Рішення № 75364648, 05.07.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/15/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2018 Справа № 908/440/18

м. Запоріжжя

За позовом Акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів” (69035, м.Запоріжжя, вул. Діагональна, 11)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Запорожспецсплав” (69015, м.Запоріжжя, вул. Мінська, 5)

про стягнення суми 1940980,14 грн.,

суддя Колодій Н.А.

При секретарі: Лола Н.О.

За участю представників сторін:

Від позивача – ОСОБА_2 (дов. № 18-68 від 02.05.18);

Від відповідача – ОСОБА_3 (дов. № 108 від 01.05.16)

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача суми 1940980,14 грн. штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 16.03.2018р. відкрито загальне провадження у справі № 908/440/18, підготовче засідання призначено на 10.04.2018р. Ухвалою суду від 10.04.2018р. підготовче засідання відкладено на 15.05.2018р. Ухвалою суду від 15.05.2018р. продовжено строк підготовчого провадження до 14.06.2018р., підготовче засідання відкладено на 12.06.2018р. Ухвалою суду від 04.06.2018р, у зв’язку з відрядженням судді в м. Київ з 12.06.2018р. по 13.06.2018р., підготовче засідання призначено на 14.06.2018р. У підготовчому засіданні 14.06.2018р., враховуючи письмову згоду представників сторін та вирішення питань, зазначених у частині другій статті 182 цього Кодексу, суд вирішив розпочати розгляд справи по суті у цьому ж судовому засіданні. У судовому засіданні 14.06.2018р. оголошено перерву до 05.07.2018р.

У судовому засіданні 05.07.2018р. представник позивача підтримав позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві, пояснивши, зокрема, про наступне. 13.02.2017р. між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № 223 від 13.02.2017р., за яким позивач поставив відповідачу продукцію, а останній її оплатив. 29 та 30 червня 2017р., на виконання умов договору, відповідач оформив в електронній формі і за допомогою системи електронного документообігу ОСОБА_4 направив на реєстрацію в Єдиний Реєстр Податкових Накладних податкові накладні на загальну суму 10435257,90 грн. При цьому, граничним терміном реєстрації податкових накладних є 15.07.2017р. Однак, 11.07.2017р. ДФС зупинила реєстрацію податкових накладних ТОВ “Запорожспецсплав”. У січні 2018р. податкові накладні відповідача пройшли реєстрацію, а саме: 02.01.2018р. зареєстровано податкові накладні на суму 3628691,14 грн., 25.01.2018р. зареєстровано на суму 6806566,76 грн. За прострочення надання належним чином складених та зареєстрованих електронних накладних позивачем, на підставі п. 3.14 договору, нараховано штраф в розмірі 1940981,14 грн. На підставі ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України, ст.ст. 193, 174 ГК України просить позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, по-перше, відповідач дотримався строків реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, в тому числі строку на судове оскарження протиправних дії органів ДФС щодо відмови в реєстрації податкових накладних. По-друге, в силу приписів законодавства, особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності, якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Враховуючи подання видаткових накладних до ДФС у встановлений договором строк, а також оскарження рішення податкового органу щодо зупинення реєстрації податкових накладних, позивач вважає, що ним вжито всі заходи для недопущення господарського правопорушення. На підставі викладено просить в позові відмовити.

У судовому засіданні 05.07.2018р. після закінчення з’ясування обставин та перевірки їх доказами, а також після судових дебатів, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

13.02.2017р. між Публічним акціонерним товариством “Запорізький завод феросплавів” (станом на час розгляду справи - Акціонерне товариство “Запорізький завод феросплавів”, покупець, позивач) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Запорожспецсплав” (постачальник, відповідач) укладено договір поставки № 223, відповідно до умов якого постачальник зобов’язується поставити і передати у власність покупцеві продукцію коксохімічного виробництва, відповідно до асортименту, якості, термінам, в обсязі, за цінами і на умовах, передбачених в додатках (специфікаціях) до чинного договору, які є його невід’ємною частиною, а покупець зобов’язується оплатити та прийняти товар на умовах чинного договору (п.1).

