Постанова № 75366274, 03.07.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2018 р. Справа№ 925/819/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Гаврилюка О.М.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Яремі Н.С.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 03.07.2018 року,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "АЗОТ" на рішення господарського суду Черкаської області від 13.12.2017 (повний текст складено 18.12.2017)

у справі №925/819/17 (головуючий суддя: Довгань К.І, судді - Потапенко В.В., Скиба Г.М.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго"

до публічного акціонерного товариства "АЗОТ"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимого щодо предмета спору на стороні позивача - Фонд державного майна України

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року публічне акціонерного товариства "Черкасиобленерго" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до публічного акціонерного товариства "АЗОТ" про стягнення 718 090 453,55 грн. за договором про постачання електричної енергії №524-213/24 від 24.05.2005р., з яких: 618 675 504,77 грн. основного боргу за поставлену електроенергію; 17 485 511,64 грн. пені; 9 201 584,09 грн. 3% річних; 54 124 368,93 грн. інфляційних; 551 042,52 грн. борг за послуги з перетікання реактивної електричної енергії; 40 185,41 грн. пені; 23 446,59грн. 3% річних; 105 608,29 грн. інфляційних; 17 858 864,99грн. за перевищення договірної величини споживання електричної енергії протягом червня 2016 - грудня 2016року; 24 336,32 грн. за перевищення граничної величини споживання електричної потужності за грудень 2016 року.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 13.12.2017 у справі №925/819/17 позов задоволено частково. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Азот" на користь публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" - 618 675 504,77 грн. за спожиту активну електричну енергію за період з 01.08.2016 по 01.06.2017, 874 275,58 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, 32 601 205,15 грн. інфляційних, 6 524 519,27 грн. 3 % річних, 551 042,52 грн. за послуги з перетікання реактивної електричної енергії за період з 01.02.2017 по 01.06.2017, 240 000,00 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору. В частині заявленої до стягнення пені за прострочення оплати активної електроенергії в сумі 16 611 235,40 грн. у позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач - публічне акціонерне товариство "Азот" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити вступну, мотивувальну та резолютивну частини рішення господарського суду Черкаської області від 13.12.2017 у справі №925/819/17, шляхом викладення її у новій редакції з урахуванням зменшення позивачем розміру позовних вимог.

Одночасно апелянтом було подано клопотання про відстрочення сплати судового збору у зв'язку з відсутністю фінансової можливості сплатити судовий збір, посилається на тяжкий фінансовий стан підприємства та понесення значних збитків.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №925/819/17 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В, суддів: Куксов В.В., Тарасенко К.В.

З 15 грудня 2017 року набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII (далі - ГПК України).

Відповідно до пп. 9 п. 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 у задоволенні клопотання публічного акціонерного товариства "АЗОТ" про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Черкаської області від 13.12.2017 у справі №925/819/17 відмовлено та залишено вказану апеляційну скаргу без руху, надано апелянту час для усунення недоліків апеляційної скарги.

На виконання вимог ухвали суду, скаржником надано докази усунення недоліків, а саме - про сплату судового збору в розмірі 360 000,00 грн. за подання апеляційної скарги.

При цьому, у зв'язку з перебуванням судді Куксова В.В., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено новий склад суду: головуючий суддя - Тищенко О.В, судді: Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.

Враховуючи те, що скаржник усунув недоліки апеляційної скарги, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "АЗОТ" на рішення господарського суду Черкаської області від 13.12.2017 у справі №925/819/17, справу призначено до розгляду, запропоновано учасникам справи до 15.03.2018 подати через канцелярію суду письмові пояснення, заперечення, відзив на апеляційну скаргу та/або інші заяви/клопотання (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України).

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2018 відмовлено у задоволенні заяви про залучення приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЕНЕРГОЗБЕРІГАЮЧА СЕРВІСНА КОМПАНІЯ" до участі у справі, як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача та відмовлено у задоволенні заяв про залучення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

У зв'язку з перебування суддів у відпустках, на лікарняному, та у зв'язку із самовідводом, склад колегії суду у справі № 925/819/17 неодноразово змінювався. Так, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2018 для розгляду справи №925/819/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гаврилюк О.М., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2018 прийнято справу № 925/819/17 до провадження у визначеному складі суду.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 03.07.2018 відмовлено у задоволенні заяви арбітражного керуючого, розпорядника майна ПАТ "Черкасиобленерго" Литвина В.В. про залучення до участі у справі № 925/819/17, як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, як позивач так і відповідач неодноразово зверталися до суду із спільними заявами про затвердження мирової угоди у даній справі та у зв'язку із суттєвими недоліками у тексті мирових угод, останні були відкликані заявниками.

