Постанова № 75374622, 18.07.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №285/489/18 Головуючий у 1-й інст. Заполовська Т. Г.

Категорія 57 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Миніч Т.І., Павицької Т.М.

з участю секретаря судового засідання Ковальської Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 285/489/18 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживача шляхом стягнення коштів за договором банківського вкладу

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 10 квітня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Заполовської Т.Г. у м. Новоград-Волинському,

в с т а н о в и в:

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживача шляхом стягнення коштів за договором банківського вкладу та просив стягнути з ПАТ «Комерційний банк «Надра» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 4 630 грн. 54 коп. за договором строкового банківського вкладу.

В обгрунтування позовних вимог зазначав, що 22 вересня 2014 року між ним та ПАТ «КБ «Надра» в особі відділення ПАТ КБ «НАДРА» Житомирського РУ було укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту) № 2027538, оформленого у межах ПУ «Перший», відповідно до умов якого позивач передав, а банк прийняв на вкладний рахунок 870 доларів США строком на 6 місяців, зі ставкою 12,0 % річних. Після закінчення строку дії договору він звернувся до банку з вимогою про виплату вкладу, проте банк зобов'язання щодо повернення депозитних коштів та процентів належним чином не виконав. 30.04.2015р. йому було виплачено кошти за вкладом згідно суми відшкодування, що гарантується фондом гарантування вкладів фізичних осіб в розмірі 16 244,60 грн. за курсом встановленим НБУ 05.02.2015р. - 17,9998 грн. за 1 дол. США, але за курсом встановленим НБУ 06.02.2015р. на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації курс долара США становив 23,1306 грн. за 1 дол. США і йому мала бути виплачена сума за даним курсом в розмірі 20 875,14 грн. Отже вважає, що йому було недоплачено суму курсової різниці 4 630,54 грн., яку він просить стягнути.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 10 квітня 2018 року позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 4 630 грн. 54 коп. за договором строкового банківського вкладу (депозиту) у доларах США № 2027538 від 22 вересня 2014 року, оформленого в рамках Пакету послуг «ПУ «Перший». Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись із судовим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що запровадження процедури ліквідації унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Вказує, що між позивачем та Фондом гарантування вкладів та його Уповноваженою особою не існує договірних відносин, а тому вони не можуть бути стороною спору з приводу виконання умов договору банківського вкладу. Скаржник також зазначає, що позивачу було правомірно виплачено суму банківського вкладу за курсом валюти, що діяв саме на початку дня, з якого почалася процедура виведення банку із ринку як неплатоспроможного.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав заяву про приєднання до апеляційної скарги, у якій виклав доводи аналогічні, що зазначені в апеляційній скарзі. Окремо, представник Фонду зазначив, що вказана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки даний спір є публічно-правовим.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, мотивуючи наступним.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції посилався на неналежне виконання банком обов'язків за договором банківського вкладу.

Встановлено, що 22 вересня 2014 ПАТ «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 уклали договір №2077580 про строковий банківський вклад (депозит), оформлений в рамках пакету послуг «ПУ «Перший» без поповнення в іноземній валюті, згідно якого вкладник передав, а Банк прийняв на депозитний рахунок грошові кошти в розмірі 870 доларів США, строком на 6 місяців з виплатою банком 12 % річних.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з вимогами про захист прав споживача та стягнення недоданих коштів за договором строкового банківського вкладу звернувся до ПАТ «Комерційний банк «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Надра» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», на підставі Постанови Правління Національного банку України від 05.02.2015р. № 83 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05.02.2015р. № 26 щодо запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Надра» та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію.

Тимчасову адміністрацію в Банку запроваджено з 06.02.2015р.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права.

У спорах, пов'язаних із виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Зазначений Закон наділяє Уповноважену особу Фонду гарантування на тимчасову адміністрацію та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб окремими владними функціями, що виконують функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб.

Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами (частина перша статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами (частина друга статті 26 Закону).

Встановлено, що загальна сума відшкодування, на яку претендував позивач, становила 20875,14 грн, з яких у цій справі позивач просив стягнути недодані кошти у розмірі 4630,54 грн., тобто в межах встановленого законом граничного розміру відшкодування за вкладом.

Правовідносини між Фондом і вкладником, який претендує на отримання гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми, складаються без участі банку-боржника та мають управлінський характер.

У цих правовідносинах Фонд виконує управлінські функції щодо гарантованої державою виплати відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду незалежно від перебігу процедури ліквідації банку (продажу його майна). А тому у вказаних відносинах у фізичних осіб виникають майнові вимоги не до банку-боржника, що ліквідується, а до держави в особі Фонду.

Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених Законом (частина перша статті 3 Закону).

Уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку (пункт 17 частини першої статті 2 Закону).

Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (частина перша статті 27 Закону).

Оскільки вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами в межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду, його уповноважена особа не є належним відповідачем за вимогами про стягнення такого відшкодування чи його частини.

Згідно з системним аналізом норм п.6 ст.2, п.16 ст.2, пп.1,2 ч.5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час дії тимчасової адміністрації та/або запровадження процедури ліквідації, вимоги вкладників та інших кредиторів банку не задовольняються. При цьому кошти за вкладами, строк дії яких закінчився, та за договорами банківського рахунку , виплачуються в межах граничної суми відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб за визначеною Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» процедурою.

Отже правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на отримання гарантованого відшкодування за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банку-боржника і не породжують прав та обов'язків для банку.

Юридичний факт неплатоспроможності банку є підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування вкладникам їх вкладів за рахунок коштів Фонду.

Враховуючи, що з початком процедури ліквідації банку його зобов'язання перед вкладниками припинено, а вимога позивача стосується виплати, здійснення якої належить до компетенції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, тому ПАТ «КБ «Надра» не є належним відповідачем.

Позовна вимога про стягнення коштів з ПАТ «КБ «Надра» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб викладена некоректно, оскільки Фонд при здійсненні управління процедурою ліквідації не набуває цивільних прав та обов'язків банку, як юридичної особи.

З огляду на наведене, у вимогах позивача до ПАТ «КБ «Надра» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб необхідно відмовити, скасувавши рішення суду першої інстанції.

Щодо вимог до іншого відповідача, зазначеного у позовній заяві, - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, необхідно врахувати таке.

Відповідно до ч.1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання не чинними адміністративних договорів.

Акти, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність) можуть бути оскаржені до суду відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Стаття 4 КАС України визначає, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Частинами 1,2 ст. 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на: правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій; публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних осіб чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відтак, спір щодо права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду у сумі, що не перевищує 200 000 грн (якщо адміністративна рада Фонду згідно з пунктом 17 частини першої статті 9 Закону не прийняла рішення про збільшення граничної суми такого відшкодування), є публічно-правовим і пов'язаний із виконанням Фондом владної управлінської функції з організації виплати цього відшкодування.

А тому такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури (частина четверта статті 49 Закону).

Спір щодо включення вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів і про стягнення за договором банківського вкладу коштів, що перевищують граничну суму відшкодування, є приватноправовим і залежно від суб'єктного складу має розглядатися за правилами цивільного чи господарського судочинства. Фонд (його уповноважена особа) у таких правовідносинах виконує не владні управлінські функції, а здійснює представництво інтересів банку-відповідача як сторони відповідного договору.

Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 727/8505/15-ц.

З огляду на наведене, вимоги позивача до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб носять публічно правовий характер та не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому в цій частині провадження у справі підлягає закриттю.

Доводи позивача щодо правових підстав застосування офіційного обмінного курсу НБУ, використаного під час здійснення виплати гарантованого відшкодування, апеляційний суд не оцінює, оскільки така оцінка може бути надана судом лише за наслідком розгляду адміністративного позову в порядку адміністративного судочинства.

Посилання позивача на те, що предметом спору є захист прав споживача, є безпідставним, оскільки правовідносини між вкладником та Фондом мають публічно-правову природу, що не підпадає під сферу регулювання Закону України «Про захист прав споживачів».

У зв'язку з наведеним суд апеляційної інстанції не дає правової оцінки аргументам, викладеним учасниками справи в апеляційній скарзі та заяві про приєднання до неї.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 255, п.2, 4 ч. 1 ст. 374, 376, 377, 381-384, 390-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити частково.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 10 квітня 2018 року скасувати, ухвалити нове рішення в частині вимог до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про відмову в позові.

Провадження у справі в частині вимог ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб закрити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19.07.2018.

Головуючий Судді