Постанова № 75376199, 09.07.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 297/2516/16-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

09 липня 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді: Джуги С.Д.

суддів: Куштана Б.П., Мацунича М.В.

з участю секретаря: Волощук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області, ухваленого 05 травня 2017 суддею Гал Л.Л., в справі за первісним позовом Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України до Берегівської районної державної адміністрації, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, треті особи без самостійних вимог на предмет спору Національна академія аграрних наук України, приватний нотаріус Берегівського РНО Мирончук Оксана Василівна та Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, про визнання недійсним та скасування розпоряджень голови Берегівської районної державної адміністрації, державних актів на право власності на земельні ділянки, витребування земельних ділянок, визнання права постійного користування земельними ділянками, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України, Берегівської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів Національна академія аграрних наук України, про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації від 12.01.1998 року №10 та державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, скасування державної реєстрації земельної ділянки,-

встановив:

У жовтні 2016 року Закарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Національної академії аграрних наук України звернулася в суд з позовом до Берегівської районної державної адміністрації, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, треті особи без самостійних вимог на предмет спору Національна академія аграрних наук України, приватний нотаріус Берегівського РНО Мирончук О.В. та Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання недійсним та скасування розпоряджень голови Берегівської районної державної адміністрації, державних актів на право власності на земельні ділянки, витребування земельних ділянок, визнання права постійного користування земельними ділянками.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 29 березня 1996 року позивачу належить земельна ділянка на праві постійного користування, яка розташована в тому числі і на території Бенянської сільської ради Берегівського району. 16.03.2016 року позивачу стало відомо, що земельна ділянка в 2011-2012 роках Берегівською районною державною адміністрацією була передана у власність інших осіб без згоди та без вилучення таких від постійного землекористувача. Так, були прийняті розпорядження голови Берегівської РДА №317 від 03.08.2012 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 2,0 га; №412 від 4.11.2011 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,08 га; №316 від 3.08.2012 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2,0 га, розміщених на території Бенянської сільської ради, за межами населеного пункту. В порушення ст. 116 ЗК України, в редакції, що діяла на момент винесення розпоряджень, вказані земельні ділянки передалися у власність цих громадян без відповідного вилучення (викупу) їх у користувача - позивача та без його згоди, в порядку, передбаченому ЗК України. Берегівська РДА не вилучала спірні земельні ділянки від дослідної станції, яка володіла такими на праві постійного користування, а тому відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України не вправі була передавати їх у власність іншим особам. Виключно Президія УААН могла погодити вилучення та надання земельних ділянок, закріплених за Академією, установам, підприємствам та організаціям, що перебувають у її віданні, у встановленому законодавством порядку. Однак Президія УААН (НААН) України в 2011-2012 роках згоди на вилучення спірних земельних ділянок на території Бнянської сільської ради не давала і жодного рішення з цього приводу не приймала. Розпорядження голови Берегівської РДА про передачу у власність земельних ділянок ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 підлягають визнанню недійсними, оскільки при їх прийнятті не було дотримано вимог ст.ст. 116 та 149 ЗК України та грубо порушено права землекористувача. Крім того, позивач вважав, що у зв'язку з незаконністю розпоряджень голови РДА про передачу у власність відповідачам земельних ділянок, державні акти про право власності на землю також підлягають визнанню недійсними.

Позивачу також стало відомо, що на підставі договору купівлі-продажу від 10.05.2012 року ОСОБА_5 продав ОСОБА_6 належну йому земельну ділянку площею 0,08 га, згідно договорів купівлі-продажу від 8.11.2014 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 продали ОСОБА_1 земельні ділянки площею 2,0 га та 2,0 га, що розташовані на території Бенянської сільської ради Берегівського району. Новими власниками земельних ділянок ОСОБА_6 та ОСОБА_1 отримано державні акти про право власності на відповідні земельні ділянки. Оскільки ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 незаконно, без вилучення від попереднього землекористувача, отримали у власність спірні земельні ділянки, то права їх відчужувати без згоди законного землекористувача не мали, відтак, спірна земля підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_6 та передачі законному землекористувачу, у відповідності до ст.ст. 387, 388 ЦК України.

02.03.2017 року позивачем подана заява про зміну позовних вимог первісного позову, згідно якої після пред'явлення позову при отриманні відповіді від Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області позивачу стало відомо, що власником трьох земельних ділянок, які є предметом позову, є ОСОБА_1 одноособово, оскільки 18.10.2014 року на підставі нотаріально-посвідченого договору ОСОБА_6 передав у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,08 га, кадастровий номер НОМЕР_2. Отже, земельна ділянка, яку позивач в позові просив витребувати від ОСОБА_6, останньому вже не належить, та право власності на ділянку перейшло до ОСОБА_1 - власниці інших двох спірних земельних ділянок. У зв'язку з наведеним, позивач позовну вимогу про витребування від ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,08 га, кадастровий номер НОМЕР_2, просив залишити без розгляду та збільшив свої позовні вимоги в частині предмету позову та просив витребувати вказану вище земельну ділянку від ОСОБА_1 і з метою захисту своїх прав, також просив суд визнати право дослідної станції постійного користування такими згідно державного акту на право постійного користування землею від 29 березня 1996 року.

У зв'язку з наведеним, позивач просив визнати недійсним та скасувати розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації №317 від 3 серпня 2012 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 2,0 га, розміщеної на території Бенянської сільської ради, за межами населеного пункту, державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 6 вересня 2012 року, виданий ОСОБА_4 на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_4 площею 2,0 га, яка знаходиться за межами населеного пункту Бенянської сільської ради Берегівського району, визнати недійсним та скасувати розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації №412 від 4 листопада 2011 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,08 га, розміщеної на території Бенянської сільської ради, за межами населеного пункту, та державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5 від 8 грудня 2011 року, виданий ОСОБА_5 на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_2 площею 0,08 га, яка знаходиться за межами населеного пункту Бенянської сільської ради Берегівського району, визнати недійсним та скасувати розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації №316 від 3 серпня 2012 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2,0 га, розміщеної на території Бенянської сільської ради, за межами населеного пункту, та державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_7 від 6 вересня 2012 року, виданий ОСОБА_3 на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_6 площею 2,0 га, яка знаходиться за межами населеного пункту Бенянської сільської ради Берегівського району, витребувати від ОСОБА_1 на користь Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції НААН України земельну ділянку площею 2,0 га (кадастровий номер НОМЕР_6), земельну ділянку площею 2,0 га (кадастровий номер НОМЕР_4) та земельну ділянку площею 0,08 га (кадастровий номер НОМЕР_2), що розташовані на території Бенянської сільської ради, визнати за Закарпатською державною сільськогосподарською дослідною станцією НААН України право постійного користування згідно державного акту земельними ділянками площею 2,0 га (кадастровий номер НОМЕР_6), площею 2,0 га (кадастровий номер НОМЕР_4) та площею 0,08 га (кадастровий номер НОМЕР_2), що розташовані на території Бенянської сільської ради Берегівського району (том 1 а.с. 2-4, 150-153).

Відповідачка ОСОБА_1 подала зустрічну позовну заяву до Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України, Берегівської районної державної адміністрації, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів Національна академія аграрних наук України, про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації від 12.01.1998 року №10 та державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, виданого Берегівською районною державною адміністрацією.

Зустрічний позов мотивовано тим, що Закарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Національної академії аграрних наук України незаконно користується спірною землею, оскільки на момент видання державного акту на право постійного користування землею діяв Земельний кодекс України 1990 року, згідно якого надання земель у постійне користування місцевими державними адміністраціями в 1996-1998 роках законом не передбачались. ОСОБА_1 також стверджує, що розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації датоване 12.01.1998 року, тоді як державний акт на право постійного користування землею виданий 29.03.1996 року, тобто на два роки раніше, що свідчить про незаконність розпорядження та державного акту. Крім того, відповідачка зазначила, що вирішення вказаного спору не належить до розгляду в порядку цивільної юрисдикції, посилалася на норми Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема на ст.ст. 2,3,17 КАС України, та при цьому зазначила, що спір повинен вирішуватись у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне. У зв'язку з цим, ОСОБА_1 просила визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації від 12.01.1998 року №10 та державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, виданий Берегівською районною державною адміністрацією і зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №31 (том 1 а.с. 195-201).

28.04.2017 року позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 подала заяву про зміну предмету зустрічного позову, в якому просила залучити до участі у справі як співвідповідача за зустрічним позовом Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області та зазначила, що згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 16.03.2016 року №НВ-2101279022016 вбачається, що встановлення (відновлення) меж спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості) відбулося наприкінці 2013 року, тобто вже після видання головою Берегівської РДА трьох розпоряджень та після видачі державних актів відповідача по первісному позову. Згідно державного акту на право постійного користування землею від 29.03.1996 року Закарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція володіє і користується земельною ділянкою площею 3 166,80 га, у той час як згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 16.03.2016 року остання володіє і користується земельною ділянкою площею всього 116,2294 га. Всупереч Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 року №376, Державне підприємство «Закарпатгеодезцентр» не повідомляло ані ОСОБА_1, ані попередніх власників суміжних земельних ділянок про дату та час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості) та провело їх без участі останніх, тим самим позбавивши їх можливості заявити претензії щодо відновлення меж спірної земельної ділянки, що призвело до неправильного визначення меж спірної земельної ділянки. Порядком ведення Державного земельного кадастру передбачається, що під час реєстрації земельної ділянки відомості про неї вказуються у Поземельній книзі, яка ведеться за формою, згідно з додатком 8. Відповідно до до п. 60,61 Порядку запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду. Тому для відновлення порушеного права власності позивачки за зустрічним позовом остання додатково просила скасувати державну реєстрацію спірної земельної ділянки, яка проводиться Державним кадастровим реєстратором (том 2 а.с. 39-44).

Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 05 травня 2017 року первісний змінений позов Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України задоволено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про судові витрати та вжиті судом заходи забезпечення позову.

Не погоджуючись з даним рішенням ОСОБА_1 подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, вказує на те, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку, що спірні земельні ділянки входять до складу земель, які перебувають у постійному користуванні Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України і відповідачі за первісним позовом за рахунок неї отримали спірні земельні ділянки; судом не взято до уваги, що Берегівська районна державна адміністрація в межах повноважень видала оскаржувані розпорядження і позивачем за первісним позовом не доведено факту порушення його законних прав та інтересів та підстав для скасування вказаних розпоряджень і виданих на підставі них державних актів; суд не врахував, що позивач за первісним позовом просив витребувати спірні земельні ділянки на підставі двох взаємовиключних норм: ст. 387 та ст. 388 ЦК України і неправильно застосував дані норми, позивач за первісним позовом не є власником спірних земельних ділянок, а лише користувачем, а тому на має права на їх витребування; суд не врахував, що позивач за первісним позовом не є власником спірних земельних ділянок, а тому і не потрібна була згода Президії НААН України на їх вилучення на час передачі у власність відповідачам; судом при вирішенні зустрічного позову не враховано, що позивач за зустрічним позом незаконно користується спірними земельними ділянками; судом також не враховано, що оспорюваний державний акт відповідачу за зустрічним позовом було видано 29 березня 1996 року в той час як відповідне розпорядження голови Берегівської райдержадміністрації було видано 12 січня 1998 року.

В запереченнях на апеляційну скаргу Закарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Національної академії аграрних наук України просить апеляційну скргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така не підлягає задоволенню.

Задовольняючи первісний позов та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що земельні ділянки відповідачам за первісним позовом передано у власність незаконно, без їх вилучення від попереднього землекористувача та неправомірно відчужено, а тому наявні підстави для їх витребування та захисту порушених прав позивача за первісним позовом, та відсутні підстави для задоволення зустрічного позову.

З даним висновком суду погоджується і апеляційний суд, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 29 березня 1996 року, Закарпатському інституту агропромислового виробництва с. В.Бакта, Берегівського району, на праві постійного користування належить земельна ділянка площею 3166,8 га для ведення сільськогосподарського виробництва згідно розпорядження глави Берегівської райдержадміністрації від 12.01.1998 року №10 (том 1 а.с. 5-7).

Правонаступником Закарпатського інституту агропромислового виробництва НААН України є Закарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція (том 2 а.с. 17-19).

Розпорядженням голови Берегівської РДА №316 від 3 серпня 2012 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2,0 га, розміщеної на території Бенянської сільської ради, за межами населеного пункту, для ведення особистого селянського господарства та надано останньому у власність вказану земельну ділянку (том 1 а.с. 10).

Розпорядженням голови Берегівської РДА №317 від 3 серпня 2012 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_9 площею 2,0 га, розміщеної на території Бенянської сільської ради, за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства та надано останній у власність вказану земельну ділянку (том 1 а.с. 10).

Розпорядженням голови Берегівської РДА №412 від 04 листопада 2011 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_5 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_10 площею 0,0800 га, розміщеної на території Бенянської сільської ради, за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства та надано останньому у власність вказану земельну ділянку (том 1 а.с. 11).

На підставі даних розпоряджень були видані: ОСОБА_4 державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 6 вересня 2012 року на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_4, площею 2,0 га, яка знаходиться за межами населеного пункту Бенянської сільської ради Берегівського району; ОСОБА_5 державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5 від 8 грудня 2011 року на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_2 площею 0,0800 га, яка знаходиться за межами населеного пункту Бенянської сільської ради Берегівського району; ОСОБА_3 державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_7 від 6 вересня 2012 року на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_6 площею 2,0 га, яка знаходиться за межами населеного пункту Бенянської сільської ради Берегівського району (том 1 а.с. 220-222).

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 116 ЗК України, в редакції Закону від 16.09.2008 р. №509-VI, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 5 вказаної статті передбачалося, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з ст. 149 ЗК України, в редакції Закону від 03.03.2011 р. №123-VI, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» вилучення земельних ділянок Національної академії наук України та національних галузевих академій наук може здійснюватися лише за згодою Президії Національної академії наук України та президій національних галузевих академій наук відповідно до Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Згідно з ч. 2, ч. 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема визнання прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших, передбачених законом, способів.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що на момент видачі оскаржуваних розпоряджень і передачі у власність земельних ділянок відповідачам за первісним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, спірні земельні ділянки знаходились у постійному користуванні Закарпатського інституту агропромислового виробництва НААН України, правонаступником якого є Закарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція, і без їх вилучення від постійного землекористувача, а також без згоди Президії Національної академії наук України, вони не могли бути передані у власність вище вказаним відповідачам.

Доводи апеляційної скарги про помилковість таких висновків суду першої інстанції, є безпідставними і необґрунтованими, оскільки повністю спростовуються матеріалами справи.

Зокрема, з листа Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 23.12.2016 №20-7-0.2-11132/2-16 вбачається, що при проведені перевірки встановлено, що земельні ділянки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, за оскаржуваними розпорядженнями було передано у власність із земель державної власності, що знаходились на час відведення у постійному користуванні Закарпатського інституту агропромислового виробництва НААН України (а.с.116 т.1).

У відзиві від 23.07.2017р. на первісний позов Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області підтвердило дані обставини і просило задовольнити заявлений первісний позов (а.с.209-213 т.1).

Схемою ДП «Закарпатський геодезичний центр» земельних ділянок, наданих у власність громадян на території Бенянської сільської ради, також стверджено, що саме земельні ділянки з відповідними кадастровими номерами, які передані у власність ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, знаходяться в постійному користуванні первісного позивача згідно державного акту від 29.03.1996 року (а.с.118 т.1).

Натомість, апелянтом, відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України не подано жодних належних і допустимих доказів на спростування даних обставин і підтвердження в цій частині доводів апеляції. Лист Головного управління Держгеокадастру у Закарптській області від 19 березня 2015 року, на який посилається апелянт, не заслуговує на увагу, оскільки такий підтверджує лише той факт, що станом на 2015 рік спірні земельні ділянки вже не відносились до земель первісного позивача, так як були передані у власність відповідачам у 2011- 2012 роках.

Суд першої інстанції правильно заначив, що державний акт на право власності на земельну ділянку є правовстановлюючим документом, який видається на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування, тому вимога про скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку є похідною й залежить від доведеності незаконності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого виданий оспорюваний державний акт.

Оскільки матеріалами справи доведено, що оскаржувані розпорядження Берегівською райдержадміністарцією видано з порушенням вище наведених вимог закону, суд першої інстанції обґрунтовано визнав недісними і державні акти, які видані на підставі даних розпоряджень.

Доводи апеляційної скарги в цій частині також є безпідставними і необґрунтованими.

Не заслуговують на увагу посилання в апеляції, що суд не врахував, що позивач за первісним позовом просив витребувати спірні земельні ділянки на підставі двох взаємовиключних норм: ст. 387 та ст. 388 ЦК України і неправильно застосував дані норми, а також, що позивач за первісним позовом не має права на витребування спірних земельних ділянок, так як не є їх власником, а лише користувачем, оскільки такі не ґрунтуються на законі.

Згідно ст. 387 ЦК власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 388 ЦК України передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Аналіз даних норм не дає підстав для висновку, що дані норми застосовуються у взаємозв'язку. Ст. 388 ЦК України врегульовано захист прав власника у випадку коли набувачем майна є добросовісний набувач і не спростовує факту, що добросовісним набувачем майно набуто незаконно, без відповідної правової підстави.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що оскільки ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 незаконно, без вилучення від попереднього землекористувача, отримали у власність спірні земельні ділянки, після чого відчужили вказані земельні ділянки ОСОБА_1, спірні землі підлягають витребуванню з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 та передачі законному землекористувачу.

Безпідставиними є посилання в апеляції, що позивач за первісним позовом не має права на витребування спірних земельних ділянок, так як не є їх власником, а лише користувачем, оскільки з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння може звернутися не тільки власник майна, який на момент подання позову не володії цим майном, а також особа, яка хоч і не є власником, але в якої майно перебувало у володінні за законом або договором, зокрема на підставі цивільно - правових договорів, в оперативному управлінні, на праві повного господарського відання, а також на інших підставах, установлених законом. Віндикація є способом захисту порушеного права не тільки власника майна, але і особи, яка має речове право на майно (титульного володільця).

Позивачем за первісним позовом, як законним землекористувачем, вірно обрано даний спосіб захисту, а суд першої інстанції обґрунтовано захистив порушене право землекористувача.

Не заслуговують на увагу доводи апеляції щодо неправильності відмови у задовленні зустрічного позову ОСОБА_1, оскільки такі не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 в обґрунтування зустрічного позову та в апеляційній скарзі посилається на те, що Закарпатська обласна державна сільськогосподарська дослідна станція незаконно користується землями і вказує на неправомірність розпорядження голови Берегівської райдержадміністрації від 12 січня 1998 року та державного акту на право постійного користування землею від 29 березня 1996 року.

Однак, дані посилання не можуть бути взяті до уваги.

Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України, в редакції чинній на момент звернення до суду із зустрічним позовом, та ч.1 ст. 4 чинного ЦПК України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.(ч.1 ст. 155 ЗК України).

Аналіз даних норм у сукупності дає підстави для висновку, що у особи, яка звертається до суду за захистом порушеного права в звязку з прийняттям органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, на момент видання даного акта, повинно існувати таке право.

На момент прийняття оскаржуваного розпорядження та видачі державного акту на право постійного користування землею Закарпатській обласній державній сільськогосподарській дослідній станції, в ОСОБА_1 жодних прав щодо земльних ділянок не існувало, оскільки таке вона неправомірно набула на підставі угод у 2012році та 2014 році. Окрім того, ОСОБА_1 набула право власності на земельні ділянки загальною площею 4,08 га, а оспорюваним державним актом право користування надано на земельну ділянку загальною площею 3166,8 га.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що Закарпатській обласній державній сільськогосподарській дослідній станції Берегівського району Закарпатської області станом на 01.10.1962 року в постійне користування відведено 5352,га землі з відповідним планом і описом меж, що стверджено копією Акту на право користування землею, який був виданий виконавчим комітетом Берегівської районної ради депутатів трудящих, оригінал якого був оглянутий в судовому засіданні судом апеляційної інстанції (том 1 а.с. 235-237).

Наказом №10-К директора Закарпатського інституту агропромислового виробництва від 07.03.1995 року було замовлено Закарпатській філії Інституту землеустрою виготовлення нового зразка Державного акта на право постійного користування землею Закарпатським Інститутом агропромислового виробництва (том 1 а.с. 238).

Державним актом на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 29 березня 1996 року Закарпатському інституту агропромислового виробництва с В.Бакта, Берегівського району не була надана у користування земля Закарпатському інституту АПВ, а тільки був виданий державний акт нового взірця на право постійного користування землею. Тобто, відбулось переоформлення правовстановлюючого документу на право постійного користування землею, яке існувало у Закарпатської обласної державної сільськогосподарської дослідної станції з 1962 року згідно виданого їй Акту на право користування землею.

Судом першої інстанції правильно не взято до уваги посилання ОСОБА_1 про те, що всупереч Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі(на місцевості) та їх закріплення межовими знаками від 18.05.2010 року Державне підприємство «Закарпатгеодезцентр» не повідомляло ані ОСОБА_1, ані попередніх власників суміжних земельних ділянок про дату та час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості) та провело їх без участі останніх, оскільки межі землекористування Закарпатського інституту агропромислового виробництва були погоджені із суміжними землекористувачами ще 1995 році (том 1 а.с. 239-240), а відповідач ОСОБА_1, а так само особи, від яких вона придбала земельні ділянки, не були власниками суміжних ділянок, з якими необхідно було погоджувати межі.

Необгрунтованими є посилання позивача за зустрічним позовом, що не передбачено передання земельних ділянок у постійне користування державними адміністраціями, оскільки такі повністю спростовуються нормативно - правовими актами, на які послався суд першої інстанції в рішенні, і які правильно застосовано судом першої інстанції.

З врахуванням наведеного рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому колегією суддів не можуть бути взяті до уваги.

За вказаних обставин, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

постановив :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 05 травня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 19 липня 2018 року.

Головуючий:

Судді: