Постанова № 75366953, 12.07.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 липня 2018 рокусправа № П/811/1831/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Ясенова Т.І.

судді: Головко О.В. Суховаров А.В.

секретар судового засідання: Троянов А. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною приватного підприємства «Трогово-промислове підприємство «Інтермаш» на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року, суддя 1 інстанції Петренко О. С., повний текст судового рішення складено 06.02.2018 року

по справі за позовом приватного підприємства «Трогово-промислове підприємство «Інтермаш» до Головного управління Державної фіскальної служби України у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Трогово-промислове підприємство «Інтермаш» звернулося з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Кіровоградській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- від 02.10.2017 року № 00000011411, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 443213 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 354570 грн., та застосовані штрафні санкції у розмірі 88643 грн.;

- від 02.10.2017 року № 00000031411, щодо зменшення розміру від'ємного значення суми з податку на додану вартість у розмірі 1037 грн.;

- від 02.10.2017 року № 00000021411, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з єдиного податку з юридичних осіб у розмірі 48008,63 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 38406,90 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 9601,73 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наданими до перевірки первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджено фактичний рух активів в процесі здійснення операцій з придбання товарів і послуг від контрагентів-постачальників та реальні зміни майнового стану ПП «ТПП «Інтермаш», а також наявність зв'язку між фактом придбання товару чи послуг та змістом господарської діяльності позивача. Не підтвердження поставок в попередніх ланцюгах постачання не може бути підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з сум податку на додану вартість , що сплачені у ціні товару чи послуг на користь контрагентів постачальника. За викладених обставин позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість без порушення норм чинного податкового законодавства, висновки податкового органу в акті перевірки безпідставні та необґрунтовані, податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі такого акту перевірки є протиправними та підлягають скасуванню.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильність застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що висновок суду першої інстанції щодо непред'явлення позивачем документальних доказів необхідності залучення до виконання робіт ПП «Піраміда Сіріус» відсутність можливості виконати роботи монтажу та демонтажу крана мостового електричного власними силами, є необ'єктивним, оскільки позивач як суб'єкт господарської діяльності, самостійно вирішує питання виконання робіт та отримання послуг віл інших суб'єктів господарської діяльності, в тому числі і щодо монтажу та демонтажу крана мостового електричного власними силами, або силами підрядних організацій. Також судом першої інстанції у контрагентів позивача витребувано докази, що підтвердили б реальність господарських операцій, однак відповідними суб'єктами господарювання до суду жодних доказів не надано, тому позивач вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи та ухваленні рішення не з'ясовано всі обставини справи, що є порушенням норм процесуального права.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує доводи, викладені в апеляційній скарзі, наполягає на її задоволенні.

Представник відповідача заперечує проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на їх безпідставність, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Матеріалами справи підтверджено, що ПП «Торгово - промислове підприємство «Інтермаш» зареєстроване Олександрійською районною державною адміністрацією Кіровоградської області 13.07.2007 року за № 12271070005009274.

Основний вид діяльності згідно з даними про реєстрацію( КВЕД, назва) - 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення.

ПП «ТПП «Інтермаш» має наступні дозволи:

- № 209.14.15 від 02.04.2014, виданий Державною службою гірничого нагляду та промислової безпеки України, згідно з яким, підприємству дозволяється виконувати монтаж, налагодження, ремонт, технічне обслуговування, реконструкцію машин і механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, а саме: вантажопідіймальних кранів, зварювальні та газополум'яні роботи;

- № 210.14.15 від 02.04.2014, виданий Державною службою гірничого нагляду та промислової безпеки України, згідно з яким, підприємству дозволяється експлуатувати посудини, що працюють під тиском понад 0,05 МПА;

- № 280.15.35 від 05.10.2015, виданий Державною службою гірничого нагляду та промислової безпеки України, згідно з яким, підприємству дозволяється виконувати монтаж, демонтаж, налагодження, технічне обслуговування устаткування підвищеної небезпеки, роботи верхолазні, що виконуються на висоті 5 метрів і більше над поверхнею та роботи, що виконуються за допомогою підйомних і підвісних колісок, механічних підіймачів та будівельних підйомників.

