Рішення № 75375307, 11.07.2018, Микільський районний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Володарський районний суд Донецької області)

Справа № 237/5559/17

Провадження № 2-о/222/64/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАНИ

11 липня 2018 року смт. Нікольське

Володарський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Вайновської О.Є.,

за участю секретаря Гранкіній О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Кальчицька сільська рада Нікольського району Донецької області про встановлення факту сумісного проживання однією родиною,

ВСТАНОВИВ:

Заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеною заявою вказуючи, що 17.10.2016 року в смт. Олександрівка Мар’їнського району Донецької області помер її чоловік ОСОБА_2, з яким вона постійно проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Просила встановити факт сумісного проживання з чоловіком ОСОБА_2, померлим 17.10.2016 року, що їй необхідно для переоформлення пенсії.

Заявниця ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Представник заінтересованої особи: Кальчицької сільської ради Нікольського району Донецької області – ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилася. Надала суду письмову заяву, в якій проти задоволення позову не заперечувала та просила справу розглянути без її участі.

Визнаючи наявні матеріали про права та взаємини учасників процесу достатніми, суд розглянув справу в порядку ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у їх відсутність.

Дослідивши матеріали справи, письмові докази, розглянувши письмову заяву представника заінтересованої особи, суд вважає, що заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 03.02.1961 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб та після державної реєстрації шлюбу остання отримала прізвище «Дядик», актовий запис № 8 від 03.02.1961 року, вчинений Олександрівським бюро ЗАГС Мар’їнського району Сталінської області.

З копії домової книги вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

17.10.2016 року ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Мар’їнським РВ ДРАЦС Головного ТУЮ у Донецькій області, актовий запис №51 від 13.02.2017 року.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Cпособи захисту цивільних прав та інтересів судом визначені ст.16 ЦК України.

Відповідно до положень ст.293 ЦПК України окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свободи та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Зокрема, ст.315 ЦПК України передбачено, що в судовому порядку можуть бути встановлені факти від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Заявляючи вимогу про встановлення факту сумісного проживання, на думку суду, заявницею обрано не вірний спосіб захисту своїх прав, оскільки встановлення вказаного факту має місце щодо осіб, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі, або місце проживання яких не зареєстроване у встановленому законом порядку.

З досліджених матеріалів справи вбачається протилежне: на момент смерті ОСОБА_6 він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1, крім того, їх місце проживання було зареєстроване за однією адресою.

Таким чином суд приходить до висновку, що вимога заявниці про встановлення факту сумісного проживання з ОСОБА_6, померлим 17.10.2016 року, не ґрунтується на вимогах закону.

Більш того, встановлення факту, про який просить заявниця, не створює для неї жодних юридичних наслідків та не впливає на виникнення, зміну або припинення будь-яких майнових або немайнових прав, чи обов’язків.

Посилаючись на необхідність встановлення факту для переоформлення та перерахунку пенсії, заявниця не надає суду жодних доказів щодо наявності перешкод у реалізації цього права, у зв’язку з чим суд приходить до переконання, що права заявниці не порушені, а отже не підлягають судовому захисту.

Враховуючи викладене, в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту сумісного проживання з ОСОБА_7 слід відмовити.

На підставі ч.7 ст.294 ЦПК України, судові витрати відшкодуванню заявниці не підлягають.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 13, 19, 76-82, 247, 258, 259, 264, 265, 293, 294, 315, 316, 354, 355, пп.15.5, п. 15 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1, заінтересована особа: Кальчицька сільська рада Нікольського району Донецької області про встановлення факту сумісного проживання однією родиною – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 16.07.2018 року.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Донецької області через Володарський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя О.Є. Вайновська