Постанова № 75367478, 12.07.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/2398/17

Категорія: 10 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Стас Л.В.

суддів - Турецької І.О., Градовського Ю.М.

за участю секретаря - Худика С.А.

за участю позивача - ОСОБА_1

за участю представника відповідача - Ліквідаційної комісії ГУ МВС - Левенця А.В.

за участю представників відповідача - ОНДЕКЦ МВС України -Будеянського С.Б.,

Гончаренко Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Одеській області, Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області, Міністерства внутрішніх справ України про визнання неправомірною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (Позивач) звернувся з позовом до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Одеській області, Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області, Міністерства внутрішніх справ України, в якому просив:

- визнати неправомірною бездіяльність Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України та зобов'язати Одеський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України встановити суму грошового забезпечення у розмірі 4 413,17 грн. і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу з урахуванням компенсації за затримку виплати у розмірі 642 974,15 грн. у зв'язку із встановленням ОСОБА_1 2 групи інвалідності під час проходження служби у МВС України, на підставі заяви і документів, поданих 23.01.2009 року з урахуванням розміру щомісячної заробітної плати в сумі 4 413,17 грн., встановленої на підставі постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2013 року у справі №2а-1451/08/1570;

визнати неправомірною бездіяльність Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Одеській області та зобов'язати Ліквідаційну комісію ГУ МВС України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням ОСОБА_1 2 групи інвалідності на підставі заяви і документів, поданих 23.01.2009 року, та з урахуванням розміру грошового забезпечення, встановленого на підставі постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2013 року у справі №2а-1451/08/1570, направити відповідні дані до МВС України;

зобов'язати МВС України перерахувати на розрахунковий рахунок НДЕКЦ МВС України для виплати ОСОБА_1, як одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням ОСОБА_1 2 групи інвалідності на підставі заяви і документів, поданих 23.01.2009 року, та з урахуванням розміру грошового забезпечення, встановленого на підставі постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2013 року у справі №2а-1451/08/1570, та з урахуванням компенсації за затримку виплати у загальній сумі 642 974,15 грн.;

зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби в Одеській області перерахувати 642 974,15 грн. із розрахункового рахунку Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України на банківський рахунок ОСОБА_1 (ТВБВ №10015/0593 філії - Одеське обласне управління АТ "Ощадбанк", МФО 328845, ідентифікаційний код - 09328601, поточний рахунок - НОМЕР_1, код банку - 328845, адреса - вул.Щорса,2, м.Одеса).

В обґрунтування позову зазначив, що його було звільнено з ОВС у 2007 році у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, яка пов'язана з проходженням служби в ОВС, але з дати подання заяви 23.01.2009 року не виплачена встановлена законом сума грошової допомоги, в зв'язку із чим, є правові підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідачів та зобов'язання їх вчинити певні дії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року - позов задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність Одеського науково-дослідного експертно- криміналістичного центру МВС України щодо не направлення до ГУ МВС України в Одеській області заяви ОСОБА_1 і поданих документів від 23.01.2009 року та довідки про розмір грошового забезпечення у зв'язку із встановленням ОСОБА_1 2 групи інвалідності під час проходження служби у МВС України.

Зобов'язано Одеський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України направити до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Одеській області заяву ОСОБА_1 і подані документи від 23.01.2009 року та довідку про розмір грошового забезпечення у зв'язку із встановленням ОСОБА_1 2 групи інвалідності під час проходження служби у МВС України виходячи з середньомісячного його розміру 4413,17 грн., встановленого постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2013 року у справі №2а-1451/08/1570.

Зобов'язано Ліквідаційну комісію ГУ МВС України в Одеській області після отримання матеріалів від Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України направити їх до МВС України для забезпечення прийняття рішення про виплату ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням ОСОБА_1 2 групи інвалідності під час проходження служби у МВС України.

