Рішення № 75372159, 16.07.2018, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.07.2018

м. Івано-Франківськ

Справа № 909/293/18

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика "Стимул", вул.А.Фабра,21, м.Дніпро, 49070, поштова адреса: вул. Робоча, 20/28, м. Дніпро, 49062, адреса для листування: а/с 2402, м. Дніпро, 49040,

до відповідача: Приватного підприємства "Віес Груп", вул. Пекарська, 2, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300,

про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 1 520 853,89 грн.

за участю:

від позивача: представники не з'явились

від відповідача: представники не з'явились

установив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика "Стимул" (далі – позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Приватного підприємства "Віес Груп" (далі – відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 1 520 853,89 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору щодо оплати товару.

Відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, відзив на позов не надав, причини неявки суду невідомі. Ухвала суду від 18.06.2018 року направлялась відповідачу на адресу, зазначену позивачем в позовній заяві та у витязі з ЄДР, та повернута на адресу суду з відміткою: "За закінченням встановленого строку зберігання".

Судом також були вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду. Відповідна ухвала суду надсилалася рекомендованим листом на адресу відповідача, яка є офіційною адресою його місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Пекарська, 2, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300.

Неотримання кореспонденції суду (ухвали від 18.06.2018) відповідачем за юридичною адресою та повернення її до суду з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання»" є наслідками діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання, тобто його власною волею. Відтак, відповідач вважається повідомленим про судовий розгляд належним чином, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов'язки, а відповідач, натомість проявив протиправну процесуальну бездіяльність.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. За таких обставин відповідач вважається належним чином повідомленим про час та місце судових засідань.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, надання відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представникаів позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

11 лютого 2016 року між сторонами Товариством з обмеженою відповідальністю "Кондиторська фабрика Стимул" (по справі - позивач/по договору - постачальник) та Приватного підприємства "Віес Груп" (по справі - відповідач/ по договору - покупець) укладено договір постачання товару №52/02-16 (далі Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався виготовити і поставити в певні терміни кондитерські вироби (надалі товар), в кількості, якості і вартості, визначеними у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити його в строк, що визначений договором.

Відповідно до абз.4 п.4.2 Договору датою відвантаження товару вважається дата оформлення товарно-транспортної накладної.

На замовлення покупця, згідно видатковими накладними за №2701006 від 27.01.18, №0402002 від 04.02.2018, №1002001 від 10.02.18, №18002003 від 18.02.18, №2402009 від 24.02.18, позивач передав у власність відповідачу за плату товар, а саме кондитерські вироби в кількості 113 позиції на загальну вартість 1 921 518 грн 87 к., в тому числі ПДВ.

Відповідно до п.5.1 Договору розрахунок покупця з постачальником здійснюється шляхом перерахування грошової вартості відвантаженої партії товару на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з моменту прийому товару.

Факт здійснення позивачем поставки товару в асортименті і кількості підтверджується підписаним сторонами Акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.03.18 по 22.03.18, копія якого долучена до матеріалів справи.

Однак, відповідач заборгованість за одержаний товар згідно видаткових накладних №2701006 від 27.01.18, №0402002 від 04.02.2018, №1002001 від 10.02.18, №18002003 від 18.02.18, №2402009 від 24.02.18. не сплатив, що зумовило позивача звернутись з позовом про стягнення заборгованості в сумі 1 520 853 грн 89 к.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення закріплено і у статті 712 Цивільного кодексу України. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 691 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок покупця оплатити товар за ціною , встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частинами 1 та 2 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як встановлено судом відповідач зобов'язався оплатити товар до 24.03.2018 року.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Станом на день винесення судом рішення, відповідач доказів погашення заборгованості не надав, доводи позивача не спростував.

Частинами 1 та 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч. ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог, а судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати отриманого товару, яка відповідачем не спростована

З аналізу наведеного вище, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до приписів, встановлених ст. 129 ГПК України, судові витрати понесені позивачем в зв'язку з розглядом справи, слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст.124, ст.129 Конституції України, ст. 525, 526, 530, 546, 610, 612, 614, 691, 692 Цивільного кодексу України, ст. 173, 265 Господарського кодексу України, ст. 73, 74, 77, 86, 129, 178, 202, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

задовольнити позов товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика "Стимул" до Приватного підприємства "Віес Груп" про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 1 520 853 грн 89 к

Стягнути з приватного підприємства "Віес Груп" (вул. Пекарська, буд.2, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300, код 34519542) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика "Стимул" (вул.А.Фабра,21, м.Дніпро, 49070, код 20258769) заборгованість за договором поставки в сумі 1 520 853 грн 89 к. (один мільйон п'ятсот двадцять тисяч вісімсот п'ятдесят три гривні вісімдесят дев'ять копійки) та 22 812 грн 81 к. (двадцять дві тисячі вісімсот дванадцять гривень вісімдесят одна копійка) судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне рішення складено 18.07.2018

Суддя Фанда О.М.