Постанова № 75374124, 17.07.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2018 р. Справа № 926/4076/17

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді М.І. Хабіб

суддів О.П. Дубник

ОСОБА_1,

за участю секретаря судового засідання Лагутіна В.Б.

та представників учасників справи:

позивача – адвоката ОСОБА_2 (довіреність від 28.09.2017 № 14-161),

відповідача – ОСОБА_3 (довіреність від 12.07.2018 № 007.1Др-31-0718),

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” від 07.05.2018 №14/4-713 (вх. суду від 21.05.2018 №01-05/1522/18)

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 13.04.2018, повний текст складено 20.04.2018,

у справі № 926/4076/17 (суддя Марущак І.В.)

за позовом: Публічного акціонерного товариства “Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” , м. Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Чернівцігаз”, м. Чернівці

про стягнення 128 475, 82 грн заборгованості, з якої 38 156, 13 грн інфляційні втрати та 90 319, 69 грн 3% річних

ВСТАНОВИВ:

08.12.2017 ПАТ “НАК “Нафтогаз України” звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до ПАТ по газопостачанню та газифікації “Чернівцігаз” про стягнення 128 475, 82 грн, з яких: 90 319, 69 грн 3% річних за період з 20.03.2015 по 21.12.2015 за прострочення оплати газу, переданого відповідачу у лютому – червні 2015 року; 38 156, 13 грн інфляційних втрат за період з 20.05.2015 по 30.11.2015 за прострочення оплати газу, переданого відповідачу у квітні-червні 2015 року.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 04.01.2013 сторони уклали договір купівлі-продажу природного газу №13-250-Б, відповідно до п.1.1 якого позивач зобов’язаний передати відповідачу природний газ для подальшої реалізації установам та організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а відповідач взяв на себе зобов’язання прийняти та оплатити природний газ на умовах цього договору. Позивач вказує, що на виконання умов договору він передав відповідачу за період з січня 2013 року по грудень 2014 року та з лютого по червень 2015 року природний газ на загальну суму 213 491 049, 83 грн, що підтверджено щомісячними актами приймання-передачі природного газу. Пунктом 6.1 договору встановлено, що розрахунок за фактично переданий газ здійснюється виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. В порушення умов договору відповідач прострочив оплату газу, у зв’язку з чим на підставі ст. 625 ЦК України позивач просив стягнути з відповідача 90 319, 69 грн 3% річних та 38 156, 13 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 13.04.2018 у справі №926/4076/17 відмовлено у задоволенні позову.

При відмові в позові суд першої інстанції виходив, зокрема, з положень частин 1-3 ст.538, ч.4 ст.612, ч.1 ст. 614 ЦК України, положень п.3.4,п.6.1 договору .

Суд вказав, що за умовами п.6.1 договору купівлі – продажу природного газу від 04.01.2013 №13-250-Б остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць. Пунктом 3.4 договору передбачено, що покупець (відповідач) повинен надати продавцеві (позивачу) не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, підписані та скріплені печаткою акти приймання-передачі природного газу, а продавець зобов’язаний не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місцям продажу газу, повернути покупцеві підписані зі своєї сторони акти, надані покупцем, або надати письмову відмову від їх підписання. Суд дійшов висновку, що відповідач належним чином виконав умови п. 3.4 договору та надіслав позивачу акти приймання-передачі природного газу, оскільки такі підписані відповідачем та надані суду. Суд зазначив, що відповідач заперечує факт отримання від позивача підписаних позивачем та скріплених його печаткою актів, а доказів повернення (надіслання) відповідачу підписаних ним актів за спірний період позивач суду не надав. Суд вказав, що невиконання відповідачем обов’язку щодо сплати вартості отриманого ним природного газу у строк до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки, зумовлене простроченням виконання позивачем свого зустрічного обов’язку щодо надсилання підписаних ним та скріплених його печаткою актів приймання-передачі природного газу у порядку, визначеному п. 3.4 договору. Відтак суд дійшов висновку, що зазначені обставини виключають вину відповідача та є підставою для відмови в позові.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення, прийняти нове, яким позов задоволити. Апелянт вказує, зокрема, що за умовами договору відповідач мав оплатити газ, шляхом здійснення упродовж місяця поставки газу 100% поточної оплати вартості газу, а у разі неповної оплати упродовж місяця поставки газу – здійснити остаточний розрахунок до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акту (п. 6.1 договору). Суду надані підписані сторонами акти приймання-передачі газу, в яких вказана дата складання та підписання актів, і немає підстав вважати, що акти були складені в інший день. Відповідач підписав акти приймання-передачі природного газу без застережень і не заявляв жодних претензій щодо об’ємів та вартості газу, вказаних в актах.

Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 17.04.2018 у справі № 918/1395/15, позивач зазначає, що обов’язок відповідача з оплати поставленого газу у встановлений договором строк не пов’язаний з поверненням підписаних актів. Вважає, що такий обов’язок виникає у відповідача з факту приймання природного газу, а не з факту повернення йому підписаного акту.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 24.05.2018 (колегія у складі: головуючого судді Хабіб М.І., суддів Дубник О.П., Скрипчук О.С.) відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено у судовому засіданні 12.06.2018.

У відзиві на апеляційну скаргу, поданому суду 12.06.2018, відповідача - ТОВ "Чернівцігаз" заперечує доводи позивача, вважає рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні 12.06.2018 оголошено перерву до 17.07.2018.

В судовому засіданні 17.07.2018 представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю.

Представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги, підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив рішення Господарського суду Чернівецької області від 13.04.2018 у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 04.01.2013 ПАТ НАК “Нафтогаз” (продавець) та ПАТ по газопостачанню та газифікації “Чернівцігаз” (покупець) уклали договір №13-250-Б на купівлю - продаж природного газу (а.с. 29-33), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Згідно з п. 2.1 договору продавець передає покупцеві у 2013 році газ в обсязі до 21 951, 850 тис. куб. м. Обсяги газу, що планується передати за цим договором, можуть змінюватись сторонами.

Відповідно до п. 3.3 приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу.

За умовами п. 3.4 договору покупець зобов'язується не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець зобов'язується не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу споживачів (п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 5.2 договору ціна за 1000 куб. м газу становить 3 509, 00 грн, крім того ПДВ-20% - 701, 80 грн, разом з ПДВ – 4 210, 80 грн.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням п. 6.2. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання передачі.

Згідно з п. 6.2 оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як відповідна оплата за газ. За наявності заборгованості покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок з спеціальним режимом використання.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013 і діє в частині реалізації газу до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного виконання (п.11 договору).

В подальшому сторони вносили зміни до договору від 04.01.2013 № 13-250-Б щодо ціни за газ ( п.5.2 договору) шляхом укладення додаткових угод 10.07.2013 № 1, від 31.12.2013 № 2, від 28.04.2014 № 3, від 07.05.2014 № 4, від 05.09.2014 № 5, від 10.11.2014 № 6, від 08.12.2014 № 7, від 05.02.2015 № 9, від 10.03.2015 № 10, від 03.04.2015 № 12, від 12.05.2015 № 13, від 03.06.2015 № 14 (а.с.34-50).

Так, додатковою угодою від 10.07.2013 № 1 встановлено з 01.07.2013 ціну за 1000 куб. м газу - 3 459, 00 грн, крім того ПДВ 20% – 691,80 грн, усього з ПДВ – 4 150, 80 грн;

- додатковою угодою від 31.12.2013 № 2 встановлено з 01.01.2014 ціну за 1000 куб. м газу - 2 448, 00 грн, крім того ПДВ 20% -489, 60 грн, усього з ПДВ – 2 937, 60 грн;

- додатковою угодою від 28.04.2014 № 3 встановлена ціна з 01.04.2014 за 1000 куб. м газу - 4 020, 00 грн, крім того ПДВ 20% - 804,00грн, усього з ПДВ – 4 824, 00 грн;

- додатковою угодою від 07.05.2014 № 4 встановлена ціна з 01.05.2014 за 1000 куб. м газу - 4 724, 00 грн, крім того ПДВ 20% - 944, 80 грн, усього з ПДВ – 5 668, 80 грн;

- додатковою угодою від 05.09.2014 № 5 встановлена ціна з 01.09.2014 за 1000 куб. м газу - 4 874, 00 грн, крім того ПДВ 20% - 974, 80 грн, усього з ПДВ – 5 848, 80 грн;