На підставі наказу ГУ ДФС у Кіровоградській області від 05.09.2017 року №1113 посадовою особою податкового органу проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Торгово-промислове підприємство «Інтермаш» з питань правильності визначення податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Піраміда Сіріус» за серпень 2014 року, ТОВ «Вінор Комплект» за вересень 2014 року, ТОВ «Роден Інвест» за вересень 2014 року, ТОВ «СКД Центр» за листопад 2014 року, ТОВ «Комфорт-Н» за березень 2015 року, ТОВ «Юпоком» та ТОВ «Сайлес групп» за липень 2015 року, ТОВ «Бестор Фінанс» за січень 2017 року, ТОВ «НВП «Полі-Пласт» за березень 2017 року, ТОВ «Транкор» за квітень 2017 року та правильності нарахування єдиного податку при відображенні обсягів зазначених взаємовідносин в податкових деклараціях платника єдиного податку за ІІІ квартали 2014 року, за 2014 рік, за І квартал 2015 року, за ІІІ квартали 2015 року, за І квартал та півріччя 2017 року.

За результатами перевірки складено акт №3/11-28-14-11/35229582 від 19.09.2017 року, в якому зафіксовано наступні порушення:

- п.44.1, п.44.6 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 354570 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2014 року - 17898,00 грн., за IV квартал 2014 року - 5644,00 грн., за І квартал 2015 року в сумі 41578,00 грн., за ІІІ квартал 2015 року - 84529,00 грн., за І квартал 2017 року - 185537,00 грн., за ІІ квартал 2017 року - 19384,00грн.;

- п.44.1, п.44.6 ст.44, п.198.1, п.198.2,п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового періоду наступного звітного періоду за ІІІ квартал 2015 року в сумі 1037,00грн.;

- п.292. 3 ст.292 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено єдиний податок всього в сумі 38406,90 грн.

Контролюючий орган дійшов висновку про допущення позивачем зазначених вище порушення з огляду на те, що правочини вчинені за участю позивача та його контрагентів не спрямовані на реальне виконання умов договорів, первинні документи не мають юридичної сили та доказовості у зв'язку з тим, що діяльність контрагентів-постачальників була спрямована на надання податкових вигод та проведення безтоварних операцій, проте, встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Кіровоградській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 02.10.2017 року № 00000011411, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 443213 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 354570 грн., та застосовані штрафні санкції у розмірі 88643 грн.;

- від 02.10.2017 року № 00000031411, щодо суми завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, у розмірі 1037 грн.;

- від 02.10.2017 року № 00000021411, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з єдиного податку з юридичних осіб у розмірі 48008,63 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 38406,90 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 9601,73 грн.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. (пункт 1.1. статті 1 Податкового кодексу України)

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За визначенням підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України. господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені у межах господарської діяльності платника податку і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку цього платника.

Матеріалами справи підтверджено, що 01.07.2014 року між ПП «Торгово - промислове підприємство «Інтермаш» (виконавець за договором) та ПАТ «Житомирський завод огороджувальних інструкцій» (замовник за договором) укладено договір №01/07-14 на демонтаж та монтаж крана мостового електричного в/п (10+10 тн) прогоном 25.8 м.

За умовами пункту 2.3 цього договору виконавець зобов'язаний виконати роботи з демонтажу та монтажу крана мостового електричного в/п (10+10 тн) прогоном 28.5 м вантажопідіймальними механізмами за свій рахунок.

З метою забезпечення виконання робіт з демонтажу крану, 05 серпня 2014р. між ПП ТПП «Інтермаш» (Замовник) та ТОВ «Піраміда - Сіріус» (Виконавець), був укладений договір № 508-12 на надання послуг. Предметом укладеного договору є надання виконавцем послуг автокрану та автовишки.

