Постанова № 75367650, 17.07.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/2661/17

Категорія: 9.4 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І.А. Дата і місце ухвалення: 12.03.2018р., м. Миколаїв Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Лук’янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій щодо не включення ОСОБА_2 до реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та зобов'язання Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» внести додаткову інформацію щодо ОСОБА_2 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стосовно виплати суми 5006,69 грн.

Позов обґрунтовував тим, що Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» незаконно, без ретельного вивчення обставин цивільно-правових відносин ОСОБА_2 з ПАТ «Банк Михайлівський», не включено позивача до реєстру вкладників, які мають право отримати відшкодування своїх вкладів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.03.2018р. позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, не повне з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення від 12.03.2018р. з прийняттям нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2

В своїй скарзі апелянт зазначає, що в розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» позивач не є вкладником, тому кошти зараховані на його рахунок не підлягають виплаті. Вкладом являються кошти залучені банком, а не фінансовою компанією як позика з подальшим поверненням їх на рахунок позикодавця.

Також, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції при вирішенні спору не враховано, що на даний час діє наказ Уповноваженої особи Фонду №42/2 від 01.06.2016 року «Про затвердження висновків Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними», яким, серед іншого, затверджено висновки Комісії щодо нікчемності перерахування коштів на рахунок позивача. Зазначений наказ не визнано протиправним та не скасовано в судовому порядку, що унеможливлює вчинення Уповноваженою особою Фонду будь-яких дій щодо подання інформації про ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

ОСОБА_2 подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.1 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 11.11.2014 року між ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий Центр» та ПАТ «Банк Михайлівський» укладено Договір доручення №1, згідно умов якого Банк, в якості Повіреного, мав здійснювати пошук, залучення та надання фізичним особам консультацій про умови та можливість передачі останніми у позику грошових коштів на користь Товариства, як Довірителя, на умовах строковості та платності.

Відповідно до умов вказаного договору Банк мав укладати договори, що передбачають отримання/залучення ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий Центр» грошових коштів у позику від фізичних осіб.

Судом першої інстанції встановлено, що 14.12.2015 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Банк Михайлівський» було укладено договір банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» №980-067-000000474, відповідно до якого Банк відкриває Клієнту на його ім'я поточний рахунок НОМЕР_2 в гривні та здійснює обслуговування строкового вкладу (депозиту).

Умовами п.1.2. Договору визначено, що ПАТ «Банк Михайлівський» приймає від позивача у власність кошти на наступних умовах: сума коштів - 5000 грн.; строк користування коштами - 182 дні до 13.06.2016 року; ПАТ «Банк Михайлівський» повертає позивачу проценти за користування коштами за ставкою 33,13% річних, які ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» повинно сплачувати щомісячно у безготівковій формі на рахунок Позивача НОМЕР_1 в ПАТ «Банк Михайлівський».

Згідно умов п.1.4 Договору №980-067-000000474 ОСОБА_2 підтверджує, що повідомлений та згідний, що цей договір укладений між ним та ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий Центр» через повіреного ПАТ «Банк Михайлівський», який вчиняє дії від імені, в інтересах та за рахунок товариства.

14.12.2015 року на поточний рахунок НОМЕР_2 ОСОБА_2 перерахував через касу банку 5000 гривень.

12.01.2016 року позивачем на поточний рахунок НОМЕР_2 було внесено ще 2000 грн. та укладено Додаткову угоду до Договору №980-067-0001611730, згідно якої сума коштів - 7000 грн.

На підставі Заяви (оферти) №200429425 на ім'я ОСОБА_2 було відкрито поточний рахунок НОМЕР_3 в ПАТ «Банк Михайлівський» та видано дебетову платіжну картку строком дії до 06 місяця 2020 року, за допомогою якої позивач мав можливість знімати готівку, що надходила на картку.

05.04.2016 року між позивачем та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» було укладено договір №980-067-000216236, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передав у власність товариства 5 000 грн. на строк не більше 42 днів. Розмір плати за користування коштами визначений по ставці 30,43% річних, що складає 24,5% річних після утримання податку з таких процентів.

23.05.2016 року рішенням Правління Національного банку України №14/БТ ПАТ «Банк Михайлівський» віднесено до категорії неплатоспроможних.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №812 від 23.05.2016 року про запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду та рішення від 13.06.2016 року №991 щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський». Згідно з вказаними рішеннями розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком з 23.05.2016 року по 22.07.2016 року включно. Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» призначено Ірклієнка Ю.П.