- додатковою угодою від 10.11.2014 № 6 встановлена з 01.11.2014 ціна за 1000 куб. м газу - 5 100, 00 грн, крім того ПДВ 20% -1 020, 00 грн, усього з ПДВ – 6 120, 00 грн;

- додатковою угодою від 08.12.2014 № 7 встановлена з 01.12.2014 ціна за 1000 куб. м газу - 5 900, 00 грн, крім того ПДВ 20% - 1 180, 00 грн, усього з ПДВ – 7 080, 00 грн;

- додатковою угодою від 05.02.2015 № 9 встановлена з 01.02.2015 ціна за 1000 куб. м газу - 5 700, 00 грн, крім того ПДВ 20% -1 140, 00 грн, усього з ПДВ – 6 840, 00 грн;

- додатковою угодою від 10.03.2015 № 10 встановлена з 01.03.2015 ціна за 1000 куб. м газу - 8 900, 00 грн, крім того ПДВ 20% - 1 780, 00 грн, усього з ПДВ – 10 680,00 грн;

- додатковою угодою від 03.04.2015 № 12 встановлена з 01.04.2015 ціна за 1000 куб. м газу - 7 200, 00 грн, крім того ПДВ 20% - 1 440, 00 грн, усього з ПДВ – 8 640, 00 грн;

- додатковою угодою від 12.05.2015 № 13 встановлена з 01.05.2015 ціна за 1000 куб. м газу - 6 810, 00 грн, крім того ПДВ 20% - 1 362, 00 грн, усього з ПДВ – 8 172, 00 грн;

- додатковою угодою від 03.06.2015 № 14 встановлена з 01.06.2015 ціна за 1000 куб. м газу - 6 600,00 грн, крім того ПДВ 20% - 1 320, 00 грн, усього з ПДВ – 7 920, 00 грн.

Згідно з п. 7.2 договору, в редакції додаткової угоди від 31.12.2013 №2, у разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу (розділ ХІ договору), покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.6.1 договору).

Додатковою угодою від 28.04.2014 № 3 сторони виклали п. 6.1. договору у наступній редакції: «Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць».

Крім того, названими додатковими угодами сторони неодноразово продовжували строк дії договору № 13-250-Б, встановлений п. 11 договору, та змінили обсяги поставки газу.

Так, додатковою угодою від 31.12.2013 № 2 сторони встановили, що в частині реалізації газу договір діє до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків за газ – до їх повного здійснення.

Додатковою угодою від 22.12.2014 № 8 сторони встановили строк дії договору в частині реалізації газу до 31 березня 2015 року.

Додатковою угодою від 23.03.2015 № 11 сторони встановили строк дії договору в частині реалізації газу - до 31 грудня 2015 року. Крім того, названою додатковою угодою від 23.03.2015 № 11 сторони виклали п. 2.1 договору у наступній редакції: «Продавець передає покупцеві у період з 01.01.2013 по 31.12.2015 газ в обсязі 51 871, 666 тис куб. м, а саме: у 2013 році – 22 058, 984 тис. куб. м, у 2014 році – 18 385, 777 тис. куб. м, у 2015 році - до 11 426, 905 тис. куб. м.».

Додатковою угодою від 19.06.2015 №15 сторони встановили строк дії договору в частині реалізації газу до 30 червня 2015 року (включно) та дійшли згоди вважати договір від 04.01.2013 №13-250-Б таким, що припинив свою дію в частині поставки природного газу з 01.07.2015.

Згідно з актами приймання передачі природного газу (а.с.51-79) на виконання умов договору №13-250-Б на купівлю - продаж природного газу від 04.01.2013 позивач передав, а відповідач прийняв за період з січня 2013 року по грудень 2014 року та з лютого 2015 по червень 2015 року природний газ на загальну суму 213 491 049, 83 грн, а саме:

- в січні 2013 року - 4 543,096 тис. куб. м на суму 19 130 068, 63 грн, акт від 31.01.2013;

- в лютому 2013 року - 4 130,021 тис. куб. м на суму 17 390 692, 43 грн, акт від 28.02.2013 ;

- у березні 2013 року - 3 683,152 тис. куб. м на суму 15 509 016, 44 грн, акт від 31.03.2013;

- у квітні 2013 року - 2 044,489 тис. куб. м на суму 8 608 934, 28 грн, акт від 30.04.2013;