Так, 02.07.2018 через канцелярію суду від позивача та відповідача надійшла спільна заява про відкликання заяви про затвердження мирової угоди, що була подана до суду 18.06.2018. Також 02.07.2018 позивачем та відповідачем було подано спільну заяву про затвердження мирової угоди у даній справі.

Оскільки, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що запропонована редакція мирової угоди від 29.06.2018 та викладені в ній умови суперечать Закону України «Про електроенергетику», Постанові Кабінету Міністрів України від 19.07.2000 № 1136 «Про врегулювання відносин на оптовому ринку електричної енергії України», якою затверджено Положення про порядок проведення розрахунків за електричну енергію, Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 та є не виконуваною, так як може спричинити зміни НКРЕКП алгоритму перерахування коштів, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2018 у задоволенні заяви про затвердження мирової угоди у даній справі відмовлено. Судовий розгляд продовжено.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 03.07.2018 представник ПАТ "АЗОТ" надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, подану апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі на підставі доводів зазначених у ній та просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити, змінити вступну, мотивувальну та резолютивну частини рішення господарського суду Черкаської області від 13.12.2017 у справі №925/819/17, шляхом викладення її у новій редакції з урахуванням зменшення позивачем розміру позовних вимог.

Представник ПАТ "Черкасиобленерго" у судовому засіданні також надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти поданої апеляційної скарги, вважає її безпідставною та необґрунтованою. При цьому, враховуючи, що під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачем не було подано до місцевого господарського суду письмової заяви про зменшення позовних вимог та взагалі не було зроблено такої заяви в усній формі, а лише представником позивача було підтримано позов частково, представник ПАТ "Черкасиобленерго" просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники Фонду державного майна України просили суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги ПАТ "АЗОТ", рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позовні вимоги ПАТ "Черкасиобленерго"задовольнити у повному обсязі.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга з наведених в ній підстав підлягає задоволенню частково. Рішення господарського суду Черкаської області від 13.12.2017 року по справі № 925/819/17 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом 24 травня 2005 року відкрите акціонерне товариство "Черкасиобленерго", яке в подальшому було перейменоване у публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" (як постачальник), і відкрите акціонерне товариство "АЗОТ", яке також в подальшому було перейменоване у публічне акціонерне товариство "АЗОТ" (як споживач), уклали між собою договір про постачання електричної енергії № 524-213/24 (далі - договір).

Пунктом 2 договору зазначено, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ), затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2 договору постачальник зобов'язався постачати електричну енергію споживачу, а останній зобов'язався оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Вказаний у договорі "Порядок розрахунків" - це додаток № 3 до договору, пунктами 5, 6 якого передбачено, що споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу активної електричної енергії, заявленого на розрахунковий період до 15-го і 20-го числа розрахункового місяця по 30% вартості заявленого обсягу на розрахунковий період та остаточний розрахунок - протягом трьох банківських днів з дати підписання акту постачання електричної енергії зі сторони постачальника та вручення його споживачу.

В пункті 8 порядку розрахунків вказано, що у разі несвоєчасних розрахунків споживач на момент погашення заборгованості сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5 облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної сплати. Пеня нараховується Електропостачальною організацією, починаючи з першого дня після дати розрахунків, що наведені в пунктах 5 і 6.

Згідно п. 9.3 договору, спірні питання та розбіжності щодо виконання умов цього договору, щодо яких сторонами не буде досягнуто згоди, вирішуються у порядку, встановленому законодавством України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач згідно умов укладеного між сторонами договору належним чином виконав свої зобов'язання по договору щодо постачання відповідачу електричної енергії.

Натомість, відповідач неналежним чином виконував умови договору № 524-213/24 від 24.05.2005 р. про постачання електричної енергії в частині своєчасної та повної оплати електричної енергії.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що станом на 01 червня 2017 року заборгованість ПАТ "АЗОТ" за спожиту активну електричну енергію за період з 01.08.2016р. по 01.06.2017р. становить 618 675 504,77 грн.

Крім того, станом на 01 червня 2017 року заборгованість ПАТ "АЗОТ" за перетікання реактивної електричної енергії за період з 01.02.2017 р. по 01.06.2017р. становить 551042,52 грн.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті за спожиту активну електричну енергію, згідно п. 4.2.1 договору позивачем нарахована пеня в розмірі 17 485 511,64 грн. За період з 01.08.2016 р. по 01.06.2017 р за прострочення платежів за спожиту активну електричну енергію., нараховано інфляційні втрати у розмірі 54 124 368,93 грн. та 3 % річних від простроченої суми, а саме 9 201 584,09 грн.