У період з 04 по 20 серпня 2014р. ПП «ТПП «Інтермаш» на виконання зобов'язань за договором № 01/07-14 від 01.07.2014р. за місцезнаходженням обладнання - м. Дніпропетровськ, були виконані роботи з демонтажу крана мостового електричного в/п (10+10 тн) прогоном 28.5 м та по факту виконання цих робіт із ПАТ «Житомирський завод огороджувальних конструкцій» були підписані акт № 1 передачі - приймання виконаних робіт від 04.08.2014 року та акт № 2 передачі - приймання виконаних робіт від 20.08.2014 року.

При цьому, надані ТОВ «Піраміда-Сіріус» 15 серпня 2014 року в м. Дніпропетровськ послуги автокрану та послуги автовишки, ПП «ТПП «Інтермаш» були використані при виконанні робіт з демонтажу крана мостового електричного в/п ( 10 + 10 тн), прогоном 28.5 м.

На підтвердження надання цих послуг з боку ТОВ «Піраміда Сіріус» надано акт здачі - прийняття робіт ( надання послуг) № 890 від 15.08.2014 року, податкову накладну №190 від 07.08.2014 року та платіжне доручення №1 від 07.08.2014 року.

На підставі усної угоди купівлі - продажу, за накладною №267 від 29.09.2014 р. ТОВ «Вінор комплект» передало у власність ПП «ТПП «Інтермаш» ноутбук (вартість 4800 грн.) та принтер (вартість - 3400,00грн.). Всього комп'ютерної техніки передано на суму 9840 грн. (в тому числі ПДВ - 1640 грн.)

ТОВ «Вінор - Комплект» за фактом передачі товару у власність ПП «ТПП «Інтермаш» було складено податкову накладну № 267 від 29.09.2014р. на суму 9840 грн., у т.ч. ПДВ 20% 1640 грн. Оплата за отриманий товар підтверджується копією квитанції від 23.10.2014року.

В судовому засіданні встановлено, що ноутбук Асус А52Р та принтер Саnоn 2900 оприбутковані за дебетом рахунку 10 «Основні засоби», що підтверджується даними оборотно - сальдової відомості по рахунку 10 «Основні засоби».

На підтвердження фактичної наявності зазначених основних засобів на балансі ПП «ТПП «Інтермаш» станом на 31.12.2016 надано акт контрольної перевірки інвентаризації цінностей на ПП «ТПП «Інтермаш», складеного інвентаризаційною комісією у складі: ОСОБА_3, голова комісії та ОСОБА_2, ОСОБА_4 - члени комісії, тобто ці основні засоби використовуються у господарській діяльності позивачи.

08 вересня 2014 року між ПП «ТПП «Інтермаш» ( Покупець) та ТОВ «Роден Інвест» (Постачальник) був укладений договір поставки № 08/09-14.

Пунктом 2.1 цього договору передбачено, що найменування товару, асортимент, кількість та якісні характеристики, гарантійний термін, визначаються в Специфікаціях, які з дати підписання є його обов'язковою частиною.

Згідно з пунктом 3.3 договору постачальник пред'являє покупцю на товар наступні оригінали документів: рахунки, рахунки - фактури на товар; накладні на товар; податкову накладну; паспорт. В разі постачання товару транспортом постачальника - товарно - транспортну накладну.

На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем суду надано копії рахунків, видаткових та податкових накладних.

Оплата отриманого товару підтверджується копіями банківських виписок.

Товар, придбаний у ТОВ «Роден Інвест» за накладною № 139 від 17.09.2014 року (блоки резисторів, вимикачі кінцеві, пускачі, реле), ПП «ТПП «Інтермаш» переданий у власність ПАТ «Житомирський завод огороджувальних конструкцій» за видатковою накладною № РН-0000003 від 19.09.2014 року на виконання зобов'язань за договором поставки № 08/09-14 від 08.09.2014 року.

22.10.2014 року між позивачем (покупець за договором) та ТОВ «СКД Центр» (постачальник за договором) укладено договір поставки №22/10-2014. За умовами укладеного договору, постачальник зобов'язується поставити покупцю товар, згідно з специфікацій, які є невід'ємною частиною договору.

