Постанова № 75365658, 27.06.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2018 р. Справа№ 910/21208/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Дідиченко М.А.

Зеленіна В.О.

За участю секретаря судового засідання Москаленко Г.С.

представники сторін:

від позивача - Шубак О.І. - ордер ЛВ № 079195 від 22.06.2018,

від відповідача - Опанасик В.В. - дов. № 366 від 30.01.2018,

від третьої особи - не прибув,

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Софт Альянс»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 23.04.2018

у справі № 910/21208/17 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Софт Альянс»

до Публічного акціонерного товариства комерційний банк

«Приватбанк»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Меноріта»

про розірвання договору поруки

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Софт Альянс» (далі - позивач, ТОВ «Софт Альянс») звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі - відповідач, ПАТ КБ «Приватбанк») про розірвання договору поруки № 4М12090И/П від 08.11.2016 (далі - Договір поруки) з 28.10.2016.

Позов мотивовано тим, що Договором поруки № 4М12090И/П від 08.11.2016 забезпечено виконання Кредитних договорів від 27.01.2015 № 4М15018И, від 29.01.2014 № 4М14041И, від 27.03.2012 № 4М12090И щодо виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Меноріта» (далі - боржник, третя особа, ТОВ «Меноріта») своїх зобов'язань за вказаними Кредитними договорами. На вимогу ПАТ КБ «Приватбанк» позивачем було сплачено грошові кошти у загальному розмірі 100 089 723,73 грн., у зв'язку з чим останній став кредитором ТОВ «Меноріта» по Кредитним договорам. Проте, відповідач не передав позивачу належним чином завірені копії документів, що підтверджують обов'язки боржників за Кредитними договорами, у порядку визначеному п. 8, 10 Договору поруки, внаслідок чого позивач просить розірвати Договір поруки № 4М12090И/П від 08.11.2016.

Заперечення проти позову зводяться, зокрема, до відсутності порушених прав позивача, оскільки відсутні докази виконання зобов'язання поруки в повному обсязі, що виключає настання обов'язку з передачі відповідних копій документів. Позивач не звертався до відповідача з вимогою про розірвання Договору поруки, не обґрунтував, в чому полягала істотність порушення умов договору, яка завдана позивачу шкода, її розмір та причинно-наслідковий зв'язок між такою шкодою та порушенням умов договору поруки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 у справі № 910/21208/17 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Обґрунтування рішення суду зводиться до того, що позивачем недоведено істотного порушення відповідачем умов Договору поруки та завдання позивачеві відповідної шкоди з боку відповідача, як і невиконання або неналежного виконання умов спірного Договору поруки.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Софт Альянс» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 у справі № 910/21208/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ «Софт Альянс» посилається, зокрема, на те що ним, як поручителем виконано обов'язок боржника, проте ПАТ КБ «Приватбанк» не передано позивачу належним чином завірених документів, які посвідчують право вимоги до боржника, що є істотним порушенням умов Договору поруки та підставою для його розірвання.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2018, для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Софт Альянс» сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Агрикова О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Софт Альянс» у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Агрикова О.В. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 27.06.2018.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2018, у зв'язку з перебуванням судді Агрикової О.В. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/21208/17 колегію суддів у складі головуючого судді: Ткаченка Б.О., суддів: Зеленіна В.О., Дідиченко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2018 справу № 910/21208/17 прийнято до провадження у зазначеному вище складі суду.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для повного, всебічного та правильного вирішення справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Софт Альянс» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 у справі № 910/21208/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Меноріта» у судове засідання не прибув, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку оскаржуваного рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника третьої особи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників присутніх сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

08.11.2016 між ТОВ «Софт Альянс» (далі - поручитель) та ПАТ «Приватбанк» (далі - кредитор) укладено Договір поруки № 4М12090И/П (далі - Договір поруки).

