Рішення № 75372410, 18.07.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

18.07.2018Справа № 910/6291/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження

справу № 910/6291/18

за позовом фізичної особи-підприємця Боровської Лариси Михайлівни, м. Дніпро,

до Міністерства оборони України, м. Київ,

про стягнення 273 200 грн.,

без виклику учасників справи,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

21.05.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця Боровської Лариси Михайлівни (далі - Підприємець) до Міністерства оборони України (далі - Міністерство) про стягнення 273 200 грн. заборгованості, яка утворилася у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору від 03.07.2017 №286/2/17/70 про поставку товарів для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) (далі - Договір).

Позовні вимоги мотивовано тим, що: 03.07.2017 Підприємцем (постачальник) і Міністерством (замовник) укладено Договір, за умовами якого постачальник зобов'язується у 2017 році поставити відповідачу обладнання для закладів громадського харчування (3931) лот 4 (39312200-4) обладнання для їдалень (котли електричні для варіння їжі на 250 літрів), а саме котли харчоварочні електричні КЕ 250.00.000, зазначений у специфікації, а замовник - забезпечити приймання та оплату товарів в кількості, у строки (пункт 1.1 Договору); на виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 614 700 грн., з якої відповідачем сплачено лише 341 500 грн., у зв'язку з чим у Міністерства утворилася заборгованість у сумі 273 200 грн.

З матеріалів позову вбачається, що неоплаченими залишились поставки виконані 28.12.2017 за актами приймання №138, №41 та №14/1/93 на суму 68 300 грн., 102 450 грн. та 102 450 грн. відповідно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; встановлено:

- позивачу строк у п'ятнадцять днів:

з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для надання суду: на підтвердження статусу юридичної особи і повного найменування належним чином засвідчені копії (для залучення до матеріалів справи) статуту; документи, що підтверджують повноваження представників (накази, довіреності, тощо), оригінали для огляду, належним чином засвідчені копії для залучення до матеріалів справи; оригінали всіх документів, доданих до позовної заяви (для огляду);

з дня отримання від відповідача відзиву на позовну заяву для подання до суду відповіді на відзив з доданням доказів, що підтверджують викладені обставини;

- відповідачу строк у п'ятнадцять днів:

з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для надання суду: заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; відзив на позов з доданням доказів, що підтверджують викладені обставини; на підтвердження статусу юридичної особи і повного найменування належним чином засвідчені копії (для залучення до матеріалів справи) статуту; документи, що підтверджують повноваження представників (накази, довіреності, тощо), оригінали для огляду, належним чином засвідчені копії для залучення до матеріалів справи;

з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечення на відповідь на відзив з доданням доказів, що підтверджують викладені обставини.

Відповідач 11.06.2018 подав суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що пунктом 4.1 Договору передбачено, що розрахунок за фактично поставлений товар проводиться протягом 30 календарних днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури на відвантажений товар, підписаного керівником та головним бухгалтером підприємства, тому у відповідача відсутні підстави для оплати товару за Договором.

У свою чергу, позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався та станом на 18.07.2018 до суду вказаний документ не подав.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

03.07.2017 Підприємцем (постачальник) і Міністерством (замовник) укладено Договір, за умовами якого:

- постачальник зобов'язується у 2017 році поставити Міністерству обладнання для закладів громадського харчування (3931) лот 4 (39312200-4) обладнання для їдалень (котли електричні для варіння їжі на 250 літрів), а саме котли харчоварочні електричні КЕ 250.00.000, зазначений у специфікації, а замовник забезпечити приймання та оплату товару в кількості, у строки (пункт 1.1 Договору);

- ціна Договору становить 614 700 грн., у тому числі: без ПДВ - 614 700 грн., ПДВ 0,00 грн. (за загальним фондом) (пункт 3.1 Договору);

- розрахунки за фактично поставлений товар проводяться протягом 30 календарних днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури на відвантажений товар, підписаного керівником та головним бухгалтером підприємства (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то про це зазначається у рахунку-фактурі) (пункт 4.1 Договору);

- до рахунка-фактури додаються: акт приймання (форма 4); видаткова накладна постачальника; повідомлення підтвердження (додаток №12.2.1 до Договору), яке оформлюється одержувачем замовника; постачальник протягом 10 календарних днів з дати прийняття товару одержувачем у місцях поставки товару (пункт 5.2 Договору) надає належним чином оформлені документи на оплату; без зазначених документів або відсутності в них встановленої інформації, оплата поставленого товару не проводиться; замовник має право відмовитися повністю або частково від оплати товару у разі відвантаження товару одержувачу замовника в більшій кількості ніж передбачена графіком без згоди замовника (пункт 4.2 Договору);

- товар постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року згідно з положеннями Договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами тощо; термін постачання та встановлення обладнання визначено у графіку постачання замовника, який є невід'ємною частиною Договору; у випадку, якщо місця для встановлення обладнання не підготовлені з вини замовника (представника замовника) терміни постачання та встановлення можуть бути змінені (продовжені), про що замовник письмово повідомляє постачальника не пізніше ніж за 20 календарних днів (пункт 5.1 Договору);

- місцем поставки товару є військові частини Міністерства, що зазначені у графіку Міністерства, який є невід'ємною частиною Договору, згідно з розрахунком поставки та обов'язковим дотриманням передбачених ним вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів замовника та графіку черговості відвантажень (пункт 5.2 Договору);

- Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2017, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (пункт 10.1 Договору).

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача - Боровською Ларисою Михайлівною, яка діяла на підставі виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, виданої 21.10.2015, та зареєстрована Головним управлінням регіональної статистики Лівобережна ОДПІ м. Дніпропетровська, та від відповідача - директором Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства Гулєвичем Володимиром Віталійовичем, який діяв на підставі довіреності Міністерства від 19.01.2017 №220/23/д, та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним.