Пунктом 12.1 договору визначено, що він набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення їх печатками. Термін дії договору закінчується 31.12.2017р., але не раніше повного виконання зобов’язань обома сторонами.

Відповідно до п. 3.4.1 договору, в редакції додаткової угоди № 3 від 09.03.2017р., постачальник визначає дату виникнення зобов’язань та податкового кредиту за касовим методом та зобов’язаний надати покупцю протягом 4 робочих днів після отримання передоплати (оплати) за товар податкову накладну на всю суму податкових зобов’язань з ПДВ, що виникли у постачальника, у строк встановлений п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в електронній формі (через систему електронного документообігу ОСОБА_4. ОПЗ) з дотриманням умови щодо реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п. 3.14 договору за кожен день прострочення надання належним чином складеної та зареєстрованої електронної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних на поставлений товар постачальник сплачує покупцю штраф у розмір 0,1% від загальної суми разом із ПДВ.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що у травні 2017р. відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 10547569,56 грн. Позивач, в свою чергу, 29.06.2017р. та 30.06.2017р. оплату за отримані послуги здійснив в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи та самими сторонами у позові та відзиві на позовну заяву.

На виконання п. 3.4.1 договору та ст. 201 Податкового кодексу України, 29.06.2017р. та 30.06.017р. позивачем було складено та подано на реєстрацію податкові накладні за договором поставки № 223 від 13.02.2017р. на загальну суму 10435257,90 грн.

Однак, 11.07.2017р. комісією Державної фіскальної служби України реєстрацію всіх податкових накладних ТОВ «“Запорожспецсплав», в тому числі за договором поставки № 223 від 13.02.2017р. на загальну суму 10435257,90 грн., у тому числі ПДВ 1739209,6 грн, було зупинено на підставі п. 201.16 ст. 201 ПКУ.

У січні 2018р. податкові накладні ТОВ «Запорожспецсплав» на загальну суму 1739209,36 грн. пройшли реєстрацію в ЕРПН, а саме: 02.01.2018р. зареєстровано податкові накладні на суму з ПДВ 3628691,14 грн. (у тому числі ПДВ 604781,57 грн.); 25.01.2018р. зареєстровано податкових накладних на суму з ПДВ 6806566,76 грн. (у тому числі ПДВ 1134427,79 грн.). Реєстрація податкових накладних підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Між сторонами відсутній спір щодо виконання умов договору в частині поставки та оплати товару. Разом з тим, позивач на підставі п. 3.14 договору, нарахував відповідачу штраф в розмірі 1940980,14 грн. (01% від загальної суми ПДВ за кожен день прострочення).

Штраф в розмірі 1940980,14 грн. є предметом позову.

Оцінивши завчені вимоги, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ч. 1 ст. 3 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За умовами ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарські правовідносини сторін врегульовані договором поставки № 223 від 13.02.2017р.

Згідно ст. 265 ГПК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Зі змісту статей 3, 173, 265 Господарського кодексу України вбачається, що зобов'язанням (господарським зобов'язанням) є обов'язки сторін вчинити дії, які спрямовані на досягнення мети договору, тобто, зобов'язанням постачальника є обов'язок поставити і передати у власність товар, а зобов'язанням покупця - обов'язок оплатити вартість цього товару.

При цьому, штрафні санкції, відповідно до статей 173, 230 Господарського кодексу України, можуть нараховуватись лише за неналежне виконання саме господарських зобов'язань.

Виходячи з положень статей 173, 174 ГК України не здійснення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку та не надання її контрагенту не є порушенням з боку відповідача правил здійснення господарської діяльності - невиконанням господарського зобов'язання, оскільки обов'язок зі складання та реєстрації податкових декларацій виникає у відповідача саме на підставі податкового законодавства.

