36 коп.

Стягнути з Мар’їнської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного підприємства «ОСОБА_1 ім. М.С. Сургая» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762 грн.

Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 9 липня 2018 року. Повне судове рішення складено 19 липня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Смагар С.В.