Постанова № 75366658, 16.07.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2018 р. Справа № 920/1111/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Ільїн О.В.

при секретарі судового засідання Шило А.М.,

за участю представників сторін:

позивача – не з’явився;

відповідача – ОСОБА_1 (в.о. директора, наказ б/н від 08.09.2018 року, протокол засідання наглядової ради б/н від 08.06.2018 року) – в режимі відеоконференції;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства “Науково-виробниче акціонерне товариство “ВНДІкомпресормаш” (вх.№810С/1-43) на рішення господарського суду Сумської області від 27.03.2018 року (суддя В.Л. Котельницька, повне рішення складено 05.04.2018 року) у справі №920/1111/17

за позовом Закритого акціонерного товариства “Рибницький цементний комбінат”, м. Рибниця, Лівобережжя Дністра, Республіка Молдова

до Приватного акціонерного товариства “Науково-виробниче акціонерне товариство “ВНДІкомпресормаш”, м. Суми

про стягнення 4649,56 дол. США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 120702,58 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2017 року ЗАТ “Рибницький цементний комбінат” звернулось до господарського суду з позовом до ПрАТ “Науково-виробниче акціонерне товариство “ВНДІкомпресормаш” про стягнення 4649,56 дол. США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 120702,58 грн., за неналежне виконання умов контракту від 08.07.2016 №17/2-47А-16 та специфікацій до даного контакту від 08.07.2016 № 1, від 01.12.2016 №2.

Рішенням господарського суду Сумської області від Сумської області від 27.03.2018 року (суддя В.Л. Котельницька) у справі №920/1111/17 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства “Науково-виробниче акціонерне товариство “ВНДІкомпресормаш” на користь Закритого акціонерного товариства “Рибницький цементний комбінат” заборгованість за Контрактом поставки №17/2-74А-16 від 08.07.2016 у розмірі 3404,78 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 90185,47грн.; а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1325,86 грн. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 27.03.2018 року у справі №920/1111/17 та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що не міг виконати свої зобов’язання із поставки товару у зв’язку із простроченням кредитора, адже позивач не вчинив необхідних дій для прийняття товару, передбачених контрактом.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.05.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення господарського суду Сумської області від Сумської області від 27.03.2018 року та призначено справу до розгляду на 11.06.2018 року.

Ухвалою суду від 29.05.2018 року задоволено клопотання відповідача про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Доручено господарському суду Сумської області забезпечити проведення відеоконференції у справі №920/1111/17, розгляд якої відбудеться 11.06.2018 року о 10:00 в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду в залі судового засідання №131

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 11.06.2018 року, у зв’язку з відпусткою судді Россолова В.В. визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В. (суддя-доповідач), суддя Гетьман Р.А., суддя Ільїн О.В.

За таких обставин, відповідно до частини 14 статті 32 Господарського процесуального кодексу України розгляд апеляційної скарги починається з початку.

А отже спочатку починається визначений частиною 1 статті 273 ГПК строк розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 11.06.2018 року у зв’язку зі зміною складу судової колегії, розгляд справи було відкладено та доручено господарському суду Сумської області забезпечити проведення відеоконференції у справі №920/1111/17, розгляд якої відбудеться 16.07.2018 року о 11:00 в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду в залі судового засідання №131.

В судовому засіданні 16.07.2018 року представник відповідача підтримує свою апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

Позивач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, однак, наданим йому процесуальним правом не скористався та в судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутності позивача.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні уповноваженого представника відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 08 липня 2016 року між ПАТ “Науково-виробниче акціонерне товариство “ВНДІкомпресормаш” (постачальник) та ЗАТ “Рибницький цементний завод” (покупець) було укладено контракт поставки №17/2-74А-16, відповідно до умов якого постачальник зобов’язався поставити і передати у власність покупця, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити товар, перелік і кількість якого визначається специфікаціями, які з моменту підписання сторонами та проставляння печаток сторін є невід'ємною частиною контракту (а.с.11-17).

Відповідно до п.7.5 Контракту, сторони погодили, якщо спори і протиріччя не можуть бути вирішені шляхом перемовин, вони підлягають вирішенню за вибором позивача в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України або в Господарському суді Сумської області, рішення якого є остаточним та обов’язковим для обох сторін. При розгляді спорів сторони керуються матеріальним правом України.

