Постанова № 75366482, 10.07.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 липня 2018 рокусправа № 804/9151/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Шлай А.В.

судді: Круговий О.О. Прокопчук Т.С.

за участю секретаря судового засідання: Горшков В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року в адміністративній справі № 804/9151/16 (суддя Прудник С.В.), ухвалену в місті Дніпрі в порядку письмового провадження, за позовом Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В ИВ:

Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих 15.08.2016 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби: № 0000024701, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 31254564 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням - 20836376 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 10418188 грн.; № 0000034701, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 63850812 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням - 42567208 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 21283604 грн.

В обґрунтування позову зазначалось про невідповідність висновків Акту перевірки від 22.07.2016 року за №133/28-01-14-00191023 щодо відсутності реального виконання господарських угод з контрагентом ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» дійсним обставинам, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, без належного дослідження наданих позивачем до перевірки первинних документів.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивачем на рішення суду першої інстанції подана апеляційна скарга. Скаржник вказує на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, оскільки до перевірки ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» надані усі документи, які підтверджують реальне виконання умов договору з ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020». На думку скаржника, вирок суду, який було надано відповідачем, не містить інформації про дату набрання ним законної сили, тому не може враховуватись як судове рішення, яким встановлені обставини, що мають значення при вирішенні цієї справи. Крім того, у наведений вирок не містить жодних посилань на договір, який був укладений та реально

виконаний ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» з ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат».

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити оскаржену постанову суду першої інстанції без змін, як законну та обґрунтовану. Прокурор, який приймав участь у справі, також наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги. Представники відповідача та прокурор просили залишити оскаржену постанову суду першої інстанції без змін.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини:

У період з 24.06.2016 року по 15.07.2016 року на підставі наказу № 128 від 23.06.2016 року, згідно ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська Антонюка О.А. від 03.06.2016 року по справі № 201/8298/16-к, Спеціалізованою ДПІ з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України по взаємовідносинам з ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» за період з 01.01.2013 р. по 31.05.2016 р., за результатами якої складено акт перевірки №133/28-01-14-00191023 від 22.07.2016 року (том 1 а.с. 35-62). Перевіркою встановлено порушення п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.10 ст.137, п.138.2 ст.138 та п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, ст..1, ст..3, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.01.2013 р. по 31.05.2016 р. на загальну суму 42657208 грн., у тому числі: за 2013 рік - 24912536 грн., 2014 рік - 17654672 грн.; п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200, п.201.1 ст201 Податкового кодексу України, Порядку заповнення податкової звітності, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 1492 від 25.11.2011 р., в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього на суму 20836374,53 грн., у тому числі квітень 2013 року в сумі 3126519,68 грн., за травень 2013 року в сумі 2789511,31 грн., за червень 2013 року в сумі 1283451,92 грн., липень 2013 року в сумі 1044025,64 грн., листопад 2013 року в сумі 1178466,95 грн., за грудень 2013 року в сумі 1262674,76 грн., за січень 2014 року в сумі 7492413,77 грн., лютий 2014 року в сумі 2659310,50 грн. На підставі вказаного акта 15.08.2016 р. контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000024701 про збільшення ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у загальному розмірі 31254564 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням - 20836376 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 10418188 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0000034701 про збільшення ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" суми грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у загальному розмірі 63850812 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням - 42567208 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 21283604 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» (постачальник) за відповідним договором, враховуючи обставини, встановлені вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09.04.2015 року у справі №646/3810/15-к.

Колегія судді зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин, застосувавши до них положення Податкового кодексу України (ПК України).

Стаття 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час формування позивачем податкового кредиту) визначає право, підстави та умови формування платниками податку податкового кредиту.

Згідно пункту 198.1 право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку (пункт 198.2).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а

також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3).

Стаття 200 Податкового кодексу України визначає порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Пунктом 200.4 передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу передбачалось, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення;

Колегія суддів зазначає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, не дозволяє формувати дані податкового обліку навіть незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

В матеріалах справи наявна засвідчена вірності оригіналу копія вироку Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09.04.2015 року у справі №646/3810/15-к, провадження № 1-кп/646/325/2015 (набрав законної сили 15.09.2015 року), яким визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України ОСОБА_1. Зазначеним вироком встановлена обставина придбання у листопаді 2011 року (перереєстрації) на ім'я ОСОБА_1 ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» з метою вчинення дій, пов'язаних із фіктивним підприємництвом та іншої незаконної діяльності.

Відповідно до частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як встановлено судом першої інстанції, договір поставки № 162/13/559 від 09.04.2013 року на постачання палива дизельного укладений між ПрАТ "Північний гірничо-

збагачувальний комбінат", як покупцем, та ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020», як постачальником, в особі директора ОСОБА_1 Податкові накладні, які виписані у 2013 році також підписані ОСОБА_1

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишатись неврахованим судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами. Первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та витрат, що виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена в межах кримінального провадження, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.

За результатами досліджених колегією суддів письмових доказів, наявних в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що надані позивачем первинні документи є неналежними, оскільки підписані від імені особи, яка значилась як директор ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020», проте фактично фінансово-господарською діяльністю не займався, адміністративно-розпорядчі функції керівника підприємств не виконував, відтак, господарські операції з таким товариством не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2017 в адміністративній справі № 804/9151/16 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 10 липня 2018 року і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 18 липня 2018 року.

Головуючий суддя: А.В. Шлай

Суддя: О.О. Круговий

Суддя: Т.С. Прокопчук