Постанова № 75373923, 18.07.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2018 р. Справа№ 910/578/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Чорногуза М.Г.

за участю секретаря судового засідання Костяк В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу №1199/43/30/-2018 від 02.05.2018 (вх. №09.1-04.1/2710/18 від 11.05.2018) Управління поліції охорони в Київській області на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2018

у справі №910/578/18 (суддя Котков О.В.)

за позовом Управління поліції охорони в Київській області

до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області

про стягнення 49 969,38 грн.

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

від третьої особи: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Управління поліції охорони в Київській області звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області про стягнення заборгованості за договором про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №958/14 від 23.04.2014 року в сумі 49 969,38 грн. ,що становить відшкодування коштів за електроенергію - 11 559,92 грн. та відшкодування коштів з плати за землю/нерухоме майно - 38 409,46 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між ним, як балансоутримувачем державного майна, на підставі договору оренди № 1549 від 04.03.2014 року, з відповідачем, як орендарем державного майна, укладено договір №985/14 від 23.04.2014 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, умовами якого передбачено обов'язок орендаря сплачувати витрати на утримання майна пропорційно займаної площі у будинку в строки та розмірі передбаченому договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2018 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача залучено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 (повний текст рішення складено 20.04.2018) у позові відмовлено повністю.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд з посиланням на приписи ст. ст. 11, 509, 525, 530, 626, 629 ЦК України дійшов висновку, що в порушення умов договору балансоутримувач не надав доказів направлення Орендарю розрахунку щомісячних платежів та інших видів платежів для здійснення їх оплати останнім, що свідчить про відсутність настання строку для здійснення оплати розрахунків за електроенергію - 11 559,92 грн. та плати за землю в сумі 7337,10 грн за спірний період.

В частині стягнення відшкодування плати за нерухоме майно в сумі 31 072,36 грн., суд дійшов висновку про відсутність у орендаря обов'язку сплачувати вказані витрати на утримання Будівлі, оскільки зазначені витрати не включені до витрат згідно додатку № 1 до Договору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - Управління поліції охорони в Київській області, 03.05.2018 подав апеляційну скаргу №1199/43/30/-2018 від 02.05.2018 (вх. №09.1-04.1/2710/18 від 11.05.2018), в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 у справі №910/578/18 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції було прийнято рішення без всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апелянт стверджує, що п. 5.10 Договору від 04.03.2014 № 1549 встановлює обов'язок здійснювати витрати пов'язані з утриманням майна (шляхом укладення договору про відшкодування витрат з балансоутримувачем). Договір від 23.04.2014 № 985/14 про відшкодування витрат було укладено між сторонами. Майно за договором оренди було передано орендарю за Актом передачі від 04.03.2014, в порядку п.2.5 договору не повернуто балансоутримувачу, отже до повернення майна орендар зобов'язаний здійснювати витрати на утримання такого майна. Договір не розірвано, тому підстав вважати, що у відповідача не виникло обов'язку за укладеними договорами немає.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2018 апеляційна скарга Управління поліції охорони в Київській області передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Жук Г.А., суддів Мальченко А.О., Дикунська С.Я.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2018 за апеляційною скаргою №1199/43/30/2018 від 02.05.2018 (вх.№09.1-04.1/2710/18 від 11.05.2018) Управління поліції охорони в Київській області на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 у справі №910/578/18 відкрито апеляційне провадження в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Учасникам справи встановлено процесуальний строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, відзиву на відзив, заяв та клопотань.

29.05.2018 від Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області Державної судової адміністрації України (відповідач у справі) надійшов відзив на апеляційну скаргу № 06/16/793/18 від 24.05.2018

Третя особа не скористалися правом, визначеним ч.1 ст. 263 ГПК України, не подала суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України, не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, з метою дотримання засад рівності, змагальності та процесуальних прав учасників справи, закріплених у ст.ст. 7, 13, 42 ГПК України, колегія суддів, з урахуванням конкретних обставин справи, дійшла висновку про необхідність призначення справи до розгляду з викликом сторін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2018 справу призначено до розгляду на 04.07.2018, відкладено на 18.07.2018 у зв'язку з неявкою в судове засідання позивача та третьої особи та відсутності відомостей про отримання сторонами ухвали про призначення справи до розгляду.

У зв'язку з перебуванням судді Дикунської С.Я. у відпустці, згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 17.07.2018 для розгляду справи №910/578/18 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді: Мальченко А.О., Чорногуз М.Г. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2018 вказана колегія суддів прийняла справу до свого провадження.

В судовому засіданні 18.07.2018 представники учасників справи не з'явились, про час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином, про що свідчить залучена до матеріалів справи виписка з пошукової системи відстеження поштових відправлень ПАТ «Укрпошта».

Відповідно до ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 09.1-13/12287/18 від 17.07.2018).

Розглянувши заявлене стороною клопотання, судова колегія дійшла висновку про його відхилення, оскільки у відповідності до приписів ч. 1 ст. 202, ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторони, належним чином повідомленої про судовий розгляд, не перешкоджає вирішенню спору, а відкладення справи, згідно приписів ч. 2 ст. 202 ГПК України, можливо лише в межах строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, дотримання яких є завданням господарського судочинства.

До того ж, суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідач не був позбавлений права направити в дане судове засідання іншого представника.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення суду, враховуючи те, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників учасників справи, які належним чином повідомлялись про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

Місцевим господарським судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 04.03.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 19028107 (Орендодавець за договором, третья особа у справі) та територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Київскій області, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 26268119 (орендар за договором , відповідач у справі) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1549, відповідно до п. 1.1. якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення, площею 600,1 кв. м., яке розташоване за адресою: Київська область, Кагарлицький район, м. Кагарлик, вул. Комсомольська, буд. 13, що перебуває на балансі УДСО при ГУМВС України в Київській області (Балансоутримувач), балансова вартість майна визначена згідно зі звітом про залишкову вартість станом на 31.01.2014 і становить за залишковою вартістю 102 886 (сто дві тисячі вісімсот вісімдесят шість) грн. 72 (сімдесят дві) коп. (а.с.21-24).

Договором оренди сторони обумовили, що орендар вступає в користування майном у термін вказаний в договорі, але не раніше підписання Акту приймання майна (п.2.1-2.4 договору оренди). У разі припинення договору оренди майно повертається орендарем балансоутримувачу за актом повернення майна. Майно вважається повернутим з моменту підписання Акту приймання передачі (п.2.5 договору оренди).

Того ж дня, 04.03.2014, на виконання умов Договору оренди між Орендодавцем та Орендарем підписано Акт приймання-передавання майна № І (копія акту міститься в справі ( а.с.24 на звороті).

Того ж дня, 04.03.2014, Орендар повернув, а Орендодавець прийняв з оренди частину нежитлового приміщення розміром 63,95 кв.м, що підтверджується відповідним актом приймання-передавання майна б/н (копія акту наявна в матеріалах справи а.с.43(на звороті).

Таким чином, в строкове платне користування передано державне нерухоме індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення, площею 536,15 кв.м., що не заперечено сторонами.

Договором оренди сторони передбачили порядок визначення та сплати орендної плати (п.3 договору); порядок використання амортизаційних відрахувань та відновлення орендованого майна (п.4 договору оренди), обов'язки та права орендаря та орендодавця (п.5,6,7,8 договору), відповідальність сторін за виконання обов'язків за договором (п.9 договору), а також порядок набрання чинності, умови зміни та припинення договору (п.10 договору).

Так, за умовами договору оренди до обов'язків орендаря віднесено: використання майна відповідно до його призначення (п.5.1 договору), своєчасне й в повному обсязі сплата орендної плати до державного бюджету України та балансоутримувачу (п.5.2 договору), страхування орендованого майна (п.5.7 договору), здійснення капітального та поточного ремонту майна (п.5.6 договору, а також здійснення витрат, пов'язаних з утриманням майна, для чого орендар зобов'язаний протягом 15 робочих днів після підписання договору оренди укласти з балансоутримувачем договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю (п.5.10 договору оренди).

На виконання умов договору оренди орендар, 23.04.2014 уклав договір з балансоутримувачем орендованого майна - УДСО при ГУМВС України в Київській області, (правонаступником якого є позивач) про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю за № 958/14.

У відповідності до п. 1.1. умов зазначеного договору Балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: Київська обл., м. Кагарлик, вул. Комсомольська, 13, загальною площею 621,5 кв.м., а також утримання прибудинкової території, а Орендар бере участь у витратах Балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі у цій Будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих Балансоутримувачем за договором. Орендар користується приміщеннями, загальною площею 536,1 кв.м.

Відповідно п.5.1 договору № 958/14 такий укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 04.03.2014 до 03.02.2017 включно, відповідно до Договору оренди (п. 5.1. Договору про відшкодування витрат). Якщо протягом одного місяця до закінчення строку дії Договору жодна із сторін не вимагатиме його припинення, Договір вважається пролонгованим на тих самих умовах і на той же строк, без обмеження кількості таких пролонгації (п. 5.4. Договору про відшкодування витрат).

За умовами п. 2.1. договору про відшкодування витрат Балансоутримувач будівлі зобов'язується забезпечити: виконання всього комплексу робіт, пов'язаних з обслуговуванням та утриманням Будівлі і прибудинкової території, та створення необхідних умов для здійснення господарської діяльності, у тому числі Орендарю і його співробітникам згідно з вимогами чинного законодавства про користування будівлями; надання орендарю комунальних послуг за діючими розцінками і тарифами; інформування Орендаря про зміни витрат на утримання Будівлі і тарифу на послуги. Перелік таких робіт та послуг, порядок та умови їх оплати встановлюються цим Договором.

Згідно п. 2.2.3. Договору не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним місяцем, Орендар зобов'язується вносити плату на рахунок Балансоутримувача будівлі, за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, а також за комунальні послуги згідно розрахунку щомісячних платежів та інших видів платежів.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошових зобов'язань за Договором, та наявності у орендаря заборгованості по відшкодуванню витрат на утримання приміщення в сумі 49969,38 грн, що становить 11559,92 грн відшкодування коштів за електроенергію та 38409,46 грн. по відшкодуванню коштів з плати за землю та утримання майна (31 072,36 грн.) за період з грудня 2015 по грудень 2017 ( розрахунки а.с.14-15).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до приписів ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Дослідивши зміст договорів укладених між сторонами у справі колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що договір укладений між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договором надання послуг, права і обов'язки сторін за даним договором тісно пов'язані та безпосередньо випливають з договору оренди державного майна, укладеного між відповідачем та третьою особою у справі.

Відповідно до ст. ст. 901-903 ЦК України за договором надання послуг одна сторона зобов'язується надати послуги, які споживаються в процесі здійснення певної діяльності, інша - оплатити надані послуги у розмірі та спосіб визначені договором.

Договором про відшкодування витрат передбачено, що балансоутримувач надає послуги з обслуговування, експлуатації та ремонту приміщень, утримання прибудинкової території. Договором сторони обумовили, що перелік робіт та послуг встановлюється цим договором, розмір плати за обслуговування, ремонт будівлі та утримання прибудинкової території, а також утримання допоміжних приміщень будівлі залежить від складу робіт та послуг, які надаються іншими суб'єктами господарювання і визначаються розрахунком щомісячних платежів (кошторисом витрат) за обслуговування та ремонт будівлі, комунальні та інші послуги балансоутримувача (п.п.2.1.1. договору)..

Згідно п. 2.2.3. Договору не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним місяцем, Орендар зобов'язується вносити плату на рахунок Балансоутримувача розрахунку щомісячних платежів та інших видів платежів.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, щодо припинення дії договору оренди та повернення майна балансоутримувачу за актом приймання передачі, як це передбачено умовами договору оренди відповідач зобов'язаний сплачувати балансоутримувачу витрати на утримання орендованого державного майна. Однак, за умовами договору про відшкодування зазначених витрат передумовою платежів є надання Балансоутримувачем Орендарю кошторису витрат та розрахунку щомісячних платежів та інших видів платежів для здійснення їх оплати з боку Орендаря.

Згідно вимог ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування .Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Матеріали справи не містять достатніх доказів в підтвердження заборгованості відповідача в заявленій до стягнення сумі - 49969,38 грн., оскільки в підтвердження заявленої суми не представлено кошторису виконання будь-яких робіт по утриманню будинку, не надано доказів оплати електроенергії саме за приміщення орендоване орендарем. Платіжні доручення представлені в матеріалах справи (а.с.47-71) свідчать про оплату позивачем коштів за користування електроенергію, але з призначення платежів неможливо встановити, що данні платежі стосуються користування електроенергією в будівлі орендованій орендарем.

Будь яких розрахунків по оплаті комунальних послуг позивачем не представлено, як і не надано розрахунку послуг по утриманню прибудинкової території.

З представлених позивачем податкових накладних з плати за землю, відомостей про наявність земельних ділянок не можливо встановити розмір платежу відповідача, оскільки матеріали справи не містять відомостей про розмір частки орендованого приміщення відносно площі будівлі.

Відтак, правомірним є висновок місцевого господарського суду, що за відсутності належних доказів розміру заборгованості відповідача перед балансоутримувачем приміщення (розрахунку щомісячних платежів та інших видів платежів для здійснення їх оплати) та доказів направлення розрахунків щомісячних платежів та інших видів платежів за Договором щодо спірного періоду відсутні і правові підстави задоволення позовних вимог позивача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено правомірність своїх вимог, а відтак позовні вимоги позивача обґрунтовано визнано безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 у справі № 910/578/18 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, згідно приписів ст. 277 ГПК України, не вбачається. Скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати в порядку ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта (позивача у даній справі).

Керуючись ст. ст. 129, 253-254, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Управління поліції охорони в Київській області на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 у справі №910/578/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 у справі №910/578/18 залишити без змін.

3. Справу №910/578/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

М.Г. Чорногуз

Повний текст постанови складено 19.07.2018