На виконання умов договору, ТОВ «СКД Центр» передано позивачу кран балку в/п 3.2 тн б/у за накладною № 116 від 17.11.2014 року.

ТОВ «СКД Центр» за фактом передачі товару у власність ПП «ТПП «Інтермаш» було складено податкову накладну № 116 від 17.11.2014 року на суму 33864 грн., у т.ч. ПДВ - 5644,00 грн.

Оплату за отриманий товар підтверджено банківською випискою.

Придбаний позивачем кран - балка в/п 3.2 тн б/у за договором поставки № 24/10-14 від 24.10.2014 року, згідно з видатковою накладною № РН - 0000007 від 26.11.2014 року переданий у власність приватного товариства «Плазіс - ЕМ», яке на умовах попередньої оплати перерахувало на користь ПП «ТПП «Інтермаш» в оплату цього товару грошові кошти на загальну суму 37020 грн. (у т.ч. ПДВ - 6170 грн.), що підтверджено виписками АТ «Банк Фінанси та Кредит» за 13 листопада 2014 року та за 25 листопада 2014 року відповідно.

25.03.2015 року між ПП «ТПП «Інтермаш» (покупець) та ТОВ «Комфорт-Н» укладено договір постачання № 2503.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що найменування товару, асортимент, кількість та якісні характеристики, гарантійний термін, визначаються в Специфікаціях, які з дати підписання є його обов'язковою частиною.

Згідно з пунктом 3.3 договору постачальник пред'являє покупцю на товар наступні оригінали документів: рахунки, рахунки - фактури на товар; накладні на товар; податкову накладну; паспорт. В разі постачання товару транспортом постачальника - товарно - транспортну накладну.

На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем суду надано копії рахунку-фактури, видаткової та податкової накладних.

Суду апеляційної інстанції позивачем надано: договір про переведення боргу № 244 від 24.04.2015 року про відступлення права вимоги за Договором постачання № 2503 від 25.03.2015 року первісного кредитора - ТОВ «Комфорт-Н» новому кредитору - ТОВ «Осіріс-Юг» у розмірі 160 000,00 грн.; повідомлення про відступлення права вимоги від 24.04.2015 року; докази оплати позивача новому кредитору ТОВ «Осіріс-Юг» 160 000,00 грн. за договором про відступлення права вимоги.

У свою чергу, ПП «ТПП «Інтермаш», придбані від ТОВ «Комфорт Н» елементи пароперепускних труб високого тиску до турбіни ПТ -50-130/13, передані у власність Інженерно - виробничого підприємства «Ременерго», тобто використані у господарській діяльності позивача.

28.07.2015 року між ПП «ТПП «Інтермаш» (замовник за договором) та ТОВ «Юпоком» (виконавець) укладено договір №28/07-15 на монтаж та демонтаж підкранових колій прогоном 160 м. За умовами пункту 1.1, пункту 2.3, пункту 3.2 договору виконавець за дорученням замовника зобов'язався виконати на території ТОВ «Новооржицький цукровий завод» роботи з монтажу та демонтажу підкранових колій прогоном 160 м. Загальна вартість робіт по договору складає 147996 грн. (т.ч. ПДВ - 24666 грн.).

На підтвердження фактичного виконання умов договору, позивачем до суду надано копію акту №281 здачі-прийняття робіт за серпень 2015 року, копію акту приймання виконаних робіт за вересень 2015 року, податкову накладну.

За умовами укладеного договору №28/07-15, визначена обов'язкова попередня оплата за виконання робіт (пп.3.3.1 п.3.3 Договору). Оплату за отриманий товар підтверджено банківською випискою, що надана на запит суду апеляційної інстанції.

09.07.2015 року між позивачем (замовник за договором) та ТОВ «Юпоком» (підрядник за договором) укладено договір підряду №97/15. Відповідно до умов укладеного договору, підрядник зобов'язується виконати наступні роботи: ремонт газоохолоджувача з повною заміною трубок Н29; відновлення отворі в трубних дошках, К=0,7; усунення дефектів поверхні металу; наплавлення шару металу деталі ручною електрозваркою, діаметр електроду понад 1.8 мм; ремонт різьбових отворів; ремонт кріпильних деталей - шпильок; заміна шпильок висвердлюванням, діаметр до 22 мм; виготовлення прокладок з листової гуми; заміна ущільнюючих прокладок з листової гуми.

У п. п.3.1 договору підряду № 97/15 від 09.07.2015 року визначено вартість робіт за даною угодою, яка складає 66833,18 грн., у т. ч. ПДВ 20% - 11138,86 грн.

22.07.2015 року ПП «ТПП «Інтермаш» на поточний рахунок ТОВ «Юпоком» на умовах попередньої оплати були перераховані грошові кошти в сумі 66833,18 грн., що підтверджується випискою ПАТ «Уксоцбанк» за 22.07.2015 року.

Фактичне виконання умов укладеного договору підтверджено актом №ОУ-274 здачі - прийняття робіт (надання послуг), податковою накладною №274 від 22.07.2015 року.

Для виконання умов укладеного договору підрядчик зобов'язаний представити копію ліцензії на право виробництва робіт за даною угодою (п.12.1 Договору).

Роботи, які виконувались ТОВ «Юпоком», в якості підрядника відносяться до категорій робіт з підвищеною небезпекою (ремонт газоохолоджувача з повною заміною трубок та наплавлення шару металу деталі ручною електрозваркою, відповідно до вимог Закону України «Про охорону праці»), проте доказів наявності ліцензій на проведення відповідних робіт у ТОВ «Юпоком» ні під час перевірки, ні під час судового розгляду позивачем не надано.

Разом з тим, ненадання копії відповідної ліцензії не свідчить про її відсутність.

Оскільки переліченими вище документами підтверджено факт виконання відповідних робіт, підстави для висновку про нереальність вчинення господарської операції відсутні.

10.07.2015 року між позивачем (покупець за договором) та ТОВ «Сайлес Груп» (постачальник) за договором укладено договір купівлі - продажу №107/15. Згідно з умовами укладеного договору, постачальник зобов'язується поставити покупцю товар, згідно з специфікацій, які є невід'ємною частиною договору. Так, пунктом 2.1 договору визначено, що найменування товару, асортимент, кількість та якісні характеристики, гарантійний термін, визначаються в Специфікаціях, які з дати підписання є його обов'язковою частиною.

Згідно з пунктом 3.3 договору визначено, що постачальник пред'являє покупцю на товар наступні оригінали документів: рахунки, рахунки - фактури на товар; накладні на товар; податкову накладну; паспорт. В разі постачання товару транспортом постачальника - товаро-транспортну накладну.

На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем суду надано копії рахунку на оплату товару, видаткової та податкової накладних.

Оплата товару підтверджується копією банківської виписки, долученої до матеріалів справи.

Придбані у ТОВ «Сайлес Груп» товари були використані під час виконання робіт з реконструкції газоохолоджувачів генераторів електричного типу ТВФ-60-2 ст №2 на замовлення ПАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль».

04.01.2017 року між позивачем (покупець за договором) та ТОВ «Бестор-Фінанс» (постачальник) за договором укладено договір поставки продукції №14. Згідно з умовами укладеного договору, постачальник зобов'язується поставити товар - вентиль трьохходовий в кількості 10 шт.

На підтвердження реальності виконання умов укладеного договору до суду надано копію накладної та копію рахунку.

Відповідно до акту перевірки позивачем включено до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 7204 грн. на підставі податкової накладної виписаної ТОВ «Бестор-Фінанс».

На вимогу суду апеляційної інстанції позивачем надано договір про відступлення права вимоги № 21-03/16 від 22.03.2017 року. За умовами вказаного договору, первісний кредитор (ТОВ «Бестор Фінанс») відступає, а новий кредитор (ТОВ «Консалтінг Плюс ЛТД») набуває право вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності з договором № 14 від 14.01.2017 року. Оплата товару підтверджується копією банківської виписки.