- у травні 2013 року - 145,682 тис. куб. м на суму 613 437, 77 грн, акт від 31.05.2013;

- у червні 2013 року - 52,858 тис. куб. м на суму 222 574, 46 грн, акт від 30.06.2013;

- у липні 2013 року - 56,194 тис. куб. м на суму 233 250, 06 грн, акт від 31.07.2013;

- у серпні 2013 року - 37,814 тис. куб. м на суму 156 958, 36 грн, акт від 31.08.2013;

- у вересні 2013 року -70,934 тис. куб. м на суму 294 432, 85 грн, акт від 30.09.2013;

- у жовтні 2013 року - 1 125,743 тис. куб. м на суму 4 672 734, 05 грн, акт від 31.10.2013;

- у листопаді 2013 року - 1 936,053 тис. куб. м на суму 8 036 168, 80 грн, акт від 30.11.2013;

- у грудні 2013 року - 4 232,948 тис. куб. м на суму 17 570 120, 56 грн, акт від 31.12.2013;

- у січні 2014 року - 3 739,214 тис. куб м на суму 10 984 315, 04 грн, акт від 31.01.2014;

- у лютому 2014 року - 4 291,057 тис. куб. м на суму 12 605 409, 05 грн, акт від 28.02.2012;

- у березні 2014 року – 2 540,231 тис. куб. м на суму 7 642 182, 59 грн, акт від 31.03.2014;

- у квітні 2014 року - 929,019 тис. куб. м на суму 4 481 587, 66 грн, акт від 30.04.2014;

- у травні 2014 року - 86,565 тис. куб. м на суму 490 716, 67 грн, акт від 31.05.2014;

- у червні 2014 року - 54,194 тис. куб. м на суму 307 214, 95 грн, акт від 30.06.2014;

- у липні 2014 року - 40,255 тис. куб. м на суму 228 197, 54 грн, акт від 31.07.2014;

- у серпні 2014 року - 45,789 тис. куб. м на суму 259 568, 69 грн, акт від 31.08.2014;

- у вересні 2014 року - 45,615тис. куб. м на суму 266 793, 01 грн, акт від 30.09.2014;

- у жовтні 2014 року - 534,291 тис. куб. м на суму 3 124 961, 20 грн, акт від 31.10.2014;

- у листопаді 2014 року - 2 417,597 тис. куб. м на суму 14 795 693, 64 грн, акт від 30.11.2014;

- у грудні 2014 року - 3 661,950 тис. куб. м на суму 25 926 606, 00 грн, акт від 31.12.2014;

- у лютому 2015 року – 3 070,938 тис. куб. м на суму 21 005 215, 92 грн, акт від 28.02.2015;

- у березні 2015 року - 898,527 тис. куб. м на суму 9 596 268, 36 грн, акт від 31.03.2015;

- у квітні 2015 року - 940,314 тис. куб. м на суму 8 124 312, 96 грн, акт від 30.04.2015;

- у травні 2015 року - 103,352 тис. куб. м на суму 844 592, 54 грн, акт від 31.05.2015;

- у червні 2015 року - 69,321 тис. куб. м на суму 549 022, 32 грн, акт від 30.06.2015.

Названі акти підписані двома представниками двох сторін та скріплені їх печатками.

За період з 31.01.2013 по 22.12.2015 відповідач оплатив фактично отриманий природний газ в сумі 211 880 249, 07 грн.

Згідно з заявою позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог від 24.11.2015 №26-8096/1.2-15 позивач на підставі ст. 601 ЦК України зарахував борг відповідача за договором №13-250-Б за газ на суму 74 054, 64 грн у рахунок заборгованості позивача перед відповідачем за договорами від 30.01.2014 №14-112-ТН, №14-113-ТБ та №14-49-ПР.

Іншою заявою від 22.12.2015 №269796/1.2-15 позивач на підставі ст. 601 ЦК України зарахував борг відповідача за газ на суму 1 536 746, 12 грн за договором №13-250-Б у рахунок погашення заборгованості позивача перед відповідачем за договорами від 30.01.2014 №14-112-ТН, №14-113-ТБ та №14-49-ПР.

Вказані обставини не заперечуються обома сторонами.