Також, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті послуг з перетікання реактивної електричної енергії, згідно п. 4.2.1 договору позивачем нарахована пеня в розмірі 0,5 облікової ставки НБУ та складає 40 185,41 грн., а на підставі ст. 625 ЦК України за період з 01.12.2015 р. по 01.05.2017 р. за прострочення платежів за послуги з перетікання реактивної електричної енергії нараховано інфляційні втрати в сумі 105 608,29 грн. а також 3 % річних від простроченої суми, а саме 23 446,59 грн.

За перевищення договірної величини споживання електричної енергії за червень 2016 р., серпень 2016 р. та грудень 2016 року згідно ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" відповідачу нарахована двократна вартість різниці фактично спожитої і договірної величини на суму 17 858 864,99 грн.

За перевищення договірної граничної величини електричної потужності за грудень 2016 року згідно ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" та Постанови НКРЕ України № 784 від 11.06.1999р. "Щодо плати за перевищення договірної величини потужності" відповідачу нараховано 24 336,32 грн.

Задовольняючи позов частково про стягнення з ПАТ "Азот" на користь ПАТ "Черкасиобленерго" - 618 675 504,77 грн. за спожиту активну електричну енергію за період з 01.08.2016 по 01.06.2017, 874 275,58 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, 32 601 205,15 грн. інфляційних, 6 524 519,27 грн. 3 % річних та 551 042,52 грн. за послуги з перетікання реактивної електричної енергії за період з 01.02.2017 по 01.06.2017, місцевий господарський суд виходив з того, що під час розгляду справи у суді першої інстанції представник позивача підтримав позовні вимоги частково.

Враховуючи вказану позицію представника позивача щодо підтримання лише частини позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що позивач скористався своїм правом, визначеним ст. 22 ГПК України (в редакції, що була чинною до 15.12.2017) щодо зменшення розміру позовних вимог.

Однак, з такими висновками місцевого господарського суду колегія суддів апеляційного господарського суду погодитися не може, оскільки, як вбачається з матеріалів справи № 925/819/17 під час розгляду справи у суді першої інстанції ПАТ "Черкасиобленерго", не зверталося до господарського суду Черкаської області з письмовою заявою про зменшення розміру позовних вимог. Таких заяв не було зроблено представником позивача і в усній формі у процесі розгляду справи у судовому засіданні. З протоколу судового засідання від 13.12. 2017 вбачається лише те, що у судовому засіданні, представник позивача підтримала позовні вимоги частково та просила стягнути з відповідача: 618 675 504,77 грн. за спожиту активну електричну енергію за період з 01.08.2016 по 01.06.2017; 874 275,58 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання; 2 601 205,15 грн. індексації за інфляцією; 6 524 519,27 грн. 3% річних; 551 042,52 грн. за послуги з перетікання реактивної електричної енергії за період з 01.02.2017 по 01.06.2017.

Мотивованої ухвали суду з цього приводу (прийняття судом заяви про зменшення позовних вимог) місцевим господарським судом прийнято не було.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у відповідності до частини четвертої ст. 22 ГПК України у редакції, що була чинною на час розгляду справи у суді першої інстанції позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога.

Відповідно до пункту 20 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008 р. № 01-8/164 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році» роз'яснено, що відповідно до частини першої статті 78 ГПК відмова позивача від позову викладається у вигляді адресованої господарському суду письмової заяви.

Що ж до решти зазначених заяв (клопотань), то ГПК (що діяв на час розгляду справи у суді першої інстанції) не визначав, в якій формі - усній чи письмовій - вони викладаються. Однак, виходячи з того, що позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі (стаття 54 ГПК), а зміна підстав або предмету позову, розміру позовних вимог означають зміну істотних складових позову, відповідні заяви (клопотання) також мають подаватись до суду в письмовій формі.

Якщо клопотання про зміну підстав або предмету позову, збільшення або зменшення позовних вимог заявлено позивачем (його представником) в усній формі, суд повинен запропонувати позивачеві (його представникові) викласти таке клопотання в письмовій формі, а якщо це неможливо зробити в даному судовому засіданні - оголосити перерву в засіданні або відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК).

Крім того, з огляду на приписи статей 4 2, 4 3 та частин першої - третьої статті 22 ГПК суд має вживати заходів до того, щоб усі учасники судового процесу мали можливість одержати копії відповідної заяви (клопотання) або іншим чином ознайомитись з її змістом. З цією метою такі копії можуть бути вручені іншим учасникам судового процесу (їх представникам) безпосередньо в судовому засіданні (під розпис на оригіналі заяви) або надіслані їм позивачем поштою з наданням суду доказів надсилання у встановлений судом строк.

Якщо зазначена заява (клопотання) подається представником позивача, такий представник має бути належним чином уповноважений на вчинення відповідних дій (стаття 28 ГПК).

У разі коли порядок подання заяви (клопотання) про зміну підстав або предмету позову, збільшення або зменшення позовних вимог, відмову від позову не дотримано, господарський суд розглядає по суті первісно заявлені вимоги.

Таким чином, враховуючи відсутність в матеріалах справи будь-якої письмової заяви чи усного клопотання позивача про зменшення розміру позовних вимог, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає помилковими висновки місцевого господарського суду, що позивач скористався своїм правом та зменшив розмір позовних вимог. На переконання колегії суддів у даній справі необхідно розглядати спір по суті первісно заявлених позовних вимог.

Позивач та відповідачі є самостійними юридичними особами, самостійними суб'єктами господарювання на ринку електричної енергії України. Їх діяльність регламентована положеннями Конституції України та приписами Цивільного, Господарського кодексів України, Закону України "Про електроенергетику", іншими підзаконними нормативними документами.

Споживання електричної енергії в Україні допускається тільки на підставі письмового договору з постачальною організацією.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються Законами України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та "Про електроенергетику".

Приписи Закону України "Про електроенергетику" є спеціальними нормами по відношенню до приписів ЦК України, які підлягають до застосування у даних правовідносинах.

Згідно із ч.2 ст.15-1 Закону України "Про електроенергетику" споживачі, які купують електричну енергію у енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, вносять плату за поставлену їм електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку. У разі перерахування споживачами коштів за електричну енергію на інші рахунки отримувачі повинні повернути ці кошти за заявою споживача або за власною ініціативою в триденний термін з моменту їх отримання. У разі неповернення споживачу у цей термін коштів, сплачених на інші, не на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, ці суми підлягають вилученню до Державного бюджету України як санкція за вчинене правопорушення і не зараховуються як оплата електричної енергії. Зарахування коштів до Державного бюджету України не звільняє їх отримувача від повернення цих коштів споживачу електричної енергії.

Частиною 8 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" встановлено, що споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника. У разі проведення споживачем розрахунків в інших формах та/або сплати коштів на інші рахунки такі кошти не враховуються як оплата спожитої електричної енергії.

Пунктом 1 Положення про порядок проведення розрахунків за електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1136 від 19.07.2000, визначено, що споживачі, яким електрична енергія постачається енергопостачальником, що провадить підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та купує електричну енергію в оптового постачальника, зобов'язані оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточній рахунок із спеціальним режимом використання такого енергопостачальника (його структурного підрозділу), відкритий в уповноваженому банку.

Пунктом 6.3. ПКЕЕ встановлено, що оплата вартості електричної енергії постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом, у тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється виключно коштами в уповноваженому банку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

Таким чином, з наведених приписів законодавства вбачається, що законодавцем в імперативному порядку визначено обов'язок саме споживача сплачувати за спожиту електроенергію постачальнику виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

При цьому, у відповідності до ст.1 Закону "Про електроенергетику" споживачі енергії - суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.

Отже, при виникненні господарських правовідносин щодо постачання електроенергії статус споживача та постачальника є пов'язаним з відповідними суб'єктами господарювання та не може набуватися іншими особами на підставі договору про переведення боргу, оскільки внаслідок вчинення такого правочину новий боржник не стає споживачем електричної енергії.

Таким чином, як положеннями договору постачання, так і нормами законодавства передбачалось отримання постачальником (ПАТ "Черкасиобленерго") оплати спожитої електричної енергії безпосередньо від споживача (ПАТ "Азот") шляхом їх перерахунку на рахунок із спеціальним режимом використання.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України, статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписом частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом станом на 01 червня 2017 року заборгованість ПАТ «АЗОТ» за спожиту активну електричну енергію за період з 01.08.2016 по 01.06.2017 становить 618 675 504,77грн.

Станом на 01 червня 2017 року заборгованість ПАТ «АЗОТ» за перетікання реактивної електричної енергії за період з 01.02.2017 по 01.06.2017 становить 551042,52 грн.

Вартість поставленої позивачем у вказаний період електричної енергії по кожному акту вказана у розрахунку позивача та є обґрунтованою. Отже, позов в цій частині підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті за спожиту активну електричну енергію, згідно п. 4.2.1 договору позивачем нарахована пеня в розмірі 0,5 облікової ставки НБУ та складає 17 485 511,64 грн.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписом частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В статті 611 ЦК України вказано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписом частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Здійснивши перевірку розрахунку пені, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає його арифметично вірним та обґрунтованим, а тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пеня у розмірі 17 485 511,64 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті за спожиту активну електричну енергію.