Представник позивача пояснив, що придбані вентилі використані при надані послуг з технічного обслуговування обладнання котельної на замовлення ДП «Укрттранснафтопродукт».

28.02.2017 року між ПАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» (покупець за договором) та ПП «ТПП «Інтермаш» (постачальник за договором) укладено договір поставки №40-р.

З метою виконання умов укладеного договору, 28.03.2017 року між ТОВ «НВП «Полі-Пласт» та ПП «Інтермаш» (покупець за договором) укладено договір поставки №01.28-03/17, перелік і кількість якого визначається специфікаціями, які є невід'ємною частиною договору. Умовами договору визначено, що товар повинен відповідати нормам, стандартам якісних показників і технічним вимогам. Постачальник зобов'язаний передати покупцеві сертифікат якості або технічний паспорт. Умови поставки передбачено у специфікації.

На підтвердження виконання укладеного договору надано видаткову накладну №1/09.06.2017 року від 09.06.2017 року на загальну суму 470874,00грн. (в тому числі ПДВ - 78479,00 грн.), №РН-000003 від 12.06.2017 року на загальну суму 505205,75 грн. (в тому числі ПДВ - 84200,96 грн. ) та товарно-транспортну накладну.

ТОВ «НВП «Полі-Пласт» за фактом передачі товару у власність ПП «ТПП «Інтермаш» було складено податкову накладну № 275 від 28.03.2017 року на суму 1070000,00грн., у т.ч. ПДВ 20% 178333,33грн.

Оплата за отриманий товар підтверджується банківською випискою.

Висновки суду першої інстанції щодо нереальності господарської операції з урахуванням недоліків ТТН, суд апеляційної інстанції визнає безпідставними, оскільки вказаний договір поставки не є договором перевезення, який передбачає обов'язкову наявність ТТН.

При цьому наявність деяких недоліків у первинних документа, зокрема і в ТТН не можуть бути підставою для висновків про нереальність господарської операції при тому, що фактичне виконання умов договору поставки підтверджено сукупністю бухгалтерських та інших первинних документів.

23.02.2017 року між ПАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» (покупець за договором) та ПП «ТПП «Інтермаш» (постачальник за договором) укладено договір поставки №41-р.

З метою виконання умов укладеного договору, 07.04.2017 року між ТОВ «Транкор» та ПП «Інтермаш» (покупець за договором) укладено договір поставки №07/04, перелік і кількість якого визначається заявками. Умовами договору передбачено, що товар повинен відповідати вимогам нормативних документів, умовам договору, а також інформації про даний товар, який надає виробник.

На підтвердження факту виконання договірних зобов'язань згідно з укладеним договором, позивачем долучено до матеріалів справи рахунок - фактуру №0410/03 від 10.04.2017 року на загальну суму 116304,00 грн., в тому числі ПДВ - 19384,00 грн., видаткову накладну, податкову накладну №26 від 10.04.2017 року на суму 116304 грн., в тому числі ПДВ - 19384,00 грн.

Зі змісту податкової накладної №26 від 10.04.2017 року вбачається, що ТОВ «Транкор» поставило позивачу трубу сталеву безшовну ф177 х 36 (кількість 7) та трубу сталеву безшовну ф 219 х 32 (кількість - 1).

Оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено в повному обсязі, що підтверджується копією банківської виписки від 27.04.2017 року.

Всі документи підписані відповідальними особами та скріплені печатками як позивача так і контрагента.

Накладні, якими оформлювався факт надання послуг та отримання товару, містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів: назву послуги (товару), його вартісне вираження, одиницю виміру, місце та дату складання, підписи уповноважених осіб.

Виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт приймання-передачі наданих послуг із зазначенням виду наданої послуги є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.

На час здійснення господарських операцій контрагенти позивача мали спеціальну податкову правосуб'єктність, перебували на обліку платників податків, а також були зареєстрованим в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що підтверджується матеріалами справи, та не спростовано відповідачем.

Виходячи зі специфіки укладених між позивачем та його контрагентами договорів, як предмета господарських операцій, надані позивачем документи є достатнім доказом підтвердження фактичного виконання зазначених вище господарських операцій.

З наданих позивачем первинних документів можливо встановити суть та зміст господарських операцій, вказані документи підтверджують фактичне здійснення господарської діяльності підприємства, що були предметом вищезазначених договорів, обсяги товарів та їх безготівкову оплату.

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали справи не містять, як не містить таких висновків і акт перевірки.

Вказаним спростовуються доводи податкового органу щодо відсутності належних доказів реальності виконання сторонами договорів.

Також, відповідачем не доведено, що укладені між позивачем та його контрагентами договори і первинні документи підписані не уповноваженими на те особами.

Відповідачем не доведено здійснення позивачем та його контрагентами господарських операцій поза межами їх статутної діяльності.

Враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про реальність господарських операцій за договорами, укладеними між позивачем та його контрагентами: ТОВ «Піраміда Сіріус», ТОВ «Вінор Комплект», ТОВ «Роден Інвест», ТОВ «СКД Центр», ТОВ «Комфорт-Н», ТОВ «Юпоком», ТОВ «Сайлес групп», ТОВ «Бестор Фінанс», ТОВ «НВП «Полі-Пласт», ТОВ «Транкор»».

Фактично доводи контролюючого органу зводяться до можливого порушення податкового законодавства контрагентами-постачальниками, проте суд вказує на відсутність будь-яких відомостей про фіктивність контрагентів.

В обґрунтування доводів про порушення позивачем податкового законодавства контролюючий орган, зокрема, посилається на податкову характеристику контрагентів.

Однак, такі твердження в порушення приписів частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не підтверджено належними доказами.

Невиконання контрагентом своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Враховуючи положення частини 2 статті 61 Конституції України щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності особи, діюче законодавство України, так само як Податковий кодекс України не передбачає відповідальності у виді донарахування податкових зобов'язань, застосування штрафних санкцій або не підтвердження права на податковий кредит на господарюючого суб'єкта за можливі неправомірні дії свого контрагента; окрім того, не передбачає обов'язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності з податку на додану вартість іншого платника податку, або на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

У податковому праві визнається критерій добросовісності платника податків, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Таким чином, порушення допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими, відповідно є протиправним збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій за спірними податковими повідомленнями-рішеннями, що свідчить про наявність підстав для їх скасування.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, що у відповідності до статті 317 КАС України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Положеннями частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до матеріалів справи, позивач при зверненні до суду першої інстанції з адміністративним позовом сплатив судовий збір у сумі 7 383,89 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 579 від 23.10.2017 року та за подання апеляційної скарги 11075,83 грн. відповідно до платіжного доручення №26 від 06.04.2018.

Таким чином, враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, судові витрати, сплачені позивачем та документально підтверджені в розмірі 18459,72 грн. (7 383,89 +11075,83 = 18459,72) підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб'єкта владних повноважень на користь позивача.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Торгово-промислове підприємство «Інтермаш» - задовольнити.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року - скасувати.

Позов приватного підприємства «Трогово-промислове підприємство «Інтермаш» до Головного управління Державної фіскальної служби України у Кіровоградській області задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.10.2017 року № 00000011411, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 443213 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 354570 грн., та застосовані штрафні санкції у розмірі 88643 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.10.2017 року № 00000031411, щодо зменшення розміру від'ємного значення суми з податку на додану вартість у розмірі 1037 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.10.2017 року № 00000021411, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з єдиного податку з юридичних осіб у розмірі 48008,63 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 38406,90 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 9601,73 грн.

Стягнути на користь приватного підприємства «Торгово-промислове підприємство «Інтермаш» судові витрати у розмірі 18459,72 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Кіровоградській області.

Постанова набирає законної сили з 07.06.2018 року та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 17.07.2018.

Головуючий суддя: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров