Постанова № 75365705, 26.06.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2018 р. Справа№ 925/1239/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Скрипки І.М.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Поночовна О.В.

За участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 26.06.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СОИЛ"

на рішення

Господарського суду Черкаської області

від 05.03.2018 ( повний текст рішення складено14.03.2018)

у справі № 925/1239/17 (суддя Чевгуз О.В.)

за позовом Фізичної особи - підприємця Бочала В’ячеслава Михайловича

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "СОИЛ"

2. Комунального підприємства "Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації"

третя особа на стороні позивача Управління Державної архітектурної будівельної інспекції у Черкаської області

про стягнення 6769593 грн. та визнання неправочинними дій Комунального підприємства "Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації"

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року Фізична особа - підприємець Бочал В’ячеслав Михайлович звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОИЛ" та Комунального підприємства "Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" про стягнення з відповідача-1 на користь позивача коштів з урахуванням втрат внаслідок інфляції в сумі 6769593 грн. за виконані роботи у 2003 та 2005 роках по договорах підряду: від 24.08.2003 та від 03.11.2005 на об'єктах відповідача, розташованих у м. Черкаси між вул. Якубовського та вул. Ярославською.

22.12.2017 позивачем подано заяву про уточненнями позовних вимог, в якій він просить визнати дії відповідача 2 - Комунального підприємства "Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" неправочинними.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 05.03.2018 у справі №925/1239/17 позов задоволено частково: присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СОИЛ" 5 985 682 грн. боргу за виконані будівельні роботи, з яких 1 411 048 грн. основний борг, 4 574 634 грн. 67 коп. втрати від інфляції; присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СОИЛ" до Державного бюджету України 89785 грн. 24 коп. судового збору. Провадження у справі в частині визнання дій Комунального підприємства "Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" неправочинними закрито. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позову, прийняти у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач-1 посилається на те, що із змісту наданих позивачем договорів підряду від 24.08.2003 та 03.11.2005 вбачається, що вони не містять значної кількості передбачених законом істотних умов договору підряду, зокрема, такої визначальної умови як предмет договору (найменування об'єкта, обсяги і види робіт, передбачених проектом), а отже відповідні договори не можуть вважатись укладеними та є такими, що не створили для сторін жодних юридичних наслідків.

Апелянт зазначає, що місцевий суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що відповідач-1 не заперечує обставин зведення позивачем спірних магазинів згідно з укладеними договорами будівельного підряду, однак зазначене твердження не відповідає дійсності та суперечить обставинам справи, оскільки ТОВ «СОИЛ» прямо вказував на те, що позивач не мав жодного відношення до виконання робіт з будівництва комплексу будівель автомобільного ринку.

Крім того, позивачем не надано суду відповідні акти виконаних будівельних робіт, а єдиний проект акту прийому-передачі виконаної роботи № 1, наданий позивачем в якості додатку до листа від 08.02.2007р., не може вважатись належним доказом виникнення у відповідача-1 обов'язку з оплати робіт по договорам підряду, оскільки не підписаний зі сторони замовника, не містить відмітки про відмову від підпису акту замовником, не містить дати його складання, а також в ньому відсутні дані про зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Також обґрунтовуючи відсутність підписаних сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт, позивач посилається на листи з пропозицією прийняти виконані роботи, які він нібито надсилав відповідачу. В якості доказів надіслання відповідачу-1 листів від 08.02.2004р. та від 15.10.2007р. (щодо решти листів доказів їх направлення не надано взагалі), позивач надав до матеріалів справи копії квитанцій № 78 та 93, з яких неможливо встановити відправника листа, адреси його отримувача, маси поштового відправлення та опису вкладення. Вказані квитанції не містять печаток відділу зв'язку (копія печатки відзняті окремо, невідомо з якого документу), що унеможливлює достовірне встановлення факту відправлення такої кореспонденції.

Апелянт звертає увагу суду на те, що в матеріалах справи наявна копія рішення Господарського суду Черкаської області від 24.06.2010р. по справі 16/1098, відповідно до якого судом було встановлено, що саме ТОВ «СОИЛ» здійснив забудову в м. Черкаси, вул. Ярославська, 7, на підставі чого, за ТОВ «СОИЛ» було визнано право власності на всі об'єкти нерухомого майна, збудовані за вказаною адресою.