Зобов'язано МВС України, після отримання їх від Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Одеській області, розглянути заяву ОСОБА_1 і подані документи від 23.01.2009 року та довідку про розмір грошового забезпечення, прийняти рішення у відповідності до п.7 Порядку №707 щодо призначення та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням ОСОБА_1 2 групи інвалідності під час проходження служби у МВС України на банківський рахунок ОСОБА_1 (ТВБВ №10015/0593 філії - Одеське обласне управління АТ "Ощадбанк", МФО 328845, ідентифікаційний код - 09328601, поточний рахунок - НОМЕР_1, код банку - 328845, адреса - вул.Щорса,2, м.Одеса).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі, Міністерство внутрішніх справ України, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду від 21 березня 2018 року -скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що до МВС України не надходили для розгляду матеріали щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги, тому суд безпідставно та передчасно зобов'язав МВС України розглянути заяву ОСОБА_1 після отримання їх від ГУ МВС України в Одеській області.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач вказав на необґрунтованість доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Позивач проходив службу в органах МВС України, що згідно положень п.17 ч.1 ст.4 КАС України віднесено до поняття публічної служби, спори щодо проходження якої, в тому числі звільнення з неї, отримання відповідних компенсацій та допоміг на підставі п.2 ч.1 ст.19 КАС України відносяться до компетенції адміністративних судів та повинні розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Наказом начальника ГУМВС України в Одеській області № 318 о/с від 07.06.2007 року зі змінами, внесеними наказом ГУМВС України в Одеській області № 448 о/с від 15.08.2007 року, позивач звільнений з посади головного спеціаліста групи економічної та товарознавчої експертизи науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Одеській області з 18.09.2007 року на підставі п. 65 "б"Положення № 114 через хворобу.

З 12.01.2008 року позивачу встановлена друга група інвалідності та 40% втрати працездатності.

23.01.2009 року позивач звернувся до НДЕКЦ при ГУМВС України в Одеській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із отриманням інвалідності.

06.02.2009 року НДЕКЦ Головного управління МВС України в Одеській області повідомило ОСОБА_1 про можливість отримання такої виплати після надання до бухгалтерії НДЕКЦ нотаріально завірену копію відкритого рахунку № 26385-тк в Державному ощадному банку України.

В подальшому позивач одноразову грошову допомогу по інвалідності не отримав, а розпочав судове оскарження наказів НДЕКЦ при ГУМВС України в Одеській області про визначення йому грошового забезпечення, посилаючись на його незаконне заниження.

Результатом такого оскарження стало прийняття Одеським апеляційним адміністративним судом у справі №2а-1451/08/1570 постанови від 24.12.2013 року, яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду від 20.11.2014 року, про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення з НДЕКЦ при ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 невиплаченого грошового забезпечення з урахуванням компенсації за затримку виплати в сумі 147 394,91 грн., частини грошової допомоги при звільненні з органів внутрішніх справ, з урахуванням компенсації за затримку виплати в сумі 20 992,01 грн.

03.02.2015 року позивач повторно звернувся до ГУМВС України в Одеській області із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням II групи інвалідності.

05.05.2015 року ГУМВС України в Одеській області відмовило позивачу у виплаті одноразової допомоги на підставі Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабміну України від 12.05.2007 року № 707, посилаючись на пропуск трирічного строку такого звернення, встановленого п.7 цього Порядку, що підтверджується листом № 14/3-М-53 (т. 1 а.с.36).

Однак ця відмова не є предметом оскарження по даній справі.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13.10.2016 року по справі №815/3009/16 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ГУ НП України в Одеській області було відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з неналежності відповідача - ГУ НП в Одеській області, який не уповноважений для вирішення питання про виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю.

Після набрання законної сили судовим рішенням у справі №815/3009/16 (22.03.2017 року) позивач звернувся з новим позовом до Одеського окружного адміністративного суду, в рамках цієї справи, яким просив визнати протиправною бездіяльність відповідачів та зобов'язати їх вчинити певні дії на поновлення порушених прав позивача.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, виходив з того, що позивач, як учасник правовідносин згідно Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабміну України від 12.05.2007 року № 707, в межах трирічного строку з дня отримання інвалідності, звернувся до органу внутрішніх справ, де проходив службу, а саме до НДКЕЦ ГУМВС України в Одеській області, із заявою про проведення такої виплати з наданням повного переліку документів, визначених п.5 і 6 Порядку № 707. Така заява прийнята органом внутрішніх справ, проте не скерована до МВС для отримання виплати, що свідчить про протиправну бездіяльність суб'єкту владних повноважень.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів частково не погоджується з висновками суду з огляду на наступне.

