Рішення № 75372764, 09.07.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/544/18Господарський суд Одеської області у складі:

суддя Волков Р.В.

секретар судового засідання - Кришталь Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бруклін-Київ" (Хлібна гавань,6,ОСОБА_1,Одеська область,65003)

до відповідача: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (просп.Перемоги,14,Київ 135,01135)

в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (65026, м. Одеса, Митна площа, 1)

про стягнення 7356233,95 грн.;

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 (за довіреністю),

Від відповідача: ОСОБА_3 (за довіреністю),

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бруклін-Київ" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом (зареєстрований за вх.№ 583/18 від 27.03.2018р.) до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про стягнення 7356233,95грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є портовим оператором (стивідорною компанією), яка виконує навантажувально-розвантажувальні роботи в Одеському морському порту. При цьому перелік спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, був затверджений постановою КМУ № 405 від 03.06.2013 р., згідно якої до переліку відповідних спеціалізованих послуг віднесено, зокрема, послугу ДП „Адміністрація морських портів України” із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України.

Як вказує позивач, п.4 перехідних положень Закону „Про морські порти” передбачено, що тимчасово, до створення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, її функції та повноваження, визначені цим Законом, виконує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту.

Позивач зазначає, що таким органом, у відповідності до вищевказаної постанови КМУ є Міністерство інфраструктури України.

Між тим зауважує, що оскільки відповідної національної комісії створено не було, розміри тарифів для вказаної вище спеціалізованої послуги були затверджені наказом Міністерством інфраструктури України №541 від 18.12.2015 р. а також вказує, що крім безпосереднього встановлення тарифів за надання відповідної послуги, тарифами визначаються також умови їх застосування, зокрема, застосування у певних випадках до затверджених тарифів відповідних понижуючих коефіцієнтів.

Так, посилаючись на абз. 12 п. 3 розділу ІІ ОСОБА_4, вказує, що „у випадку, коли зернові вантажі перевантажуються на спеціалізованих терміналах із застосуванням перевантажувальних машин (з продуктивністю навантаження не менше 500 тонн на годину), до цих ставок за послуги для вантажу „зернові вантажі (у тому числі насіння), що перевантажуються навалом” застосовується коефіцієнт 0,7” (понижувальний коефіцієнт).

Як вказує позивач, з метою забезпечення здійснення ним своєї господарської діяльності в Одеському порту, між ним та відповідачем було укладено договір №1433-П-ОДФ від 31.12.2015р. про забезпечення доступу портового оператора до причалу, умовами якого передбачено, що передбачено, що відповідач забезпечує доступ позивача до причалів № 37-38, 42, 43, 44, 45, 46, 47 на території Одеського морського порту.

При цьому зауважує, що із вказаного переліку причалів, саме перевантаження зернових вантажів (щодо яких має застосовуватися коефіцієнт) здійснюється позивачем на причалах № 42, 43, 46-47.

ТОВ "Бруклін-Київ" у поданому позові зазначає, що ним дотримані усі умови застосування зазначеного вище понижуючого коефіцієнта, відтак вважає, що він має право на застосування коефіцієнта до розрахунків між ним та відповідачем.

Проте стверджує, що, незважаючи на вищезазначені норми законодавства, відповідач в більшості випадків безпідставно відмовляється виконувати вимоги тарифів та застосовувати до розрахунків сторін за договором понижуючий коефіцієнт.

Зазначає, що за весь період дії договору, а саме з 01.01.2016р. по грудень 2017р. включно відповідач виставляв до сплати позивачу рахунки, які не передбачають застосування коефіцієнта.

З урахуванням викладеного, позивач вважає дії відповідача такими, що порушують вимоги чинного законодавства, умови самого договору та його прав та призводять до набуття Одеською філією ДП "АМПУ” без достатніх правових підстав його коштів.

Позивач стверджує, що він намагався оспорити виставлення відповідачем рахунків без застосування ОСОБА_5, але у зв'язку з тим, що відповідач є єдиним суб’єктом господарювання, який надає послуги із забезпечення доступу до причалів (займає монопольне положення на ринку), та фактично використовує адміністративний тиск на підприємства, що працюють в порту, позивач був примушений виконувати усі вказівки відповідача щодо оплати за Договором, оскільки в противному випадку відповідач погрожував позивачеві зупинити надання послуг за Договором (згідно листа Відповідача № 38А/220 від 25.03.2016 р.).

