Постанова № 75374009, 09.07.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2018 р. Справа№ 910/21543/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Руденко М.А.

Дідиченко М.А.

секретар судового засідання Кравченко Х.С.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.04.2018р. (повний текст складено 12.04.2018р.)

у справі №910/21543/16 (суддя Князьков В.В.)

за скаргою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 22.11.2017р.

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія"

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Національний банк України

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Поляков Павел Анатолійович

про визнання договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" про визнання недійсним нікчемного договору купівлі-продажу прав вимоги від 02.09.2014р. та застосування наслідків його недійсності.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.01.2017р., яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2017р. та постановою Вищого господарського суду України від 23.10.2017р., задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк". Визнано недійсним, укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" нікчемний договір про купівлю-продаж прав вимоги від 02.09.2014р. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" повернути Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" оригінали договорів переданих на виконання договору про купівлю-продаж прав вимоги від 02.09.2014р. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" судові витрати у розмірі 2 756,00 грн.

22.11.2017р. Господарським судом міста Києва видано наказ на виконання рішення суду в частині вимог про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" повернути Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" оригінали договорів, переданих на виконання договору про купівлю-продаж прав вимоги від 02.09.2014р.

29.03.2018р. Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" подано до суду першої інстанції скаргу на дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Сімерецької Валентини Сергіївни, в якій скаржник просив:

- визнати незаконними дії посадових осіб Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Сімерецької Валентини Сергіївни в частині повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №55793340;

- скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 02.03.2018р., винесену державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Сімерецькою Валентиною Сергіївною;

- зобов'язати Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві відновити виконавче провадження №55793340 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 22.11.2017р. у справі №910/21543/16 про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" повернути Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" оригінали договорів переданих на виконання договору про купівлю-продаж прав вимоги від 02.09.2014р.;

- зобов'язати Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві вчинити дії з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 22.11.2017р. у справі №910/21543/16;

- винести окрему ухвалу щодо грубого порушення законодавства посадовими особами Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

В обґрунтування скарги заявник зазначав, що державним виконавцем не було дотримано встановленого законом порядку виконання судового рішення немайнового характеру та неправомірно повернуто виконавчий документ стягувачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2018р. у справі №910/21543/16 скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задоволено частково. Визнано неправомірною постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 02.03.2018р., винесену державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Сімерецькою Валентиною Сергіївною у виконавчому провадженні №55793340. Зобов'язано державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві усунути порушення прав Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" шляхом відновлення виконавчих дій з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 22.11.2017р. у справі №910/21543/16 про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" повернути Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" оригінали договорів, переданих на виконання договору про купівлю-продаж прав вимоги від 02.09.2014р. У задоволенні іншої частини скарги відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувану ухвалу та відмовити у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на дії державного виконавця.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначав, що зобов'язання боржника повернути оригінали договорів є вимогою про вилучення майна боржника, тому наказ Господарського суду міста Києва від 22.11.2017р. у справі №910/21543/16 про зобов'язання боржника передати документи був правомірно повернутий державним виконавцем стягувачу з посиланням на відсутність у боржника майна. На підтвердження цих доводів апелянтом надано договір про відступлення права вимоги №47/ФК-14, 02.08.2014р., укладений між скаржником та третьою особою, і складений ними акт приймання-передачі від 02.09.2014р. документів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2018р., у складі колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий суддя), судді Руденко М.А., Дідиченко М.А., відкрито апеляційне провадження та справу призначено до розгляду на 05.07.2018р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2018р. оголошено перерву до 09.07.2018р.

09.07.2018р. до Київського апеляційного господарського суду від стягувача надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу.

Представники ДВС та третьої особи-1 до судового засідання, що відбулось 09.07.2018р., не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання. Неявка представників не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" 26.01.2018р. звернулось із заявою №02.2.3-42 про прийняття наказу Господарського суду міста Києва від 22.11.2017р. у справі №910/21543/16 до виконання та відкриття виконавчого провадження до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Постановою державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Сімерецької В.С. 14.02.2018р. відкрито виконавче провадження №55793340 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 22.11.2017р. у справі №910/21543/16 про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" повернути Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" оригінали договорів, переданих на виконання договору про купівлю-продаж прав вимоги від 02.09.2014р. Надано боржнику строк для виконання рішення суду протягом 10 робочих днів. Стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати - 14 892,00 грн. та витрати на проведення виконавчих дій - 231,62 грн.

16.02.2018р. боржником подано до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві заяву від 16.02.2018р., в якій він просив винести постанову про повернення виконавчого документа у виконавчому провадженні №55793340 стягувачу, у зв'язку з відсутністю у боржника визначеного виконавчим документом майна.

На підтвердження цих обставин заявником надано державному виконавцю копію договору №47/ФК-14 відступлення права вимоги від 02.08.2014р., укладеного між боржником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнескомсервіс", і копію акту приймання-передачі документів, що підтверджують право вимоги, від 02.09.2014р.