Також обставини будівництва відповідних об'єктів досліджувались в межах розгляду справи № 925/237/17 в рішенні від 21.04.2017р. Господарським судом Черкаської області встановлено відсутність у позивача належних та допустимих доказів фактичного виконання робіт за договорами підряду від 24.08.2003р. та 03.11.2005р.

Вказані судові рішення переглядались в касаційному порядку та залишені без змін.

Апелянт зазначає, що станом на момент вирішення даної справи по суті, рішеннями судів, які набрали законної сили, було достовірно встановлено здійснення будівництва об'єктів по вул. Ярославській,7 в м. Черкаси, саме відповідачем. При цьому, судами було дано належну оцінку всім доказам, які позивачем подані до даної справи.

Крім того, судом першої інстанції не було прийнято заперечення ТОВ «СОИЛ» в частині пропуску позивачем строку позовної давності, визнавши його перерваним, в розумінні ст. 264 ЦК України. Суд першої інстанції посилався на лист ТОВ «СОИЛ» від 27.09.2016р., яким на думку суду, відповідач нібито визнав наявність зобов'язань перед позивачем.

Апелянт вважає, що зазначений висновок суду першої інстанції безумовно свідчить про те, що суд не звернув увагу на зміст зазначеного листа від 27.09.2016р., оскільки ТОВ «СОИЛ» жодним чином не визнавав наявність будь-яких зобов'язань перед позивачем, а лише вказав на те, що обов'язковою умовою пред'явлення вимог з оплати будівельних робіт, є наявність підписаного сторонами акту виконаних робіт.

Більш того, станом на 27.09.2016р. (дата підписання вказаного листа), трирічний строк позовної давності за вимогами позивача ( розпочався в 2007р.) вже минув, що безумовно свідчить про відсутність підстав для застосування до правовідносин сторін положень ст. 264 ЦК України.

Апелянт зазначає, що на момент винесення рішення по даній справі, суду першої інстанції було достовірно відомо про пропуск позивачем строку позовної давності по заявленим позовним вимогам, проте, суд першої інстанції проігнорував цю визначальну для вирішення справи обставину, чим допустив грубе порушення положень 256,257, 261, 264 ЦК України

Позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Відповідач-1 стверджує про те, що договори підряду від 24.08.2003 та 03.11.2005 між позивачем і відповідачем-1 не можуть вважатись укладеними так, як в них відсутні передбачені законом істотні умови договору підряду - найменування об'єкту, обсяги і види робіт передбачених проектом. Зазначене твердження, на думку позивача надумане, не базується на вимогах Цивільного та Господарського кодексах України та матеріалах справи.

Позивач зазначає, що під час судових засідань в суді першої інстанції відповідач-1 не надав суду клопотань, заяв з даного питання, а під час засідань на запитання позивача стверджував, що договори підряду є чинними (протокол засідань 24 січня 2018р.).

Крім того, жодна із сторін протягом дії даних договорів-підряду не заявляла вимоги про їх розірвання, як це передбачено п.5.1 договору та ч. 1 ст. 188 ГК.

Також позивач зазначає, що в договорах підряду від 24.08.2003 та 03.11.2005 пунктами 1.1, 2.2, 5.1 зазначено всі визначальні умови, на відсутність яких посилається відповідач-1 найменування, види робіт, урегулювання спорів.

Щодо посилання відповіача-1 на преюдиційнійсть рішень Господарського суду Черкаської області у справі № 16/1098, 925/237/17, позивач вважає їх невмотивованими, оскільки позивач в даному позові не оспорює право власності на об»єкти, які зареєстровані відповідачем-1, а просить суд стягнути кошти з відповідача-1 за спорудження магазину за договорами підряду.

Представник позивача зазначає, що після закінчення будівництва у 2004 та 2007 роках позивач неодноразово звертався до відповідача-1 (замовника) із заявами щодо підписання актів виконаних робіт, як це передбачено п.2.5 та п.2.6 договорів-підряду та ст.ст.853, 854, 882 ЦК України, ст.321 ГК України та розрахуватись за споруджені позивачем магазини, однак відповіді на них отримано не було та розрахунків також не проведено.

