Постанова № 75373280, 17.07.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/2226/17 Головуючий у 1 інстанції: Панасюк С.Л. Провадження № 22-ц/773/740/18 Категорія: 59 Доповідач: Карпук А. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів - Бовчалюк З.А., Здрилюк О.І.,

секретар Концевич Я.О.

з участю: представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18 квітня 2018 року,

в с т а н о в и в:

У червні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що він є власником квартири АДРЕСА_1. Відповідач, яка проживає в квартирі АДРЕСА_2 будинку, без його згоди звела бетонно-цегляну огорожу, якою перекритий прохід до однієї із стін квартири позивача. Крім цього, встановила газовий лічильник у місці, яке створює перешкоди для підтримання згаданої стіни квартири у належному стані.

З урахуванням уточнень, просив усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом надання йому вільного доступу до стіни його квартири для її обслуговування, а саме: шляхом демонтажу прибудованої до неї бетонного-цегляної огорожі довжиною 1м 20 см та переносу квартирного вузла обліку природного газу (газового лічильника АДРЕСА_2) на стіну квартири відповідачки на земельній ділянці, що перебуває в її користуванні.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18 квітня 2018 року даний позов задоволено.

Постановлено зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_4 права користування його майном, надавши йому вільний доступ до стіни його квартири АДРЕСА_1 для підтримання її належного стану, а саме: покласти на ОСОБА_2 обов'язок демонтувати прибудовану до вказаної стіни бетонно-цегляну огорожу довжиною 1 м. 20 см. та перенести квартирний вузол обліку природного газу (газовий лічильник квартири АДРЕСА_2 будинку) на інше місце, яке не вимагатиме узгодження з позивачем ОСОБА_4 і не створюватиме йому перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 понесені ним судові витрати у сумі 1424 гривні.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати це рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що суд помилково прийняв як доказ подані позивачем «обмірочні креслення», які не можна вважати документами.

Позивачем не подано заперечень на апеляційну скаргу.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких мотивів.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожна особа має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Крім того, Європейський суд з прав людини в своїй практиці: рішення від 13 травня 1980 року в справі Артіко проти Італії (п. 35), рішення від 30 травня 2013 року в справі Наталія Михайленко проти України (п. 32) зазначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Вирішуючи позовні вимоги про знесення зведеної позивачем стіни суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині.

Підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення його прав власника і об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.10.2017 року земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0154 га, кадастровий номер НОМЕР_2, належить ОСОБА_4 на праві власності на підставі рішення Ковельської міської ради Волинської області від 27.04.2017 року № 24/29 (а.с. 59).

На даній земельній ділянці розташована квартира №1, яка відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 31 травня 2012 року, виданого згідно з розпорядженням органу місцевого самоврядування № 8728 від 31 травня 2012 року, належить ОСОБА_4 Право власності зареєстроване Комунальним підприємством «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» згідно Витягу про державну реєстрацію прав № НОМЕР_3 від 04.09.2012 року.

Відповідно до кадастрового плану земельної ділянки НОМЕР_2 сусіднім землекористувачем ОСОБА_4 на межі від «Г» до «А» є ОСОБА_2

Відповідач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Місцевим судом встановлено, що ОСОБА_2 звела бетонно-цегляну огорожу, яка прилягає до стіни АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4 і це не дає можливості її власнику належним чином обслуговувати будівлю.

Таке розташування огорожі суперечить вимогам п.3.25* ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджених наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 року №44, згідно яких для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати і не менше 1,0м.

Відповідно до протоколу засідання узгоджувальної комісії щодо вирішення земельних спорів від 24.10.2016 року, згадана огорожа (квартири АДРЕСА_2) підлягає демонтажу.

Згідно з приписами ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

У відповідності до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.

Згідно з роз'ясненнями, наведеними у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року №5 позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об'єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.

Частиною 1 ст.375 ЦК України визначено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Відповідно до ст.103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається менше незручностей.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК). Власник земельної ділянки, права якого порушено, може вимагати відшкодування завданої цим моральної шкоди (частина третя статті 386 ЦК).

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, а також право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

У відповідності до ч.ч.2 та 3 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав, особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб чи завдати шкоди довкіллю. А також не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживанням права в інших формах.

Огорожі є малими архітектурними формами, розміщення яких здійснюється за рішенням власника з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил. Встановлення огорожі відповідачкою також не відповідає вимогам зазначеної норми закону (ст.21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).

В разі, якщо питання огорожі ділянок залишається неврегульованим внаслідок чого можуть виникати конфлікти з питання влаштування парканів, їх конструкцій, наслідків їх влаштування, для розв'язання конкретної ситуації мають застосовуватись положення Земельного кодексу України, а саме стаття 103 ЗК України "Зміст добросусідства". Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них.

Встановивши, що огорожа зведена з порушенням норм, перешкоджає позивачу обслуговувати стіну належної йому квартири, суд першої інстанції обґрунтовано зобов'язав ОСОБА_2 усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_4 права користування його майном, шляхом демонтажу прибудованої до стіни його квартири АДРЕСА_1 бетонно-цегляної огорожі довжиною 1 м. 20 см.

Доводи апеляційної скарги про те, що суду не надано достатньо доказів стосовно порушення права позивача спростовуються матеріалами справи, у яких є план земельної ділянки, документи про право власності на квартиру, на земельну ділянку, схема розташування земельної ділянки та квартири позивача.

Вирішуючи позовні вимоги в частині перенесення квартирного вузла обліку природного газу (газовий лічильник квартири АДРЕСА_2 будинку) на інше місце, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про їх задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний газовий лічильник встановлений на стіні квартири АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_2 (а.с. 43).

Звертаючись до суду з позовом про усунення перешкод шляхом перенесення газового лічильника позивач вказав, що місце розташування вказаного лічильника порушує його права, як власника АДРЕСА_1 та земельної ділянки.

План розташування АДРЕСА_1 та фрагмент квартири АДРЕСА_2 (а.с. 43), на який посилається позивач, додатково підтверджує ту обставину, що газовий лічильник квартири АДРЕСА_2 встановлений на стіні квартири відповідача, а не позивача, на належній позивачеві земельній ділянці він не встановлений.

За змістом вимог статі 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Всупереч наведеній нормі, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що його права порушені шляхом встановлення відповідачем лічильника газу на стіні власної квартири.

Лист ПАТ "Волиньгаз", поданий позивачем, не містить висновків про порушення відповідачем порядку встановлення лічильника обліку газу та необхідність його перенесення.

У своїй позовній заяві позивач посилався на норми статті 103 Земельного Кодексу, якими визначено поняття добросусідства. Виходячи з цієї норми, обов'язок дотримуватися правил добросусідства покладається не тільки на відповідача, а й на позивача. Вимога позивача про перенесення лічильника , який був встановлений відповідачем набагато раніше, до набуття ОСОБА_4 права власності на квартиру та на земельну ділянку, не відповідає критеріям добросусідства.

При вирішенні зазначених позовних вимог суд першої інстанції не врахував наведених обставин, які мають значення для справи та дійшов помилкового висновку про їх задоволення.

Відповідно до положень частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку, що оскаржене рішення в частині вирішення позовних вимог про усунення перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом переносу квартирного вузла обліку природного газу (газового лічильника АДРЕСА_2) на стіну квартири відповідачки на земельній ділянці, що перебуває в її користуванні підлягає до скасування з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову у цій частині.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем при зверненні з апеляційною скаргою сплачено судовий збір в розмірі 960 грн., крім того, понесені витрати, пов'язані з розглядом справи у розмірі у розмірі 394 гривні та 390 гривень на виготовлення обмірочних креслень земельної ділянки.

Позивач просив усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом покладення на відповідача вчинити дві окремі дії, ця вимога задоволена судом апеляційної інстанції частково.

Відповідно до пункту «в» частини 1 статті 382 ЦПК України з урахуванням положень статті 141 ЦПК України, у зв'язку із частковим скасуванням рішення суду першої інстанції апеляційний суд здійснює новий розподіл судових витрат та приходить до висновку, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 необхідно стягнути 712 гривень судових витрат, понесених позивачем.

У зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги з позивача ОСОБА_4 на користь відповідача ОСОБА_2 слід стягнути 480 грн.

Керуючись статтями 374, 375, 376, 381, 382- 384, 389,390 ЦПК України, суд -

постановив:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18 квітня 2018 року в даній справі в частині вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом переносу квартирного вузла обліку природного газу (газового лічильника АДРЕСА_2) та розподілу судових витрат скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом переносу квартирного вузла обліку природного газу (газового лічильника АДРЕСА_2).

Стягнути з ОСОБА_2 (проживає за адресою: АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_4 (проживає за адресою: АДРЕСА_1, паспорт серія НОМЕР_4 виданий Ковельським МРВ УМВС України у Волинській області 27 червня 2002 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) 712 (сімсот дванадцять) грн. судових витрат.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_4 (проживає за адресою: АДРЕСА_1, паспорт серія НОМЕР_4 виданий Ковельським МРВ УМВС України у Волинській області 27 червня 2002 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 (проживає за адресою: АДРЕСА_2) понесені судові витрати у сумі 480 (чотириста вісімдесят) гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту даної постанови.

Головуючий

Судді: