Вирок № 75376656, 11.07.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 11.07.2018

Справа № 320/9604/17

Провадження № 1-кп/320/385/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді – Бахаєва І.М.,

за участю:

секретаря – Фурсової Л.І.,

прокурора – Фурманенко М.В.,

захисник обвинуваченого – адвокат ОСОБА_1,

обвинуваченого – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі кримінальне провадження № 12017080140004961 за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, який має середню освіту, холостого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимому:

1)25.02.2003 року Мелітопольським міським судом Запорізької області, ч.2 ст. 186 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки. На підставі ст. 75,76 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком на 2 роки;

2)09.12.2003 року Мелітопольським міським судом Запорізької області ч.2 ст. 186 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки. На підставі ст. 71 КК України приєднано покарання за вироком Мелітопольського міського суду приєднано покарання за вироком Мелітопольського міського - суду Запорізької області від 23.02.2003 та призначено остаточне покарання у вигляді 4 роки 1 місяць позбавлення волі;

3) 12.10.2011 року Мелітопольським міським судом Запорізької області ч. 3 ст. 187, ч.2 ст. 27 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 8 років з конфіскацією майна. Звільнений 21.09.2016 по відбуттю строку покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На початку червня 2017 року, знаходячись за місцем свого проживання, на присадибній ділянці домоволодіння № 111 по вул. Степовій у м. Мелітополі Запорізької області, ОСОБА_2, маючи умисел на незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, шляхом обривання верхніх частин з кущів рослин конопель, які виростали на території вказаного домоволодіння, для особистого вживання незаконно без мети збуту придбав особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонений - канабіс, який переніс до гаражу, розташованого на території домоволодіння № 111 по вул. Степовій у м. Мелітополі Запорізької області, де з метою подальшого виготовлення особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонений - канабісу, поклав придбаний при вищезазначених обставинах наркотичний засіб для висихання, тим самим незаконно виготовив без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонений - канабіс, який незаконно продовжував зберігати без мети збуту за місцем свого проживання до 22 листопада 2017 року 06 години 40 хвилин, коли працівниками поліції при проведенні обшуку будинку № 111 по вул. Степовій у м. Мелітополі Запорізької області, за місцем проживання ОСОБА_2 було виявлено та вилучено вищевказаний особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонений - канабіс, маса якого в перерахунку на суху речовину склала - 40, 899 грам, який ОСОБА_2 незаконно придбав, виготовив та зберігав без мети збуту за місцем свого проживання.

Таким чином, ОСОБА_2 своїми умисними діями, які виразились у незаконному придбанні, виготовленні та зберіганні наркотичних засобів без мети збуту, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні визнав провину у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, тому за відсутності заперечень сторін кримінального провадження про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин які ніким не оспорюються, суд в порядку ч.3 ст.349 КПК України визнає недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорювалися, і обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 пояснив, що він на у 2017 році за місцем проживання, на території домоволодіння №111 по вул.. Степовій у м. Мелітополь Запорізької області бажаючи придбати канабіс для власних потреб, виростив на своїй ділянці кущі коноплі, які на початку червня 2017 року обірвав та поклав у гараж для висихання, де вони і знаходились до 22.11.2017, коли були знайдені працівниками поліції при проведенні обшуку. У скоєному розкаявся, просив суд закрити провадження у справі у зв’язку з тим, що він 12.03.2018 розпочав курс лікування у КУ «Мелітопольський психіатричний диспансер».

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_2 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

За таких обставин, оцінюючи безпосередньо досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає «поза розумним сумнівом» доведеним пред'явлене ОСОБА_2 обвинувачення за ч. 1 ст. 309 КК України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок суд приймає до уваги досудову доповідь Мелітопольського міськрайонного відділу з питань пробації Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації від 08.02.2018 року, відповідно до якої, ризик скоєння повторного кримінального правопорушення ОСОБА_2 та ризик його небезпеки для суспільства є високий, та орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити небезпеку для суспільства.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченого ОСОБА_2 суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, обставини, що обтяжують і пом'якшують вину обвинуваченого, а так само дані про особу обвинуваченого.

