Рішення № 75374774, 17.07.2018, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/461/18

Провадження № 2/359/1132/2018

РІШЕННЯ

Іменем України

17липня 2018 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі :

головуючої судді Яковлєвої Л.В.,

при секретарі Гомолі О.А.,

за участі відповідача ОСОБА_1,

розглянувши y відкритому судовому засіданні в м. Борисполі цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до ОСОБА_1, треті особи без самостійних вимог : ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування,-

встановив:

18 січня 2018 року представник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхуванння» (далі по тексту - ПАТ «СК «АХА Страхуванння») ОСОБА_4 звернулась до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з даним позовом, уточнений 17 липня 2018 року, яким просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 8496 грн. 42 коп. та судовий збір у розмірі 1600 грн. 00 коп..

Вимоги обґрунтовано тим, що 06 вересня 2015 року о 17 год. 00 хв. по вул. А.Глушкова в м. Києві сталася дорожньо- транспортна пригода (далі по тексту - ДТП) за участі застрахованого в компанії позивача транспортного засобу «ЗАЗ», дорожній номерний знак НОМЕР_1, який був під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «Мітсубіші», державний номерний знак (далі по тексту - д.н.з.) НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_5.

Між власником транспортного засобу ОСОБА_3 та ПАТ «СК «АХА Страхуванння» 08 листопада 2014 року було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ 6751767, яким застраховано транспортний засіб «ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_1. На підставі страхового акту № 1.102.15.03792/ VESKO24797 від 26 листопада 2015 року та керуючись ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспорт-них засобів» позивачем виплачено страхове відшкодування у розмірі 16992 грн. 83 коп..

Після здійсненої виплати з'ясувалось, що під час ДТП транспортним засобом керував не власник, а ОСОБА_1. Відповідно п. 13.2 ст. 13 вказаного Закону розмір страхового платежу за одним внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків, за умови, що страхувальником є громадянин України - учасник війни, інвалід II групи, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до I або II категорії, пенсіонер, а забезпечений транспортний засіб має робочий об'єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних включно та належить цьому громадянину на праві власності. Зазначена пільга надається за умови особистого керування таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу.

Власник ОСОБА_3 є пенсіонером. Вказана пільга надається за умови особистого керування застрахованим транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу.

Оскільки під час ДТП за кермом транспортного засобу «ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 знаходився не страхувальник, а відповідач, тому ОСОБА_1 порушив умови формування суми оплати по страховому полісу обов'язкового страхування, а тому позивач вважає, що останній має відшкодувати ПАТ «СК «АХА Страхуванння» 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування, а саме 8496 грн. 42 коп., а також сплачений при зверненні до суду з даним позовом судовий збір у розмірі 1600 грн. 00 коп..

Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, до суду не з'явився. Направив клопотання, яким розгляд справи просив здійснити у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання з'явився, позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні. Підтвердив, що саме за його кермування сталось ДТП 06 вересня 2015 року. Автомобіль був переданий йому для користування в роботі таксиста від ОСОБА_2. Одночасно з автомобілем відповідач отримав техпаспорт та страховий поліс, з яких дізнався, власником транспортного засобу «ЗАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 є ОСОБА_3. Про настання вказаного ДТП представника ПАТ «СК «АХА Страхуванння» повідомив ОСОБА_1. Повідомив, що знав про виплачене страхове відшкодування потерпілому. Лист страхової компанії з вимогою сплатити 8496 грн. 42 коп. особисто навесні 2016 року не отримував, проте вказав що від його імені за цей лист могла розписатись та отримати сусідка. Вважає, що під час отримання в користування від третьої сторони автомобіля не знав, що страхова компанія не відшкодовує витрати у повному обсязі у разі настання страхового випадку. ОСОБА_2 передав відповідачу у користування автомобіль НОМЕР_2 без оформлення будь-яких договорів.

Треті особи, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, до суду не з'явились. ОСОБА_3 подав до суду заяву, якою розгляд справи просив здійснити у його відсутність.

Суд, заслухавши надані відповідачем пояснення, повно та всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог чи заперечень, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно положень ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Відповідно ч. 1 ст. 4 та ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами 3, 4 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказами, відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно ч. 1 ст. 82 вказаного Кодексу обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Судом встановлено, підтверджується доказами у справі та не спростовується сторонами, що 06 вересня 2015 року о 17 год. 00 хв. по вул. А.Глушкова в м. Києві сталася ДТП за участі транспортного засобу «ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_1, який знаходився під керуванням ОСОБА_1, та транспортного засобу «Мітсубіші», д.н.з. НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_5.

Постановою Голосіївського районного суду в м. Києві від 13 жовтня 2015 року винним у скоєнні адміністративного правопорушення від 06 вересня 2015 року, під час якого сталось вищевказане ДТП, передбаченого ст. 124 КУпАП визнано ОСОБА_1 та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (а.с. 8).