Разом з тим, на думку позивача, відповідач безпідставно вважає, що для застосування коефіцієнту має враховуватися так звана „фактична” потужність перевантажувальної машини, досягнута при навантаженні конкретного вантажу на конкретне судно, а не „технічна” продуктивність, вказана у технічній документації на машину. На його думку, відповідач необґрунтовано вимагає надання документів, підтверджуючих вказану „фактичну” потужність, що, не передбачене ані тарифами, ані умовами договору.

Позивач вважає, що відповідач необґрунтовано стверджує, що для застосування понижувального коефіцієнту перевантажувальна машина портового оператора має бути розміщена безпосередньо на самому причалі, а не будь-де в межах території спеціалізованого терміналу (в тилу причалу), в іншому випадку, на думку відповідача, понижувальний коефіцієнт не може бути застосовано.

ТОВ "Бруклін-Київ", категорично заперечуючи проти такої позиції, зазначає, що вона суперечить прямим положенням законодавства.

На думку позивача, необґрунтоване незастосування до розрахунків по договору коефіцієнту, передбаченого тарифами, мало наслідком отримання відповідачем його коштів без достатніх правових підстав.

Позивач також звертає увагу суду на те, що сторони не могли дійти згоди з приводу вирішення описаних вище спірних аспектів застосування коефіцієнту, тому позивач подав до Господарського суду Одеської області позов. Господарським судом Одеської області було прийняте рішення від 18.05.2017 р. № 916/161/17, залишене без змін Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.08.2017 р. та Постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2017 р. Вказані суди повністю погодилися з позицією Позивача та встановили, що для цілей застосування ОСОБА_5 до уваги має братися продуктивність перевантажувальної машини, зазначена в технічній документації на неї, а не „фактична” продуктивність, що досягається під час кожного окремого навантаження на судно, також повністю погодились із позицією Позивача стосовно того, що вказана машина може бути розташована будь-де в межах спеціалізованого терміналу на території відповідного морського порту, якщо вона задіяна в єдиному технологічному процесі навантаження зерна на судно через причал (а не лише безпосередньо на самому причалі).

Позивач був вимушений звернутися з новим позовом до господарського суду Одеської області, оскільки при здійсненні розрахунків сторін за Договором за період з грудня 2016 року по грудень 2017 року включно Відповідач безпідставно виставляв Позивачу на сплату рахунки із вибірковим застосуванням ОСОБА_5.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.03.2018р. відкрито провадження у справі №916/544/18, ухвалено розглядати справу за правилами Господарського процесуального кодексу в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 26.04.2018 р. (11:00).

Відповідач 24.04.2018р. надав відзив (а.с. 1-12 Т.4) на позовну заяву (зареєстрований за вхід. №8485/18) згідно якого останній, заперечуючи проти її задоволення в повному обсязі, вказує на те, що для застосування коефіцієнту 0,7 тарифами нарахування плати за послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу визначено 3 умови, які у сукупності дають право на його (коефіцієнту) застосування: 1) спеціалізований термінал; 2) перевантажувальна машина з продуктивністю навантаження не менше 500 тонн на годину; 3) факт виконання навантажувально-розвантажувальних робіт на причалі перевантажувальною машиною з продуктивністю навантаження не менше 500 тонн на годину, розміщеною у межах причалу або над причалом.

При цьому МІУ зазначає, що в якості документів, які підтверджують фактичне досягнення продуктивності навантаження судна протягом обробки у морському порту. слід використовувати стейтмент і документи, що свідчать про відправлення вантажу морем (коносаменти, маніфести).

Стосовно застосування коефіцієнту 0,7 згідно з тарифами у випадку, коли під час організації технологічного процесу перевантажувальні машини застосовуються на окремих ланках технологічного процесу, та при цьому перевантаження на суднах здійснюється іншим технологічним устаткуванням (наприклад, портальними кранами, контейнерними перевантажувачами), надання знижки є некоректним, оскільки на причалі, доступ до якого забезпечується, відсутні спеціалізовані машини, а перевантажувальний процес є типовим (застосовується авто-техніка та перевантажувальні крани або перевантажувачі, контейнерні перевантажувачі).

При цьому зауважує, що послуга у випадку застосування коефіцієнта 0,7 залишається незмінною - доступ до причалу.

Відтак вважає, що не відповідають дійсності міркування позивача щодо трактування Закону в частині підстав для такого застосування коефіцієнта 0,7, оскільки правова сутність вищевказаних тарифів вказує на інше: доступ до причалу, а не терміналу і усі інші вимоги ОСОБА_4 щодо нарахування плати за таку послугу, зокрема, вимоги щодо місця розміщення перевантажувальної техніки в межах причалу або над ним залишаються незмінною умовою (підставою) для нарахування плати, вказуючи при цьому, що коефіцієнт змінюється лише у випадку наявності для цього підстав.