Крім того, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за період з 01.08.2016 р. по 01.06.2017 р за прострочення платежів за спожиту активну електричну енергію, враховуючи положення статті 625 ЦК України колегія суддів вважає, що з відповідача належить до стягнення 54 124 368,93 грн. інфляційних втрат, а також 9 201 584,09 грн. 3% річних.

Відповідно до припису статті 625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті послуг з перетікання реактивної електричної енергії, згідно п. 4.2.1 договору позивачем нарахована пеня в розмірі 0,5 облікової ставки НБУ та за розрахунком позивача, що перевірений судом апеляційної інстанції складає 40 185,41 грн. На переконання колегії суддів вказаний розрахунок пені є обґрунтованим та правомірним.

Крім того, за розрахунком позивача, що перевірений судом апеляційної інстанції за період з 01.12.2015 по 01.05.2017 за прострочення платежів за послуги з перетікання реактивної електричної енергії, на підставі проведених розрахунків розмір інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 105 608,29 гри., а також 3 % річних від простроченої суми у розмірі 23 446,59 грн.

Згідно додатку № 1 до договору сторонами договору були узгоджені договірні величини споживання електричної енергії на 2016 рік.

Положеннями п. 4.4 ПКЕЕ передбачено, що постачальник електричної енергії за регульованим тарифом протягом п'яти робочих днів від дня отримання звернення розглядає заяву споживача, приймає рішення за цим зверненням та не пізніше шостого робочого дня від дня отримання звернення письмово повідомляє споживача про результати розгляду заяви. Пропозиції споживача щодо коригування договірних величин є пріоритетними за умови попередньої оплати додатково заявлених обсягів та отримання постачальником за регульованим тарифом заяви споживача не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення розрахункового періоду. Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право відмовити споживачу в коригуванні (збільшенні) договірних величин у разі невиконання споживачем своїх зобов'язань щодо оплати електричної енергії за договором про постачання електричної енергії.

Так вказаним додатком № 1 до договору були узгоджені договірні величини споживання електричної енергії на 2016 рік, зокрема на червень 2016 року обсяг становив 59024,218 тис. кВт*год.

З матеріалів справи вбачається, що 30.05.2016 відповідач звернувся до позивача із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії на червень 2016 р. в кількості 70470,000тис. кВт*год.

30.06.2016 листом № 3682/03-01-02 позивач довів до відповідача величину споживання до 70470 тис. кВт*год за умови виконання споживачем своїх зобов'язань щодо оплати електричної енергії за договором та сплати додатково заявлених обсягів електричної енергії. В разі невиконання цих умов договірні величини споживання електричної енергії та потужності вважаються не скоригованими.

Оскільки, відповідач не виконав договірні умови в частині оплати боргу за спожиту електроенергію, зобов'язання щодо оплати електричної енергії за договором про постачання електричної енергії та не здійснив оплату додатково заявлених обсягів за червень 2016 року, договірні величини споживання на червень залишились на рівні 59024,218 тис. кВт*год.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що фактичне споживання електричної енергії (крім категорії «населення») становить 67404,103 тис. кВт*год. Обсяг перевищення договірної величини споживання за червень 2016 року становить 8379,885 тис. кВт*год.

Відповідно додатку № 1 до договору сторонами були узгоджені договірні величини споживання електричної енергії на 2016 рік, зокрема на серпень 2016 року обсяг становив 67274,856 тис. кВт*год.

27.07.2016 року відповідач звернувся до позивача із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії на серпень 2016 р. в кількості 73750,000 тис. кВт*год.

01.08.2016 листом № 5058/03-01-02 позивач довів до відповідача величину споживання до 73750 тис. кВт*год. за умови виконання споживачем своїх зобов'язань щодо оплати електричної енергії за договором та сплати додатково заявлених обсягів електричної енергії. В разі невиконання них умов договірні величини споживання електричної енергії та потужності вважаються не скоригованими.

Оскільки, відповідач не виконав договірні умови в частині оплати боргу за спожиту електроенергію, зобов'язання щодо оплати електричної енергії за договором про постачання електричної енергії та не здійснив оплату додатково заявлених обсягів за серпень 2016 року, договірні величини споживання на серпень залишились на рівні 67274,856 тис. кВт*год.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що фактичне споживання електричної енергії (крім категорії «населення») становить 70329,170 тис. кВт*год. Обсяг перевищення договірної величини споживання за червень 2016 року становить 3054,314 тис. кВт*год.

Відповідно додатку № 1 до договору сторонами були узгоджені договірні величини споживання електричної енергії на 2016 рік, зокрема на грудень 2016 року обсяг становив 86262,956 тис. кВт*год.

29.11.2016 відповідач звернувся до позивача із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії на грудень 2016 р. в сторону зменшення в кількості 16500,000 тис. кВт*год.