Колегія суддів не входить в обговорення та оцінку рішення суду в тій частині, в якій воно не оскаржене.

На час виникнення спору з приводу отримання позивачем одноразової грошової допомоги в зв'язку із отриманням інвалідності, що настала в період проходження служби в ОВС, спірні відносини були врегульовані Законом України "Про міліцію" та Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженим постановою Кабміну України від 12.05.2007 року № 707.

Відповідно до ч.6 ст.23 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 року №565-ХІІ в редакції, чинної на час звернення позивача за отриманням допомоги, тобто станом на 23.01.2009 року, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Порядок та умовами виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджені постановою Кабміну України від 12.05.2007 року № 707 (далі - Порядок № 707).

Відповідно до п.2 п.1 Порядку 707 одноразова грошова допомога виплачується у разі установлення інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, органах державної податкової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення такого строку внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, у розмірі чотирирічного грошового забезпечення - інвалідам II групи.

Пунктами 5 і 6 Порядку № 707 передбачено, що для виплати грошової допомоги в разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи установлення групи інвалідності працівник міліції, податкової міліції подає органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби за місцем проходження служби певний пакет документів.

Згідно п.7 Порядку № 707 орган внутрішніх справ, орган державної податкової служби, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, подає МВС та ДПА у семиденний строк з дня реєстрації документів висновок щодо можливості проведення грошової допомоги разом з документами, зазначеними у пунктах 4 і 5 цього Порядку, копією висновку службового розслідування за фактом поранення (контузії, травми або каліцтва) такого працівника, установлення групи інвалідності чи загибелі (смерті).

МВС та ДПА у десятиденний строк приймає рішення про призначення виплати і надсилає його разом із документами, зазначеними у пунктах 4 і 5, органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, для проведення виплати.

Пунктом 7 цього ж Порядку визначено, що працівник міліції, податкової міліції, у разі його загибелі (смерті) члени його сім'ї, а в разі їх відсутності - його батьки та утриманці можуть пред'явити МВС та ДПА вимоги щодо виплати грошової допомоги протягом трьох років з дня настання події, що дає право на отримання такої допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що 23.01.2009 року, тобто в межах трирічного строку з дня отримання інвалідності, позивач звернувся до органу внутрішніх справ, де проходив службу, а саме до НДКЕЦ ГУМВС України в Одеській області, із заявою про проведення такої виплати з наданням повного переліку документів, визначених п.5 і 6 Порядку № 707.

Така заява прийнята органом внутрішніх справ, проте не скерована до МВС для отримання виплати, що підтверджується листом НДЕКЦ ГУМВС України в Одеській області від 06.02.2009 року № 11/м-2 з вимогою надати нотаріально завірену копію відкритого банківського рахунку ( т.1 а.с. 202).

Судом першої інстанції із пояснень Позивача встановлено, що він не міг отримати таку допомогу, оскільки вимога НДЕКЦ на необхідність надання позивачем нотаріально завіреної копії відкритого банківського рахунку була нездійсненна, оскільки нотаріус відмовлявся завіряти копію банківського рахунку, окрім того в судовому провадженні була справа №2а-1451/08/1570 щодо встановлення розміру грошового забезпечення позивача на час звільнення з ОВС, з якого повинно було обраховувати вихідну допомогу та цю грошову допомогу.

Як було зазначено вище, 24.12.2013 року вказаний спір було вирішено постановою Одеського апеляційного адміністративного суду по справі №2а-1451/08/1570, якою позовні вимоги були задоволені частково та стягнуто з НДЕКЦ при ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 невиплаченого грошового забезпечення з урахуванням компенсації за затримку виплати в сумі 147394,91 грн., частини грошової допомоги при звільненні з органів внутрішніх справ, з урахуванням компенсації за затримку виплати в сумі 20992,01 грн. При цьому, судом був встановлений розмір середньомісячного грошового забезпечення, з якого повинен був обраховуватись розмір грошової допомоги у сумі 4413,17 грн.