Також позивач зазначає, що згідно умов договорів п.2.6, 4.1 (2003р.) п.2.5, 4.1 (2005р.) та відповідно до вимог ст.ст. 837, 853, 879, 882 ЦК України по закінченню будівництва, позивач вісім разів звертався до відповідача-1 із заявами про прийняття робіт та надає проекти актів виконаних робіт. Однак відповідач-1 відповіді на зазначені заяви щодо підписання актів виконаних робіт та проведення розрахунків позивачу не надав, та не надав пояснень щодо відмови оплати зазначених рахунків.

Позивач вважає, що посилання відповідача-1 на Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є надуманим, безпідставним, що свідчить про необізнаність відповідача-1 з чинним законодавством України. Згідно ст.2 даного Закону його дія поширюється на підприємства, мінімальна балансова вартість активів яких складає 350 тис.євро. Тобто, згідно курсу Національного банку України, вартість активів Бочал В.М. (позивача) повинна складати на сьогодні більше 11 млн. грн. Дія зазначеного Закону не поширюється на фізичних осіб-підприємців (це і вказано у ст.2 зазначеного Закону), та в ній нічого не зазначено щодо підписання та виконання договорів підряду. Діяльність фізичних осіб-підприємців регламентується Законом України «Про Державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців, громадських формувань».

Крім того, позивач вважає, що посилання відповідача-1 на неможливість встановити відправника листа, печаток та квитанцій є недостовірним. Дані квитанції були дослідженні в ході судових засідань та судом встановлено, що вони відповідають вимогам щодо відправлень, які діяли на момент їх відправлення, штамп на квитанції повинен проставлятись на тильній стороні як це і передбачено Наказом Укрпошти. Що стосується ваги та опису вкладень то дана вимога була ведена в дію Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009р. №270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку» пунктом 6.1., а лист відправлений в 2007 році.

Позивач звертає увагу суду на те, що подаючи дану позовну заяву позивачем не було пропущено строк позовної давності, оскільки рішенням судів у справі № 16/10978 та № 925/237/17 було встановлено, що позивач дізнався про своє порушене право в жовтні 2016 року.

Крім того, у вересні 2016р. відповідач-1 повідомив своїм листом позивача, що дійсно між ними існують невирішені матеріально-правові відносини, що відповідно до п.1 ст. 264 ЦК України є перериванням перебігу строку позовної давності.

Позивач вважає, що суд першої інстанції у відповідності ст.18, 75 правомірно дійшов до висновку, що позивачем строки позовної давності на звернення до суду не пропущені та врахував лист відповідача-1 про визнання зобов'язання перед позивачем.

В судове засідання представники відповідача-2 та третьої особи не з»явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(«Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку представників позивача та відповідача, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників третіх осіб, оскільки вони не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача-1, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Фізична особа - підприємець Бочал В’ячеслав Михайлович звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОИЛ" про стягнення коштів з урахуванням втрат внаслідок інфляції в сумі 6769593 грн. за виконані у 2003 та 2005 роках роботи за договорами підряду від 24.08.2003 та від 03.11.2005 на об'єктах відповідача-1, розташованих у м. Черкаси між вул. Якубовського та вул. Ярославською.

Позивач стверджує, що відповідач-1 уклав у 2003 році з позивачем договори підряду від 24.08.2003 на будівництво магазину площею 178,75 кв. м. та від 03.11.2005 на будівництво магазину площею 253 кв.м.

Відповідно до п.1.1. договору підряду від 24.08.2003 (далі-договір 1) замовник (відповідач-1) замовляє підряднику (позивач) будівництво приміщення магазину на земельній ділянці, що належать замовнику на підставі рішення міськвиконкому, який виконує будівництво із своїх матеріалів та на свій ризик згідно кошторису та проекту (т. 1 а.с. 17-27).

Відповідно до п.2.2. договору-1 всю документацію, що необхідна підряднику для виконання робіт надає замовник (кошторис, проект).

Відповідно до п.2.3. договору-1 вартість робіт по договору визначається згідно кошторису, який виготовляє та надає підряднику замовник. Всі зміни кошторису по вартості робіт проводяться по обоюдній згоді обох сторін шляхом переговорів.

