Постанова № 75374231, 18.07.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2018 року Справа № 916/425/18м. Одеса, проспект Шевченка,29

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мишкіної М.А.,

суддів: Будішевської Л.О., Таран С.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Іллічівської філії

на рішення господарського суду Одеської області від 26 квітня 2018 року

у справі №916/425/18

за позовом Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Іллічівської філії

до Казенного підприємства “Морська пошуково-рятувальна служба”

про стягнення 27806,75 грн.

суддя суду першої інстанції: ОСОБА_1

час і місце ухвалення рішення: 26.04.2018р., 11:15 год., м. Одеса, господарський суд Одеської області, зала судових засідань №17,

встановив:

12.03.2018р. Державне підприємство “Адміністрація морських портів України” в особі Іллічівської філії звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Казенного підприємства “Морська пошуково-рятувальна служба” про стягнення 27806,75грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що ним були надані відповідачу послуги портнагляду Служби капітана морського порту щодо оформлення відходу/приходу суден відповідача з/в морського порту Чорноморськ. Факт надання послуг з оформлення відходу судна та приходу судна підтверджується відповідними довідками-рахунками, засвідченими підписами та скріпленими печатками зі сторони позивача - працівником Служби капітана порту (СКП), зі сторони відповідача - капітаном судна, який, відповідно до ч.2 ст. 58 Кодексу торговельного мореплавства України внаслідок свого службового становища визнається представником судновласника щодо дій, викликаних потребами судна або плавання. На думку позивача, послуга з оформлення приходу суден у порт та виходу суден з порту є послугою, яка надається за вільними цінами. Для оплати вартості наданих послуг позивачем було виставлено та направлено на адресу відповідача поштовим відправленням з повідомленням про вручення рахунки та відповідні акти прийому-передачі наданих послуг в грудні 2017 - січні 2018 р.р. на суму, що загалом складає 27592,95 грн. Вищевказані рахунки відповідачем не сплачено, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 27592,95 грн. Три відсотки річних від простроченої суми складають 81,02 грн., а інфляційні - 132,78 грн. Ці суми підлягають стягненню на підставі ст.ст. 530,610,625 ЦК України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.04.2018р. відмовлено у задоволенні позову Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Іллічівської філії.

Своє рішення суд обґрунтував тим, що оформлення приходу суден у морський порт і виходу з морського порту - це законодавчо визначена функція капітана морського порту, який є посадовою особою, уповноваженою на здійснення державного нагляду за мореплавством у морському торгівельному порту України, та чинним законодавством не визначено окремих платежів за оформлення входу/виходу суден в/з порту. Суд також зазначив, що відсутній укладений між сторонами договір про надання відповідних послуг з визначенням його істотної умови (вартості цих послуг). Судом також не прийняті до уваги посилання позивача на Обов’язкові постанови по морському порту Іллічівськ, як на підставу нарахування платежів за послуги з оформлення приходу та виходу в/з порту Чорноморськ суден, відповідно до встановлених тарифів, оскільки наявність таких постанов може слугувати підставою для укладання відповідних договорів за тарифами, передбаченими цими Обов’язковими постановами, але не може бути підставою для нарахування та стягнення платежів за послуги, що мають надаватись на договірних умовах, погоджених сторонами.

Господарський суд першої інстанції застосував норми ст. 21 Закону України «Про морські порти» та п.3 Постанови КМУ від 28.11.2012 р. №1090 «Про затвердження Порядку перетинання суднами державного кордону під час здійснення пошуку і рятування на морі» в обґрунтування неведених висновків.

Не погодившись з рішенням суду, ДП “Адміністрація морських портів України” в особі Іллічівської філії звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, скаржник вказав, що в момент надання послуг відповідач був обізнаний про вартість послуг та погодив їх вартість шляхом підписання довідок-рахунків капітаном судна. Виставлені рахунки та докази їх надсилання відповідачу є достатнім та належним доказом наявності заборгованості та порушеного права позивача. Постанова КМУ від 28.11.2012 р. №1090 «Про затвердження Порядку перетинання суднами державного кордону під час здійснення пошуку і рятування на морі» не регулює спірні відносини.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 23.05.2018р. (головуючий суддя: Мишкіна М.А, судді: Будішевська Л.О., Таран С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП “Адміністрація морських портів України” в особі Іллічівської філії та її розгляд вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