Згідно з підписаною сторонами Специфікацією № 1 від 08.07.2016 постачальник взяв на себе зобов’язання поставити покупцю гвинтову компресорну установку НВЭ-10/0,7 (10м3/хв.) з частотним регулюванням продуктивності, з ресивером 1м3 з адсорбційним осушувачем та пристроєм підігріву у кількості 1шт. загальною вартістю 24337 дол. США. протягом 45-ти календарних днів з дня сплати покупцем -ЗАТ “Рибницький цементний завод” авансу у розмірі 100% вартості товару протягом 10 календарних днів з дня підписання сторонами Специфікації на підставі рахунку постачальника (а.с.18).

13.09.2016 покупець перерахував постачальнику 100% вартості товару - 24337 дол. США (а.с.24). Даний факт сторонами не заперечується.

Докази виставлення рахунку на оплату товару відповідно до Специфікації № 1 відповідачем суду надано не було, тому суд першої інстанції провомірно відхилив твердження відповідача, щодо прострочення позивачем 10-денного строку оплати авансу.

Поставка товару здійснюється в порядку на умовах та у строки, передбачені Специфікацією. Умови поставки визначаються правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року. Зобов’язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними з моменту передачі товару в розпорядження покупця (перевізника) в пункті поставки у відповідності з вказаними в Специфікаціях умовами поставки. Датою поставки, а також моментом переходу права власності на товар і ризиків випадкового пошкодження чи знищення товару від постачальника до покупця вважається дата, зазначена в документах, що супроводжують товар. Постачальник зобов’язаний у письмовому вигляді (факсом або електронною поштою) не менше ніж за 2 календарних дні до фактичної поставки, повідомити покупця про строк надходження товару в погоджений пункт поставки. Після отримання від постачальника повідомлення щодо готовності товару до відвантаження покупець зобов’язаний повідомити постачальника про спосіб транспортування, назву перевізника, а також орієнтовну дату прибуття транспорту для завантаження (п.п. 3.1, 3.2, 3.4, 3.5 п.3 Контракту поставки №17/2-74А-16).

Відповідно до зазначеної Специфікації місцем поставки є: м. Суми, пр-т. Курський, 6.

Відповідач надав суду копію листа від 25.10.2016 № 04/00-017045 про готовність товару до поставки, але не надав суду доказів направлення даного листа (повідомлення) позивачу. Враховуючи заперечення позивача, щодо отримання ним листа від 25.10.2016 № 04/00-017045, колегія суддів погоджується з висновкои місцевого суду про недоведеність факту його надсилання позивачу.

Позивач надав суду копію листа (повідомлення) від 21.12.2016 №04/00-023780 про готовність до відвантаження обладнання по контракту, але в умовах заперечення відповідачем факту отримання даного листа та відсутності у позивача доказів його надсилання на адресу відповідача, суд першої інстанції правомірно зазначив, що факт повідомлення позивачем відповідача про готовність до відвантаження товару недоведеним.

Враховуючи умови Специфікації № 1 відповідач мав поставити товар протягом 45-ти календарних днів з дня сплати покупцем, тобто до 28.10.2016 включно.

Разом з тим, в порушення взятих на себе зобов’язань відповідач здійснив поставку товару за Специфікацією №1 лише 30.12.2016 (а.с.25, 26, 28).

Згідно з підписаною сторонами Специфікацією №2 від 01.12.2016 постачальник взяв на себе зобов’язання поставити покупцю товар – раму станції компресорної установки НВЭ-10/0,7 (10м3/хв.) у кількості 1 шт. загальною вартістю 964 долари США. Згідно з п.2 Специфікації № 2 поставка товару здійснюється до 13.12.2016.

Поставка товару здійснюється в порядку на умовах та у строки, передбачені Специфікацією. Умови поставки визначаються правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року. Зобов’язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними з моменту передачі товару в розпорядження покупця (перевізника) в пункті поставки у відповідності з вказаними в Специфікаціях умовами поставки. Датою поставки, а також моментом переходу права власності на товар і ризиків випадкового пошкодження чи знищення товару від постачальника до покупця вважається дата, зазначена в документах, що супроводжують товар. Постачальник зобов’язаний у письмовому вигляді (факсом або електронною поштою) не менше чим за 2 календарних дні до фактичної поставки, повідомити покупця про строк надходження товару в погоджений пункт поставки. Після отримання від постачальника повідомлення щодо готовності товару до відвантаження покупець зобов’язаний повідомити постачальника про спосіб транспортування, назву перевізника, а також орієнтовну дату прибуття транспорту для завантаження (п.п. 3.1, 3.2, 3.4, 3.5 п.3 Контракту поставки №17/2-74А-16).