Відповідно до положень ст.254 КАС України ( в ред. 2005р.) вказане судове рішення набрало законної сили саме 24.12.2013 року, а тому з цієї дати у НДЕКЦ при ГУ МВС України в Одеській області виник обов'язок щодо передачі заяви ОСОБА_1 і поданих документів від 23.01.2009 року та довідки про розмір грошового забезпечення, у зв'язку із встановленням ОСОБА_1 2 групи інвалідності під час проходження служби у МВС України, саме з розміром грошового забезпечення 4 413,17 грн.

Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання протиправною бездіяльність НДЕКЦ та зобов'язання цього відповідача вчинити певні дії на поновлення прав позивача шляхом направлення до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Одеській області заяви ОСОБА_1 і поданих документів від 23.01.2009 року та довідки по розмір грошового забезпечення у зв'язку із встановленням ОСОБА_1 2 групи інвалідності під час проходження служби у МВС України, виходячи з середньомісячного його розміру 4413,17 грн., встановленого постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2013 року у справі №2а-1451/08/1570.

Однак колегія суддів не погоджується з іншими висновками суду в частині обрання способів захисту та поновлення прав позивача, які викладені в резолютивній частині рішення суду, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і Законами України.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 6 КАС України ( чинній на час виникнення спірних правовідносин), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення повинно бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Колегія суддів зазначає, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв'язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Враховуючи наведене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими.

Таким чином, підставами для визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. При цьому, обов'язковою умовою скасування такого рішення є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Колегія суддів зазначає, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене, на його думку, право.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Судовий захист не може розповсюджуватися на майбутнє можливе порушення прав, оскільки спрямований на захист конкретних уже порушених прав особи, яка звертається до суду.

Суд першої інстанції відмовив у позові щодо визнання неправомірною бездіяльність Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Одеській області та зобов'язанні Ліквідаційну комісію ГУ МВС України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням ОСОБА_1 2 групи інвалідності.

Однак, водночас зобов'язав Ліквідаційну комісію ГУ МВС України в Одеській області після отримання матеріалів від Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, направити їх до МВС України для забезпечення прийняття рішення про виплату ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням ОСОБА_1 2 групи інвалідності під час проходження служби у МВС України.

Разом з тим, у позовній заяві позивач не навів жодних обставин, які свідчать про порушення Ліквідаційною комісією ГУ МВС України в Одеській області, Міністерством внутрішніх справ України його особистих прав та інтересів, а відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог саме до цих відповідачів, ніяким чином не мотивувавши своє рішення в цій частині.

З огляду на наведене, колегія суддів, вважає обґрунтованими доводи апелянта стосовно того, що суд безпідставно та передчасно зобов'язав МВС України розглянути заяву і подані документи та прийняти рішення щодо призначення, а також виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням 2 групи інвалідності під час проходження служби у МВС України.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини справи, однак зробив висновки, які не відповідають матеріалам справи, та прийняв постанову, яка підлягає скасуванню.

У відповідності до п. 2 ч.1 ст. 315 КАС України суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині.

Керуючись ст.ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України - задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Одеській області, Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області, Міністерства внутрішніх справ України про визнання неправомірною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність Одеського науково-дослідного експертно- криміналістичного центру МВС України щодо не направлення до ГУ МВС України в Одеській області заяви ОСОБА_1 і поданих документів від 23.01.2009 року та довідки про розмір грошового забезпечення у зв'язку із встановленням ОСОБА_1 2 групи інвалідності під час проходження служби у МВС України.

Зобов'язати Одеський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України направити до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Одеській області заяву ОСОБА_1 і подані документи від 23.01.2009 року та довідку про розмір грошового забезпечення у зв'язку із встановленням ОСОБА_1 2 групи інвалідності під час проходження служби у МВС України, виходячи з середньомісячного його розміру 4413,17 грн., встановленого постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2013 року у справі №2а-1451/08/1570.

В іншій частині позову - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 13.07.2018р.

Суддя - доповідач :

Судді: