Постанова № 75366816, 17.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/1268/18 Суддя першої інстанції: Скочок Т.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Кузьмишина О.М.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про поновлення на роботі,

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2018 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про поновлення на роботі, в якому просила:

- визнати незаконним і скасувати наказ Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.12.2017 №804-к «Про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади у зв'язку із закінченням строку трудового договору»;

- поновити ОСОБА_1 на посаді помічника судді департаменту забезпечення діяльності судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ;

- зобов'язати Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ вжити заходів щодо працевлаштування ОСОБА_1, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 184 Кодексу законів про працю України;

- стягнути з Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (01043, м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 4А код ЄДРПОУ 37317811) на користь ОСОБА_1 (03187, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток на підставі ч. 3 ст. 184 КЗпП України (за період протягом якого за нею зберігається середня заробітна плата) з 15.12.2017 до моменту виконання відповідачем умов, визначених ч. 3 ст. 184 КЗпП України, щодо її обов'язкового працевлаштування;

- стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 316 252,62 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2018 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач - Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що наказ Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.12.2017 року №804-к «Про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади у зв'язку із закінченням строку трудового договору» прийнятий без дотримання гарантій, передбачених нормами чинного законодавства щодо звільнення особи, яка перебуває у соціальній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, наказом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.11.2013 р. №1169-к ОСОБА_2 (прізвище після державної реєстрацію шлюбу - ОСОБА_1) ОСОБА_3 з 25.11.2013 року призначено на вакантну посаду помічника судді управління забезпечення діяльності судової палати у цивільних правах (на час повноважень судді Попович О.В.) у порядку переведення із Дніпровського районного суду міста Києва з посадовим окладом згідно зі штатним розписом.

Наказом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.11.2013 р. №1186-к ОСОБА_2 з 28.11.2013 р. переведено на вакантну посаду консультанта відділу консультантів та спеціалістів управління забезпечення діяльності судової палати у кримінальних справах з посадовим окладом згідно зі штатним розписом, за її згодою.

Наказом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.11.2013 р. №1186-к ОСОБА_2 з 17.12.2013 р. переведено на вакантну посаду консультанта відділу консультантів управління забезпечення діяльності судової палати у кримінальних справах з посадовим окладом згідно зі штатним розписом.

Наказом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.06.2015 р. №480-к ОСОБА_2 з 16.06.2015 р. на вакантну посаду помічника судді управління забезпечення діяльності судової палати у кримінальних справах (на час повноважень судді ОСОБА_5) з посадовим окладом згідно зі штатним розписом.

Наказом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.04.2016 р. №373-к, у зв'язку із введенням в дію нової структури та штатного розпису апарату Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, затверджених рішенням зборів суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.04.2016 р. №5, та відповідно до ч.ч. 3 та 5 ст. 152, ст. 154 Кодексу законів про працю України, Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 р. №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», ОСОБА_2 з 29.04.2016 р. переведено на вакантну посаду помічника судді департаменту забезпечення діяльності судової палати у кримінальних справах (на час повноважень судді ОСОБА_5) з посадовим окладом згідно зі штатним розписом.

Згідно з наявною у матеріалах справи копією повідомлення про зміну істотних умов праці ОСОБА_2, яке остання, згідно з розпискою, отримала 11.05.2016 р., позивача повідомлено про зміну істотних умов праці після закінчення 2-місячного строку з дня повідомлення, з урахуванням того, що після набрання чинності 01.05.2016 р. Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. №889-VIII посада помічника судді департаменту забезпечення діяльності судової палати у кримінальних справах, яку остання обіймає, відповідно до ст. 92 цього Закону, віднесена до посад патронатної служби, а умови праці, передбачені Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. №3723-ХІІ, не можуть бути збережені.

На підставі вказаного, наказом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.07.2016 р. №615-к ОСОБА_2 визнано такою, що з 11.07.2016 р. продовжує роботу на посаді помічника судді (що віднесена до посад патронатної служби) департаменту забезпечення діяльності судової палати у кримінальних справах на час повноважень судді ОСОБА_5

Наказом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.05.2017 р. №251-к ОСОБА_2, помічнику департаменту забезпечення діяльності судової палати у кримінальних справах, надано оплачувану соціальну відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 15.05.2017 р. по 20.02.2020 року.

Наказом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.06.2017 р. №367-к, у зв'язку з тим, що ОСОБА_2, помічник департаменту забезпечення діяльності судової палати у кримінальних справах, зареєструвала шлюб та змінила прізвище на ОСОБА_1 внесено зміни в її облікові документи.

У той же час, наказом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.12.2017 р. №804-к ОСОБА_1, помічника департаменту забезпечення діяльності судової палати у кримінальних справах, відповідно до п. 7 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 р. №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» та постанови Пленуму Верхового Суду від 30.11.2017 р. №2 «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду», ч. 5 ст. 152, ст. 154 Закону України від 07.07.2010 р. №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 17 та 92 Закону України «Про державну службу», п. 2 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України, Положення про помічника судді суду загальної юрисдикції, затвердженого рішенням Ради суддів України від 25.03.2011 р. №14, ст. 22 Закону України «Про відпустки» та у зв'язку з припиненням повноважень зі здійснення правосуддя суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_4, 14.12.2017 р. звільнено із займаної посади у зв'язку із закінченням строку трудового договору.

Вважаючи вказаний наказ від 13.12.2017 №804-к необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернулась з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З урахуванням вимог ст.. 308 КАС України, колегія суддів переглядає оскаржуване рішення саме в частині задоволених позовних вимог, а саме щодо визнання протиправним та скасування наказу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.12.2017 №804-к «Про звільнення ОСОБА_1.»; поновленні ОСОБА_1 на посаді помічника судді департаменту забезпечення діяльності судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Так, особливості патронатної служби визначено положеннями ст. 92 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. №889-VIII, у силу яких до посад патронатної служби належать посади радників, помічників, уповноважених та прес-секретаря Президента України, працівників секретаріатів Голови Верховної Ради України, його Першого заступника та заступника, працівників патронатних служб Прем'єр-міністра України та інших членів Кабінету Міністрів України, помічників-консультантів народних депутатів України, помічників та наукових консультантів суддів Конституційного Суду України, помічників суддів, а також посади патронатних служб в інших державних органах.

Працівник патронатної служби призначається на посаду на строк повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений.

Трудові відносини з працівником патронатної служби припиняються в день припинення повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений. Акт про звільнення приймається керівником державної служби.

Працівник патронатної служби може бути достроково звільнений з посади за ініціативою особи, працівником патронатної служби якої він призначений, або керівника патронатної служби.

На працівників патронатної служби поширюється дія законодавства про працю, крім статей 39-1, 41 - 43-1, 49-2 Кодексу законів про працю України.

Особливості патронатної служби в судах, органах та установах системи правосуддя визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів.

Час роботи на посадах патронатної служби зараховується до стажу державної служби та враховується при присвоєнні державному службовцю рангу в межах відповідної категорії посад, якщо до призначення на посаду патронатної служби він перебував на державній службі та після звільнення з посади патронатної служби повернувся на державну службу.

Працівник патронатної служби, який виявив бажання вступити або повернутися на державну службу, реалізує таке право у порядку, визначеному цим Законом для осіб, які вперше вступають на державну службу, з обов'язковим проведенням конкурсу.

При цьому, відповідно до п. 18 ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. №889-VIII, дія цього Закону не поширюється на працівників патронатних служб.

Приписами ст. 157 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII передбачено, що кожний суддя має помічника (помічників), статус і умови діяльності якого (яких) визначаються цим Законом та Положенням про помічника (помічників) судді, затвердженим Радою суддів України. Помічником судді може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту і вільно володіє державною мовою. Помічники суддів Верховного Суду повинні також мати стаж професійної діяльності у сфері права не менше трьох років. Судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді. Помічники суддів з питань підготовки справ до розгляду підзвітні лише відповідному судді.

Водночас, п. 19 Положення про помічника судді суду загальної юрисдикції, затвердженого рішенням Ради суддів України від 25.03.2011 р. №14, помічник судді може бути звільнений з посади з дотриманням вимог законодавства про працю та Закону України «Про державну службу» на підставі заяви про звільнення за власним бажанням або за мотивованим поданням судді, а у випадку тривалої відсутності судді (тривале відрядження, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною тощо) - за наказом керівника апарату відповідного суду.

У разі припинення повноважень судді відповідного суду та звільнення судді з займаної посади у встановленому законом порядку, помічник судді звільняється із займаної посади з дотриманням гарантій, передбачених законодавством.

З аналізу наведених законодавчих положень у редакції, яка діє станом на момент виникнення спірних правовідносин, помічник судді не відноситься до посад державної служби, а є працівником патронатної служби, який, у силу спеціальних правових норм, які регулюють правовідносини у сфері судочинства (правосуддя), звільняється із займаної посади з обов'язковим дотриманням гарантій, передбачених законодавством, у тому числі з дотриманням вимог законодавства про працю.

На підставі викладеного, а також з урахуванням того, що спеціальними правовими нормами у сфері регулювання правовідносин патронатної служби у сфері судочинства (правосуддя), які наведено вище, не врегульовано питання щодо звільнення у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, застосуванню підлягає законодавство про працю (за винятком обмежень, передбачених ст. 92 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. №889-VIII, а саме: крім ст.ст. 39-1, 41 - 43-1, 49-2 Кодексу законів про працю України).

Так, однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 Кодексу законів про працю України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 звільнено із займаної нею посади під час перебування у соціальній відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що є порушенням встановлених положеннями ч. 3 ст. 184 Кодексу законів про працю України гарантій.

Питання вивільнення працівників, які мають певні пільги, зокрема вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років, одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда спеціальним законом (спеціальними нормами) не врегульовано, тому, згідно з ч. 6 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

За приписами ч. 3 ст. 184 Кодексу законів про працю України, звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Отже, зазначена норма чітко встановлює гарантію обмеження звільнення для жінок, які мають дітей віком до трьох років, та передбачає можливість такого звільнення лише у випадку повної ліквідації підприємства й за умови обов'язкового працевлаштування.

Разом з тим, Верховний Суд України в постановах від 04.03.2014 р. (справа №21-8а14), від 27.05.2014 р. (справа № 21-108а14), від 28.10.2014 р. (справа №21-484а14) сформулював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Зі змісту оскаржуваного наказу та відзиву вбачається, що підставою для звільнення позивача із займаної посади слугувало у першу чергу те, що 14.12.2017 року був останнім днем роботи Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, оскільки 15.12.2017 р. розпочав свою роботу Верховний Суд, згідно з постановою Пленуму Верхового Суду від 30.11.2017 р. №2 «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду», а Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ припиняє свою діяльність та ліквідується у встановленому законом порядку, у силу п. 7 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. №1402-VIII.

При цьому, твердження представника відповідача про те, що підставою для звільнення позивача також слугувало те, що суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, помічником якої була позивач, звільнилась, а суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, до якого вона була прикріплена додатковим помічником, припинила повноваження зі здійснення правосуддя, є похідним фактом від встановленого судом вище.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у межах спірних правовідносин відповідачем не дотримано гарантій, передбачених положеннями ч. 3 ст. 184 Кодексу законів про працю України, по відношенню до позивача, на які остання має право, що свідчить про необхідність визнання протиправним та скасування наказу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.12.2017 р. №804-к «Про звільнення ОСОБА_1.» та, як наслідок, про поновлення ОСОБА_1 на посаді помічника судді департаменту забезпечення діяльності судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та поновлення останньої на посаді.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.03.2018 р. у справі №820/11570/15 (провадження №К/9901/6679/18) (ЄДРСР №72791095).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладені у оскаржуваній постанові.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2018 року - без змін.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б.Глущенко

О.М.Кузьмишина

Повний текст виготовлено 17 липня 2018 року.