Ухвала суду № 75370851, 12.07.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/3242/2018 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Сидоров Є.В.

Категорія: ст. 183 КПК України Доповідач: Масенко Д.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 рокуколегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Масенка Д.Є.

суддів Паленика І.Г., Присяжнюка О.Б.

секретаря судового засідання Горин І.В.

за участю:

прокурора Агрба Д.Р.

захисників Смоловик М.С., ДжяутоваВ.В.

підозрюваного ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника Смоловик М.С., який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04 червня 2018 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві Андронової A.C., погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури №10 АгрбоюД.Р.та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах терміну досудового розслідування тривалістю 49 (сорок дев'ять) днів з моменту затримання, тобто до 13 години 00 хвилин 21 липня 2018 року включно, із визначенням застави у вигляді 150 (ста п'ятдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 264 300 грн. 00 коп. (двісті шістдесят чотири тисячі триста) гривень 00 копійок, щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з вищою освітою, непрацюючого, одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого Подільським районним судом м. Києва 13.09.2017 за ч. 2 ст. 309 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком на 1 рік,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 307 КК України.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 інкримінованих кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, та прийшов до висновку про необхідність застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник Смоловик М.С., який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або застави у значно меншому розмірі.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги захисник зазначає про те, що застосований щодо ОСОБА_3 запобіжний захід є занадто суворим, а сума застави непомірно великою. Додає про відсутність підстав для твердження про те, що підозрюваний переховувався від слідства, оскільки слідча ОСОБА_6 жодного разу не зустрілась з підозрюваним через брак часу, після чого телефонувала дружині підозрюваного та отримавши телефон підозрюваного, останньому не телефонувала та пішла у відпустку, після чого 03.06.2018 ОСОБА_3 затримано за місцем його постійного проживання.

Також адвокат стверджує про відсутність доказів на підтвердження причетності ОСОБА_3 до вчинення злочину, а саме продажу наркотичних засобів. Додає про відсутність у справі матеріальної шкоди.

Крім того, захисник зазначає про те, що підозрюваний одружений, має на утриманні малолітню дитину, бабусю та дідуся, які мають незадовільний стан здоров'я, є інвалідом.

У підсумку автор апеляційної скарги вказує на незаконне затримання підозрюваного та зазначає про необґрунтованість недостатності застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисників та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, дослідивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.

За результатами апеляційного перегляду ухвали слідчого судді місцевого суду зазначені вимоги кримінального закону слідчим суддею належно дотримані.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні слідчого відділу Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження № 12018100100003773, відомості про яке 03.04.2018 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 та ч. 3 ст. 307 КК України.

21.05.2018 ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

26.05.2018 ОСОБА_3 повідомлено про зміну підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 307 КК України.

26.05.2018 підозрюваного ОСОБА_3 оголошено у розшук.

Слідчий СВ Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві Андронова A.C., за погодженням із прокурором Київської місцевої прокуратури №10 Агрбою Д.Р., звернулась до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04 червня 2018 року задоволено та застосовано щодоОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах терміну досудового розслідування тривалістю 49 (сорок дев'ять) днів з моменту затримання, тобто до 13 години 00 хвилин 21 липня 2018 року включно, із визначенням застави у вигляді 150 (ста п'ятдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 264 300 грн. 00 коп. (двісті шістдесят чотири тисячі триста) гривень 00 копійок

Під час розгляду клопотання про застосування щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 307 КК України.

Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури,встановленої законом.

Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі «Соловей і Зозуля проти України» останній зазначив, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої особу взято під варту.

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «К.Г. проти Німеччини» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.

Отже, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fох, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), п. 32, Series A, № 182).

Як вбачається з ухвали слідчого судді та журналу судового засідання, на основі наданих стороною обвинувачення матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні слідчого.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_3 до вчинення злочинів, підозра у яких йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, з чим погоджується і колегія суддів.

Зважаючи на це, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_3 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.

Твердження апелянта про відсутність доказів причетності підозрюваного ОСОБА_3 до вчинення злочину, а саме продажу наркотичних засобів, не заслуговують на увагу, оскільки, на переконання колегії суддів, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_3 інкримінованих йому кримінальних правопорушень доведена доданими до клопотання матеріалами, з яких вбачається, що об'єктивний неупереджений спостерігач міг би зробити висновок про можливе вчинення підозрюваним інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Такі дані містяться зокрема у протоколі допиту свідка ОСОБА_7, протоколі допиту свідка ОСОБА_8, протоколі обшуку від 21.04.2018, висновку експерта № 8-5/516 від 21.05.2018, висновку експерта № 11-2/2810 від 24.05.2018, висновку експерта № 8-5/511 від 21.05.2018.

Крім того, всупереч положенням ч. 5 ст. 132 КПК України, апелянтом не надано доказів на підтвердження зазначених обставин, з огляду на засади змагальності сторін, проте стороною обвинувачення обґрунтованість підозри доведена доданими до клопотання матеріалами, з яких вбачається, що об'єктивний неупереджений спостерігач міг би зробити висновок про можливе вчинення підозрюваним інкримінованого кримінального правопорушення.

