Постанова № 75367735, 17.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/1196/18 Суддя (судді) першої інстанції: Панченко Н.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Літвіної Н.М.

суддів Федотова І.В.

Сорочка Є.О.

при секретарі: Архіповій Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області про: визнання протиправними дій щодо неповної видачі заробітної плати у сумі 877,48 грн.; стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області невиплачену частину заробітної плати в сумі 877,48 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач - ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права і порушення вимог процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач двічі стягнув військовий збір з грошового забезпечення позивача за квітень і травень 2016 року.

Станом на 17 липня 2018 року від відповідача не надійшло письмового відзиву на апеляційну скаргу.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року по справі № 810/660/17 задоволений адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Київській області про зміну дати звільнення та стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу:

Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Київській області змінити дату звільнення ОСОБА_3 з 15 червня 2016 року на 08 лютого 2017 року, про що внести відповідні зміни до його трудової книжки.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_3 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 58498,71 грн.

На виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року ОСОБА_3 було виплачено 57621,23 грн. грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Викладені обставини визнаються сторонами.

Водночас, у грудні 2017 року позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Київській області із заявою, у якій просив виплатити решту грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 877,48 грн.

Листом від 18 грудня 2017 року № 29/Д-1117 Головне управління Національної поліції в Київській області повідомило позивача, що постанова Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року у частині виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 58 498,71 грн. виконана у повному обсязі. Щодо різниці у розмірі 877,48 грн. відповідач повідомив позивача, що зазначена сума є військовим збором, який утриманий Головним управлінням Національної поліції в Київській області, як податковим агентом, відповідно до п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

Вважаючи, що відповідачем протиправно було утримано з суми грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, присудженої судом у справі № 810/660/17, військовий збір у розмірі 877,48 грн., позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що роботодавець, який незаконно звільнив працівника або безпідставно затримав видачу звільненому працівникові трудової книжки, зобов'язаний сплатити такій особі присуджену їй судом суму середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу, попередньо утримавши з неї податки та інші обов'язкові платежі.

Колегія суддів погоджується з даним висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України, платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; податковий агент.

За визначенням, наведеним у п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу;

Об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст.163 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст.167 цього Кодексу (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Підпунктами 1.1-1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України передбачено, що платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

З огляду на зазначені правові норми вбачається, що об'єктом оподаткування військовим збором є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст.168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту (п.п. 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п. 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у ст. 171 цього Кодексу.

Пунктом 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України передбачено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Відповідно, грошова винагорода, яку особа отримує у зв'язку з виконанням умов трудового договору (контракту), є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.

У зв'язку з чим одночасно з виплатою особі заробітної плати у роботодавця (податкового агента) виникає обов'язок нарахувати та утримати з виплачених сум податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року № 810/660/17 ОСОБА_3 було присуджено грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 58498,71 грн.

Під час виплати зазначеної суми відповідач, як податковий агент, зобов'язане було утримати 877,48 грн. військового збору та 10529,77 грн. податку на доходи фізичних осіб.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби, виплачується грошова компенсація.

Згідно пояснень відповідача, при виплаті позивачеві грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 58498,71 грн., Головним управлінням Національної поліції в Київській області було утримано 11407,25 грн., у тому числі 10529,77 грн. податку на доходи фізичних осіб та 877,48 грн. військового збору. При цьому, суму податку на доходи фізичних осіб у розмірі 10529,77 грн. було компенсовано позивачеві відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.

В свою чергу, утримання з грошового забезпечення позивача військового збору є обов'язком відповідача, як роботодавця - податкового агента.

З огляду на наведені вище обставини справи та нормативно-правові акти, які застосовуються для врегулювання спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що утримавши з середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу 877,48 грн. військового збору та виплативши на особистий рахунок позивача 57621,23 грн. відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства.

При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про подвійне стягнення сум військового збору з грошового забезпечення позивача за квітень і травень 2016 року, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року по справі № 810/660/17 задоволений адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Київській області про зміну дати звільнення та стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

З тексту даної постанови судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом судового оскарження по справі № 810/660/17 було: зобов'язання Головного управління Національної поліції в Київській області змінити дату звільнення ОСОБА_3 з 15 червня 2016 року на 08 лютого 2017 року, тобто на фактичний день ознайомлення позивача з наказом про звільнення та видачею трудової книжки шляхом внесення до трудової книжки відповідного запису; стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області середнього розміру грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 15 червня 2016 року з розрахунку: (а) посадовий оклад за спеціальним званням та стаж; (б) премія (з розрахунку середнього розміру премії, яку отримував керівник Таращанського відділення поліції Миронівського відділу поліції ГУ НП); (в) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (у розмірах, які отримував керівник Таращанського відділення поліції Миронівського відділу поліції ГУ НП); (г) одноразові додаткові види грошового забезпечення (у розмірах, які нараховувались керівнику Таращанського відділення поліції Миронівського відділу поліції ГУ НП).

Відповідно, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, які були предметом судового розгляду по справі № 810/660/17, суд першої інстанції визначив часом вимушеного прогулу ОСОБА_3 період з 16 червня 2016 року по 07 лютого 2017 року та стягнув за вказаний період з відповідача на користь ОСОБА_3 суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 58 498 грн. 71 коп. з якої у подальшому й було стягнуто військовий збір.

З огляду на зазначені вище обставини, колегія суддів вважає, що матеріалами справи спростовано висновки позивача про подвійне стягнення з його доходу за квітень і травень 2016 року військового збору. Оскільки, періодом за який було стягнуто спірні виплати є період з 16 червня 2016 року по 07 лютого 2017 року, а не квітень і травень 2016 року, як помилково зазначає позивач.

Вказані вище обставини свідчать про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Літвіна

Судді І.В. Федотов

Є.О. Сорочко

Повний текст постанови виготовлено 17 липня 2018 року.