Рішення № 75373473, 18.07.2018, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" липня 2018 р. Справа № 924/476/18

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Пасічник Б.О., розглянувши матеріали справи

за позовом міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго", м. Хмельницький

до приватного підприємства "ОлеВ", м. Хмельницький

про стягнення 1833,67 грн. заборгованості, 4149,69 грн. пені, 35,45 грн. 3% річних, 159,46 грн. інфляційних нарахувань

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю від 30.05.2018 р. №1308/02

від відповідача: не з'явився

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

встановив: міське комунальне підприємство "Хмельницьктеплокомуненерго" звернулось до суду з позовом до приватного підприємства "ОлеВ" про стягнення 11259,74 грн., з яких 6915,14 грн. заборгованості, 4149,69 грн. пені, 35,45 грн. 3% річних, 159,46 грн. інфляційних нарахувань.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про невиконання відповідачем обов'язку зі здійснення розрахунків за спожиту теплову енергію, передбаченого договором про надання послуг з теплопостачання від 01.12.2014 р. №4337/1584. При цьому посилається на положення ст. ст. 526, 625 ЦК України, ст. 174 ГК України, ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", п. п. 12, 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. №630.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов з не надав, про причини неявки та неподання відзиву не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення 26.06.2018 р.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Представником позивача у судовому засіданні було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій у зв'язку зі здійсненням оплати суми основного боргу в сумі 6915,14 грн., а саме: 29.05.2018 р. - 1833,67 грн., 21.06.2018 р. - 1673,18 грн., 22.06.2018 р. - 1504,68 грн., 23.06.2018 р. - 1903,61 грн., просила стягнути з відповідача 35,45 грн. 3% річних, 159,46 грн. інфляційних нарахувань та 4149,69 грн. пені.

Зазначена заява про зменшення позовних вимог судом не прийнята з огляду на невідповідність приписам п. 2 ч.2 ст. 46 ГПК України.

Разом з тим, ухвалою суду від 18.07.2018 р. провадження у справі №924/476/18 за позовом міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго", м. Хмельницький до приватного підприємства "ОлеВ", м. Хмельницький про стягнення 11259,74 грн., з яких 6915,14 грн. заборгованості, 4149,69 грн. пені, 35,45 грн. 3% річних, 159,46 грн. інфляційних нарахувань, було закрито в частині стягнення 5081,47 грн. заборгованості (у зв'язку з відсутністю предмету спору).

Розглядом матеріалів справи встановлено:

01.12.2014 р. між міським комунальним підприємством "Хмельницьктеплокомуненерго" (виконавець) та приватним підприємством "ОлеВ" (споживач) укладено договір про надання послуг з теплопостачання №4337/1584 (далі - договір), за умовами п. 1 якого виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

У п. п. 3.1, 3.2 договору сторони визначили приміщення, у яке постачається теплова енергія, що знаходиться за адресою: 29000, м. Хмельницький, вул. Зарічанська, б.14/3 та опалювальну площу займаного споживачем приміщення - 48,10 кв.м.

У пункті 5 договору сторонами було погоджено тарифи на послуги, зокрема, з централізованого опалення - 1347,26 грн. за одну використану Гкал.

Відповідно до п. 6 договору плата за надані послуги за наявності засобів обліку теплової енергії справляється за їх показаннями згідно Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення.

Споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає виконавцю звіт про фактичне споживання теплової енергії (показники розрахункових приладів обліку) до 25 числа розрахункового місяця. При відсутності приладів обліку або виході його з ладу, кількість теплової енергії, що відпущена споживачу, визначається виконавцем розрахунковим способом, згідно з нормами споживання теплової енергії (п. п. 6.5, 6.6 договору).

Згідно з п. 6.7 договору тариф на постачання теплової енергії та порядок розрахунків, які вказані в договорі, вказані на день укладання договору і можуть змінюватись за рішенням компетентних державних органів.

Відповідно до п. 6.8 договору виконавець повідомляє споживача письмово (шляхом направлення повідомлення чи в рахунку за послуги) або в засобах масової інформації про зміну тарифів та додаткового погодження із споживачем не потребує.

У разі зміни тарифів споживач сплачує за надані послуги за новими тарифами з дня введення їх в дію (п. 6.9 договору).

За умовами п. 7 договору розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 7.1 договору).

Оплата використаної теплової енергії здійснюється споживачем наступним чином: попередня оплата в розмір 50% розрахункової місячної норми споживання теплової енергії до 15 числа поточного (розрахункового) місяця; остаточні розрахунки проводяться до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 7.2 договору).

Згідно з п. 7.3 договору у платіжному дорученні споживач повинен обов'язково зазначати номер договору, дату, підпис та призначення платежу.

Пунктом 7.4 договору встановлено, що за наявності заборгованості у споживача за цим договором виконавець зараховує кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за послуги, надані у минулі періоди за цим договором.

Відповідно до п. 9 договору за наявності у приміщенні засобів обліку теплової енергії справляння плати за нормативами (нормами) споживання не допускається, крім випадків, передбачених договором на встановлення засобів обліку.

У п. 11 договору зазначено, що за несвоєчасне внесення споживачем плати за спожиті послуги він сплачує виконавцю пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Умовами договору на споживача покладено обов'язок, зокрема, оплачувати послуги в установлений договором строк; дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг (пп. 1, пп. 6 п. 14 договору).

Відповідно до п. 28 договору він набуває чинності з 01.12.2014 р. та діє до 01.12.2015 р. Договір вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду умов, передбачених п. 29 договору.

За приписами п. 29.1 договору припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати за спожиту теплову енергію.

Договір підписаний сторонами, скріплений відтисками печаток сторін.

Доказів про припинення договору суду не подано.

У матеріали справи надано копію акта прийняття теплового вузла обліку по вул. Зарічанській, 14/3 (дата прийняття 10.12.2008 р.), постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 07.11.2017 р., №1369 щодо встановлення МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" тарифу на теплову енергію для потреб інших споживачів (крім населення) в розмірі 1494,86 грн. без ПДВ, складений позивачем звіт про споживання теплової енергії та розрахунки заборгованості, довідку про оплату за надані послуги по тепловій енергії.

У наданому позивачем звіті про споживання теплової енергії відповідачем зазначено дані про споживання відповідачем теплової енергії протягом грудня 2017 р. - квітня 2018 р.

Несплата відповідачем заборгованості за надані в грудні 2017 р. - квітні 2018 р. послуги з опалення в сумі 6915,14 грн. у строк, передбачений договором про надання послуг з теплопостачання від 01.12.2014 р. №4337/1584, стала підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення цієї заборгованості, а також стягнення нарахованих 4149,69 грн. пені, 35,45 грн. 3% річних, 159,46 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до наданої позивачем в матеріали справи довідки про оплату за надані послуги по тепловій енергії ПП "ОлеВ" відповідачем сплачено: 29.05.2018 р. - 1833,67 грн., 21.06.2018 р. - 1673,18 грн., 22.06.2018 р. - 1504,68 грн., 23.06.2018 р. - 1903,61 грн., що також підтверджується виписками з рахунку позивача за 29.05.2018 р., 21-23.06.2018 р.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як убачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір про надання послуг з теплопостачання від 01.12.2014 р. №4337/1584.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Аналогічні положення містить ст. 275 ГК України.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Невиконання зобов’язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов’язання.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як убачається з матеріалів справи, позивач надавав відповідачу послуги з опалення в грудні 2017 р. - квітні 2018 р., однак відповідач своєчасно свої договірні зобов'язання щодо оплати спожитої теплової енергії не виконав. Так, відповідно до наявних у матеріалах справи виписок з банківського рахунку позивача відповідачем було сплачено: 29.05.2018 р. - 1833,67 грн., 21.06.2018 р. - 1673,18 грн., 22.06.2018 р. - 1504,68 грн., 23.06.2018 р. - 1903,61 грн.

Судом враховується, що ухвалою суду від 18.07.2018 р. провадження у справі в частині стягнення 5081,47 грн. заборгованості було закрито у зв'язку з відсутністю предмету спору (сплатою відповідачем 5081,47 грн. заборгованості після подання позову до суду - 07.06.2018 р.).

Разом з тим, розглядаючи решту позовних вимог, а саме: про стягнення заборгованості в сумі 1833,67 грн. суд зауважує, що зазначена заборгованість була сплачена відповідачем до подання позивачем позовної заяви до суду.

З огляду на зазначене, позовна вимога в частині стягнення 1833,67 грн. заборгованості заявлена позивачем необґрунтовано та без достатній правових підстав, відтак у її задоволенні необхідно відмовити.

Позивач також просить стягнути з відповідача 4149,69 грн. пені згідно з поданим розрахунком.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України передбачені правові наслідки порушення зобов'язання зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У п. 11 договору сторони погодили, що за несвоєчасне внесення споживачем плати за спожиті послуги він сплачує виконавцю пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Аналогічні положення передбачені і ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", якою установлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Суд перевіривши нарахування пені в сумі 4149,69 грн. за період з 10.01.2018 р. по 30.04.2018 р., зазначає, що нарахування здійснено правильно, тому позовні вимоги в цій частині заявлені правомірно та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 35,45 грн. 3% річних, 159,46 грн. інфляційних втрат згідно з поданими розрахунками.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, проаналізувавши поданий розрахунок нарахованих до стягнення 35,45 грн. 3% річних, вважає, що останній здійснено обґрунтовано, в межах можливих нарахувань, а тому позовні вимоги щодо стягнення 3% річних в сумі 35,45 грн. підлягають задоволенню.

З приводу стягнення з відповідача 159,46 грн. інфляційних втрат згідно з поданим розрахунком суд зауважує, що позивачем здійснено інфляційні нарахування в тому числі і на суму заборгованості за період, що становить менше одного місяця, тоді як відповідно до п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом враховується, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

З огляду на зазначене, враховуючи заявлений в нарахуванні період, строк виконання відповідачем обов'язку з оплати наданих послуг, суд вважає, що правильним та обґрунтованим буде стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 90,56 грн. (за зобов'язаннями грудня 2017 р. в розмірі 1492,56 грн. - 42,18 грн. інфляційних нарахувань за лютий-березень 2018 р.; за зобов'язаннями січня 2018 р. в розмірі 1903,61 грн. - 36,34 грн. інфляційних нарахувань за березень-квітень 2018 р.; за зобов'язаннями лютого 2018 р. в розмірі 1673,18 грн. - 12,04 грн. інфляційних нарахувань за квітень 2018 р.).

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, суд доходить висновку, що позов про стягнення з відповідача 1833,67 грн. заборгованості за договором про надання послуг з теплопостачання від 01.12.2014 р. №42800/599, 4149,69 грн. пені, 35,45 грн. 3% річних, 159,46 грн. інфляційних нарахувань підлягає задоволенню частково, а саме: в частині стягнення 4149,69 пені, 35,45 грн. 3% річних, 90,56 грн. інфляційних нарахувань. У позові в частині стягнення 1833,67 грн. заборгованості та 68,90 грн. інфляційних нарахувань належить відмовити з підстав, наведених вище.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому враховується закриття провадження у справі в частині стягнення 5081,47 грн. заборгованості відповідно до ухвали суду від 18.07.2018 р.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" до приватного підприємства "ОлеВ" про стягнення 1833,67 грн. заборгованості, 4149,69 грн. пені, 35,45 грн. 3% річних, 159,46 грн. інфляційних нарахувань задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "ОлеВ", АДРЕСА_1 на користь міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго", м. Хмельницький, вул. Пересипкіна, буд. 5 (код 03356571) 4149,69 грн. (чотири тисячі сто сорок дев'ять гривень 69 коп.) пені, 35,45 грн. (тридцять п'ять гривень 45 коп.) 3% річних, 90,56 грн. (дев'яносто гривень 56 коп.) інфляційних нарахувань, 669,09 грн. (шістсот шістдесят дев'ять гривень 09 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

У позові в частині стягнення 1833,67 грн. заборгованості, 68,90 грн. інфляційних нарахувань відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 19.07.2018 р.

Суддя В.В. Виноградова

Віддрук. 3 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу (29000, м. Хмельницький, вул. Пересипкіна, 5), 3 відповідачу (29019, АДРЕСА_2). Всім рек. з пов. про вруч.