Постанова № 75374620, 18.07.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №289/1257/17 Головуючий у 1-й інст. Свінцицький Л. В.

Категорія 50 Доповідач Миніч Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого - судді: Миніч Т.І.

суддів: Трояновської Г.С.,

Павицької Т.М.

секретаря

судового засідання Ковальської Я.В.

з участю відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 11 серпня 2017 року під головуванням судді Свінцицького Л.В.

у цивільній справі №289/1257/17 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, -

в с т а н о в и в:

У липні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом. Просив стягнути із ОСОБА_3 кошти на утримання дитини в розмірі, визначеному законом. В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що тривалий час проживає з відповідачкою окремо, остання не надає матеріальної допомоги для утримання дитини, доглядом дитини та її вихованням займається він сам, хоча відповідач працевлаштована. У зв»язку із наведеним просив позов задовольнити.

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 11 серпня 2017 року позов задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4, аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частини від її заробітку щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму доходів громадян для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду і до повноліття дитини.

Допущено до негайного виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць. Цим же рішенням стягнуто із ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 640,00 грн.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить зазначене рішення суду скасувати та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. На думку апелянта, судом не враховано, що на час звернення позивача до суду дочці вже виповнилось повних 15 років і відповідно до ч.3 ст.160 СК України місце проживання дитини, яка досягла 14 років, визначається нею самою. Діти хоча і проживали в м.Радомишль, але фактично продовжували перебувати на її утриманні. В матеріалах справи міститься копія рішення Радомишльського районного суду від 12.03.2013 року, яким з позивача на її користь стягнуто аліменти на обох дітей і рішення суду не виконано і не виконувалось належним чином на час подання позивачем позову до суду. Довідка від 25.05.2017 року, видана Радомишльським районним відділом державної виконавчої служби про те, що заборгованість відсутня, не відповідає дійсності так як за вказаний період вона аліментів не отримувала. Для об'єктивного вирішення справи та перевірки обставин суд не допитав саму дочку та не встановив дійсні обставини справи. Крім того, участі в розгляді справи вона не приймала, оскільки належним чином не була повідомлена про розгляд справи.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що сторони уклали шлюб 05.09.1998 року.

Від шлюбу на даний час мають одну неповнолітню дитину - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що стверджується свідоцтвом про її народження серія НОМЕР_1 (а.с.10).

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 12.03.2013 року шлюб між сторонами розірвано. Неповнолітніх на той час дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_5 для подальшого проживання та виховання залишено при матері ОСОБА_7 Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання сина та дочки у твердій грошовій сумі в розмірі 500 грн. щомісячно, починаючи з 17.12.2012 року до повноліття кожної дитини (а.с.6).

Згідно з актом від 24.05.2017 року, складеним депутатом Радомишльської міської ради ОСОБА_8, діти проживають за адресою: АДРЕСА_1 разом з позивачем (а.с.7).

Зазначений доказ відповідачем не спростований.

Відповідно до ч.3 с.160 СК якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Допитана судом в присутності представника органу опіки та піклування неповнолітня донька сторін пояснила, що в даний час проживає за місцем навчання у м.Житомирі, а на вихідні і на канікули приїздить як до батька, так і до матері. Тобто, про визначення свого місця проживання саме з матір»ю дитина не підтвердила.

При цьому представник органу опіки та піклування пояснила, що позивач звертався до цього органу з приводу невиконання відповідачкою своїх батьківських обов»язків.

Крім того, відповідач не заперечує факту реєстрації дитини у м.Радомишлі. При цьому сама вона проживає у м.Коростишеві.

За таких обставин, задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що саме позивач опікується донькою та має право на примусове стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

При цьому судом враховано, що згідно зі ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 3 ст.181 СК України зазначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За правилами ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Визначаючи розмір аліментів, суд врахував загальновідомі обставини про щоденну потребу дитини у їжі, одязі, засобах особистої гігієни, забезпеченні належних побутових умов та умов для належного гармонійного розвитку, постійне зростання цін на товари та послуги для дітей. При цьому, саме на батьків покладається обов»язок щодо забезпечення належних умов неповнолітнім дітям.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

За наведених обставин апеляційний суд не вбачає достатніх підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення в даній справі, оскільки воно постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.258,259,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 11 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та з цього часу протягом тридцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий: Судді:

Повний текст постанови складений 19.07.2018 року.