З урахуванням зазначеного, вважає, що факт виконання навантажувально-розвантажувальних робіт перевантажувальною технікою безпосередньо на причалі (у межах його паспортних характеристик) є обов’язковою умовою для нарахування плати за послугу “доступ до причалу” незалежно від того, який тариф/ставка/коефіцієнт буде застосовано.

Разом з тим, відповідач стверджує, що вищезазначені вимоги ОСОБА_4 позивачем не виконуються.

В обґрунтування таких тверджень відповідач вказує, що на причалах 37-38, 42, 46, 47 відсутні перевантажувальні засоби (машини) з продуктивністю навантаження не менше 500 тонн на годину, які здійснюють перевантаження зерновантажів до трюмів суден, зазначаючи при цьому, що скребковий цепний транспортер типу ZEO-DC, документацію відносно якого було додано позивачем до позову, і який, як вказує відповідач, розміщено не на причалі, а на складських територіях іншого підприємства, не є перевантажувальною технікою, яка здійснює навантаження зернових на судно через причали адміністрації Одеського морського порту.

Крім того, вказує, що відповідно до вищевказаної документації скребковий цепний транспортер типу ZEO-DC призначений лише для транспортування сипучих матеріалів за допомогою тягового органу – ланцюг зі скребками, та акцентує увагу на тому, що у самій документації зазначено, що будь-яке інше використання вважається таким, що не відповідає призначенню.

З огляду на викладені обставини, відповідач стверджує, що навантаження на судна здійснюється за допомогою портальних кранів та тари, а не перевантажувальною машиною з продуктивністю навантаження не менше 500 тонн на годину, а відтак вважає, що ТОВ „Бруклін–Київ” не виконуються вимоги ОСОБА_4 для застосування коефіцієнта 0,7 при нарахуванні плати за користування причалами відповідачу, доступ до яких надається портовому оператору відповідно до умов договору, у зв’язку із чим у задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.

В засіданні суду 26.04.2018р. оголошено перерву до 22.05.2018р. (12:00).

17.05.2018р. до канцелярії господарського суду Одеської області від позивача надійшла відповідь на відзив (зареєстрована за вхід. № 9438/18) (а.с.31-40 Т.4), в якому зазначає, що значна частина відзиву присвячена оспорюванню преюдиційних обставин, які вже досліджувались у справі № 916/161/17 між тими ж самими сторонами, тому не підлягають повторному доказуванню. А посилання відповідача на норми Зводу звичаїв взагалі не стосуються предмету спору у даній справі та не впливають на питання застосування ОСОБА_5.

Позивач вказує, що посилання відповідача на лист Міністерства інфраструктури України від 22.03.2017р. за № 2403/27/10-17 та на лист ДП „УкрНДІМФ” № 10/1/9-451 від 26.10.2016р. є недоречними, оскільки такі листи не є нормативним обґрунтуванням норм ОСОБА_4 в частині застосування коефіцієнта. Також посилання відповідача на п.1 розділу ІІ ОСОБА_4 (щодо визначення об’єкту (бази) нарахування плати за послуги із забезпечення доступу до причалу) та на п.3 розділу І тарифів (щодо порядку розрахунку вартості послуг) також не стосується предмету спору у даній справі.

Позивач також не погоджується з твердженнями відповідача, які зазначені у відзиві на позовну заяву, що під час подачі позову до суду Позивачем було допущене порушення правил об’єднання позовних вимог. В обґрунтування такої позиції Відповідач зазначає, що предметом позовних вимог у справі нібито є плата за послуги, нарахована за виконання різних господарських операцій за різні періоди щодо перевалки різних видів вантажів на різні судна тощо.

Проте, позивач стверджує, що така позиція Відповідача не лише не відповідає суті справи, але й є намаганням ввести суд в оману щодо обставин справи. Зокрема Відповідач невірно зазначає для суду хибний предмет спору та підстави його виникнення. Предметом спору у справі є стягнення коштів, безпідставно набутих Відповідачем у зв’язку з тим, що в порушення вимог ОСОБА_4 безпідставно не здійснював застосування ОСОБА_5. Підставою виникнення цієї позовної вимоги є єдина обставина - безпідставне незастосування Відповідачем ОСОБА_5, передбаченого Тарифами, при здійсненні розрахунків сторін за єдиним Договором.

21.05.2018р. від відповідача до канцелярії суду надійшли заперечення (а.с.43-478 Т.4) (зареєстровані за вхід. № 9995/18) на відповідь на відзив, в яких зазначає, що морський термінал як єдиний майновий комплекс є особливим об’єктом цивільних прав, щодо якого чинним законодавством України встановлюються певні вимоги, у тому числі в частині здійснення його державної реєстрації. Саме дані реєстру (підтверджуючий документ) є допустимим доказом існування такого терміналу та наявності відповідних прав на нього у Позивача. Проте, позивач не надав жодних доказів ані наявності/існування такого терміналу, ані щодо його спеціалізації, ані щодо перевантаження вантажів за спірний період саме на такому терміналі, ані, як наслідок, щодо розміщення на ньому перевантажувальної машини відповідної потужності.

Відповідач зазначає, що після розгляду наданого Позивачем РТК 8.23 від 14.03.2017 р. Адміністрація звернулася до Товариства з зауваженнями листом від 07.07.2017 року № 38А/550 (копія додається), наполягаючи, що погодження (якщо навіть воно фактично мале місце/могло мати місце) вказаного РТК представниками ОФ ДП «АМПУ та ДП «Одеський порт» було здійснено без ознайомлення зі змістом листа № 597/11 та відповідно, невідомі умови, які повинні бути виконані.

Також, зазначає, що РТК 8.23 від 14.03.2017 року була погоджена з боку Адміністрації ОСОБА_6, якого на той час було відсторонено від виконання своїх обов’язків на період перевірки підприємства, та з боку ДП «Одеський порт» ОСОБА_1 котрий приступив до обов’язків в.о. начальника адміністрації Одеського морського порту 17.01.2017 року (копії наказів Міністерства інфраструктури України № 3-0 від 17.01.17 р., № 5-Г від 16.01.2017 р.,№ 18-Г від 21.02.17 р. додаються).

При цьому, 14.03.2017 року на період відсутності в.о. начальника адміністрації Одеського морського порту ОСОБА_1 був призначений ОСОБА_7 в.о. начальника адміністрації Одеського морського порту.

Відповідач повторно висловлює свою позицію щодо відсутності підстав для задоволення позову Товариства. Позивачем не виконуються вимоги ОСОБА_4 для застосування коефіцієнта 0,7 при нарахуванні плати за користування причалами адміністрації Одеського морського порту, доступ до яких надається Товариству відповідно до умов Договору, та вважає , що позов Позивача не підлягає задоволенню.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.05.2018р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів (до 25.06.2018р.). Відкладено підготовче засідання на 30.05.2018р. (10:00).

29.05.2018р. через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання (зареєстроване за вхід. № 10574/18) про залучення додаткових доказів у справу (а.с.79-83 Т.4).

В засіданні суду 30.05.2018р. оголошено перерву до 18.06.2018р. (16:00).

07.06.2018р. від відповідача надійшли заперечення (зареєстровані за вхід. № 11406/18) на клопотання позивача про залучення доказів у справі від 29.05.2018р., та клопотання відповідача про залучення його додаткових доказів (а.с.124-127 Т.4).

08.06.2018р. відповідач звернувся через канцелярію суду з клопотанням (за вх. №2-2854/18) про огляд доказів за їх місцезнаходженням.

11.06.2018р. представник відповідача звернулась через канцелярію суду з клопотанням (за вх. №2-2038/18) про призначення інжинерно-технічної експертизи.

15.06.2018р. позивач звернувся через канцелярію суду з запереченнями (за вх. №11974/18) на клопотання відповідача про огляд доказів за їх місцезнаходженням.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.06.2018р. Клопотання (від 08.06.2018р. за вх. №2-2854/18) Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про огляд доказів за їх місцезнаходженням залишено без задоволення.

18.06.2018р. клопотання Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (від 11.06.2018р. за вх.№2-2038/18) про призначення інжинерно-технічної експертизи залишено без задоволення Ухвалою господарського суду Одеської області

18.06.2018р. представник відповідача звернулась через канцелярію суду з клопотанням (за вх. №12102/18), у якому просить суд призначити колегіальний розгляд справи №916/544/18 у зв`язку із значним обсягом документів, категорією та складністю даної справи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.06.2018р. у задоволенні клопотання (18.06.2018р. за вх. №12102/18) Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про призначення колегіального розгляду справи відмовлено.

18.06.2018р. винесено ухвалу господарського суду Одеської області про завершення підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.06.2018р. (10:00).

19.06.2018р. від позивача надійшли письмові заперечення (зареєстровані за вхід. № 12140/18) про призначення інженерно-технічної експертизи (а.с.206-210 Т.4).

Позивачем 19.06.2018р. заявлено клопотання (зареєстроване за вхід. № 12141/18) про залучення доказів у справі (а.с. 213 Т.4).

В засіданні суду 22.06.2018р. оголошено перерву до 02.07.2018р. (14:00), 22.07.2018р. до 05.07.2018р. (12:00), 05.07.2018р. до 09.07.2018р.

У судовому засіданні від 09.07.2018р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Статтею 21 Закону „Про морські порти України” (далі - „Закон про порти”) встановлено, що тарифи на послуги, які надаються у морському порту, є вільними (визначаються на підставі договору між сторонами), за виключенням тарифів на спеціалізовані послуги, перелік яких визначений Кабінетом Міністрів України (далі - „КМУ”). Тарифи на такі спеціалізовані послуги підлягають державному регулюванню національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту (тобто є регульованими, встановлюються відповідним розпорядчим актом та не можуть бути визначені сторонами в договорі)

Постановою до переліку відповідних спеціалізованих послуг віднесено, зокрема, послугу ДП „Адміністрація морських портів України” (відповідач) із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України.

Пунктом 4 перехідних положень Закону про порти передбачено, що тимчасово, до створення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, її функції та повноваження, визначені цим Законом, виконує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту. Таким органом у відповідності до постанови КМУ від 30.06.2015 р. № 460 є Міністерство інфраструктури України (далі - „МІУ”).

Керуючись вказаними нормами та з урахуванням того, що відповідна національна комісія наразі не створена, розміри тарифів для вказаної вище спеціалізованої послуги були затверджені наказом МІУ від 18.12.2015 р. № 541 (далі - „Тарифи”).

Окрім безпосереднього встановлення тарифів за надання відповідної послуги, Тарифами визначаються також умови їх застосування (зокрема, застосування до затверджених тарифів відповідних понижуючих коефіцієнтів у певних випадках).

Так, відповідно до абз. 12 п. З розділу II ОСОБА_4, „у випадку, коли зернові вантажі перевантажуються на спеціалізованих терміналах із застосуванням перевантажувальних машин (з продуктивністю навантаження не менше 500 тонн на годину), до цих ставок за послуги для вантажу „зернові вантажі (у тому числі насіння), що перевантажуються навалом” застосовується коефіцієнт 0,7” (далі - „Коефіцієнт”).

31.12.2015 р. сторонами було укладено договір № 1433-П-ОДФ- 15 про забезпечення доступу портового оператора до причалу(ів) пірсу № 3, (причали № 37- 38, за виключенням частини площею 736 кв.м., яка перебуває у спільній власності з ТОВ «ОППК»), №№ 42, 43,44, 45, 46, 47, що перебувають у господарському віданні відповідача.

Послуга надається з метою забезпечення виконання Портовим оператором навантажувально-розвантажувальних робіт на причалі (ах) у межах його (їх) паспортних довжини та ширини.

Підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 договору, Портовий оператор зобов’язаний забезпечити планування та складання графіку обробки суден на наступний місяць відповідно до Зводу звичаїв морського порту ОСОБА_1.

В п. 3.1 Договору сторони визначили, що нарахування плати за послуги, що надаються в рамках Договору, здійснюється на підставі ОСОБА_4.

Для нарахування плати Портовий оператор надає до Адміністрації протягом 2 робочих днів після завершення звітного місяця інформацію та документи, передбачені додатком 2.1 до цього договору, а в електронній формі – до 1 числа місяця наступного за звітним.

На підставі додатку 2.1 Адміністрація складає у двох примірниках акт наданих послуг та рахунок за надані послуги за звітний місяць протягом 3 робочих днів з дати отримання від Портового оператора документів та інформації, передбачених додатком 2.1 до цього договору.

ОСОБА_4 до п. 7.1, договір набирає чинності з 01.01.2016р. за умови набуття чинності наказом Міністерства інфраструктури України, яким повинні бути затверджені тарифи на спеціалізовану послугу адміністрації щодо забезпечення доступу портових операторів до причалів і діє до 31.12.2016р. включно.

Дія договору вважається продовженою на наступний календарний рік, якщо не пізніше ніж за 30 календарних днів до останнього дня терміну дії договору жодна із сторін письмово не повідомила іншу сторону щодо припинення даного договору у встановлений термін.

Згідно додаткової угоди від 19.04.2016р. до вказаного договору (а.с.41 Т.1), сторонами було внесено зміни у п. 1.1 договору № 1433-П-ОДФ-15 від 31.12.2015р. та викладено його у такій редакції: „1.1 Адміністрація зобов’язується забезпечити доступ Портового оператора до причалу (ів) № 38,42,43.44, 45,46,47, що перебуває у господарському віданні Адміністрації, а Портовий оператор зобов’язується сплатити Адміністрації за доступ до причалу (ів)».

Пунктом 4 Перехідних положень Закону України „Про морські порти України” передбачено, що тимчасово, до створення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, її функції та повноваження, визначені цим Законом, виконує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту. Таким органом у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 30.06.2015р. № 460 є Міністерство інфраструктури України.

Позивачем дотримані усі умови застосування зазначеного Понижуючого коефіцієнта.

Проте, незважаючи на зазначені прямі норми, Відповідач відмовляється виконувати вимоги ОСОБА_4 та застосовувати ОСОБА_5 до розрахунків сторін за Договором.

У зв’язку з чим Позивач змушений був підписувати усі акти виконаних робіт, запропоновані Відповідачем (з застереженнями щодо незгоди з розрахунком суми оплати у зв’язку з незастосуванням до розрахунку ОСОБА_5) та оплачувати повну суму, виставлену Відповідачем.

Позивач вважаючи, що дії Відповідача що порушують вимоги чинного законодавства, договору між сторонами, порушують права Позивача та призводять до набуття Відповідачем коштів Позивача без достатніх правових підстав був вимушений звернутися до господарського суду Одеської області за захистом своїх прав.

Стаття 15 ЦК України визначає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За положеннями до ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відносини, пов’язані з наданням послуг у морських портах та на підходах до них з вантажно-розвантажувальних робіт, обслуговування суден, пасажирів та транспортних засобів, а також з наданням інших послуг, що звичайно надаються в морських портах у частині, що стосується зобов’язань за міжнародними договорами України відповідно до статті 19 Закону України «Про морські порти України», регулюють та встановлюють вимоги до виконання технологічних процесів з урахуванням особливостей роботи в морських портах Правила надання послуг у морських портах України, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 05.06.2013 р. № 348.

ОСОБА_4 до п. 1.2. Правил вони є обов’язковими для виконання портовими операторами, операторами терміналу, вантажовідправниками, вантажоотримувачами, судновласниками, вантажовласниками, перевізниками. їх представниками та іншими особами, які користуються послугами, передбаченими законодавством, та надають їх у морських портах України.

Пункти 3.1, 3.2, 3.4 Договору передбачають, що оплата за послуги Відповідача з надання доступу до причалів здійснюється Позивачем за кожний звітний місяць на підставі наступних документів:

- по завершенню кожного звітного місяця Позивач надає Відповідачу інформацію для виставлення рахунку за формою, передбаченою Додатком 2.1 до Договору, яка містить всі необхідні відомості для виставлення рахунку (найменування, кількість вантажу, спосіб навантаження тощо), а також документи, що підтверджують ці відомості (коносаменти тощо);

- на підставі вищезазначеної інформації, наданої Позивачем, Відповідач виставляє рахунок за відповідний звітний місяць, а також складає Акт наданих послуг за такий місяць.

До позовної заяви були додані копії документів, на підставі яких здійснювалися розрахунки сторін за Договором за період з грудня 2016 року по грудень 2017 року включно, а саме, копії наданої Позивачем інформації для виставлення рахунків за кожний місяць цього періоду, відповідних рахунків Відповідача, актів наданих послуг, а також платіжних доручень, що підтверджують факт оплати Позивачем вказаних рахунків.

Як слідує зі змісту наведених документів, при наданні інформації для виставлення рахунків за кожний місяць вищезазначеного періоду, Позивачем зазначалася ставка на оплату за послуги з надання доступу до причалів із застосуванням ОСОБА_5.

Втім, не дивлячись на це, Відповідачем виставлялись на оплату відповідні рахунку та складались акти наданих послуг із вибірковим застосовуванням ОСОБА_5.

Як зазначалося раніше, у зв’язку із монопольним статусом Відповідача, Позивач був змушений оплачувати вказані рахунку на повну суму (що підтверджується відповідними платіжними дорученнями) та підписувати акти виконаних робіт із відповідними застереженнями про необхідність застосування ОСОБА_5.

Між сторонами здійснювалось листування, проте сума переплати так і не була повернута Відповідачем.

Виходячи зі змісту абз. 12 п.З розділу II ОСОБА_4, умовою для застосування ОСОБА_5 є дотримання наступних критеріїв, перелік яких є вичерпним:

- критерій № 1 - категорія вантажу - зернові вантажі (у тому числі насіння);

- критерій № 2 - спосіб перевантаження - навалом;

- критерій № 3 місце перевантаження - на спеціалізованому терміналі;

- критерій № 4 - продуктивність перевантажувальних машин - не менше 500 тонн на годину.

Всі зазначені критерії дотримуються Позивачем стосовно тих перевантажень, відносно яких Позивач у своїх розрахунках заявляв до застосування ОСОБА_5, але який безпідставно не був застосований Відповідачем. підтверджується як наявними в матеріалах справи документами так і фактами встановленими судом під час прийняття рішення по справі № 916/161/17.

Дослідження вказаних документів також здійснювались судами всіх трьох інстанцій при розгляді справи № 916/161/17 між тими ж сторонами, за результатами чого суди встановили обставини щодо того, що Позивач дійсно є оператором спеціалізованого терміналу з перевалки зернових вантажів до складу якого, серед іншого, входять причали №№ 42, 43, 46-47 на території Одеського порту, перевантажувальні машини, продуктивність кожної з яких перевищує 500 тонн/год, зокрема, перевантажувальна машина ПМ-1200У1 (1200 тонн/год), яка розташована безпосередньо на причалі №43, а також ланцюгові транспортери T120G (1000 тонн/год) га ZEO-DC-350-20 (700 тонн/год), які розташовані в тилу причалів, але в межах спеціалізованого терміналу), які разом забезпечують єдиний процес перевантаження зерна на спеціалізованому терміналі Позивача.

Як передбачено ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, наведене вище підтверджує дотримання всіх критеріїв, передбачених Тарифами для застосування ОСОБА_5 до розрахунків сторін за Договором за період з грудня 2016 року по грудень 2017 року включно. Втім, не дивлячись на це, Відповідач безпідставно не застосував ОСОБА_5 до вказаних розрахунків, чим грубо порушив права та законні інтереси Позивача, що і послугувало підставою для подання цього позову.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом ст. 111-28 ГПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Згідно висновків, які містяться в постанові Верховного суду України від 25.03.2015р. у справі № 917/2572/13, на що посилається позивач, у випадку, коли сума переплати, отримана стороною договору поза межами платежів, які мали бути сплачені за умовами такого договору, вказана сума є такою, що набута без достатньої правової підстави в розумінні ст. 1212 ЦК України

Так, у вказаній постанові зазначено, що зобов'язання стосовно повернення цих грошових коштів за правовою природою є таким, що виникло у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави (стаття 1212 ЦК України), тобто є окремим від зобов'язань, які виникають з договору поставки і заснованого на його умовах про попередню оплату вартості автомобілів договору комерційного кредиту.

Разом з тим, у постанові Верховного суду України від 25.02.2015р. у справі №910/1913/14, яку вважає за необхідне врахувати відповідач, зазначено, що норма Закону, яка міститься у ст. 1212 ЦК України застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст.1212 ЦК України.

При цьому суд, вирішуючи спір по суті, виходить з принципу юридичної визначеності, згідно з яким рішення суду по конкретній справі має вирішити усі спірні правовідносини, що входять до предмету встановлення.

Згідно п. 3.12 постанови пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв'язку з цим господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Згідно ч.1 ст.73 Господарського процесуального Кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Пунктом.1 ст.74 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з п.1 ст.86 Господарського процесуального Кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Крім того, суд не приймає до уваги позицію відповідача щодо не погодження з боку Адміністрації РТК 8.23 від 14.03.2017р. посилаючись на підписання документів ОСОБА_6 та ОСОБА_1 які на його думку на час підписання документу не мали права підпису. Суд дослідивши наявні в матеріалах справи документи вважає, що сторонами чітко та зрозуміло висловлена позиція щодо погодження РТК 8.23 від 14.03.2017р., вказаний документ підписано уповноваженими особами та скріплено печатками контрагентів.

За таких обставин, суд дослідивши в судових засіданнях матеріали справи, надані позивачем докази, які містяться в матеріалах справи (копії коносаментів від 12.01.2017р., 25.02.2017р., 18.08.2017р., 24.08.2017р., копії коносаментів на підтвердження перевантаження Позивачем зернових вантажів за договором № 1433-П-ОДФ від 31.12.2015 р. за період з грудня 2016 року по грудень 2017 року включно, копія РТК № 8.22, копія РТК № 8.23, копія РТК № 8.26), з врахуванням обґрунтованості здійсненого позивачем розрахунку (а.с.23-25, Т.1), суд вважає вимогу позивача щодо стягнення 7356233,95 грн., які були набуті Відповідачем без достатньої правової підстави внаслідок безпідставного незастосування коефіцієнта 0,7 відповідно до умов Договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу(ів) М 1433-П-ОДФ від 31.12.2015 р. та абз.12 п.3 розділ II ОСОБА_4 на послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 18.12.2015р. №541 обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст.123 Господарського процесуального Кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Стаття 126 Господарського процесуального кодексу України визначає, що витрати, з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно ч.ч.2,3 п.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

ОСОБА_4 до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Позивачем 02.06.2018р. було подано до господарського суду Одеської області клопотання (зареєстроване за вхід. № 13206/18) про стягнення фактичних витрат на професійну правничу допомогу при розгляді даної справи в суді першої інстанції (а.с.1-5 Т.5), в якому просить суд у разі задоволення позову стягнути з відповідача на користь позивача 353041,00грн.

До клопотання додано документи (а.с.6-38 Т.5) на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, а саме розрахунок фактичної вартості правничої допомоги у зв’язку з розглядом справи № 916/544/18 в суді апеляційної інстанції, копія договору про надання правничої допомоги від 09.02.2018р. між ТОВ «Бруклін-Київ» та АО «АНК. Бізнес адвокати», копія наказу про прийняття на роботу № Оік від 28.02.2018 р., копія витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, копія рахунку № 2334 від 27.03.2018 р. на оплату витрат з надання правничої допомоги з додатком, копія платіжного доручення № 1188 від 29.03.2018 р. на оплату витрат з надання правничої допомоги, копія Акту виконаних робіт/наданих послуг № 2334 від 27.03.2018 р., копія рахунку № 2384 від 04.06.2018 р. на оплату витрат з надання правничої допомоги з додатком, копія платіжного доручення № 2117 від 07.06.2018р. на оплату витрат з надання правничої допомоги, копія Акту виконаних робіт/наданих послуг № 2384 від 04.06.2018р., копія рахунку № 2402 від 20.06.2018р. на оплату витрат з надання правничої допомоги з додатком, копія платіжного доручення № 2337 від 21.06.2018р. на оплату витрат з надання правничої допомоги, копія Акту виконаних робіт/наданих послуг № 2402 від 20.06.2018р., копія рахунку № 2410 від 25.06.2018 р. на оплату витрат з надання правничої допомоги з додатком, копія платіжного доручення № 2452 від 27.06.2018 р. на оплату витрат з надання правничої допомоги, копія Акту виконаних робіт/наданих послуг № 2410 від 25.06.2018 р., копії веб-сторінок (скріншоти).

06.06.2018р. відповідач звернувся до суду з письмовими запереченнями (зареєстровані за вхід. № 13542/18) в яких зазначає, що сума витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи № 916/544/18 в суді першої інстанції, заявлена позивачем остаточно значно перевищує суму, що первісно була зазначена позивачем при подачі позову як очікувана.

Дослідивши матеріали справи та надані позивачем документи відносно участі адвоката у справі та понесених позивачем витрат на правничу допомогу, суд вважає, що заявлені витрати не можна вважати співрозмірними, та вважає за доцільне зменшити розмір їх відшкодування до 200000,00грн.

ОСОБА_4 до ст.ст.123, 129 Господарського процесуального Кодексу України, судові витрати покладаються відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 21 Закону „Про морські порти України”, ст.ст.11,15,16,1212 Цивільного кодексу України, ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ст.ст. 46, 73, 74, 75, 77, 79, 86, 91, 98, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бруклін-Київ" (реквізити) до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (реквізити) в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (реквізити) про стягнення 7356233,95 грн. – задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, пр-кт Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії ДП “АМПУ” - Адміністрації Одеського морського порту (65026, м. Одеса, Митна площа, 1, код ЄДРПОУ 38728457) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бруклін-Київ" (65026, м. Одеса, пл. Митна, 1, код ЄДРПОУ 31795619) 7 356 233/сім мільйонів триста п'ятдесят шість тисяч двісті тридцять три/грн. 95 коп. – основного боргу, 110 343/сто десять тисяч триста сорок три/грн 51коп.- витрат пов’язаних зі сплатою судового збору, 200 000/двісті тисяч/грн 00коп. – витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом двадцяти днів з моменту складення повного рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 09.07.2018р. Повний текст рішення складений та підписаний 18 липня 2018 р.

Суддя Р.В. Волков