Крім того, факт заперечення наявності обґрунтованої підозри не є визначеною законом підставою для її спростування. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України та є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України (ст.ст. 22, 26 КПК України).

Враховуючи надані стороною обвинувачення докази на підтвердження у даному кримінальному провадженні обгрунтованої підозри, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про її наявність. Крім того, відповідно до практики ЄСПЛ, недостатньо аби правоохоронні органи «добросовісно підозрювали особу». Повинні бути надані принаймні деякі факти чи інформація на підтвердження того, що особа підозрюється у вчиненні злочину обґрунтовано (рішення «Ільгар Маммадов проти Азербайджану» і рішення «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства»), що має місце в даному випадку.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та дані про особу підозрюваного ОСОБА_3

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні. Таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, тому колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності задовольнити клопотання слідчого, оскільки слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_3 на свободу.

В сукупності із вищенаведеними обставинами для вирішення справи у відповідності до вимог закону, слідчий суддя врахував дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_3 та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Що стосується тверджень захисника про наявність у підозрюваного на утриманні малолітньої дитини, бабусі та дідуся, які мають незадовільний стан здоров'я, те, що підозрюваний одружений, то дані обставини не спростовують висновок суду першої інстанції про наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та не можуть бути самостійною підставою для відмови у задоволенні клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та доданих ініціатором клопотання доказів на підтвердження його обґрунтованості.

Доводи захисника стосовно незадовільного стану здоров'я підозрюваного ОСОБА_3 не заслуговують на увагу, оскільки матеріли провадження не містять спеціального висновку медичної комісії, який би свідчив, що підозрюваний страждає на хвороби, які унеможливлюють його перебування під вартою.

Посилання захисника на незаконне затримання підозрюваного ОСОБА_3, не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.

Крім того, апеляційна скарга не містить конкретного переліку порушень при затриманні підозрюваного, а лише містить посилання на незаконність затримання особи, тоді як положення ч. 5 ст. 132 КПК України вимагають доведення обставин, на які посилається сторона, що у цьому випадку не мало місця.

Твердження захисника про те, що підозрюваний не переховувався від слідства, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи, з урахуванням доданих ініціатором клопотання матеріалів на його обгрунтування, зокрема, рапорту оперуповноваженого УПН ГУ НП у м. Києві ОСОБА_9 про здійснення телефонного дзвінка підозрюваному ОСОБА_3, з метою повідомлення його про обов'язкову явку та вручення повісток з додатком (а.с. 45, 46).

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про визначення підозрюваному ОСОБА_3 застави у вигляді 150 (ста п'ятдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 264 300 грн. 00 коп. (двісті шістдесят чотири тисячі триста) гривень 00 копійок, виходячи з наступного.

Так, відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до восьмидесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Як вбачається з матеріалів провадження, слідчий суддя, при визначенні розміру застави, врахував конкретні обставини кримінального провадження, те, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні злочину, пов'язаного із незаконним обігом наркотичних речовин в особливо великих розмірах, раніше переховувався від органів досудового розслідування, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, сімейний, майновий стан, стан здоров'я та інші дані, які характеризують особу підозрюваного та його спосіб життя, те, щоб розмір застави не був для підозрюваного занадто непомірним, та прийшов до висновку про те, що визначена судом застава, забезпечить належне виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та є співмірною з існуючими у даному кримінальному провадженні ризиками, з чим погоджується і колегія суддів.

Такий розмір застави є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, не порушує права підозрюваного, підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного ОСОБА_3 та таким, що суперечить положенням ч. 5 ст. 182 КПК України, колегія суддів не вбачає.

Що стосується посилань апелянта на відсутність у даному кримінальному провадженні завданої матеріальної шкоди, то вказані обставини не є визначеною законом самостійною підставою для задоволення апеляційної скарги захисника та, крім того, не свідчить про помилковість висновку слідчого судді щодо можливості запобігти неналежній процесуальній поведінці підозрюваного через застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя при розгляді клопотання повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованих кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, значну суспільну небезпеку, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення, у зв'язку із чим посилання захисника на те, що висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам справи, на переконання колегії суддів, є непереконливими.

Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведеного, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

За таких обставин, ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, про що йде мова в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог КПК України при постановленні ухвали слідчим суддею, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04 червня 2018 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві Андронової A.C. та застосовано щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах терміну досудового розслідування тривалістю 49 (сорок дев'ять) днів з моменту затримання, тобто до 13 години 00 хвилин 21 липня 2018 року включно, із визначенням застави у вигляді 150 (ста п'ятдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 264 300 грн. 00 коп. (двісті шістдесят чотири тисячі триста) гривень 00 копійок, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Смоловик М.С., який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_3, - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

_____ ________ _____

МасенкоД.Є. Паленик І.Г. Присяжнюк О.Б.