Водночас зазначення сторонами у договорі про обов'язок відповідача здійснити реєстрацію податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не має наслідком зміну характеру відповідних правовідносин з податкових на господарські.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що невиконання або неналежне виконання таких умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної та надання її позивачу) не є правопорушенням у сфері господарювання, що відповідно до вимог статті 218, частини 1 статті 230 Господарського кодексу України виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій.

Зазначена позиція також викладена у постанові Верховного суду від 02.05.2018р. у справі № 908/3565/16.

Крім того, з гідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Виходячи зі змісту коментованих статей, головною умовою для стягнення з боржника штрафу є встановлення факту порушення боржником зобов’язання.

Як вже зазначалось, пунктом 3.4.1 договору, в редакції додаткової угоди № 3 від 09.03.2017р., визначено, що постачальник визначає дату виникнення зобов’язань та податкового кредиту за касовим методом та зобов’язаний надати покупцю протягом 4 робочих днів після отримання передоплати (оплати) за товар податкову накладну на всю суму податкових зобов’язань з ПДВ, що виникли у постачальника, у строк встановлений п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в електронній формі (через систему електронного документообігу ОСОБА_4. ОПЗ та інші з дотриманням умови щодо реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

За приписами п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: - для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; - для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні за договором поставки № 223 від 13.02.2017р. на загальну суму 10435257,90 грн., у тому числі ПДВ 1739209,66 грн., було складено та подано на реєстрацію 29.06.2017р. та 30.06.2017р. Отже, позивачем належним чином виконано вимоги п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України щодо строків реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З матеріалів справи також вбачається, що ТОВ “Запорожспецсплав” було оскаржено в адміністративному порядку рішення комісії Державної фіскальної служби України про зупинення реєстрації податкових накладних. У позовній заяві, поданій до Запорізького окружного адміністративного суду, ТОВ “Запорожспецсплав” просив скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації та зобов’язати комісію Державної фіскальної служби України зареєструвати податкові накладні ТОВ “Запорожспецсплав”, в тому числі за договором поставки № 223 від 13.02.2017р. (справа № 808/2852/17)

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.02.2018р. у справі № 808/2852/17 провадження в адміністративній справі за позовом ТОВ “Запорожспецсплав” до Комісії Державної фіскальної служби України, третя особа Державна фіскальна служба України про скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії - закрито.

Зі змісту ухвали від 20.02.2018р. слідує, що провадження у справі № 808/2852/17 закрито на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України, оскільки на момент розгляду даної справи в суді, оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Оскільки реєстрацію податкових було здійснено відповідачем у строк встановлений п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а також враховуючи обставини викладені в ухвалі Запорізького окружного адміністративного суду від 20.02.2018р. у справі № 808/2852/17, суд дійшов до висновку, що позивачем не доведено факт невиконання відповідачем господарського зобов’язання, а відтак і підстави притягнення відповідача до господарсько-правової відповідальності у вигляді стягнення штрафу – відсутні.

Що стосується твердження позивача про те, що реєстрація податкових накладних здійснена у січні 2018р. замість липня 2017р. позбавила позивача права отримати податковий кредит, суд зазначає наступне.

Абзацом 21 пункту 201.10 статті 201 ПК України, передбачено, що у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов’язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов’язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв’язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не позбавляють можливості ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов’язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту (абзац 23 п. 201.10. ст. 201 ПК).

Підстави для нарахування сум податку без отримання податкової накладної також перелічені у п. 201.11. ст. 201 Податкового кодексу України.

Отже, позивач мав право обрати визначений законом спосіб для захисту порушеного права та запобігти негативним наслідкам своєї господарської діяльності.

Враховуючи в сукупності усі вищенаведені обставини, суд дійшов до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними та задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 185, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Згідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16.07.2018р.

Суддя Н.А. Колодій