02.12.2016 листом № 8017/03-01-02 позивач довів до відповідача на грудень 2016 р. величину споживання 16500,000 тис. кВт*год.

15.12.2016 відповідач звернувся до позивача із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії на грудень 2016 р. в кількості 18000,000тис. кВт*год.

21.12.2016 листом № 8463/03-01-02 позивач повідомив, що у зв'язку із відсутністю оплати додатково заявлених обсягів не погоджує відповідачу на грудень 2016 року коригування договірних величин споживання в кількості 18000,000 тис. кВт*год.

Оскільки, відповідач не виконав договірні умови в частині оплати боргу за спожиту електроенергію, зобов'язання щодо оплати електричної енергії за договором про постачання електричної енергії та не здійснив оплату додатково заявлених обсягів за грудень 2016 року, договірні величини споживання на грудень 2016 року залишились на рівні скоригованих в сторону зменшення в кількості 16500,000 тис. кВт*год.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що фактичне споживання електричної енергії (крім категорії «населення») становить 18091,867 тис. кВт*год. Обсяг перевищення договірної величини споживання за грудень 2016 року становить 1591,867 тис. кВт*год.

При цьому судом враховано, що на момент звернення із заявами від 30.05.2016, 27.07.2016 та 15.12.2016, щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії у відповідача існувала прострочена заборгованість. На переконання колегії суддів, такі обставини свідчать про невиконання відповідачем, на момент звернення із заявою щодо коригування, своїх зобов'язань щодо оплати електричної енергії за договором про постачання електричної енергії та обов'язків щодо оплати додатково заявлених обсягів.

Статтею 27 Закону України "Про електроенергетику" встановлена відповідальність за порушення законодавства про електроенергетику. Зокрема, правопорушенням в електроенергетиці є порушення відповідачем правил користування електричною енергією.

За змістом пункту 13 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 1999р. №441, споживачі у разі перевищення встановлених граничних величин споживання електричної енергії та потужності несуть відповідальність згідно з частинами п'ятою і шостою статті 26 Закону України "Про електроенергетику".

Так, згідно ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", споживачі (крім населення та навчальних закладів) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначалось вище, листами від 03.06.2016, 01.08.2016 та 21.12.2016 позивач повідомив відповідача, що у разі невиконання своїх зобов'язань щодо оплати електричної енергії за договором про постачання електричної енергії та неоплати додатково заявлених обсягів, договірні величини споживання електричної енергії вважаються не скоригованими.

Однак, відповідач своєчасно не виконав свої зобов'язання щодо оплати електричної енергії за договором про постачання електричної енергії та не здійснив оплату додатково заявлених обсягів.

Таким чином, обсяги споживання електроенергії та умови коригування за червень 2016 р., серпень 2016 р. та грудень 2016 р. не дотримані, що призвело до перевищення відповідачем обсягів споживання електричної енергії.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури за перевищення понад договірної величини споживання електроенергії у червні 2016 р., серпні 2016 р. та грудні 2016 р. на загальну суму 17 858 864,99 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що вищевказані рахунки-фактури відповідачем не оплачені, а тому, в зв'язку з неналежним виконанням своїх договірних зобов'язань, на переконання колегії суддів за відповідачем рахується заборгованість за перевищення договірної величини споживання електроенергії в сумі 17 858 864,99 гри., яка підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до п. 5.1 договору, для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше « 15» грудня поточного року надає постачальнику електричної енергії відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (додаток «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу»).

Відповідно до п. 5.3 договору, договірні величини споживання електричної потужності на розрахунковий період визначаються для споживача на годину максимуму навантаження енергосистеми для споживачів з приєднаною потужністю більше 150 кВт, виходячи із установленого енергосистемою завдання щодо граничного споживання електричної потужності.

Пунктом 4.1 ПКЕЕ, встановлено, що постачання електричної енергії всім споживачам здійснюється відповідно до режимів, передбачених договорами. Споживач зобов'язаний не перевищувати у години контролю максимального навантаження енергосистеми граничну величину споживання електричної потужності, доведену цьому споживачу відповідно до умов договору.

Таким чином, згідно до умов договору відповідач взяв на себе обов'язок дотримуватися рівня встановлених граничних величин споживання потужності, та у разі їх перевищення, відповідно до Закону, умов договору - сплачувати різницю між фактично спожитою та встановленою величиною у двократній вартості.

У відповідності до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» у випадку перевищення договірної величини потужності споживачі (крім населення та навчальних закладів) сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності.

У відповідності до п. 4.6 ПКЕЕ, постачальник електричної енергії доводить споживачам граничні величини споживання електричної потужності в години контролю максимального навантаження енергосистеми відповідно до законодавства України та умов договору. Ці величини встановлюються для об'єктів споживача з приєднаною потужністю 150 кВт та більше і середньомісячним споживанням 50 000 кВт*год та більше, виходячи з режиму роботи об'єднаної енергетичної системи України, і доводяться до відома споживачів окремими письмовими повідомленнями не пізніше ніж за 10 днів до початку наступного розрахункового періоду. Це письмове повідомлення є невід'ємною частиною договору. Періоди контролю максимумів навантаження встановлюються відповідно до нормативних документів і згідно з умовами договору доводяться до споживачів письмовим повідомленням, яке є додатком до договору. Загальна тривалість періодів контролю максимального навантаження має не перевищувати 6 годин на добу.

Згідно п 6.15 ПКЕЕ, перевищення договірної величини електричної потужності фіксується протягом розрахункового періоду в години контролю максимуму навантаження та оформляється актом з контролю електричної потужності.

Так, 23.12.2016 у відповідача зафіксовано перевищення договірної граничної величини споживання електричної потужності у години максимального навантаження енергосистеми України за адресою: м. Черкаси, вул. Першотравнева, 72, а саме: у години ранкового максимуму навантаження енергосистеми (з 8.30 до 10.30 год.) споживач перевищив встановлену згідно повідомлення № 7398/3-01-03-03 від 09.11.2016 граничну величину споживання електричної потужності.

Як зазначалось вище, відповідачу на грудень 2016 року у години ранкового максимуму енергосистеми була встановлена гранична величина електричної потужності на рівні 116726 кВт, але відповідно листа відповідача № 202-09-75 від 29.11.2016 р. щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії та потужності, позивачем письмовим повідомленням від 02.12.2016р. №8017 були встановлені граничні величини споживання електричної потужності в ранковий максимум навантаження на рівні 26000 кВт.

Відповідно Методики проведення контрольних вимірів фактичної електричної потужності в споживачів у години максимуму навантаження об'єднаної енергетичної системи України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 19 травня 2003 року №241 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 червня 2003р. за №426/7747 у відповідача проводився контроль за дотриманням граничних (договірних) величин споживання електричної потужності. Станом на 9:30 год. 23.12.2016 р. зафіксована величина споживання електричної потужності на рівні 26944 кВт, що підтверджується відповідним актом з контролю електричної потужності № 524/12/2016 від 28.12.2016. Тобто, величина понад договірної граничної величини споживання електричної потужності склала 944 кВт (26944 кВт - 26000 кВт).

У відповідності до вимог ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" та Постанови НКРЕ України №784 від 11.06.1999р. "Щодо плати за перевищення договірної величини потужності" (із змінами та доповненнями) відповідачу нараховано у грудні 2016 року за перевищення граничної величини споживання електричної потужності 24 336,32 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було направлено на адресу відповідача лист-повідомлення про перевищення договірної граничної величини споживання електричної потужності від 29.12.2016 № 8662/03-01-03-03, акт з контролю електричної енергії від 28.12.2016 р. та рахунок-фактура за перевищення договірної граничної величини потужності за грудень 2016 р. на суму 24 336,32 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що вищевказаний рахунок-фактури за грудень 2016 року на суму 24 336,32 грн. відповідачем не оплачений, а тому, в зв'язку з неналежним виконанням своїх договірних зобов'язань, на переконання колегії суддів за відповідачем рахується заборгованість за перевищення договірної граничної величини електричної потужності в сумі 24 336,32 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача.

Щодо клопотання ПАТ "АЗОТ" про зменшення пені, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Так само згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

В пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК в редакції, що була чинною на час розгляду справи у суді першої інстанції), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Згідно зі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що порушення зобов'язання з боку ПАТ "АЗОТ" у даній справі не є виключенням чи випадком, і даний випадок не є винятковим. ПАТ "АЗОТ" ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не надало суду доказів вжиття відповідачем-1 заходів до виконання свого зобов'язання, щодо добровільного погашення заборгованості перед ПАТ "Черкасиобленерго".

Відмовляючи у задоволенні клопотання про зменшення пені, судом апеляційної інстанції враховано, що несвоєчасне виконання умов договору ПАТ "АЗОТ" своїх зобов'язань з оплати заборгованості за поставлену електричну енергію призвело до несприятливих наслідків для ПАТ "Черкасиобленерго". Колегією суддів встановлено, що рішенням господарського суду Черкаської області від 26.05.2017 у справі № 925/193/17 стягнуто з ПАТ «Черкасиобленерго» на користь ДП «Енергоринок» 614 029 339 грн. 46 коп. основного боргу, 8 957 019 грн. 28 коп. 3% річних, 39 593 000 грн. 37 коп. інфляційних втрат та 205 272 грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.

Також, судова колегія звертає увагу на те, що розмір пені - 17 485 511,64 грн. не перевищує розміру заборгованості ПАТ "АЗОТ" перед ПАТ «Черкасиобленерго» за спожиту активну електричну енергію (618 675 504,77 грн.).

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду відмовляє ПАТ "АЗОТ" у задоволенні клопотання про зменшення пені. На переконання колегії суддів, скаржник, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не надав суду докази та не довів, що порушення його зобов'язання сталося випадково з незалежних від нього причин та цей випадок є винятковим. При цьому, вирішуючи питання щодо зменшення пені судом апеляційної інстанції враховано інтереси обох сторін.

Висновки суду першої інстанції про зменшення пені на 95% враховуючи що позивачем заявлено компенсації у вигляді пені на суму 17 485 511,64 грн., 3% річних на суму 9 201 584,09грн., індексації за інфляцією на суму 54 124 368,93 грн., з огляду на ненавмисний характер порушення відповідачем зобов'язання, беручи до уваги часткове виконання зобов'язання, колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними, з наведених вище підстав. Судом апеляційної інстанції перевірено та не встановлено, що відповідач частково виконав свої зобов'язання з оплати заборгованості за поставлену позивачем електроенергію. Такі твердження суду помилкові.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що позов ПАТ "Черкасиобленерго" до ПАТ "АЗОТ" про стягнення заборгованості слід задовольнити у повному обсязі.

Доводи скаржника щодо сплаченої частини грошових коштів на виконання рішення суду у даній справі не приймаються до уваги, оскільки, рішення суду підлягає скасуванню, оскільки прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, а вже сплачена сума на підставі такого рішення суду може бути врахована під час виконання рішення у виконавчому провадженні.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Оскільки, судом першої інстанції прийняте рішення за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи і неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, рішення господарського суду Черкаської області від 13.12.2017 по справі № 925/819/17 підлягає скасуванню з прийняттям по справі № 925/819/17 нового рішення суду про задоволення позову.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 129, 240, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "АЗОТ" на рішення господарського суду Черкаської області від 13.12.2017 по справі № 925/819/17 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 13.12.2017 по справі № 925/819/17 скасувати.

3. Прийняти по справі № 925/819/17 нове рішення суду, яким позов публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" до публічного акціонерного товариства "АЗОТ" про стягнення заборгованості задовольнити.

4. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Азот" (м. Черкаси, вул. Першотравнева, 72, код 00203826) на користь публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» (м. Черкаси, вул. Гоголя, 285, код 22800735) - 618 675 504,77 грн. (шістсот вісімнадцять мільйонів шістсот сімдесят п'ять тисяч п'ятсот чотири грн. 77 коп.) основного боргу за активну електричну енергію, 17 485 511,64 грн. (сімнадцять мільйонів чотириста вісімдесят п'ять тисяч п'ятсот одинадцять грн. 64 коп.) пені, 9 201 584,09 грн. (дев'ять мільйонів двісті одна тисяча п'ятсот вісімдесят чотири грн. 09 коп.) 3% річних, 54 124 368,93 грн. (п'ятдесят чотири мільйони сто двадцять чотири тисячі триста шістдесят вісім грн. 93 коп.) інфляційних втрат, 551 042,52 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна тисяча сорок дві грн. 52 коп.) боргу за послуги за перетікання реактивної електричної енергії, 40 185,41 грн. (сорок тисяч сто вісімдесят п'ять грн. 41 коп.) пені на борг за перетікання реактивної електричної енергії, 105 608,29 грн. (сто п'ять тисяч шістсот вісім грн. 29 коп.) інфляційних втрат, 23 446,59 грн. (двадцять три тисячі чотириста сорок шість тисяч грн. 59 коп.) 3% річних, 17 858 864,99 грн. (сімнадцять мільйонів вісімсот п'ятдесят вісім тисяч вісімсот шістдесят чотири грн. 99 коп.) заборгованості за перевищення договірної величини споживання електричної енергії протягом червня 2016 - грудня 2016 року, 24 336,32 грн. (двадцять чотири тисячі триста тридцять шість грн. 32 коп.) заборгованості за перевищення граничної величини споживання електричної потужності за грудень 2016 року, 240 000,00 грн. (двісті сорок тисяч) судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.

5. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на публічне акціонерне товариство "АЗОТ".

6. Видачу наказу по справі № 925/819/17 доручити господарського суду Черкаської області.

7. Матеріали справи № 925/819/17 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді О.М. Гаврилюк

А.І. Тищенко

Дата складання повного тексту постанови 13.07.2018 року