02.03.2018р. на підставі вказаних документів державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Сімерецькою В.С. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

За приписами статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження це завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 5 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню) (ч. 6 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження").

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (ч. 3 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження").

Статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження" визначено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, а саме передбачено:

- за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження;

- у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність;

- виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною 2 цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником;

- у разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом;

- у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Матеріалами справи підтверджується, що у строк, встановлений ч. 2 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", рішення суду боржником виконано не було, спірні документи стягувачу не передано.

Разом з цим, державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа з посиланням на пункт 6 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", яким передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі.

Застосований державним виконавцем пункт 6 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" кореспондується з нормою частини 1 статті 60 Закону України, відповідно до якої під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу.

Вказана норма, на яку посилався державний виконавець, міститься у розділі VII Закону України "Про виконавче провадження" - Порядок звернення стягнення на майно боржника.

Процесуальні норми Закону України "Про виконавче провадження" розрізняють порядок виконання рішень майнового характеру про передачу стягувачу майна (розділ VII Закону України "Про виконавче провадження"), які можуть бути виконані без участі боржника шляхом вчинення примусових виконавчих дій, та порядок виконання рішень немайнового характеру про зобов'язання боржника вчинити дії (розділ VIII Закону України "Про виконавче провадження"), які не можуть бути виконані без участі боржника.

За результатами розгляду спору судом застосовано двосторонню реституцію та зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" повернути Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" оригінали договорів та документів, переданих на виконання недійсного договору купівлі-продажу прав вимоги від 02.09.2014р., видано наказ про зобов'язання відповідача повернути документи позивачу отримані ним на виконання договору.

Таке зобов'язання підлягає виконанню в порядку, встановленому статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження" (а не про витребування чи вилучення майна).

Державним виконавцем було відкрито виконавче провадження з виконання рішення суду немайнового характеру, яке не може бути виконане без участі боржника.

У зв'язку з цим, посилання апелянта на необхідність застосування положення частини 1 статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" та, відповідно, пункт 6 частини 1 статті 37 вказаного Закону України є безпідставними.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника про неможливість виконати ним судове рішення особисто, у зв'язку із передачею ТОВ "Бізнескомсервіс" документів, в якості доказів відступлення останньому прав вимоги за укладеним з ним договором, за результатами розгляду спору з тих підстав, що обов'язок учасника цивільних правовідносин повідомити свого контрагента про недійсність переданої йому вимоги ґрунтується на принципах добросовісності, розумності і справедливості та засновано на частині 1 ст. 519 ЦК України.

За таких обставин повернення державним виконавцем виконавчого документа стягувачу, у звязку з відсутністю документів у боржника та неможливістю виконання державним виконавцем судового рішення, є передчасними та необґрунтованими.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.

У рішеннях Суду у справі Савіцький проти України, no. 38773/05, від 26.07.2012р. та у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012р. вказано, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін.

У рішеннях у справі Антонюк проти України, no. 17022/02, від 11.12.2008р. та у справі Мкртчян проти України, no. 21939/05, від 20.05.2010р. Європейский суд з прав людини вказує, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні та обмежується питаннями організації та вчинення виконавчих дій.

Судом також зазначалось, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично (рішення Суду у справі Чіжов проти України, заява №6962/02).

Приймаючи до уваги, що прийняте судом рішення немайнового характеру не може бути виконано без участі боржника, саме на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" покладається основний обов'язок щодо його виконання. Участь державного виконавця у виконавчому провадженні обмежується питаннями організації та вчинення виконавчих дій.

За таких обставин справи, вимоги скаржника в частині визнання неправомірною постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 02.03.2018р. обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Таким чином, вимога скаржника про зобов'язання державного виконання відновити виконавче провадження №55793340 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 22.11.2017р. у справі №910/21543/16, підлягає задоволенню як похідна на підставі ч. 1 ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження".

Статтею 343 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

В задоволенні іншої частини скарги судом першої інстанції правомірно відмовлено, оскільки визнання незаконними дій посадових осіб органу ДВС в частині повернення виконавчого документа стягувачу не встановлюється при розгляді скарги на дії органу ДВС, а вимога про зобов'язання Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві вчинити дії з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 22.11.2017 у справі №910/21543/16 не узгоджується із способами захисту, передбаченими ст. 343 Господарського процесуального кодексу України.

Вимога скаржника про винесення судом окремої ухвали щодо грубого порушення законодавства посадовими особами Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві задоволенню не підлягає, оскільки заявником не доведено підстав для постановлення окремої ухвали, які передбачені статтею 246 Господарського процесуального кодексу України.

За встановлених обставин, судова колегія не вбачає підстав для скасування прийнятої судом першої інстанції ухвали у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт - без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 271, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.04.2018р. у справі №910/21543/16 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.04.2018р. у справі №910/21543/16 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/21543/16 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст складено 18.07.2018р.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді М.А. Руденко

М.А. Дідиченко