Власником транспортного засобу «ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_1, є ОСОБА_3. Наведене підтверджується матеріалами справи та показами останнього, наданими в судовому засіданні від 23 квітня 2018 року (а.с. 7, 9-10, 73-76).

08 листопада 2014 року між ОСОБА_3 та ПАТ «СК «АХА Страхуванння», укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ 6751767, яким застраховано транспортний засіб «ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_1. (а.с. 7).

Згідно ст. 8 Закону України «Про страхування», страховий випадок це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої, виникає обовязок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

На підставі Акту огляду транспортного засобу № 1.102.15.03792 від 08 вересня 2015 року та страхового акту № 1.102.15.03792/ VESKO24797 від 26 листопада 2015 року та згідно ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивачем виплачено ОСОБА_5 страхове відшкодуван-ня у розмірі 16992 грн. 83 коп.. Наведене підтверджується платіжним дорученням № 209 216 від 30 листопада 2015 року (а.с. 16-21).

У відповідності ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно ст. 990 Цивільного кодексу України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акту.

Статтею 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи відповідної за заподіяні збитки.

Згідност. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Разом з тим, згідно п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір страхового платежу за одним внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків, за умови, що страхувальником є громадянин України - учасник війни, інвалід II групи, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до I або II категорії, пенсіонер, а забезпечений транспортний засіб має робочий об'єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних включно та належить цьому громадянину на праві власності. Зазначена пільга надається за умови особистого керування таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу.

Виключно власник транспортного засобу «ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_1, ОСОБА_3, як пенсіонер, користується вказаною пільгою за умови особистого керування застрахованим транспортним засобом, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу.

Згідно договору оренди автомобіля, укладеного 30 вересня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, даний транспортний засіб передано в оренду останньому, на умовах, визначених договором (а.с. 73 - 76).

Відповідно п. 2.2.8 вказаного договору орендар зобов'язувався відшкодувати в повному обсязі збитки, спричинені третім особам при використанні автомобіля. У разі пред'явлення третіми сторонами вимог до орендодавця щодо відшкодування шкоди, орендатор зобов'яза-ний приймати участь у таких судових справах, надати необхідні документи, що стосуються спричиненої шкоди та відшкодувати орендодавцю витрати, пов'язані з розглядом справ в суді.

Судом встановлено та не спростовується сторонами, що на момент спричинення ДТП, 06 вересня 2015 року, вищевказаний автомобіль знаходився в користуванні ОСОБА_1. Будь-які договори щодо оренди, найму, лізингу, тощо, між відповідачем та ОСОБА_2 щодо передачі в володіння та/чи користування транспортного засобу «ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_1, між ними не укладались та не підписувались. Доказів протилежного суду не надано.

Зважаючи на вказане, суд приходить висновку, що оскільки автомобіль не перебував в користуванні ОСОБА_2 06 вересня 2015 року, тому він не повинен нести затрати по відшкодуванню сплаченого страхового відшкодування перед третіми сторонами.

Затрати позивача слід віднести на рахунок водія ОСОБА_1, під керуванням якого і настав страховий випадок.

Наведене також узгоджується з п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» за № 6 від 27 березня 1992 року, яким встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарсь-кого чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояву їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

29 березня 2016 року позивачем на адресу відповідача направлено лист, яким повідомлено про необхідність сплатити на рахунки, вказані в листи, заборгованості з страхового відшкодування у розмірі 8496 грн. 42 коп. (а.с. 12). Від імені відповідача даний лист отримала сусідка. Наведене повідомив суду сам ОСОБА_1. Доказів протилежного суду не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення в порядку регресу з відповідача витрат, сплачених ПАТ «СК «АХА Страхуванння» в рахунок страхового відшкодування.

Відповідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Пунктом 1 ч. 2 та ч. 1 ст. 141 вказаного Кодексу визначено, що судовий збір покладається пропорційно на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. У разі задоволення позовних вимог судові витрати покладаються на відповідача.

Згідно квитанції № 402 707 від 19 грудня 2017 року позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 1600 грн. 00 коп., які на підставі ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь ПАТ «СК «АХА Страхуванння».

На підставі викладеного та керуючись ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 8, 27 Закону України «Про страхування», п. 22.1. ст. 22, п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» за № 6 від 27 березня 1992 року, ст. 979, 990, 993, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 55, 129 Конституції України, ст. 4, 5, 12, 76, 81, 82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 353, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ухвалив:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 РНОКПП - НОМЕР_4, паспорт серії НОМЕР_5 виданий 25 березня 2014 року Бориспільським РВ Управління ДМС України в Київській області) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (місцезнаходження : 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, ЄДРПОУ 20474912, р/р 26503253730300 в ПАТ «УкрСиббанк», МФО 351005) суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 8496 (вісім тисяч чотириста дев'яносто шість) гривень 42 (сорок дві) копійки та судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 (нуль) копійок.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги через Бориспільський міськрайонний суд Київської області до Апеляційного суду Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Відповідно пункту 15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 18 липня 2018 року.

Суддя Л.В.Яковлєва