Отже, розрахунки за поставлений позивачем природний газ за договором № 13/250-Б проведені повністю.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, в порушення умов п. 6.1 договору відповідач не здійснював 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу, він також не здійснив остаточного розрахунку до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, за прийнятий від позивача газ у лютому-червні 2015 року.

За прострочення відповідачем проведення остаточного розрахунку за газ, переданий відповідачу у лютому-червні 2015 року, позивачем нараховані та заявлені до стягнення на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України 90 319, 69 грн 3% річних та 38 156, 13 грн інфляційних втрат.

Дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджено актами приймання-передачі природного газу, підписаними двома сторонами, та не заперечується сторонами, що на виконання умов договору №13-250-Б на купівлю - продаж природного газу від 04.01.2013 позивач передав, а відповідач прийняв за період з січня 2013 року по червень 2015 року природний газ на загальну суму 213 491 049, 83 грн.

За приписами частини 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами договору (п. 6.1) відповідач мав проводити оплату за газ шляхом 100% поточної оплати його вартості протягом місяця поставки, а у разі неповної оплати газу упродовж місяця його поставки мав провести остаточний розрахунок за фактично отриманий газ до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, в порушення умов п. 6.1 договору відповідач не здійснював 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу, він також не здійснив остаточного розрахунку до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, за фактично отриманий від позивача газ, вказаний в актах приймання-передачі газу за лютий- червень 2015 року.

Так, за отриманий у лютому 2015 року газ на суму 21 005 215, 92 грн( акт від 28.02.2015) остаточний розрахунок проведений відповідачем 28.04.2015;

за отриманий газ у березні 2015 року на суму 9 596 268, 36 грн ( акт від 31.03.2015) остаточний розрахунок проведений відповідачем 29.05.2015;

за отриманий відповідачем газ у квітні 2015 року на суму 8 124 312, 96 грн (акт від 30.04.2015), у травні 2015 року на суму 844 592, 54 грн (акт від 31.05.2015) та у червні 2015 року на суму 549 022, 32 грн (акт від 30.06.2015) остаточний розрахунок проведений 22.12.2015.

В силу приписів частини 1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За непроведення відповідачем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, остаточного розрахунку за газ, переданий йому у лютому – червні 2015 року, позивачем заявлені до стягнення на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційні втрати, а саме: 90 319, 69 грн 3% річних за період з 20.03.2015 по 21.12.2015 за прострочення оплати газу, переданого відповідачу у лютому – червні 2015 року та 38 156, 13 грн інфляційних втрат за період з 20.05.2015 по 30.11.2015 за прострочення оплати газу, переданого відповідачу у квітні-червні 2015 року.

Розрахунки проведені за кожен місяць окремо, нарахування проведені позивачем на суми боргу з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат відповідно до вимог чинного законодавства

Заперечень проти розрахунків позивача чи свого контррозрахунку відповідач не надав ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду.

Суд першої інстанції відмовив в позові, дійшовши висновку, що невиконання відповідачем обов’язку щодо сплати вартості отриманого ним природного газу у строк до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки, зумовлене простроченням виконання позивачем свого зустрічного обов’язку щодо надсилання підписаних ним та скріплених його печаткою актів приймання-передачі природного газу у порядку, визначеному п. 3.4 договору. Ці обставини, за висновками суду, виключають вину відповідача та є підставою для відмови в позові.

Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції, покладеними в основу оскаржуваного рішення, з огляду на таке.

За приписами ст.538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання( ч.1).

У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі (ч.3 вказаної статті).

Частиною 4 ст.612 ЦК України встановлено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Слід зазначити, що суд першої інстанції у рішенні( 7-й аркуш, передостанній абзац) навів положення вказаної норми, однак помилково вказав номер статті 512 замість статті 612, в той час як стаття 512 не має частини 4 та не містить таких положень.

Разом з тим, ч. 2 ст. 613 ЦК України встановлено, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Отже, за приписами вказаних норм прострочення боржника не настає лише тоді, коли боржник не може виконати свого зобов’язання перед кредитором через прострочення кредитора У разі невчинення кредитором дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

За умовами пункту 3.4. договору відповідач мав надати позивачеві не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Позивач, в свою чергу, мав повернути відповідачеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта.

Суду надані акти приймання – передачі газу за період з січня 2013 року по червень 2015 року, які підписані як відповідачем, так і позивачем, підписи сторін скріплені їх печатками. Всі акти датовані останнім днем кожного місяця поставки газу, в них вказані обсяги та вартість газу, переданих позивачем та прийнятих відповідачем в кожному місяці зокрема.

Доказів того, коли саме відповідач надавав позивачу по 2 примірники актів приймання – передачі газу, складених та підписаних відповідачем, та коли позивач повернув відповідачеві по одному примірнику підписаних ним актів, суду не надано.

З матеріалів справи не вбачається, доказів не подано, що позивач заперечував обсяги чи вартість газу, вказані відповідачем в актах приймання-передачі природного газу, як і не подано доказів того, що відповідач повідомляв позивача про неможливість здійснення ним остаточних розрахунків за газ через неповернення позивачем підписаних актів та звертався до позивача про повернення йому цих актів.

Вказані обставини дають підстави для висновку, що станом на останній день кожного місяця поставки газу відповідачу було відомо про кількість та вартість газу, отриманого від позивача в кожному конкретному місяці, та спростовують доводи відповідача і висновки суду першої інстанції про неможливість виконання ним свого обов’язку щодо проведення остаточного розрахунку за газ у встановлений договором строк у зв’язку з неповерненням позивачем підписаних актів приймання-передачі газу.

Суд першої інстанції помилково визначив у спірних правовідносинах зустрічним зобов’язання позивача з повернення актів приймання-передачі газу та, відповідно, настання строку оплати газу і обов’язку відповідача провести остаточний розрахунок за газ саме з такого моменту, оскільки виходячи з умов договору (п.6.1) та названих вище норм чинного законодавства строк оплати газу та настання обов'язку покупця (відповідача) провести остаточний розрахунок за газ не ставляться в залежність від моменту повернення відповідачу підписаних позивачем актів приймання-передачі газу.

Аналогічна позиція Верховного Суду викладена у постанові від 17.04.2018 у справі №918/1395/15.

Отже, обов’язок оплатити газ виникає у відповідача з факту приймання газу від позивача, а не з факту повернення йому позивачем підписаного акту, і строк проведення остаточних розрахунків за фактично отриманий газ чітко визначений договором - до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

З огляду на викладене не можна вважати обгрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що невиконання відповідачем обов’язку щодо оплати вартості отриманого ним природного газу у строк до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки, зумовлене простроченням виконання позивачем свого зустрічного обов’язку щодо надсилання підписаних ним та скріплених його печаткою актів приймання-передачі природного газу у порядку, визначеному п. 3.4 договору, та що ці обставини виключають вину відповідача і є підставою для відмови в позові.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з доводами позивача та вважає, що внаслідок неправильного застосування норм матеріального права суд першої інстанції дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, та безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 90 319, 69 грн 3% річних та 38 156, 13 грн інфляційних втрат за прострочення оплати газу, які є правомірними та обґрунтованими.

Відповідно ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу вимог ст.ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 13.04.2018 належить скасувати, прийняти нове, яким позов задоволити та стягнути з відповідача на користь позивача 90 319, 69 грн 3% річних та 38 156, 13 грн інфляційних втрат.

Судовий збір, сплачений позивачем при поданні позову та апеляційної скарги, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу задоволити.

Рішення Господарського суду Чернівецької області від 13.04.2018 у справі № 926/4076/17 скасувати, прийняти нове, яким позов задоволити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Чернівцігаз”, ідентифікаційний код 03336166, місцезнаходження: 58009, Чернівецька обл., місто Чернівці, вул. Винниченка, 9-А, на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, ідентифікаційний код 20077720, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6 - 90 319, 69 грн 3% річних, 38 156, 13 грн інфляційних втрат та 1 927,14 грн на відшкодування судового збору, сплаченого за подання позову.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Чернівцігаз”, ідентифікаційний код 03336166, місцезнаходження: 58009, Чернівецька обл., місто Чернівці, вул. Винниченка, 9-А на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, ідентифікаційний код 20077720, місцезнаходження 01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6 – 2 890, 71 грн на відшкодування судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку у строки та порядку, встановлені статтями 286-291 ГПК України.

4. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 18.07.2018.

Головуючий суддя М.І. Хабіб

Суддя О.П. Дубник

Суддя О.С. Скрипчук