Постанова № 75367867, 17.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4882/18

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Гуцала М.І.

суддів: Донець Л.О. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2018, суддя Панов М.М., повний текст складено 26.06.18 по справі № 820/4882/18

за позовом Головного управління ДФС у Харківській області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна, зупинення видаткових операцій,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Харківській області звернулося в суд із поданням в якому просило підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, накладеного рішенням Головного управління ДФС у Харківській області від 22.06.2018.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2018 закрито провадження в даній адміністративній справі, на підставі ст. 238 КАС України, у зв'язку із наявністю спору про право між сторонами.

Не погодившись даною ухвалою суду першої інстанції, Головне управління ДФС у Харківській області та оскаржило її в апеляційному порядку. Скаржник вважає, що оскаржена ухвала суду прийнята без врахування фактичних обставин справи та положень чинного законодавства, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог скаржник зазначає, що рішення, наказ прийняті контролюючим органом та/або дії контролюючого органу не були оскаржені у судовому/адміністративному порядку, що дає змогу вважати про законність дій контролюючого органу при винесенні наказу, направлень на перевірку та рішення про застосування умовного арешту майна платника, констатуючи відсутність спору про право. Вважає, що відповідачем не дотримані вимоги ст. 73 КАС України.

Просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2018 та повернути на новий розгляд до суду першої інстанції.

Від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, вирішення якого здійснюється з врахуванням особливостів провадження у справах за зверненнями органів доходів і зборів.

Оскільки адміністративна справа має бути розглянути в скорочені строки, передбачені ст. 283 КАС України, а заявлене клопотання колегією суддів відхиляється. Неприбуття в судове засідання учасника справи не перешкоджає розгляду справи, що кореспондується приписами ч. 3 ст. 268 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави та доводи апеляційної скарги, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 07.06.2018 було прийнято наказ № 4118 "Про проведення фактичної перевірки господарського об'єкту в якому здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1.» на підставі якого податковий орган 11.06.2018 прибув до відповідача для проведення перевірки.

Водночас, представником відповідача було відмовлено у допуску до перевірки та надано пояснення щодо відмови, про що податковим органом невідкладно було складено відповідний Акт від 11.06.2018 № 4356/20-40-14-10/НОМЕР_1.

У зв'язку із даними обставинами позивачем було складено рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 22.06.2018 та подано до суду подання про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_1.

Статтею 283 КАС України встановлено особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів.

У частині четвертій вказаної норми зазначено, що суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо: із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Так, згідно з роз'ясненнями, що викладені у листі Вищого адміністративного суду від 02.02.2011, № 149/11/13-11 "Про особливості провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби", спір про право в контексті розглядуваної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання. Наприклад платник податків може заперечувати розмір податкового боргу, що стягується, або факт узгодження податкових зобов'язань, з яких виник податковий борг; склад майна, щодо якого застосовується адміністративний арешт; заперечувати наявність податкового боргу, у зв'язку з яким накладено адміністративний арешт, або законність проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту, тощо. При цьому незгода платника податків із рішеннями податкових органів щодо застосування спеціальних заходів, згаданих у статті 183-3 КАС України, може підтверджуватися не лише зверненням із відповідним адміністративним позовом. Суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого внесено подання.

Наявність спору про право в окремих випадках може бути виявлена також і після відкриття провадження у справі за відповідним поданням. У такому випадку провадження підлягає закриттю на підставі п. 1 ч 1 ст. 238 КАС України.

З матеріалів наданих відповідачем до суду першої інстанції вбачається, що ФОП ОСОБА_2 подала адміністративний позов до Головного управління ДФС у Харківській області, в якій просить скасувати наказ від 07.06.2018 № 4097 (а.с. 58-64).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та застосування до спірних правовідносин положення ст. 238 КАС України щодо закриття провадження у справі.

При цьому, суд зазначає, що незгода платника податків із рішеннями податкових органів щодо застосування спеціальних заходів, згаданих у статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України, може підтверджуватися не лише зверненням із відповідним адміністративним позовом. Суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого винесено подання. Зокрема, платник податків може заперечувати розмір податкового боргу, що стягується, або факт узгодження податкових зобов'язань, з яких виник податковий борг; склад майна, щодо якого застосовується адміністративний арешт; заперечувати наявність податкового боргу, у зв'язку з яким накладено адміністративний арешт, або законність проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту, тощо.

Крім того, слід зазначити, що наявність спору про право в окремих випадках може бути виявлена після відкриття провадження у справі за відповідним поданням. В такому разі суд також повинен закрити провадження у справі, оскільки відповідні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого виду адміністративного провадження, яким є провадження за поданням податкового органу.

Спір про право, в розумінні 283 Кодексу адміністративного судочинства України має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у зазначеній статті.

Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання.

У свою чергу, незгода платника податків із рішеннями податкових органів щодо застосування спеціальних заходів, визначених у статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України, може підтверджуватися не лише зверненням із відповідним адміністративним позовом.

Суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого внесено подання.

Досліджуючи позицію відповідача в контексті недопуску перевіряючих, суд зазначає, що у даних правовідносинах мають місце події, які пов'язані між собою та випливають один з одного: наказ №4118 - недопуск фахівців до перевірки за незгоди з наказом - рішення про застосування умовного адміністративного арешту - звернення позивача з заявою в порядку ст. 283 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд зазначає, що станом на час розгляду вказаної заяви відповідачем наказ №4118 у судовому порядку не оскаржено, доказів протилежного суду не надано, проте, має місце заперечення платником податку законності підстав для призначення перевірки, тобто заперечення факту існування правовідносин, які стали передумовою для застосування спеціальних заходів (а.с 25-36).

Отже, заперечення відповідача щодо наказу № 4118 про проведення перевірки породжує спір між позивачем та відповідачем щодо правомірності (законності) призначення перевірки.

Колегія суддів також враховує висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладені в постанові від 30.01.2018 по справі №808/3441/14.

Таким чином, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції про наявність спору про право.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржена ухвала суду винесена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 271, 272, 283, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2018 по справі № 820/4882/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та не підлягає касаційному оскарженню.

.

Головуючий суддя М.І. ГуцалСудді Л.О. Донець Л.В. Мельнікова

Повний текст постанови складено 17.07.2018.