Відповідно до п.2.4. договору-1 згідно наданого замовником кошторису, проекту, плану підрядник на свій розсуд, не ставлячи до відома замовника, організує роботи по виконанню замовлення, має право від свого імені заключати договори субпідряду, залучати до будівництва державні та комерційні підприємства, приватних підприємців та інших громадян України з єдиною метою - виконання договору.

Відповідно до п.2.5. договору-1 підрядник зобов'язаний виконати замовлення на протязі 1-го (одного) року після отримання від замовника всієї необхідної для роботи документації.

Відповідно до п.2.6. договору-1 по закінченню, будівництва, виконання замовлення, замовник зобов'язується прийняти виконані роботи, про що складається акт виконаних робіт. В акті зазначаються всі недоліки, відступи від договору та інше, в разі відсутності таких заяв вважати договір виконаним в повному обсязі.

Відповідно до пункту 4.1. договору-1 замовник зобов'язаний розрахуватись з підрядником згідно складеного замовником кошторису, а також підписаному акту виконаних робіт, в якому зазначено остаточну суму коштів за виконані роботи на протязі 25 місяців після офіційного письмового попередження підрядника.

Пунктом 5.1 договору-1 передбачено, що в разі відмови замовника приймати виконані роботи, або розрахуватись після отримання офіційного листа, підрядник має право отримати, крім коштів за виконані роботи, кошти згідно рівня інфляції та штрафні санкції за прострочку виконання зобов'язання.

Відповідно до пункту 5.2. договору-1 всі інші питання, які не знайшли свого відображення в даному договорі регулюються згідно Цивільного кодексу України та вирішуються згідно обоюдної домовленості, якщо дане неможливо - в судовому порядку.

Відповідно до пункту 6.1. договір набирає чинності з моменту його підписання.

03.11.2005 відповідач 1 уклав з позивачем договір будівельного підряду на будівництво магазину площею 253 кв.м. (далі договір-2) (т. 1 а.с. 18-28).

Відповідно до п.1.1. договору-2 замовник (відповідач-1) замовляє підряднику (позивач) будівництво повного приміщення магазину загальною площею 253 кв.м. (в який входить: приміщення газової котельні та її обладнання газовим котлом, сигналізацією, санвузла, проведення та підключення до газової магістралі трубами, проведення та підключення до водопостачання, проведення та підключення до каналізаційної мережі, проведення та підключення до ел. постачання) на земельній ділянці, що належать замовнику на підставі рішення міськвиконкому, який виконує будівництво із своїх матеріалів та на свій ризик та передає об'єкт замовнику, який сам здає об'єкт в експлуатацію.

Відповідно до п.2.1. договору-2 всю документацію (дозвіл на будівництво, проект, кошторис та інші), що необхідна підряднику для виконання робіт надає замовник. Підрядник лише координує будівництво приміщень безпосередніми виконавцями та забезпечує їх передачу замовнику, який самостійно здає об'єкт в експлуатацію.

Власником об'єкту будівництва до їх здачі замовнику є підрядник , за кошти котрого виконувалось будівництво.

Відповідно до п.2.2. договору-2 вартість робіт по договору визначається згідно кошторису, який виготовляє та надає підряднику замовник. Всі зміни кошторису по вартості робіт проводяться по обопільній згоді обох сторін шляхом переговорів та підписанню необхідних документів.

Відповідно до п.2.3. договору-2 згідно наданого замовником кошторису, проекту, результату пошукових робіт та інших необхідних документів плану підрядник на свій розсуд, не ставлячи до відома замовника, організує роботи по виконанню замовлення, має право від свого імені заключати договори субпідряду, залучати до будівництва державні та комерційні підприємства, приватних підприємців та інших громадян України з єдиною метою - виконання договору.

Відповідно до п.2.4. договору-2 підрядник зобов'язаний виконати замовлення (будівництво) на протязі 1-го (одного) року після отримання від замовника всієї необхідної для роботи документації. Страхування об'єкту будівництва покладається на замовника.

Відповідно до п.2.5. договору-2 замовник зобов'язаний по закінченню будівництва прийняти виконані роботи за свій рахунок, про що складається акт виконаних робіт. В акті зазначаються всі недоліки, відступи від договору та інше, в разі відсутності таких заяв вважати договір виконаним в повному обсязі.

