Постанова № 75367390, 16.07.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/4358/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Кухтея Р.В., Обрізка І.М.,

з участю секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 6 березня 2017 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України про скасування рішення та зобов'язання до вчинення дій,

суддя(і) у І інстанції Главач І.А.,

час ухвалення рішення 10 год. 26 хв.,

місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ,

дата складення повного тексту рішення 12 березня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

23 січня 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив скасувати рішення Державної фіскальної служби України (далі - ДФС) № 400512/3113417411 від 12 грудня 2017 року про відмову у реєстрації податкової накладної № 2 від 17 листопада 2017 року у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) та зобов'язати відповідача зареєструвати її у вказаному реєстрі.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 6 березня 2018 року у справі № 809/106/18 позов було задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення ДФС № 400512/3113417411 від 12 грудня 2017 року про відмову у реєстрації податкової накладної № 2 від 17 листопада 2017 року та зобов'язано відповідача зареєструвати її у ЄРПН. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що оскаржуване рішення відповідача прийняте необґрунтовано, а тому підлягає скасуванню із зобов'язанням ДФС зареєструвати подану ФОП податкову накладну № 2 від 17 листопада 2017 року у ЄРПН.

У апеляційній скарзі ДФС просило зазначене судове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову ФОП у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК) реєстрація податкової накладної № 2 від 17 листопада 2017 року була зупинена, оскільки вона відповідала критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567. За результатами оцінювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД:8481 (крани, клапани, вентилі та аналогічна арматура для трубопроводів, котлів, резервуарів, цистерн, баків або аналогічних ємкостей, включаючи редукційні клапани та терморегулювальні вентилі). Позивачу запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН, однак надані платником документи є недостатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної враховуючи специфіку послуг, які надавалися.

Позивач подав апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу у яком зазначив, що контролюючим органом при прийнятті оспорюваного рішення було порушено норми підпункту 201.16.1. пункту 201.16 статті 201 ПК. Апеляційна скарга не містить жодного посилання на норми права, які судом першої інстанції було застосовано неправильно. Тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача у ході апеляційного розгляду підтримала доводи, викладені у апеляційній скарзі. Просила скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог ФОП.

Позивач на виклик апеляційного суду не прибув, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ДФС, виходячи із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, 15 листопада 2017 року між ПП «Механік» (Виконавець) та ФОП (Замовник) було укладено договір поставки товару за № 18/17, за умовами якого Виконавець зобов'язувався виготовити та доставити продукцію матеріально-технічного призначення (Товар) за замовленням Замовника, а Замовник - прийняти і оплатити отриманий Товар за ціною і у термін, встановлені у Специфікаціях та видаткових накладних (а.с.10-11).

Відповідно до Специфікації за № 1 від 15 листопада 2017 року до договору № 18/17 від 15 листопада 2017 року Виконавець зобов'язувався виготовити і доставити товар на загальну суму 1420200,00 грн. (у т.ч. ПДВ 236700,00 грн.), а Замовник - оплати продукцію протягом 3-х банківських днів по факту поставки (а.с.12).

16 листопада 2017 року Виконавцем було доставлено, а Замовником прийнято частину продукції, передбаченої Специфікацією за № 1 від 15 листопада 2017 року до договору № 18/17 від 15 листопада 2017 року, а саме: зворотні клапани КЗ1.00.000; Ру=35 МПа в кількості 75 шт. на загальну суму 441000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 73500,00 грн.), що підтверджується видатковою накладною № МХ0000190 від 16 листопада 2017 року (а.с.13).

Позивачем здійснено оплату отриманої продукції в сумі 441000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1 від 16 листопада 2017 року на суму 147000,00 грн., № 2 від 17 листопада 2017 року на суму 147000,00 грн. (а.с.15) та № 3 від 20 листопада 2017 року на суму 147000,00 грн. (а.с.14).

Окрім того, 15 листопада 2017 року між ФОП (Постачальник) та ТОВ «Техмаш» (Покупець) було укладено договір поставки № 1, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві товар, зазначений в специфікаціях, а Покупець - прийняти і оплатити такий товар (а.с.17-20).

Специфікацією № 1 від 15 листопада 2017 року до договору поставки № 1 від 15 листопада 2017 року було визначено перелік товару, що поставляється на загальну суму 2894400,00 грн., у т.ч. ПДВ 482400,00 грн. (а.с.21), а також встановлено граничний термін оплати до 20 січня 2018 року протягом 120 календарних днів з дати поставки товару з правом авансової оплати.

16 листопада 2017 року ФОП було передано ТОВ «Техмаш», а останнім прийнято частину товару, а саме - зворотні клапани КЗ1.00.000; Ру=35 МПа в кількості 35 шт. на загальну суму 399000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 66500,00 грн.), що підтверджується видатковою накладною № РН-0000001 від 16 листопада 2017 року (а.с.23).

Комісією ТОВ «Техмаш» було проведено технічний контроль товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ), за результатами якого складено акт № 1-16/11/17 від 16 листопада 2017 року (а.с.25).

17 листопада 2017 року ФОП було передано ТОВ «Техмаш», а останнім прийнято ще одну частину товару, передбаченого специфікацією № 1 від 15 листопада 2017 року до договору поставки № 1 від 15 листопада 2017 року. Зокрема, було передано зворотні клапани КЗ1.00.000; Ру=35 МПа в кількості 36 шт. на загальну суму 410400,00 грн. (у т.ч. ПДВ 68400,00 грн.), що підтверджується видатковою накладною № РН-0000002 від 17 листопада 2017 року (а.с.22).