Відповідно до зазначеної Специфікації місцем поставки є: м. Суми, пр-т. Курський, 6.

Відповідач надав суду копію листа від 09.12.2016 №04/00-022163 про готовність товару до поставки, але не надав суду доказів направлення даного листа (повідомлення) позивачу. Враховуючи заперечення позивача, щодо отримання ним листа від 09.12.2016 № 04/00-022163, місцевий суд правомірно визнав факт його надсилання позивачу недоведеним.

Враховуючи умови Специфікації № 2 відповідач мав поставити товар протягом до 13.12.2016 включно.

Разом з тим, в порушення взятих на себе зобов’язань відповідач здійснив поставку товару за Специфікацією №2 лише 30.12.2016 (а.с.29, 31).

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача пені за порушення строків поставки товару.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд дійшов висновку, що в порушення умов договору відповідач здійснив поставку пізніше обумовлених строків. Водночас, судом відмовлено в частині вимог про стягнення пені у зв’язку зі спливом строку позовної давності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6.3 Контракту поставки №17/2-74А-16 передбачено, що у разі прострочення поставки товару покупець має право вимагати, а постачальник на вимогу покупця сплачує покупцеві пеню у розмірі 0,3% від вартості несвоєчасно поставленого чи недопоставленого товару за кожен день прострочення поставки.

Тому, місцевий суд дійшов вірного висновку, що вимоги позивача, щодо сплати пені за Специфікацією №1 за період з 29.10.2016 по 29.12.2016 є правомірними.

Що стосується посилань апелянта на додаткову угоду №1 від 01.12.2016, як на підставу порушення строків поставки товару, то колегія суддів вказує, що даною угодою сторони внесли зміни лише до п. 1.2 Контракту, а відповідно до п. 2 зазначеної додаткової угоди в іншій частині Контракт №17/2-74А-16 від 08.07.2016 залишено без змін. Тобто строки поставки сторони не змінили.

Разом з тим, відповідачем було заявлено про застосування позовної давності згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як вбачається з відбитку штемпеля поштового органу на конверті у якому до суду надійшли позовні матеріали, позивач відправив до суду позов 14.11.2017.

Тому, суд першої інстанції правомірно вказав, що задоволенню підлягають позовні вимоги по стягненню пені нарахованої в межах 1 року з моменту звернення до суду, тобто починаючи з 14.11.2016.

Відтак, заява відповідача про застосування строку позовної давності підлягає частковому задоволенню.

30.12.2016 відповідач здійснив відвантаження товару за Специфікацією №1.

Тому, суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про стягнення пені за Специфікацією №1 за період з 14.11.2016 по 29.12.2016 підлягають задоволенню, а саме: 46 днів * (0,3% 24337) = 3358,51 доларів США. В іншій частині у стягненні пені за Специфікацією № 1 місцевий суд правомірно відмовив у зв’язку зі спливом строку позовної давності (за період нарахування з 29.10.2016 по 13.11.2016) та у зв’язку з неправомірністю нарахування пені за день, у якому зобов’язання було виконане – 30.12.2016 (п.1.9 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 №14).

Також, 30.12.2016 відповідач здійснив відвантаження товару за Специфікацією №2 в умовах того, що був зобов’язаний здійснити відвантаження товару до 13.12.2016.

Відтак суд першої інстанції правомірно вказав, що позовні вимоги про стягнення пені за Специфікацією №2 за період з 14.12.2016 по 29.12.2016 підлягають задоволенню, а саме: 16 днів * (0,3% 964) = 46,27 доларів США. При цьому суд правомірно відмовив у стягненні пені за 30.12.2016, оскільки в цей день зобов’язання було фактично виконане відповідачем, тому нарахування пені за цей день є неправомірним.

Колегія суддів, з урахуванням меж перегляду апеляційної скарги, зазначає, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються наявними в матеріалах справи документами та зводяться до переоцінки обставин, викладених в рішенні суду.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення господарського суду Сумської області від 27.03.2018 року у справі №920/1111/17 без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені відповідачем, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, частини 6 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 27.03.2018 року у справі №920/1111/17 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, через Харківський апеляційний господарський суд або безпосередньо до Верховного суду.

Повний текст постанови складено 18.07.2018 року.

Головуючий суддя Тихий П.В.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Ільїн О.В.