Постанова № 75373867, 17.07.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2018 р. Справа№ 910/2007/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання Котенко О.О.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"

на рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2018

у справі №910/2007/18 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковальська-Житлосервіс"

до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"

про стягнення 15599,55 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковальська-Житлосервіс" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" про стягнення 15599,55 грн. заборгованості за житлові комунальні послуги з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних, які нараховані відповідачу як власнику нежилих приміщень №№1,2,3 балкон 30%, балкон 30%, балкон 30%, (групи приміщень №197), загальною площею 110,10 кв.м.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.05.2018 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковальська-Житлосервіс" основний борг в розмірі 8015 (вісім тисяч п'ятнадцять) грн. 20 коп., три проценти річних в розмірі 485 (чотириста вісімдесят п'ять) грн. 01 коп., індекс інфляції в розмірі 2056 (дві тисячі п'ятдесят шість) грн. 40 коп. та судовий збір в розмірі 1192 (одна тисяча сто дев'яносто дві) грн. 35 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2018 у справі №910/2007/18. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Ковальська-Житлосервіс" до ПрАТ "ХК "Київміськбуд" про стягнення заборгованості відмовити в повному обсязі. Судові витрати покласти на ТОВ "Ковальська-Житлосервіс".

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм процесуального та матеріального права. При цьому, скаржник вказує, що позивачем не було надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту надання ним послуг саме з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по будинку 8-Б по вул. Гмирі у м. Києві, в якому розташовані нежилі приміщення №№1, 2, 3, балкон 30%, балкон 30%, балкон 30%, (групи приміщень №197), площею 110,10 кв.м. На думку скаржника, надані позивачем копії договорів, укладені між ним та обслуговуючими організаціями про надання послуг, не підтверджують факт надання послуг споживачу - компанії "Київміськбуд". Також скаржник зазначає, що позивачем, в порушення положень п.4 ч.2 ст.21, ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", не надавались відповідачу рахунки із зазначенням переліку житлово-комунальних послуг, їх вартості, структури цін/тарифів та ін. для його подальшої сплати.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2018 у справі №910/2007/18; призначено справу до розгляду на 17.07.2018.

Відповідно до ч.10 ст. 270 ГПК України розгляд апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" відбувався без повідомлення (виклику) учасників справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковальська-Житлосервіс" є обслуговуючою та експлуатуючою організацією будинку №8-Б по вул. Гмирі у м. Києві, в якому розташовані нежилі приміщення №№1, 2, 3, балкон 30%, балкон 30%, балкон 30%, (групи приміщень №197), загальною площею 110,10 кв.м., які згідно свідоцтва про право власності від 04.04.2011 належать на праві приватної власності Приватному акціонерному товариству "Холдингова компанія "Київміськбуд".

Відповідно ч.1 статті 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить.

Згідно з ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України, власникам квартир та нежитлових приміщень у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території.

Згідно ст. 360 Цивільного кодексу України, співвласник, відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності, зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №1047 від 23.06.2011 були встановлені тариф та структура тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по будинку №8-Б по вул. Гмирі у м. Києві в розмірі 3,64 грн. за 1 кв.м. загальної площі приміщення, що належить відповідачу, за місяць (з ПДВ).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач є власником нежилих приміщень в будинку №8-Б по вул. Гмирі у м. Києві, а тому має сплачувати внески на утримання будівель і споруд та прибудинкових територій.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. №630 (далі - Правила).

Згідно з п. 18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Згідно з статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків; 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд.

Відповідно до ч. 3 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв на:

1) проведення ремонтних і профілактичних робіт виконавцем/виробником за графіком, погодженим з виконавчими органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями згідно з нормативними документами. Допустима тривалість перерв у наданні послуг, їх періодичність встановлюються Кабінетом Міністрів України на підставі стандартів, нормативів, норм, порядків та правил експлуатації, проведення випробувань теплових мереж, поточного і капітального ремонтів, реконструкції об'єктів житлового фонду;

2) міжопалювальний період для систем опалення, рішення про початок та закінчення якого приймається виконавчими органами відповідних місцевих рад або місцевими державними адміністраціями виходячи з кліматичних умов згідно з правилами та іншими нормативними документами;

3) ліквідацію наслідків аварій або дії обставин непереборної сили. Перерва у наданні комунальних послуг, яка виникла внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, має бути ліквідована у найкоротші терміни, що визначаються нормативними документами. Якщо ліквідація наслідків аварії або дії обставин непереборної сили потребує більше однієї доби, виконавець/виробник спільно з органами місцевого самоврядування здійснює заходи щодо зменшення її негативного впливу на споживачів.

Згідно з п. 5 ч. 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Виходячи зі змісту частин 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15.05.2014 р. у справі №5011-31/17255-2012.

На підтвердження виконання позивачем як обслуговуючою та експлуатуючою організацією будинку №8-Б по вул. Гмирі у м. Києві зобов'язань по наданню житлово-комунальних послуг надано суду першої інстанції копії договорів, зокрема, договори №1/526-Ж-13 на вивезення та знешкодження (захоронення) твердих побутових відходів (ТПВ) від 01.04.2013 та від 01.11.2014, укладені з ТОВ "Фірма "Володар-Роз"; договір на виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту ліфтів №09-03 від 01.11.2009, укладений з ТОВ "Київмонтажліфт"; договір підряду №11 від 16.01.2008, укладений з ДП "Спеціалізоване реонтно-будівельне управління "Ліфт-3" (відповідно до якого підрядник приймає на себе організацію та виконання роюбіт з технічного обслуговування і ремонту обладнання систем ОДС (ДСС) на об'єктах замовника); договори №02-7054 від 01.02.2014 та 01.01.2016, укладені з КП "ПРОФДЕЗІНФЕКЦІЯ" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (відповідно до якого виконавець зобов'язується проводити від шкідників та комплекс протиепідемічних заходів на території та в будівлях замовника); договір №53 про надання послуг технічного обслуговування системи пожежної сигналізації адресної та системи димовидалення від 01.07.2015, укладеного з ТОВ "НВФ "Пожежний дім "Імпульс"; договір №05479/5-02 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 16.02.2005, укладеного з ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал".

Жодних доказів на підтвердження не надання та/або надання позивачем не в повному обсязі житлово-комунальних послуг відповідачем не надано.

Згідно п. 1 ст. 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно п. 6 ст. 222 Господарського кодексу України претензія розглядається в місячний строк з дня її одержання, якщо інший строк не встановлено цим Кодексом або іншими законодавчими актами. Обґрунтовані вимоги заявника одержувач претензії зобов'язаний задовольнити.

03.07.2017 позивач надіслав відповідачу претензію про сплату заборгованості від 30.06.2017 за №863, яка була отримана представником відповідача 04.07.2017 відповідно до відмітки в рекомендованому повідомлені про вручення поштового відправлення, але на час подачі позовної заяви до суду, жодних відповідей від відповідача на адресу позивача не надходило.

З огляду на отримання відповідачем вказаної претензії 04.07.2017, нарахування за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій були здійснені позивачем з 04.07.2014.

Послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по будинку 8-Б по вул. Гмирі у м. Києві надавались позивачем до 30.09.2016.

Враховуючи те, що відповідач є власником нежитлового приміщення за адресою: будинку №8-Б по вул. Гмирі у м. Києві №№1,2,3 балкон 30%, балкон 30%, балкон 30%, (групи приміщень №197), загальною площею 110,10 кв.м., він є споживачем комунальних послуг та має зобов'язання перед позивачем щодо оплати наданих послуг.

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач не виконав зобов'язань з оплати за надані в період з липня 2014 по вересень 2016 послуги, в результаті чого виникла заборгованість, яка за розрахунками позивача становить 10768,81 грн.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що належних та допустимих доказів щодо оплати заборгованості відповідачем до суду не надано, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу з надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в сумі 10768,81 грн. є обґрунтованою.

Разом з тим, відповідач в суді першої інстанції звернувся з заявою про застосування строку позовної давності.

Відповідно до положень пункту 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідно до ч.3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч.3 статті 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Згідно з статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252 - 255 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява надійшла до суду 21.02.2018.

В пункті 4.4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, що з урахуванням положення частини четвертої статті 51 Господарського процесуального кодексу України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

Відповідно до ч.4 статті 257 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на вищевикладене та беручи до уваги те, що позивач звернувся до суду 21.02.2018 та не зазначив жодних правових підстав для визнання поважними причин пропуску ним строку позовної давності, тому у відповідності до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив строку позовної давності є підставою для відмови у позові в частині стягнення заборгованості за період з липня 2014 року до лютого 2015 року.

Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, задоволенню підлягає заборгованість в період з лютого 2015 року по вересень 2016 року в сумі 8015,20 грн.

Крім суми основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача три проценти річних в розмірі 752,98 грн. та індекс інфляції в розмірі 4077,76 грн., нараховані за період з серпня 2014 року по грудень 2017 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, вимоги щодо стягнення трьох процентів річних та індексу інфляції за період з липня 2014 року по лютий 2015 року є похідними від основного боргу в цей період, тому вони також не підлягають задоволенню в заявленій частині.

Судом апеляційної інстанції перевірено правильність здійсненого судом першої інстанції розрахунку 3% річних (нарахованих за період з 21.03.2015 по 31.12.2017) та інфляційних втрат (нарахованих за період з 21.03.2015 по 31.12.2017) та встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства.

З огляду на викладене, враховуючи факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивач набув права на підставі ст. 625 ЦК України вимагати від відповідача сплати на його користь інфляційних втрат, а також трьох процентів річних від простроченої суми, а тому колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення 485,01 грн. грн. 3 % річних, 2056,40 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування рішення суду, а тому відхиляються судом.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування, зміни чи визнання нечинним оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2018 у справі №910/2007/18 залишити без змін.

Матеріали справи №910/2007/18 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

О.В. Тищенко

(повний текст постанови складено 19.07.2018)