Постанова № 75376975, 16.07.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/4874/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

16 липня 2018 року м. Ужгород

апеляційний суд Закарпатської області у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Джуги С.Д., Куштана Б.П.,

за участю секретаря судового засідання: Волощук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ужгородського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду, постановлену 12 грудня 2017 року, головуючим суддею Бенца К.К.. у справі за скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на дії та рішення державного виконавця про визнання неправомірними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» звернулося у суд зі скаргою в якій просив: визнати незаконними дії головного державного виконавця Ужгородського МВ ДВС Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області Грицищука М.П. щодо постановлення постанови про зупинення виконавчих дій, скасувати постанову від 11.05.2017 року про зупинення вчинення виконавчих дій та зобов'язати державного виконавця здійснити необхідні заходи примусового виконання рішення суду.

Скарга вмотивована тим, що в провадженні Ужгородського МВ ДВС Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області знаходиться виконавче провадження №36634723 з примусового виконання виконавчого листа № 2-203/11 виданого Ужгородським міськрайонним судом 03.04.2012 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь АТ «Банк Фінанси та Кредит» суми заборгованості за кредитним договором в сумі 90 812.56 грн. та сплачених судових витрати. 11.05.2017 року головним державним виконавцем Грицищук М.П. у вказаному виконавчому провадженні №36634723 було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав передбачених п.3 ч.1 ст. 34 ЗУ "Про виконавче провадження". Підставою для зупинення виконавчих дій зазначено ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 28.04.2017 року про зупинення проведення реалізації арештованого нерухомого майна.

Заявник вважає такі дії державного виконавця незаконними та протиправними. Вказує, що відповідно до п.3 ч.1 ст.34 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом реалізації арештованого майна у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення. Однак, державний виконавець не здійснив заходів, щодо розшуку майна, на яке можливо звернути стягнення та не виконав обов'язку щодо вжиття заходів для виконання рішення суду за рахунок іншого майна боржника.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 12.12.2017р. вимоги скарги в частині скасування постанови про зупинення вчинення виконавчих дій - залишено без розгляду.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 12.12.2017 року скаргу задоволено частково. Визнано неправомірними дії головного державного виконавця Ужгородського МВ ДВС Головного управління юстиції у Закарпатській області Грицищук М.П. по виконавчому провадженню № 36634723 при винесенні постанови про зупинення вчинення виконавчих дій від 11 травня 2017 року. В решті вимог скарги відмовлено.

Дана ухвала суду оскаржена в апеляційному порядку Ужгородським МВ ДВС ГТУЮ в Закарпатській області, який в апеляційній скарзі просить ухвалу скасувати та відмовити в задоволенні скарги. В обґрунтування скарги посилається на те, що внаслідок надходження ухвали від 28.04.2017р., державний виконавець зобов'язаний був винести постанову про зупинення вчинення виконавчих дій. Не погоджується з висновком суду про те, що державний виконавець не в повному обсязі виконав роботу щодо пошуку іншого майна боржника, оскільки судом досліджувалося лише виконавче провадження №36634723. Однак дане виконавче провадження входить до складу зведеного виконавчого провадження №46447460 де державним виконавцем було вчинено всі дії стосовно пошуку майна боржника.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 9 Перехідних положень ЦПК України (в редакції чинній з 15 грудня 2017 року) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 383 ЦПК України (в редакції чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Аналогічна норма міститься в ст. 447 ЦПК України (в редакції чинній з 15 грудня 2017 року).

Відповідно до приписів ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналогічні норми містилися в ст.ст.10, 60 ЦПК України (в редакції чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції).

Так, судом встановлено, що 19.02.2013 року постановою головного державного виконавця Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ в Закарпатській області Грицищук М.П. відкрито виконавче провадження №36634723 з примусового виконання виконавчого листа № 2-203/11 виданого Ужгородським міськрайонним судом 03.04.2012 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь АТ «Банк Фінанси та Кредит» заборгованості за кредитним договором в сумі 90812.56 грн. та сплачені судові витрати (а.с.9).

11.05.2017 року головним державним виконавцем Грицищук М.П. в межах виконавчого провадження №36634723 винесено постанову про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-203/11 виданого Ужгородським міськрайонним судом 03.04.2012 року (а.с.4 на звороті).

Підставою для зупинення виконавчого провадження державним виконавцем вказано п.3 ч.1 ст.34, ст.35 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме, відповідно до ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 28.04.2017 року зупинено проведення реалізації арештованого нерухомого майна (а.с.6, 7).

Задовольняючи частково скаргу, суд першої інстанції виходив із того, що державний виконавець не здійснив усіх дій спрямованих на розшук майна боржника.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки такий є правильним та обґрунтованим.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч. 7 ст. 48 ЗУ "Про виконавче провадження" у разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов'язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

Частиною 8 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження, у подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом реалізації арештованого майна у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення.

Тобто, державний виконавець вправі зупинити вчинення виконавчих дій на підставі вказаної норми лише у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення, що спростовує доводи апеляційної скарги про те, що виконавець на підставі ухвали від 28.04.2017р. був зобов'язаний у будь-якому разі зупинити вчинення виконавчих дій.

Суд першої інстанції, дослідивши матеріали виконавчого провадження №36634723 (копія якого долучена до матеріалі справи на а.с.67) дійшов вірного висновку про відсутність доказів вчинення державним виконавцем якихось дій, спрямованих на розшук іншого майна боржника, позаяк відповідні матеріали таких відомостей дійсно не містять.

Апеляційний суд відхиляє твердження апелянта про те, що такі дії вчинено в межах зведеного виконавчого провадження (до якого входить і ВП №36634723), оскільки апелянтом не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин.

За таких обставин, суд вірно задовольнив вимогу скарги щодо визнання дій державного виконавця неправомірними, а доводи апеляційної скарги не спростовують даного висновку суду першої інстанції.

Таким чином, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 367, 374, 375, 381, 382 і 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

постановив:

апеляційну скаргу Ужгородського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, залишити без задоволення.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 12 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 19 липня 2018 року.

Суддя-доповідач

Судді