Комісією ТОВ «Техмаш» було проведено технічний контроль товарно-матеріальних цінностей, за результатами якого складено акт №1-17/11/17 від 17 листопада 2017 року (а.с.24).

ТОВ «Техмаш» було проведено часткову оплату за отриманий від ФОП товар.

Зокрема, 20 листопада 2017 року було сплачено 148200,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7 від 20 листопада 2017 року (а.с.26); 28 листопада 2017 року - 63400,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4005 від 28 листопада 2017 року (а.с.27).

З метою забезпечення доставки товару до ТОВ «Техмаш» ФОП 16 листопада 2017 року укладено з ФОП ОСОБА_4 договір № 161117.4 про надання транспортних послуг (а.с.28-29), фактичне надання яких підтверджено актом наданих послуг № 248 від 16 листопада 2017 року (а.с.32).

Відповідно до пункту 201.10. статті 201 ПК при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

На виконання вимог пункту 201.10 статті 201 ПК ФОП було сформовано та подано на реєстрацію в ЄРПН податкову накладну № 1 від 16 листопада 2017 року на загальну суму 399000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 66500,00 грн.) та податкову накладну № 2 від 17 листопада 2017 року на загальну суму 410400,00 грн. (у т.ч. ПДВ 68400,00 грн.)

Податкова накладна № 1 від 16 листопада 2017 року була зареєстрована у ЄРПН, а реєстрацію податкової накладної № 2 від 17 листопада 2017 року зупинено через невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД:8481, про що було повідомлено квитанцією від 29 листопада 2017 року та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про державну реєстрацію податкової накладної в ЄРПН відповідно до пункту «в» підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК(а.с.38).

Згідно із підпунктом 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування;

в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.

12 грудня 2017 року комісією ДФС було прийнято рішення № 400512/3113417411 про відмову у реєстрації в ЄРПН податкової накладної № 2 від 17 листопада 2017 року з підстав надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної (а.с.39-40).

Не погоджуючись із рішенням комісії ДФС № 400512/3113417411, позивач 18 грудня 2017 року оскаржив його до ДФС (а.с.42-49), однак рішенням Комісії з питань розгляду скарг ДФС за № 2970/3113417411 скаргу ФОП було залишено без задоволення.

Пунктом 201.16 статті 201 ПК передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Постановою Кабінету Міністрів України за № 190 від 29 березня 2017 року «Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації», чинної на час виникнення спірних правовідносин, було передбачено, що комісія ДФС приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника ПДВ відповідно до підпункту «в» підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу ДФС протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 ПК;

ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту «в» підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК;

надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Комісія ДФС не може відмовити платнику податків у розгляді додаткових письмових пояснень та/або копій документів щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, якщо такі пояснення та/або копії документів подано платником податку до органу ДФС за основним місцем обліку не пізніше строку, визначеного підпунктом 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 ПК.

Підставою для відмови у реєстрації податкової накладної ФОП № 2 від 17 листопада 2017 року у оскаржуваному рішенні № 400512/3113417411 від 12 грудня 2017 року було зазначено «надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладеної».

При цьому апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції у тому, що відповідачем не було зазначено які саме документи складені порушенням законодавства, є недостовірними та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної ФОП № 2 від 17 листопада 2017 року у ЄРПН, а отже таке рішення не можна вважати обґрунтованим.

Додатково апеляційний суд наголошує на тому, що податкова накладна № 1 від 16 листопада 2017 року, сформована за наслідками тієї ж господарської операції ФОП, була зареєстрована відповідачем у ЄРПН без жодних зауважень.

Окрім того, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що сам факт зупинення реєстрації податкової накладної у ЄРПН не спростовує реальність здійснення позивачем господарської операції з постачання ТМЦ контрагенту, а отже підстави для складення відповідної податкової накладної.

Будь-яких доказів на підтвердження нереальності господарських операцій ФОП, на підставі яких була складена податкова накладна № 2 від 17 листопада 2017 року, відповідачем ні у ході розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду надано не було.

З огляду на викладене слід погодитися із судом першої інстанції у тому, що наведені правові норми та встановлені у ході розгляду справи обставини свідчать про те, що у відповідача не було належних правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної № 2 від 17 листопада 2017 року у ЄРПН, а отже оскаржуване позивачем рішення ДФС № 400512/3113417411 від 12 грудня 2017 року є протиправним і підлягає скасуванню.

Оцінюючи правильність вирішення судом першої інстанції позовних вимог ФОП про зобов'язання ДФС зареєструвати в ЄРПН податкову накладну № 2 від 17 листопада 2017 року суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Згідно із приписами статті 9 Конституції України та статей 17, 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Положеннями частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При цьому суд першої інстанції доречно зверну увагу на те, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 13 січня 2011 року (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (Заява № 28924/04) констатував, що порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25.

Відтак, з урахуванням положень пунктів 19, 20 Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29 грудня 2010 року, яким визначено механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до ЄРПН, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовну вимогу ФОП щодо зобов'язання ДФС зареєструвати в ЄРПН податкову накладну позивача № 2 від 17 листопада 2017 року за датою її подання, що дозволить остаточно вирішити даний публічно-правовий спір між сторонами.

Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 6 березня 2018 року у справі № 809/106/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді Р.В.Кухтей

І.М.Обрізко

Постанова у повному обсязі складена 17 липня 2018 року.