Ухвала суду № 75375929, 16.07.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

11-сс/775/170/2018(м)

263/7193/18

Категорія: ст. 194 КПК України Суддя 1-ої інстанції: Хараджа Н.В.

Доповідач: Преснякова А.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2018 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

та справах про адміністративні правопорушення

Апеляційного суду Донецької області

у складі: головуючого судді Преснякової А.А.

суддів Куракової В.В., Гришина Г.А.

при секретарі Костомановій А.Є.

за участю прокурора Кузя А.В.

підозрюваного ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі Донецької області апеляційну скаргу прокурора прокуратури Донецької області ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 01 червня 2018 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені слідчим суддею обставини

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області задоволено клопотання слідчого, застосовано до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор» строком до 28.07.2018 року, визначена застава у 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 70480 гривень, з визначенням обов’язків у разі сплати застави терміном до 28.07.2018 року.

Слідчим суддею встановлено, що у провадженні старшого слідчого в ОВС слідчого управління ГУ НП в Донецькій області ОСОБА_4 перебувають матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018050000000124 від 14.03.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у березні 2018 року, більш точну дату в ході проведення досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 за допомогою засобів зв’язку звернувся до раніше знайомого ОСОБА_1 і запропонував йому за певну грошову винагороду здійснити вимагання грошових коштів у сумі 10 тисяч доларів США з ОСОБА_6, з яким ОСОБА_5 здійснював підприємницьку діяльність, пов’язану з виготовленням і реалізацією металевих ліжок на території м. Краматорська Донецької області, із погрозою застосування насильства по відношенню до останнього.

У подальшому, ОСОБА_1, порадившись з ОСОБА_7, надав свою згоду на пропозицію ОСОБА_5 щодо вимагання грошових коштів з ОСОБА_6

ОСОБА_7, який має певні зв’язки у кримінальних колах, звернувся до ОСОБА_8, який має певний авторитет на території м. Краматорська Донецької області і ознайомив останнього із злочинним планом стосовно вимагання грошових коштів з ОСОБА_6 під загрозою застосування насильства. ОСОБА_8 надав згоду на пропозицію ОСОБА_7, після чого на виконання злочинного плану ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_7 залучив до виконання злочинного наміру довірених осіб, а саме: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 і розподілив обов’язки між ними.

05.04.2018 року приблизно о 16.15год., ОСОБА_10 на виконання раніше обумовленого злочинного плану, на зупинці громадського транспорту по вулиці Олекси Тихого у м.Краматорськ Донецької області зустрівся з ОСОБА_6, висловлюючи погрози на його адресу пропонував, щоб він заклав свій автомобіль під певні проценти і зобов’язав останнього до 10.04.2018 року надати ОСОБА_5 10 тисяч доларів США і 1 тисячу доларів США ОСОБА_8

12.04.2018 року приблизно о 19.48год. ОСОБА_10 і ОСОБА_9, на тому ж місці зустрілися з ОСОБА_6, після чого ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_6, що у разі невиконання вимог щодо передачі грошових коштів ОСОБА_5, він залишиться без свого майна. У подальшому, ОСОБА_10 у присутності ОСОБА_9 пропонував, щоб ОСОБА_6 заклав свій автомобіль під певні проценти і віддав грошові кошти ОСОБА_5 і ОСОБА_8, висловлюючи при цьому погрози.

19.04.2018 року приблизно о 17.34год. ОСОБА_6 зустрівся з ОСОБА_9 біля кафе «Кулиничи» у м.Краматорськ Донецької області, після чого, останній отримавши по мобільному телефону вказівку від ОСОБА_8, повідомив ОСОБА_6 про те, що грошові кошти у сумі 5000 гривень необхідно залишити бармену у магазині «Апетит» у м. Краматорськ. Далі ОСОБА_9 разом з ОСОБА_6 прийшли до магазину «Апетит» у м. Краматорськ, де останній на вимогу ОСОБА_9 передав грошові кошти у сумі 5000 гривень бармену вказаного магазину.

19.04.2018 року ОСОБА_8 отримавши вказані грошові кошти у сумі 5000 гривень, розподілив їх між учасниками злочинної групи.

19.04.2018 року приблизно о 19.00год., ОСОБА_10, перебуваючи біля кафе «Крила» у м.Краматорськ Донецької області, запропонував ОСОБА_6 зайти у приміщення цього закладу, у якому в період часу приблизно з 19.15год. до 20.30год. ОСОБА_11 у присутності ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12 з метою вимагання грошових коштів, висловлював на адресу ОСОБА_6 погрози вбивства та застосування тяжких тілесних ушкоджень, після чого разом з вказаними присутніми особами, наполягав на тому, щоб останній заклав своє майно в ломбард, після чого віддав ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 10 тисяч доларів США.

24.04.2018 року о 16.37год. ОСОБА_7 на мобільний телефон ОСОБА_6 відправив текстове повідомлення з номером карткового рахунку і зобов’язав його перерахувати грошові кошти у сумі 10 тисяч доларів США, що останній зробив в цей же день о 19.00год. і перерахував на вказаний рахунок грошові кошти у сумі 25 тисяч гривень.