Рішенням Правління Національного банку України №124-рш від 12.07.2016 року оголошено про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський».

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування винесено рішення №1213 від 12.07.2016 року, згідно з яким з 13.07.2016 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та призначено Уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський» Ірклієнку Ю.П. строком на два роки з 13.07.2016 року по 12.07.2018 року.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1702 від 01.09.2016 року призначено Уповноваженою особою Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський» Волкову О.Ю. з 05.09.2016 року.

Листом від 13.09.2016 року №3Г1/2859 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» повідомила позивача, що переказ коштів (транзакція), здійснений ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий Центр» 19.05.2016 року в сумі 6,69 грн. з призначенням платежу «оплата процентів по договору №980-067-000216236 від 05.04.2016», в сумі 20,40 грн. з призначенням платежу «оплата процентів по договору №980-067-000161730 від 14.12.2015» на рахунок НОМЕР_3, а також в сумі 5000 грн. з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором №980-067-000216236 від 05.04.2016» та в сумі 7000 грн. з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором №980-067-000161730 від 14.12.2015» на рахунок НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2, є нікчемним.

Вважаючи незаконними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» щодо не включення інформації щодо всієї гарантованої суми до списків (переліку) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_2 звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги дійшов висновку, що відповідачами не надано доказів, які б свідчили, що правочин, укладений між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський», є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави. Суд визнав обґрунтованими доводи ОСОБА_2, що Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протиправно не включила позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 року №4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.

За правилами ст.27 вказаного Закону, Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Нарахування відсотків за вкладами припиняється у день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).

Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 цього Закону; 3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане; 4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; 5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.

Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду.

Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті «Урядовий кур'єр» або «Голос України».

Інформація про вкладника в переліку рахунків вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Сторонами у справі не заперечується, що відомості щодо позивача не включено до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, згідно рахунків позивача в ПАТ «Банк Михайлівський» НОМЕР_3 та НОМЕР_2.

При цьому, зі змісту направленого позивачу листа від 13.09.2016 року вбачається, що підставою для не включення позивача до вказаного переліку є визнання нікчемними переказів коштів ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на підставі п.п. 7-9 ч. 3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 року №4452-VI.

Згідно вимог ч.ч. 2, 3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 року № 4452-VI, протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Тобто, Уповноважена особа наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних.

Разом з тим, дане право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, тобто саме по собі твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно у даному випадку нівелюється протилежним твердженням вкладника про його дійсність.

За обставин відсутності у розпорядчому рішенні посилань на передбачені Законом підстави визнання правочину нікчемним, такі дії суб'єкта владних повноваження не є обґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи, направляючи позивачу лист про визнання нікчемними переказів коштів на його рахунки, Уповноважена особа не послалася на жодні фактичні обставини.

В листі Уповноваженої особи Фонду лише наявні посилання на положення ст.ст. 37, 215, 216 ЦК України та п.п. 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 року № 4452-VI без розкриття їх змісту та будь-якого фактичного обґрунтування. Уповноваженою особою не визначено, з яких саме підстав у спірному випадку останній дійшов висновку про нікчемність переказів.

Ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду справи, відповідачем - Уповноваженою особою Фонду жодним чином не обґрунтовано наявність наведених обставин у спірних правовідносинах та вчинення відповідачем оскаржуваних дій саме як заходу щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку, як то передбачено вимогами ст.38 Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб».

Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про те, що позивач не є вкладником за договором банківського рахунку. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.1.8 Постанови Правління НБУ «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» від 12.11.2003 року №492, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за №1172/8493, банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до п.3, п.4 ст.1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Суд апеляційної інстанції зазначає що відповідно до умов договору №980-067-000216236 банківського рахунку «Капітал +» (Новий) з виплатою процентів щомісячно, 19.05.2016 року ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» внесено на відкриті на ім'я позивача поточні рахунки у ПАТ «Банк Михайлівський» безготівкові кошти, про які йдеться в повідомленні відповідача від 13.09.2016р.

А тому, в розумінні Закону України №4452-VІ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», позивач є вкладником банку ПАТ «Банк Михайлівський».