Згідно ст. 67 КК України, обставин які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 у судовому засіданні не встановлено.

Обставинами, які згідно ст. 66 КК України пом’якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 суд визнає те, що обвинувачений у судовому засіданні повністю визнав провину, щиросердно покаявся у скоєному, своїми правдивими свідченнями активно сприяв розкриттю злочину. Крім того, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_2 задовільно характеризується за місцем проживання, не перебуває на обліку у лікаря психіатра та знаходиться на обліку у лікаря нарколога з діагнозом «психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіатів, синдром залежності». Також, в матеріалах справи знаходиться довідка №172/148 від 12.03.2018 згідно якої хворий ОСОБА_2 12.03.2018 госпіталізований для проходження курсу лікування.

З врахуванням всіх обставин справи та особи обвинуваченого ОСОБА_2 суд вважає, що єдино вірним для нього покаранням, яке сприятиме його виправленню і запобігатиме вчиненню ним нових злочинів, може бути покарання в межах санкцій ч. 1 ст. 309 КК України.

Обрана міра покарання за глибоким переконанням суду відповідає не тільки тяжкості вчиненого злочину, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованою та буде відповідати цілям покарання.

Обвинуваченим ОСОБА_2 у судовому засіданні було заявлено клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв’язку з тим, що він щиро розкаявся у вчиненому, а також добровільно звернувся до КУ «Мелітопольський психіатричний диспансер» Запорізької ОР та розпочав курс стаціонарного лікування.

Прокурор не заперечував проти задоволення клопотання.

Згідно з правилами ст. 44 КК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 309 КК України, особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно з п. 24 роз'яснень, викладених Пленумом Верховного Суду України у постанові №4 від 26 квітня 2002 року "Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів", за змістом норм, передбачених ч.4 ст. 307 та ч.4 ст. 309 КК України, особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності незалежно від того, коли вона вчинила дії, які дають для цього підстави, але до закінчення судового слідства.

З наданої довідки № 172/148 від 12.03.2018, виданою КУ «Мелітопольський психіатричний диспансер» Запорізької ОР вбачається, що хворий ОСОБА_2 12.03.2018 госпіталізований для проходження курсу лікування.

Таким чином, добровільне звернення ОСОБА_2 до лікувального закладу та проходження лікування від наркоманії дозволяють суду зробити висновок про те, що ОСОБА_2 потребуючи лікування від наркоманії, розпочав лікування добровільно з метою вилікуватися від наркоманії, а не з метою ухилення від кримінальної відповідальності, тому вважає, що клопотання підлягає задоволенню, а ОСОБА_2 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Витрати на залучення експерта суд вирішує відповідно до ст.124 КПК України.

Керуючись керуючись ч.4 ст.309 КК України, ст.ст. 371, 373-374 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначити покарання у вигляді 1 (один) рік 6 (шість) місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 309 КК України звільнити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили не застосовувати.

Речові докази:

-полімерний мішок білого кольору, у якому знаходиться рослинна речовина, яка згідно висновку експерта № 18-202 від 08.12.2017 є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено – канабісом та який згідно постанови слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області від 12.12.2017 передано на зберігання до камери схову Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області - знищіти.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП – НОМЕР_1, на користь держави (р/р 31116115700009, в УК у Шевч. р-ні м. Зап./Шевч./24060300; Код банку: 813015; Код ЄДРПОУ - 38025367; Назва банку: ГУДКСУ у Запорізькій області) витрати на проведення судової хімічної експертизи № 18-202 від 08.12.2017 в розмірі 494/чотириста дев’яносто чотири/ грн. 80 коп.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

СУДДЯ: І.М.БАХАЄВ