08.06.2018р. відповідач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення – без змін. У відзиві зазначено, що рахунок – фактура носить лише інформаційний характер, а факт отримання товарів послуг повинен бути підтверджений видатковою накладною постачальника або актом приймання – передачі виконаних робіт (послуг), про що йдеться у листі ДФС України від 28.09.2015р. №9062/Б/99-99-17-02-02-14. Скаржник не надав обґрунтування поважності причин ненадання до суду першої інстанції наказу «Про затвердження вільних тарифів на послуги СКМП» від 21.11.2016р., який додав до апеляційної скарги. Дозвіл на вихід судна та оформлення виходу є тотожними поняттями одного процесу. Усі судна КП “Морська пошуково-рятувальна служба” є службовими та рятувальними. Також відповідач повідомив, що Верховним Судом відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою КП “Морська пошуково-рятувальна служба” на рішення господарського суду Одеської області від 30.11.2017р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.01.2018р. у цій справі, на яку посилається апелянт. У постанові Одеського апеляційного господарського суду від 26.01.2018р. у справі №916/2152/17 судова колегія посилалась на наказ Міністерства транспорту України від 27.06.1996р. №214 «Про затвердження зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України», який втратив чинність відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 10.06.2014р. №239 «Про визнання такими, що втратили чинність, наказів Міністерства транспорту України від 31.10.1995 р. № 392 та від 27.06.1996 р. №214».

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 269 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Так, в матеріалах справи наявні довідка-рахунок №2302 від 05.12.2017 р. на суму 2458,84 грн., підписана капітаном судна. Акт приймання – передачі робіт (послуг) №Д/14 838 від 05.12.2017 р. не підписаний з боку КП “Морська пошуково-рятувальна служба”.

Довідка-рахунок №2368 від 14.12.2017 р. на суму 2458,84 грн., підписана капітаном судна. Акт приймання – передачі робіт (послуг) №Д/15 485 від 14.12.2017 р. не підписаний з боку КП “Морська пошуково-рятувальна служба”.

Довідка-рахунок №2423 від 21.12.2017 р. на суму 2458,84 грн., підписана представником КП “Морська пошуково-рятувальна служба”, але акт №15644 від 21.12.2017 р. не підписаний з боку останнього.

Довідка-рахунок №03 від 02.01.2018 р. на суму 3904,40 грн., підписана представником КП “Морська пошуково-рятувальна служба”, але акт приймання – передачі робіт (послуг) №Д/29 від 02.01.2018 р. не підписаний з боку останнього.

Довідка-рахунок №153 від 26.01.2018 р. на суму 3904,40 грн., підписана капітаном судна. Акт №1255 від 26.01.2018 р. не підписаний з боку КП “Морська пошуково-рятувальна служба”.

Довідка-рахунок №158 від 26.01.2018 р. на суму 2231,02 грн. та довідка-рахунок №159 від 27.01.2018 р. на суму 1673,38 грн., підписані капітаном судна. Акт №1256 від 27.01.2018 р. не підписаний з боку КП “Морська пошуково-рятувальна служба”.

Довідка-рахунок №160 від 26.01.2018 р. на суму 2231,02 грн. та довідка-рахунок №161 від 27.01.2018 р. на суму 1673,38 грн., підписані капітаном судна. Акт №1257 від 27.01.2018 р. не підписаний з боку КП “Морська пошуково-рятувальна служба”.

Також позивачем були виставлені рахунки від 05.12.2017р.№14838 на суму 2950,61грн.; від 14.12.2017р. №15485 на суму 2950,61грн.; від 21.12.2017р. №15644 на суму 2950,01грн.; від 02.01.2018р. №29 на суму 4685,28грн.; від 26.01.2018р. №1255 на суму 4685,28грн.; від 27.01.2018р. №1256 на суму 4685,28грн.; від 27.01.2018р. №1257 на суму 4685,28грн. на адресу Казенного підприємства “Морська пошуково-рятувальна служба” за послуги портнагляду.

Відповідно до ст.21 Закону України "Про морські порти" тарифи на послуги, крім спеціалізованих послуг, є вільними та визначаються договором між суб'єктом господарювання, який надає відповідні послуги, та їх замовником.

Відповідно до ч.2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Відповідно до ч.3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як вірно встановлено місцевим судом, договір між позивачем та відповідачем укладено не було, оскільки довідки-рахунки, які надав позивач в обґрунтування позовних вимог, не свідчать про його укладення, виходячи з наступного.

Згідно з листом Державної фіскальної служби України від 28.09.2015 р. №9062/Б/99-99-17-02-02-14, рахунок-фактура за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа (оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції), а має лише інформаційний характер. Фактично рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за поставлені (фактично поставлені) товари чи надані (фактично надані) послуги. Факт отримання товарів (послуг) повинен бути підтверджений видатковою накладною постачальника або актом приймання-передачі виконаних робіт (послуг).

Додані до позовної заяви акти здачі-прийняття робіт не підписані з боку КП “Морська пошуково-рятувальна служба”, отже не підтверджують прийняття наданих послуг відповідачем.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду щодо того, що не можуть бути прийняті до уваги посилання позивача на Обов’язкові постанови по морському порту Іллічівськ, як на підставу нарахування платежів за послуги з оформлення приходу та виходу в/з порту Чорноморськ суден, відповідно до встановлених тарифів, оскільки наявність таких Обов’язкових постанов може бути підставою для укладання відповідних договорів за тарифами, передбаченими цими Обов’язковими постановами, але не може бути підставою для нарахування та стягнення платежів за послуги, що мають надаватись на договірних умовах, погоджених сторонами.