За умовами Договору поруки його предметом є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ «Меноріта» (код за ЄДРПОУ 36575022) (далі - боржник) своїх зобов'язань за кредитними договорами № 4М15018И від 27.01.2015, № 4М14041И від 29.01.2014, № 4М12090И від 27.03.2012, а саме: з повернення кредитів та сплати відсотків за користування кредитами на умовах та в терміни, відповідно до умов Кредитних договорів.

Відповідно до п. 2 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

Пунктом 4 Договору поруки встановлено, що у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

Згідно з п.п. 5 та 6 Договору поруки у випадку невиконання боржником свого обов'язку, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги.

Як передбачено п. 7 Договору поруки, у випадку порушення поручителем зобов'язання, передбаченого п. 6 цього Договору, кредитор та поручитель прийшли до згоди, що кредитор має право в рахунок погашення боргу за Кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунку у ПАТ КБ «Приватбанк». Договірне списання грошових коштів згідно з умовами цього пункту оформлюється меморіальним ордером, у реквізиті «Призначення платежу» якого зазначається інформація про платіж, номер, дату цього Договору.

Відповідно до п. 8 Договору поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржника за Кредитним договором, переходять всі права кредитора за Кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним у цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Згідно з п. 10 Договору поруки кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за Кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за Кредитним договором.

Дострокове розірвання Договору поруки, згідно п. 14, здійснюється за письмовою згодою Сторін.

Пунктами 11, 17 Договору поруки передбачено, що останній набуває чинності з дати укладання, підписання та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання зобов'язань за ним. Цей Договір укладено/підписано із використанням електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ «Приватбанк» в порядку, передбаченому Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Законом України «Про електронний цифровий підпис», а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 07.07.2016, укладеної сторонами.

Згідно платіжних доручень №№ 20, 21, 22 від 09.11.2016 позивачем перераховано відповідачу кошти в загальній сумі 100 089 723,73 грн. У призначенні платежів вказано, що кошти сплачені за виконання зобов'язань по кредитним договорам № 4М15018И від 27.01.2015, № 4М14041И від 29.01.2014, № 4М12090И від 27.03.2012 згідно договору поруки № 4М12090И/П від 08.11.2016 (а.с. 14-16).

Позивач зазначає, що оскільки ним як поручителем виконано обов'язок боржника за Кредитними договорами, а саме, сплачено заборгованість у розмірі 100 089 723,73 грн., то ТОВ «Софт Альянс» стало кредитором ТОВ «Меноріта» за Кредитними договорами № 4М15018И від 27.01.2015, № 4М14041И від 29.01.2014, № 4М12090И від 27.03.2012. У зв'язку з чим, ПАТ КБ «Приватбанк» відповідності до умов п.п. 8, 10 Договору поруки та вимог ст. 556 Цивільного кодексу України повинно було передати ТОВ «Софт Альянс» документи, які підтверджують обов'язок ТОВ «Меноріта» за Кредитними договорами, укладеними між ПАТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Меноріта» та договорами забезпечення, чого банком не здійснено.

Таким чином, не отримавши необхідні документи для стягнення грошових коштів з боржників, не маючи можливість використовувати правочини, які забезпечували виконання зобов'язань з боку боржника, ТОВ «Софт Альянс» втратило зацікавленість в подальшому виконанні Договору поруки та зазнало значних збитків.

Враховуючи вказане, ТОВ «Софт Альянс» звернулося з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про розірвання Договору поруки № 4М12090И/П від 08.11.2016.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Положеннями ст. 556 Цивільного кодексу України передбачено, що після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Наслідки, передбачені у вищезгаданій ст. 556 Цивільного кодексу України, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов'язання, що узгоджується з положенням п. 3 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, яке передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем). Натомість часткове виконання поручителем зобов'язань за кредитними договорами не породжує перехід до нього прав кредитора за цими договорами (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-466цс15 та від 07.10.2015 у справі № 6-932цс15).

