Постанова № 75368022, 12.07.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 680/1111/17

Головуючий у 1-й інстанції: Польова В.Є.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

12 липня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,

представника відповідача: Недосип Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу головного Управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 15 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до головного Управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору Новоушицький коледж Подільського Державного аграрно-технічного університету про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2017 року позивач, ОСОБА_3, звернувся до Новоушицького районного суду Хмельницької області з адміністративним позовом до Віньковецького об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про скасування рішення відповідача про відмову у призначені йому пенсії та зобов'язання зарахувати до стажу викладача, який дає право на пенсію відповідно до пункту «е» частини 1 статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи у Новоушицькому технікумі механізації сільського господарства з 11 листопада 1992 року по 30 серпня 1994 року.

Новоушицький районний суд Хмельницької області рішенням від 15 березня 2018 року адміністративний позов задовольнив. Мотивуванням судового рішення є те, що в період з 11 листопада 1992 року по 30 серпня 1994 року, позивач поряд з основною роботою, обумовленою трудовим договором, додатково виконував педагогічну роботу, зокрема викладав предмети географії та правознавства, що підтверджено належними доказами у справі, а тому зазначений стаж належить до педагогічного - відмова відповідача у зарахуванні його до спеціального стажу, який визначає право на призначення пенсії за вислугу років, судом визнана протиправною.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Аргументами на підтвердження вимог скарги відповідачем вказано, що позивачу відмовлено у призначенні пільгової пенсії через те, що його загальний стаж роботи становить 34 роки 3 місяці 5 днів, з них спеціальних стаж , який визначає право на призначення пенсії за вислугу років 24 роки 5 місяців 20 днів. Зазначений спеціальний стаж не є достатнім для призначення позивачу пенсії за вислугою років, оскільки з 01 квітня 2017 року даний стаж повинен становити не менше . Зарахувати стаж на посаді вихователя гуртожитку з 11 листопада 1992 року по 30 серпня 1994 року до спеціального немає підстав, оскільки дана посада не визначена у Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909, зазначена посада не передбачена.

У відзиві позивач зазначив, що відповідач відмовив у зарахуванні зазначеного стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, оскільки посада вихователя гуртожитку не передбачена Переліком посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. Вважає вказані дії незаконними, оскільки в період з 11 листопада 1992 року по 30 серпня 1994 року він, перебуваючи на посаді вихователя гуртожитку, здійснював викладання предметів географії та правознавства, за що отримував заробітну плату, що підтверджено відповідними довідками та не заборонено ст. 105 КЗпП.

Представники позивача та третьої особи до суду не з'явилися.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач 31 серпня 2017 року був звільнений з роботи в зв'язку із виходом на пенсію за вислугою років, про що було видано наказ № 231-К від 31 серпня 2017 року, що встановлено з копії трудової книжки серії НОМЕР_1, виданої 15 серпня 1989 року на ім'я ОСОБА_3.

10 жовтня 2017 року, позивач звернувся до Віньковецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області із заявою про призначення пенсії за вислугу років, однак, листом від 17 жовтня 2017 року йому було повідомлено про відмову в призначенні пенсії, оскільки до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років зараховано 24 роки 5 місяців 20 днів, а необхідний спеціальний стаж повинен становити з 01 квітня 2017 року - 26 років 6 місяців, що не дає права на призначення пенсії за вислугу років. Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим Кабінет Міністром України 04 листопада 1993 року за № 909, зі змінами і доповненнями від 17 грудня 2012 року № 1181 не передбачено посаду вихователя гуртожитку, а тому період роботи з 11 листопада 1992 року по 30 серпня 1994 року не зарахований до стажу, що дає право на пенсію за вислугою років, що підтверджується листом № 1456/03 від 17 жовтня 2017 року.