Відповідно до пункту 4.1. договору-2 замовник зобов'язаний розрахуватись з підрядником згідно складеного замовником кошторису, а також підписаному акту виконаних робіт, в якому зазначено остаточну суму коштів за виконання робіт після визначення прав власності на земельну ділянку на протязі 30-ти днів. Вказана остаточна сумав акті виконаних робітне підлягає оскарженню чи перегляду.

Пунктом 5.1 договору-2 передбачено, що в разі відмови замовника приймати виконані роботи, або розрахуватись, підрядник має право отримати, крім коштів за виконані роботи, кошти згідно рівня інфляції та штрафні санкції за прострочку виконання зобов'язання.

Відповідно до пункту 5.2. договору-2 всі інші питання, які не знайшли свого відображення в даному договорі вирішуються шляхом переговорів, в разі неможливості такого - згідно Цивільного кодексу України в судовому порядку.

Відповідно до пункту 6.2. договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами.

Згідно п. 5 ст. 318 Господарського кодексу України договір підряду на капітальне будівництво повинен передбачати: найменування сторін; місце і дату укладення; предмет договору (найменування об'єкта, обсяги і види робіт, передбачених проектом); строки початку і завершення будівництва, виконання робіт; права і обов'язки сторін; вартість і порядок фінансування будівництва об'єкта (робіт); порядок матеріально-технічного, проектного та іншого забезпечення будівництва; режим контролю якості робіт і матеріалів замовником; порядок прийняття об'єкта (робіт); порядок розрахунків за виконані роботи, умови про дефекти і гарантійні строки; страхування ризиків, фінансові гарантії; відповідальність сторін (відшкодування збитків); урегулювання спорів, підстави та умови зміни і розірвання договору.

Статтею 875 ЦК України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (ч. 1 ст. 875 ЦК України).

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта (ч. 1 ст. 875 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно ч. 1 ст. 844 ЦК України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

Відповідно до ч. 1 ст. 877 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Як вбачається із змісту наданих позивачем договорів підряду від 24.08.2003 та 03.11.2005, останні не містять умов щодо найменування об'єкта, обсягів і видів робіт, передбачених проектом, умов про дефекти страхування ризиків, фінансові гарантії, відповідальність підрядника (відшкодування збитків), урегулювання спорів, підстави та умови зміни і розірвання договору.

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути двосторонніми чи багатосторонніми.

Згідно з ст.180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 3 ст. 180 ГК України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Висновок місцевого суду про те, що між відповідачем -1 та позивачем укладено договори, які за своєю правовою природою є договорами будівельного підряду не відповідає обставинам справи, оскільки зазначені договори не відповідають істотним умовам договору підряду.

Крім того, відповідно до пункту 4 ст. 882 Цивільного кодексу України та п. 91 «Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві», затверджених Постановою КМ України № 668 від 01.08.2005р. передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється листом про виконані роботи, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

У відповідності з наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури № 237/5 від 21.06.2002 року "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві" акт приймання виконаних підрядних робіт (типової форми № КБ-2в) складається для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт та проведення розрахунків за виконані підрядні роботи на будівництві на основі журналу обліку виконаних робіт (форма № КБ-6) у двох примірниках і подається субпідрядником генпідряднику, генпідрядником - замовнику (забудовнику).

Згідно до вищевказаного наказу Державного комітету України з будівництва та архітектури "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві", довідка за формою № КБ-3 складається для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт і проведення розрахунків за виконані підрядні роботи з будівництва. Довідка складається щомісячно фахівцями будівельного підприємства, якщо підприємством у звітному періоді виконувались будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи, незалежно від форми власності цього підприємства та джерел фінансування цих робіт.

Акт виконаних робіт, як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинним документом.

Положення ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вказують на те, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивачем не надано суду відповідних актів виконаних робіт виконаних робіт по формі №КБ-2 та довідки по формі №КБ-3 із зазначенням всіх наведених вище реквізитів первинного документа, підписаних обома сторонами, або з відміткою про відмову від підписання акту однієї із сторін.

В матеріалах справи міститься проект акту прийому-передачі виконаної роботи № 1, поданий позивачем в якості додатку до листа від 08.02.2007р., який не є належним доказом виникнення у відповідача-1 обов'язку з оплати робіт по договорам підряду, оскільки останній не підписаний зі сторони замовника, не містить відмітки про відмову від підпису акту замовником, не містить дати його складання, в ньому відсутні дані про зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

На підставі вищевикладеного, колегія приходить до висновку про те, що позивачем не надано жодного належного доказу реального виконання ним будь-яких будівельних робіт, що є обов'язковою умовою стягнення коштів.

При цьому, обґрунтовуючи відсутність підписаних сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт, позивач послався на листи з пропозицією прийняти виконані роботи, які він нібито надсилав відповідачу-1. В якості доказів надіслання відповідачу-1 листів від 08.02.2004р. та від 15.10.2007р. позивачем надано до матеріалів справи копії квитанцій № 78 та 93, з яких неможливо встановити відправника листа, адреси його отримувача, маси поштового відправлення та опису вкладення. Крім того, позивачем не надано доказів отримання відповідачем-1 зазначених листів, а також решти листів, на які посилається позивач у позовній заяві.

Крім того, в матеріалах справи міститься копія рішення Господарського суду Черкаської області від 24.06.2010р. у справі 16/1098 за результатом розгляду справи за позовом ТОВ «СОИЛ» до Черкаської міської ради, третя особа: ТОВ «Аторинок» про визнання права власності на майно встановлено, що саме ТОВ «СОИЛ» здійснив забудову в м. Черкаси, вул. Ярославська,7, на підставі чого, за ТОВ «СОИЛ» було визнано право власності на всі об'єкти нерухомого майна, збудовані за вказаною адресою.

Фізична особа - підприємець Бочал Вячеслава Михайловича оскаржував вказане рішення в апеляційному порядку, та підчас апеляційного розгляду відповідної справи, Київський апеляційний господарський суд в ухвалі від 21.12.2016р. зокрема зазначив: «апелянтом не подано жодних доказів підписання акту виконаних робіт, які б свідчили про фактичне здійснення будівництва саме апелянтом на підставі договору підряду від 24.08.2003. Також відсутні докази відмови від підписання такого акту (звернення до сторони щодо такого підписання, тощо). Також не обґрунтовано неможливість подання таких доказів з причин, що не залежать від волі сторони в розумінні ст. 101 ГПК України».

Крім того, обставини будівництва відповідних об'єктів досліджувались також в межах розгляду справи № 925/237/17 від 21.04.2017р., Господарський суд Черкаської області встановив відсутність у Фізичної особи - підприємця Бочала Вячеслава Михайловича належних та допустимих доказів фактичного виконання робіт за договорами підряду від 24.08.2003р. та 03.11.2005р.

Вказані судові рішення переглядались в касаційному порядку та залишені без змін.

Таким чином, станом на момент вирішення даної справи по суті, рішеннями судів, які набрали законної сили, було достовірно встановлено здійснення будівництва об'єктів по вул. Ярославській, 7 в м. Черкаси, саме відповідачем-1. При цьому, відповідними судами було дано належну оцінку всім доказам, які Фізичною особою - підприємцем Бочалом Вячеславом Михайловичем додані до даної справи.

Згідно п. 1 ст. 18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Пунктом 4 ст. 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом першої інстанції під час розгляду справи не враховано обставини, встановлені рішеннями Господарського суду Черкаської області від 24.06.2010р. у справі 16/1098, від 21.04.2017р. у справі № 925/237/17, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016р. у справі 16/1098 та постановою від 08.06.2017р. у справі № 925/237/17, Вищого господарського суду України від 01.03.2017р. у справі № 16/1098 та від 04.10.2017р. у справі № 925/237/17 та винесено рішення, яке прямо суперечить висновкам вказаних судів.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку пор те, що позивач в обґрунтування позовних вимог не надав жодного належного доказу реального виконання ним будь-яких будівельних робіт, а тому позовні вимоги про стягнення коштів з урахуванням втрат внаслідок інфляції в сумі 6769593 грн. за виконані роботи у 2003 та 2005 роках по договорах підряду від 24.08.2003 та від 03.11.2005 на об'єктах відповідача, розташованих у м. Черкаси між вул. Якубовського та вул. Ярославською є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що господарський суд першої інстанції не взяв до уваги клопотання представників відповідача-1 про застосування строку позовної давності, оскільки дійшов висновку про те, що листом від 27 вересня 2016 року (т.1 а.с.48) відповідач-1 визнав наявність зобов'язань перед позивачем, а тому відповідно до ст. 264 ЦК України суд вважає перебіг позовної давності таким, що був перерваним з цього часу.