Так само апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність участі Банку як повіреного договору №980-067-000216236, оскільки 11.11.2014 року між ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» та ПАТ «Банк Михайлівський» укладено Договір доручення №1, згідно з умовами якого Банк, виступаючи у якості Повіреного, мав здійснювати пошук, залучення та надання фізичним особам консультацій про умови та можливість передачі останніми у позику грошових коштів на користь Товариства, на умовах строковості та платності.

В апеляційній скарзі апелянт, як на підставу для визнання переказу коштів на рахунки позивача нікчемним, з посиланням на положення п.п. 7-9 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», вказує на те, що 18 травня 2016 року ПАТ «Банк Михайлівський» уклав із ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» договір відступлення права вимоги №1805. Згідно з умовами вказаного договору ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» зобов'язалось відступити Банку права вимоги, належні ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр», за кредитними договорами (із забезпеченням) з усіма додатковими угодами до них, укладеними з фізичними особами. Банк, в свою чергу, зобов'язався оплатити права вимоги. Перелік кредитних договорів, права за якими відступається банку, міститься в реєстрі кредитних договорів

Також, 19.05.2016 року ПАТ «Банк Михайлівський» уклав із ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» договір відступлення права вимоги №l, згідно з умовами якого ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» зобов'язалось відступити Банку права вимоги, що належать ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» за договорами купівлі-продажу цінних паперів з усіма додатковими угодами до них, які укладені між ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» та юридичними особами. Перелік договорів, права за якими відступаються банку з боку ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр», міститься в реєстрі Основних договорів. Банк, в свою чергу, зобов'язався оплатити права вимоги за вартістю, зазначеною в реєстрі основних договорів, протягом 3-х робочих днів з дня підписання вказаного реєстру.

Водночас, відповідач вказує, що станом на момент укладення вказаних правочинів ПАТ «Банк Михайлівський» було віднесено до категорії проблемних згідно постанов Національного банку України №917/БТ від 22.12.2015 року та №295/БТ від 27.04.2016 року. Отже, за твердженнями апелянта, банком було вчинено операції, які йому було заборонено вчиняти.

Колегія суддів не приймає такі доводи апелянта, оскільки зазначені вище договори відступлення права вимоги стосуються відступлення права вимоги за кредитними договорами та за договорами купівлі-продажу цінних паперів, та не стосуються договорів позики. Таким чином, вчинення банком перерахування коштів за оплату договорів відступлення права вимоги не впливають на договори за якими ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» повинно повернути залучені кошти.

Відповідачами не доведено належними та допустимими доказами того, що ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» не мало достатніх власних коштів для здійснення повернення коштів своїм кредиторам-фізичним особам, а також, що кошти, повернені на рахунок позивача, являються коштами ПАТ «Банк Михайлівський».

В рішенні Правління Національного банку України №14/БТ від 23.05.2016 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» зазначено, що згідно виписки по рахунку ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» станом на 19.05.2016 року залишок коштів складав 37,8 млн. грн.

З вказаного слідує, що ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» мало власні кошти на здійснення операцій по поверненню коштів по договорах позики.

Отже, обставини щодо наявності визначених п.п. 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підстав нікчемності правочину не доведено відповідачем.

Що стосується посилань апелянта на те, що позивачем не оскаржується наказ від 01.06.2016 року №42/2 «Про затвердження висновків Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними» в частині, що стосується встановлення нікчемності правочину (транзакції) з виконання на користь ОСОБА_2 платіжних документів ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр», що виключає можливість задоволення заявленого позову, то колегія суддів вважає такі посилання безпідставними, оскільки вказаним наказом не встановлено нікчемності правочину за участю позивача, а лише затверджено результати проведеної перевірки, що викладені в акті Комісії по перевірці правочинів.

Також, вказаним наказом визначено необхідність застосування наслідків правочинів нікчемними, про що прийняти відповідні розпорядження. Проте, будь-яких розпоряджень відносно позивача до суду не надано, як і не надано будь-яких інших рішень прийнятих відносно позивача.

Таким чином, проведення наведеної перевірки та затвердження її результатів, що оформлено актом не включає задоволення заявлених позивачем вимог.

Як вже зазначалось судом, відповідачем на адресу позивача був направлений лише лист про нікчемність переказів коштів на рахунок позивача, без будь-яких фактичних обґрунтувань наведеному висновку. Такий лист був направлений на звернення позивача, а не на підставі наказу від 01.06.2016 року №42/2.

На підставі наведеного у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» залишити без задоволення, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 17 липня 2018 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук’янчук