Згідно даних трудової книжки трудовий стаж позивача складається із наступних періодів роботи:

з 15 серпня 1989 року по 19 березня 1990 року на посаді вчителя історії Лозівської середньої школи (7 місяців 4 дні);

з 5 листопада 1990 року по 17 грудня 1990 року на посаді робітника в комплексній ремонтно-будівельній бригаді Спільного молодіжного центру «Практик»;

з 10 грудня 1990 року по 24 серпня 1991 року на посаді муляра штукатура в кооперативі «Зодчий»;

з 26 серпня 1991 року по 10 листопада 1992 року, на посаді вчителя історії і Малостружківської сільської ради (1 рік 2 місяці 14 днів);

з 11 листопада 1992 року по 31 серпня 1994 року, на посаді вихователя гуртожитку Новоушицького технікуму механізації сільського господарства по переводу з Малостружківської середньої школи (1 рік 9 місяців 20 днів);

з 31 серпня 1994 року по 24 лютого 2006 року, на посаді викладача суспільних предметів Новоушицького технікуму механізації сільського господарства (11 років 5 місяців 23 дні);

з 24 лютого 2006 року по 31 серпня 2017 року, на посаді викладача соціально-гуманітарних дисциплін Новоушицького технікуму Подільського державного аграрно-технічного університету по переводу з Новоушицького технікуму механізації сільського господарства (11 років 6 місяців 7 днів).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Згідно п. "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсія за вислугу років працівникам освіти призначається після досягнення 55 років за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України з 1 квітня 2017 року не менше 26 років 6 місяців.

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про освіту" від 23 травня 1991 року № 1060-ХІІ, чинного на час виникнення даних правовідносин, (далі Закон) система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.

Статтею 29 Закону встановлено, що структура освіти включає поряд з іншими видами також професійно-технічну освіту.

Відповідно до розділу 1 «Освіта» Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909, правом на пенсію за вислугу років користуються працівники вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації, професійно-технічних навчальних закладів, зокрема, директори, їх заступники з виховної (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи, старші майстри виробничого навчання, майстри виробничого навчання, викладачі, педагоги професійного навчання, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Постановою Кабінету Міністрів України № 963, прийнятою 14 червня 2000 року, затверджено Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, яким конкретизовано, що до посад педагогічних працівників відносяться, зокрема, вихователі в закладах професійного навчання.

Згідно ст. 45 Закону України «Про професійно-технічну освіту», до педагогічних працівників професійно-технічних навчальних закладів та установ професійно-технічної освіти належать викладачі, педагоги професійного навчання, вихователі, майстри виробничого навчання, старші майстри, старші майстри виробничого навчання, інструктори виробничого навчання, методисти, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники фізичного виховання, керівники професійно-технічних навчальних закладів, науково-методичних та навчально-методичних установ, їх заступники та інші працівники, діяльність яких пов'язана з організацією і забезпеченням навчально-виховного процесу.

Педагогічною діяльністю у професійно-технічних навчальних закладах та установах професійно-технічної освіти можуть займатися особи, які мають відповідну професійну освіту та професійно-педагогічну підготовку, моральні якості і фізичний стан яких дає змогу виконувати обов'язки педагогічного працівника.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року (далі-Порядок № 637) - основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Також слід зазначити, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка (п.20 Порядку).

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до положень пункту 25 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (№ 63566/00) та пункту 13 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Петриченко проти України" (№ 2586/07), суд зобов'язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до довідки № 461 від 24 листопада 2017 року, виданої Новоушицьким коледжем Подільського Державного аграрно-технічного університету, позивач дійсно працював викладачем за внутрішнім сумісництвом в Новоушицькому технікумі механізації сільського господарства та мав таке педагогічне навантаження: 1992-1993 навчальний рік -330 годин; 1993-1994 навчальний рік -546 годин.

З відомостей про нараховану заробітну плату ОСОБА_3 у Новоушицькому коледжі Подільського Державного аграрно-технічного університету за 1992-1994 роки, встановлено, що заробітна плата позивача складалась із окладу вихователя та доплати за педагогічні години.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами позивача, що в період з 11 листопада 1992 року по 30 серпня 1994 року, він поряд з основною роботою, обумовленою трудовим договором, додатково виконував педагогічну роботу, зокрема викладав предмети географії та правознавства, що підтверджено належними доказами у справі.

Суд першої інстанції правомірно вважав, що вищезазначений стаж належить до педагогічного, тому відмова відповідача у зарахуванні його до спеціального стажу, який визначає право на призначення пенсії за вислугу років, судом визнана протиправною.

Також колегія суддів наголошує, що ОСОБА_3, 12 липня 2017 року досяг 55 років, на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії його спеціальний стаж становив більше 26 років 6 місяців, який був достатнім для призначення пенсії відповідно до п. «е» ч. 1 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому висновки суду першої інстанції про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, відповідали вимогам п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України.

Відповідно до положень, закріплених частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В той же час згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу головного Управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 15 березня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 18 липня 2018 року.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.