Як вбачається із змісту листа вих. № 19 від 27.09.2016 ТОВ «СОИЛ» повідомило позивача про те, що обов'язковою умовою пред'явлення вимог з оплати будівельних робіт, є наявність підписаного сторонами акту виконаних робіт і розгляд питання можливий лише після надання повного пакету документів. Таким чином, зазначеним листом відповідач-1 жодним чином не визнавав наявність будь-яких зобов'язань перед позивачем.

Слід зазначити, що встановити точно початок перебігу строку позовної давності неможливо, оскільки позивач зазначає, що після закінчення будівництва у 2004-2007 роках він звертався до відповідача-1 щодо підписання актів виконаних робіт.

Однак, момент складення вищезазначеного листа (27.09.2016р.) трирічний строк позовної давності за вимогами позивача сплив, що безумовно свідчить про відсутність підстав для застосування до правовідносин сторін положень ст. 264 ЦК України, які були застосовані судом першої інстанції до даних правовідносин.

Позивачем також заявлено вимоги про визнання неправочинними дій Комунального підприємства "Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації"(відповідач-2), які полягають у наступному.

ТОВ «СОИЛ» звернулося до КП "Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" з заявою про реєстрацію права власності на об»єкти, розташовані за адресою Черкаси, вул. Ярославська, 7(аворинок) на підставі рішення Господарського суду Черкаської області № 16/1098 від 25.06.2010.

Позивач зазначає, що КП "Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" було відомо про те, що у ТОВ «СОИЛ» відсутні документи на будівництво, про що вказано в акті, в експлуатацію зазначені об»єкти не приймались, а отже, на думку позивача відповідач-2 мав звернутись до суду з повідомленням про виявлені ним порушення та просити суд врахувати їх або постановити нове рішення. Однак, відповідач-2 зазначених дій не вчинив, чим порушив вимоги «Положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно».

Крім того, позивач зазначає, що відповідач-2 не виконав вимоги Постанови КМУ України № 461 від 13.04.2011 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об»єктів», відповідно до якої при реєстрації майна необхідно було вимагати декларацію органів Держбудінспекції про готовність до експлуатації самочинно збудованих об»єктів, на яке видано право власності за рішенням суду. Позивач вважає, що відповідач-2 не виконав покладені на нього обов»язки та не повідомив органи Держбудінспекції про порушення та безпідставно зареєструвало право власності на нерухоме майно за ТОВ «СОИЛ» тільки за рішенням суду.

Згідно п. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про те, що у Комунального підприємства "Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" були відсутні підстави для відмови у реєстрації права власності на об»єкти, розташовані за адресою м. Черкаси, вул. Ярославська, 7(авторинок) на підставі рішення Господарського суду Черкаської області № 16/1098 від 25.06.2010.

На підставі вищевикладеного колегія відмовляє у задоволенні позовних вимог до Комунального підприємства "Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації", оскільки вони є безпідставними, оскільки у даному випадку діями відповідача-2 права позивача не порушені, оскільки за позивачем право власності на об»єкти, розташовані за адресою м. Черкаси, вул. Ярославська, 7(авторинок) ніколи не були зареєстровані у державному реєстрі прав власності, тобто позивач не був ніколи власником зазначених об»єктів.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Черкаської області від 05.03.2018 у справі № 925/1239/17 прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права внаслідок чого підлягає скасуванню, апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.129 ГПК України слід здійснити перерозподіл судових витрат.

Керуючись статтями 267, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СОИЛ" на рішення Господарського суду Черкаської області від 05.03.2018 у справі № 925/1239/17 задовольнити.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 05.03.2018 у справі № 925/1239/17 скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Бочал В’ячеслава Михайловича (АДРЕСА_1, інд.код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОИЛ" (18029, м.Черкаси, вул.Ярославська, 7, код ЄДРПОУ 23454168) 134 677, 86 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду Черкаської області.

Матеріали справи № 925/1239/17 повернути до Господарському суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 16.07.2018

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді І.М. Скрипка

Ю.Б. Михальська