Позивачем не надано ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що позивач погасив повністю всі зобов'язання ТОВ «Меноріта» за Кредитними договорами, а не їх частину. Крім того, в Договорі поруки відсутня вказівка на суму конкретних зобов'язань ТОВ «Меноріта», за виконання яких поручився позивач.

За умовами Договору поруки, у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором позивач мав виконати зобов'язання як поручитель у випадку надходження відповідної вимоги відповідача, проте матеріали справи не містять доказів не лише заборгованості ТОВ «Меноріта» за Кредитними договорами (простроченої заборгованості), а й звернення ПАТ КБ «Приватбанк» до ТОВ «Меноріта» та/або ТОВ «Софт Альянс» про її сплату. Наведене свідчить про перерахування позивачем коштів за Договором поруки на користь відповідача без відомостей щодо розміру заборгованості за Кредитними договорами.

Позивач вказує на істотне порушення відповідачем договору, яке позбавляє його прав на які він розраховував, що відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України є правовою підставою для розірвання Договору поруки.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частина третя статті 653 ЦК України, частина четверта статті 188 Господарського кодексу України також зазначає, що договір може бути розірвано або за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13.

Згідно з ст. 610 та ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 220 Господарського кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Проте, враховуючи висновок про відсутність доказів погашення всіх зобов'язань ТОВ «Меноріта» за Кредитними договорами, а не їх частини, апелянтом не спростовано належними доказами висновку суду першої інстанції, що не передання відповідачем вказаних кредитних договорів є істотним порушенням, внаслідок якого позивач позбавився можливості вимагати від боржника повернення сплачених позивачем коштів, відтак і не доведено наявності шкоди.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження звернення ТОВ «Софт Альянс» до відповідача з відповідними вимогами про надання необхідних документів, наявності вини відповідача у ненаданні вказаних документів, що свідчить про недоведеність істотного порушення умов договору зі сторони відповідача.

Слід також відмітити, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що невиконання відповідачем зобов'язань з передання документів, які підтверджують обов'язки боржників за кредитними договорами, значною мірою позбавило ТОВ «Софт Альянс» того, на що воно розраховувало при укладенні договору, як підставу для розірвання договору.

Необхідно зазначити, що у разі коли сторони не досягли згоди щодо розірвання договору з підстав, встановлених частиною 4 статті 652 Цивільного кодексу України, він може бути розірваний або змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони, відповідно до ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, лише за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило би співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тобто, розірвання договору через істотну зміну обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли залишення угоди в силі призведе до завдання шкоди стороні, яка значно перевищує витрати, необхідні для виконання договору на первісних умовах.

Укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей, проте, в ході виконання договору можуть виникати обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.

При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, за яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для пред'явлення вимоги про розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною тільки тоді, коли вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не укладали би договору або уклали його на інших умовах.

При цьому, можливість розірвання договору пов'язується безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з одночасною наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 кодексу України, за істотної зміни обставин.

Зазначені у позовній заяві доводи про істотну зміну обставин після укладення Договору поруки, пов'язані з неможливістю використання правочинів для стягнення грошових боргів з підприємств-боржників, що завдало позивачу значних збитків, не доведені належними та допустимими доказами.

Враховуючи наведені висновки, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено належними доказами наявність підстав для задоволення позовних вимог про розірвання Договору поруки № 4М12090И/П від 08.11.2016.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 12.06.2018 у справі № 910/21034/17.

Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування судового рішення по даній справі, апелянтом не наведено.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Обставини, викладені Товариством з обмеженою відповідальністю «Софт Альянс» в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 у справі № 910/21208/17 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Софт Альянс» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Софт Альянс» (апелянта).

Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 269-270, 275-276, 282, 284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Софт Альянс» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 у справі № 910/21208/17 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/21208/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді М.А. Дідиченко

В.О. Зеленін

Повний текст рішення складено 17.07.2018