Постанова № 75367372, 17.07.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/4034/18

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Довгої О.І., Кузьмича С.М.

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

за участі представника позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.03.2018 року (рішення ухвалене о 11:13 хв. у м. Ужгород судом у складі головуючого судді Рейті С.І., суддів Гаврилко С.Є., Луцович М.М.) у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, Міністерства внутрішніх справ України про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2013 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві, третя особа - Міністерство внутрішніх справ України, про стягнення коштів.

Позивач позовні вимоги мотивували тим, що 08.12.2006 року наказом №383 о\с начальника Головного управління МВС України в м. Києві полковника міліції ОСОБА_2 - начальника відділу роботи з персоналом Соломянського районного управління звільнено з органів внутрішніх справ у відставку Збройних Сил України за п.65 п. п. "а" ( за віком). Довідкою серії 7-66ВЛ №0316637 Закарпатської обласної спеціалізованої серцево-судинної МСЕК ОСОБА_2 з 16.04.2007 року визнаний інвалідом II групи, де причиною інвалідності зазначено захворювання, отримане при виконанні службових обов'язків пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку. 21.10.2008 року наказом №1009 о\с в.о. Начальника Головного управління МВС України в м. Києві частково змінений наказ №383 і зазначено, що ОСОБА_2 звільнений за п.65 п.п. "б" ( через хворобу). Просила позов задоволити.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.03.2018 року адміністративний позов задоволено частково. Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення виплати одноразової грошової допомоги в зв'язку зі встановленням групи інвалідності. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржив ОСОБА_2. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом начальника ГУ МВС від 08.12.2006 року № 383 о/с, з урахуванням змін, внесених наказом від 21.10.2008 року № 1009 о/с, позивача звільнено з органів внутрішніх справ у відставку Збройних Сил України з підстав, передбачених підпунктом "б" пункту 65 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 2907.1991р. № 114 (далі - Положення).

Разом з тим, довідкою Закарпатської обласної спеціалізованої серцево судинної МСЕК серії 7-66ВЛ № 0316637 ОСОБА_2 з 16.04.2007 року визнаний інвалідом II групи та причиною інвалідності зазначено захворювання, отримане при виконанні службових обов'язків пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку.

Після встановлення групи інвалідності позивач звернувся до ВАТ "НАСК "Оранта" з вимогою виплати йому страхового відшкодування та листом від 02.07.2008 оку. № 918 у зв'язку із закінченням дії договору та визначення нового порядку виплати компенсаційних сум позивачу відмовлено у проведенні виплати страхової суми.

У серпні 2012р. ОСОБА_2 звернувся до ГУ МВС України в м. Києві та МВС України із заявами про виплату йому спірних коштів, однак рішення про призначення і виплату таких або про відмову у виплаті прийнято не було, а ОСОБА_2 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з цивільним позовом до НАСК "Оранта", ГУ МВС України в м. Києві про стягнення страхового відшкодування (в подальшому, ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 19 лютого 2013 року провадження у цивільній справі закрито та роз'яснено право на звернення в порядку адміністративного судочинства, в зв'язку з чим ОСОБА_2 і звернувся з позовом до Закарпатського окружного адміністративного суду).

Частиною 6 ст. 23 Закону України "Про міліцію" (з наступними змінами та доповненнями, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання зазначеного Закону Кабінет Міністрів України постановою від 12.05.2007 року за № 707 затвердив Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції (далі - Порядок).

Пунктом 1 Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога виплачується у разі установлення інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення такого строку внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, у розмірі чотирирічного грошового забезпечення - інвалідам II групи.

Пунктами 3 і 5 цього ж Порядку встановлено правила обчислення розміру грошової допомоги і визначено перелік документів, які необхідно подати до органу внутрішніх справ за місцем проходження служби.

Абзацами 1, 2 пункту 7 Порядку визначено, що орган внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, подає МВС у семиденний строк з дня реєстрації документів висновок щодо можливості проведення грошової допомоги разом з документами, зазначеними у пунктах 4 і 5 цього Порядку, копією висновку службового розслідування за фактом поранення (контузії, травми або каліцтва) такого працівника, установлення групи інвалідності чи загибелі (смерті). МВС у десятиденний строк приймає рішення про призначення виплати і надсилає його разом із документами, зазначеними у пунктах 4 і 5, органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, для проведення виплати.

Проте, зазначена ч. 6 ст. 23 Закону України "Про міліцію" (з наступними змінами та доповненнями, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) не обмежує у часі можливість реалізації працівником міліції права на одержання одноразової грошової допомоги у разі інвалідності, що настала пізніше ніж через три місяці після звільнення його зі служби внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, а абзац п'ятий пункту 7 Порядку по іншому врегульовує наведене питання обмежуючи право на одержання грошової допомоги, передбачене положенням базового Закону трирічним строком, чим фактично звужує зміст цього права.

Відтак, враховуючи принцип пріоритетності законів над підзаконними актами, у даному випадку право на звернення із заявою на призначення і виплату грошової допомоги не може бути обмежено будь-яким строком, оскільки це не передбачено Законом, який має вищу юридичну силу порівняно із підзаконним нормативно правовим актом - Порядком. Більше того, спірні кошти, про стягнення яких просить позивач, за своєю суттю є компенсаційною виплатою, яка спрямована на відшкодування шкоди, завданої здоров'ю працівнику органів внутрішніх справ, тобто на спірні у цій справі правовідносини поширюють свою дію і загальні положення законодавства щодо відшкодування шкоди, завданої здоров'ю.

Проходження служби в органах внутрішніх справ є особливим видом трудової діяльності, публічною службою, проходження якої пов'язане із підвищеним ризиком для життя і здоров'я, захистом правопорядку в державі, прав і свобод людини і громадянина, утвердженням законності, подоланням злочинності тощо і саме держава взяла на себе обов'язок відшкодувати шкоду, завдану здоров'ю цих осіб під час виконання ними своїх службових обов'язків, закріпивши таке зобов'язання у ст. 23 Закону.

Відповідно статтею 77 частин 1 та 2 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.03.2018 року у справі №807/638/13-а - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

На Постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. З. Улицький судді О. І. Довга С. М. Кузьмич Повне судове рішення складено 18.07.2018 року