27.04.2018 року ОСОБА_9 на мобільний телефон ОСОБА_6 відправив текстове повідомлення з номером карткового рахунку і зобов’язав його перерахувати грошові кошти у сумі 5 тисяч гривень, що ОСОБА_6 і зробив 28.04.2018 року.

29.05.2018 року ОСОБА_7 на мобільний телефон ОСОБА_6 відправив текстове повідомлення з номером карткового рахунку і зобов’язав його перерахувати грошові кошти у сумі 30 тисяч гривень, що останній і зробив в цей же день.

29.05.2018 року ОСОБА_9 на мобільний телефон ОСОБА_6 відправив текстове повідомлення з номером карткового рахунку і зобов’язав його перерахувати грошові кошти у сумі 5 тисяч гривень, що ОСОБА_6 і зробив у цей же день.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Прокурор в апеляційній скарзі просить скасувати оскаржуване судове рішення і постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 28.07.2018 року без визначення розміру застави.

На думку апелянта, суд першої інстанції не у повному обсязі врахував обставини кримінального провадження, а саме те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст. 189 КК України, тобто у вимаганні, яке вчинене за попередньою змовою групою осіб, з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому.

Зазначає, що у цьому кримінальному проваджені повідомлено про підозру 8 особам і всім обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави. Вважає, що внесення застави і звільнення підозрюваного з-під варти не забезпечить належного виконання ним покладених на останнього обов’язків і може призвести до його переховування від органів досудового слідства або суду, а також впливу на потерпілого. Окрім того, на його думку, суд не поклав на підозрюваного достатніх процесуальних обов’язків, зокрема не зобов’язав його здати слідчому закордонний паспорт, що надає можливість ОСОБА_1 покинути межі країни і переховуватись.

Окрім того, підозрюваний не працює, у нього відсутні стійкі соціальні зв’язки, він проживає у м.Києві, що ускладнює проведення з ним слідчих дій і можливість здійснення контролю виконання покладених обов’язків.

Також, на думку апелянта, суд визначив підозрюваному суму застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб за вчинення тяжкого злочину і не обґрунтував це рішення.

Позиції учасників судового провадження

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який наполягав на задоволенні апеляційної скарги, підозрюваного та його захисника, які апеляційну скаргу прокурора просили залишити без задоволення, а рішення слідчого судді без змін, ознайомившись з витребуваними матеріалами і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Мотиви Суду

Мотивуючи прийняте рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя зазначив, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1, відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до семи років, ОСОБА_1 зареєстрований та мешкає не у м. Маріуполі, тож не має стійких соціальних зв’язків у останньому, тому усвідомлюючи можливість отримання покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, може незаконно впливати на учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, або може продовжити злочинну діяльність, у зв’язку з чим дійшов висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою буде достатнім для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України та не знайшов підстав для застосування інших, більш м’яких запобіжних заходів.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком слідчого судді.

Крім того, сторони кримінального провадження не оскаржують даний висновок, а також наявність як обґрунтованої підозри, так і ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, прокурор в апеляційній скарзі оскаржує застосування застави, а також її розмір.

Згідно ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов’язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Як вбачається з п.1 ч.4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Аналізуючи наведену норму закону, колегія суддів зауважує, що не визначати розмір застави це є правом, а не обов’язком суду, крім того, слідчий суддя повинен враховувати підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України.

Так, згідно частини 1 статті 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров’я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв’язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Слідчий суддя в мотивування обраного ним запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави послався на відсутність вагомих доказів про те, що ОСОБА_1 безпосередньо застосовував насильство або погрожував його застосуванням, чи був обізнаний у застосуванні насильства або погрози його застосування щодо потерпілого.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, при визначенні розміру застави, слідчий суддя врахував обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1, особу підозрюваного, його майновий стан та вважав за необхідне визначити заставу у 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 70480 гривень, який повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків та не буде завідомо непомірним для нього.

Колегією суддів також враховуються вік та стан здоров’я підозрюваного, який лікувався в кардіологічному відділенні Клінічної лікарні №15 Подільського району м.Києва, потребує проведення шунтування судин серця, має сім’ю, на утриманні має доньку, ІНФОРМАЦІЯ_4, проживає разом з батьками пенсійного віку.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає вимоги апелянта в частині необґрунтованого визначення слідчим суддею розміру застави, безпідставними та не підлягаючими задоволенню.

З урахуванням наданих матеріалів справи та встановленого в ході апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя, приймаючи рішення про задоволення клопотання слідчого про обрання щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, діяв відповідно до вимог ст.183 КПК України, визначив розмір застави у межах, передбачених ст. 182 ч.5 КПК України, враховуючи обставини кримінального провадження, особу підозрюваного, дані щодо його матеріального стану, що буде цілком достатнім для виконання підозрюваним процесуальних обов’язків.

З викладених вище підстав, колегія суддів вважає рішення слідчого судді за клопотанням про обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, з визначенням розміру застави, який є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, передбачених КПК України, законним, обґрунтованим та вмотивованим, висновок про неможливість застосування іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, правильним, а апеляційні вимоги прокурора не підлягаючими задоволенню.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 01 червня 2018 року про застосування щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 28 липня 2018 року, з визначенням розміру застави залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді

ОСОБА_13 ОСОБА_14 ОСОБА_15