Відповідно до частин першої і другої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов Договору позивачем було здійснено поставку товару на загальну суму 614 700 грн., що підтверджується такими видатковими накладними: від 15.07.2017 №Б-00000003 на суму 68 300 грн.; від 15.08.2017 №Б-00000015 на суму 68 300 грн.; від 15.09.2017 №Б-00000022 на суму 34 150 грн.; від 15.09.2017 №Б-00000028 на суму 68 300 грн.; від 15.11.2017 №Б-00000057 на суму 102 450 грн.; від 28.12.2017 №Б-00000059 на суму 68 300 грн.; від 28.12.2017 №Б-00000060 на суму 102 450 грн.; від 28.12.2017 №Б-00000061 на суму 102 450 грн.

Відповідачем було частково оплачено поставлений позивачем товар на загальну суму 341 500 грн.

З матеріалів позову вбачається, що неоплаченими залишились поставки виконані 28.12.2017 за актами приймання №138, №41 та №14/1/93 на суму 68 300 грн., 102 450 грн. та 102 450 грн. відповідно.

Супровідним листом від 28.12.2017 №101 позивач надіслав відповідачу рахунок-фактуру від 28.12.2017 №Б-00000059 на суму 68 300 грн., видаткову накладну від 28.12.2017 №Б-00000059, акт приймання від 28.12.2017 №138, повідомлення-підтвердження отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, закуплених Міністерством в централізованому порядку від 28.12.2017 №7779, довідку про відсутність у штатному розкладі посади головного бухгалтера.

Супровідним листом від 29.12.2017 №102 позивачем надіслано відповідачу рахунок-фактуру від 28.12.2017 №Б-00000061 на суму 102 450 грн., видаткову накладну від 28.12.2017 №Б-00000061, акт приймання від 28.12.2017, повідомлення-підтвердження отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, закуплених Міністерством в централізованому порядку від 29.12.2017 №14/1/421, довідку про відсутність у штатному розкладі посади головного бухгалтера.

Супровідним листом від 03.01.2018 №3 позивач надіслав відповідачу рахунок-фактуру від 28.12.2017 №Б-00000060 на суму 102 450 грн., видаткову накладну від 28.12.2017 №Б-00000060, повідомлення-підтвердження отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, закуплених Міністерством в централізованому порядку від 03.01.2018 №9/1/11/2, довідку про відсутність у штатному розкладі посади головного бухгалтера.

Листами від 13.02.2018 №286/6/792, №286/6/790 і №286/6/788 Міністерство повідомило позивача про те, що у зв'язку із закінченням 2017 бюджетного року та враховуючи лист Державної казначейської служби України «Про завершення бюджетного 2017 року та початку 2018 року» платіжні документи, які являються підставою для оплати за Договором, повинні бути надані Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства до 26.12.2017; отже, у Департамента відсутня підстава для реєстрації зобов'язань за поставлене продовольче обладнання.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає про те, що позивачем було надіслано Міністерству рахунки на оплату з порушення строків їх надіслання встановлених пунктом 4.1 Договору.

Проте, пунктом 4.1 Договору встановлено порядок розрахунків, а не строк надіслання позивачем рахунків на оплату.

Відсутність же бюджетних асигнувань не є підставою для не оплати поставленого позивачем товару, виходячи з такого.

При цьому суд зазначає, що недоліки виконання зобов'язання можуть бути підставою для застосування Міністерством санкції до виконавця в тому числі і у судовому порядку.

Відповідно до частини другої статті 2 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною четвертою статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини дійшов однозначних висновків про те, що державні органи не можуть посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов'язань (рішення № 10/06/2011 зі справи «Сук проти України»; заява № 10972/05).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446 та постанові Вищого господарського суду України від 19.11.2012 у справі № 5015/166/12.

Таким чином, позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача 273 200 грн. заборгованості є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

Що ж до стягнення 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, то слід зазначити таке.

Відповідно до частин першої і третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно із статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин четвертої і п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

02.05.2018 позивачем і адвокатом Батуєвим Олександром Валерійовичем укладено договір №б/н про надання правової допомоги адвоката, за умовами пункту 1 якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання на представництво його інтересів та надання правової допомоги у господарській справі за позовом клієнта до Міністерства про стягнення заборгованості за Договором з усіма правами сторони, третьої особи, в тому числі подання позовних заяв (уточнень до них), скарг, апеляційних та касаційних скарг, представництво інтересів клієнтів (за необхідності) у суді, зміну предмета та підстави позовних вимог, укладення мирової угоди, оскарження рішень судів.

Згідно з розрахунком гонорару за надану правову допомогу, останнім надано позивачу такі послуги:

- попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин; кількість витраченого часу - 1 год.; вартість 500 грн.;

- вивчення та правовий аналіз матеріалів справи; кількість витраченого часу - 2 год.; вартість 2 000 грн.;

- підготовка позовної заяви та документів до неї; кількість витраченого часу - 7 год.; вартість 7 500 грн.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера від 05.05.2018 №б/н позивачем сплачено адвокату 10 000 грн.

Разом з тим, враховуючи, що даний позов було розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, то суд дійшов висновку про те, що витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000 грн. є співрозмірними заявленим позовним вимогам, а тому вбачає за можливе у вказаній сумі витрати покласти на відповідача; у решті заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6; ідентифікаційний код 00034022) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь фізичної особи-підприємця Боровської Лариси Михайлівни (АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1): 273 200 (двісті сімдесят три тисячі двісті) грн. заборгованості; 4 098 (чотири тисячі дев'яносто вісім) грн. судового збору та 5 000 (п'ять тисяч) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18.07.2018.

Суддя І.Д. Курдельчук