Відповідно до ст. 78 КТМ України та Положення про капітана морського порту та службу капітана морського порту, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 27.03.2013 р. №190, до функцій капітана морського порту належать, серед іншого, оформлення приходу суден у морський порт і виходу з морського порту.

У постанові Верховного Суду України від 04.11.2014 р. (справа №21-374а14) вказано, що оформлення прибуття суден у порт і виходу з порту – це законодавчо визначена функція капітана морського порту, який є посадовою особою, уповноваженою на здійснення державного нагляду за мореплавством у морському торговельному порту України. Оформлення приходу суден у порт та виходу з нього не є послугою, при наданні якої застосовуються вільні ціни.

Згідно з п.3 ч.3 Постанови КМУ від 28.11.2012 р. №1090 "Про затвердження Порядку перетинання суднами державного кордону під час здійснення пошуку і рятування на морі", оформлення дозволу на вихід рятувальної одиниці з морського порту здійснюється в Інспекції державного портового нагляду на строк до трьох місяців. Рятувальні одиниці, які в установленому порядку оформили зазначений дозвіл, мають право на багаторазовий вихід у море за умови відсутності змін в судновій ролі та отримання такого дозволу в Інспекції державного портового нагляду за допомогою засобів радіозв'язку під час кожного виходу.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що посилання місцевого суду на наведену постанову є цілком обґрунтованим, оскільки судна, що використовує КП “Морська пошуково-рятувальна служба”, є службовими та рятувальними.

Відповідно до Міжнародної конвенції про пошук і рятування на морі 1979 року, пошуково-рятувальна одиниця – це одиниця, яка укомплектована навченим персоналом і оснащена обладнанням, придатним для швидкого проведення пошуково-рятувальних операцій. Всі судна КП “Морська пошуково-рятувальна служба” використовуються виключно як пошуково-рятувальні одиниці, оскільки, відповідно до постанови КМУ від 20.10.2011 р. №1069 «Про забезпечення функціонування єдиної системи пошуку і рятування на морі», основним завданням КП “Морська пошуково-рятувальна служба” є організаційно-технічне забезпечення сталого функціонування та подальшого розвитку національної системи пошуку і рятування у морському пошуково-рятувальному районі України. Будь-яких інших умов для виходу суден відповідача, що є рятувальними одиницями, з порту в море чинне законодавство не передбачає.

Посилання апелянта на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.01.2018 р. у справі №916/2152/17 судовою колегією до уваги не приймається, оскільки Верховним Судом 26.03.2018 р. відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою КП “Морська пошуково-рятувальна служба” на рішення господарського суду Одеської області від 30.11.2017 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.01.2018р. з цієї справи та наразі результати касаційного перегляду відсутні.

На підставі наведеного, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду щодо того, що чинним законодавством не визначено окремих платежів з оформлення входу/виходу суден в/з порту.

Таким чином, за відсутності передбачених чинним законодавством платежів за оформлення входу/виходу суден в/з порту та за відсутності укладеного між сторонами договору про надання таких послуг, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог.

Також, згідно зі ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

До апеляційної скарги скаржник додав накази «Про затвердження вільних тарифів на послуги СКМП» від 20.11.2017 р. №275 та від 21.11.2016 р. №286.

Однак, скаржник не надав апеляційному суду доказів неможливості подання до суду першої інстанції відповідних наказів, не навів та не довів винятковості обставин, за яких наведені докази (накази) не були подані до суду першої інстанції, з причин, що об'єктивно не залежали від позивача.

Таким чином, судова колегія не приймає накази «Про затвердження вільних тарифів на послуги СКМП» від 20.11.2017р. №275 та від 21.11.2016 р. №286 як додаткові докази у справі.

Отже, твердження апелянта щодо того, що судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного судового рішення в неповному обсязі було досліджено всі фактичні обставини справи, які мали суттєве значення для вирішення справи по суті, колегією суддів апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції в повному обсязі було досліджено всі фактичні обставини справи та обґрунтовано було прийнято рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

З огляду на викладене, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що оскаржуване рішення суду прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак підстави для його зміни або скасування відсутні та рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 129,232,233,236,240,269,270,275,276,281-284 ГПК України,

колегія суддів –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 26 квітня 2018 року у справі №916/425/18 – залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Державне підприємство “Адміністрація морських портів України” в особі Іллічівської філії.

Постанова, в порядку ст. 282 ГПК України, набирає законної сили з дня її прийняття, згідно ст. 284 ГПК України.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку, згідно положень ст.ст. 286,288 ГПК України.

Головуючий суддя Мишкіна М.А.

Суддя Будішевська Л.О.

Суддя Таран С.В.