Рішення № 75364535, 18.07.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.07.2018

Справа № 910/5907/18

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом Міністерства оборони України

до товариства з обмеженою відповідальністю "Технологічна група Маресто"

про стягнення 7 590,50 грн.

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Міністерства оборони України до товариства з обмеженою відповідальністю "Технологічна група Маресто" про стягнення 7 590,50 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору №286/2/17/115 про поставку товарів для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) від 27.07.2017 року, поставив товар з порушенням встановленого терміну.

У зв’язку з чим, просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції (пеню) в розмірі 7 590,50 грн. за порушення умов договору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.05.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у зв’язку з її малозначністю без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Вищезазначена ухвала отримана відповідачем 25.05.2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №01030 47120040.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

27.07.2017 року між Міністерством оборони України (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Технологічна група Маресто" (постачальник) відповідно до рішення тендерного комітету Міністерства оборони України від 14.07.2017 №75/360/9 укладено договір №286/2/17/115 про поставку товарів для державних потреб (за кошти Державного бюджету України).

Згідно з п. 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до п.1.1 договору, постачальник зобов’язується у 2017 році поставити Міністерству оборони України машини для обробки продуктів харчування, виробництва напоїв та обробки тютюну (пароконвекційна піч на 20 рівнів у комплексі з 2-ма візами-рамами направляючими для швидкого завантаження і розвантаження, гастроємностями типу GN1/1 та фільтром на 15-18л) лот1 (42214100-0) кухонні печі (пароконвекційна піч на 20 рівнів у комплексі з 2-ма візами-рамами направляючими для швидкого завантаження і розвантаження, гастроємностями типу GN1/1 та фільтром на 15-18л), а саме: пароконвектомат Unox XEVC2011Е1R – 1 шт., фільтр для води DVA 16/LT – шт.., гастроємність EWN INOX (PREMIUM) 1/1х65 – 40 шт., гастроємність EWN INOX (PREMIUM) 1/1х100 – 20 шт., візок Unox XEVC2011 – 1 шт., душ миючий Unox XC – 1 шт., зазначений у специфікації, а замовник забезпечити приймання та оплату товару в кількості, у строки.

Згідно з п.1.2 договору ціна, кількість та строки постачання товару визначаються специфікацією.

Відповідно до п.1.2 договору (специфікації) та Графіку постачання Міністерства оборони України (додаток 12.1.1 до договору від 27.07.2017р. №286/2/17/115) строк постачання: до 30.08.2017 року включно, загальна сума вартості продукції становить 1 171 373,00 грн.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2017, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

Згідно з п.5.1 договору, товар постачається на умовах DDP – склад замовника відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо.

Терміни постачання та встановлення обладнання визначено у графіку постачання замовника, який є невід’ємною частиною договору.

Місцем поставки товару є військові частини Міністерства оборони України, що зазначені у графіку Міністерства оборони України, який є невід’ємною частиною цього договору, згідно з розрахунком поставки та обов’язковим дотримання передбачених ним вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів замовника та графіку черговості відвантажень (п.5.2 договору).

Пунктом 6.3.1 договору передбачено, що постачальник зобов’язаний забезпечити постачання товару у строки, встановлені договором.

Як встановлено судом та вбачається з акту приймання №39 від 27.09.2017 року та повідомлення-підтвердження відповідачем на виконання умов договору поставлено позивачу (в/ч А4239 м. Хмельницький) товар, а саме: кухонні печі (пароконвекційна піч на 20 рівнів у комплексі з 2-ма візами-рамами направляючими для швидкого завантаження і розвантаження, гастроємностями типу GN1/1 та фільтром на 15-18л), а саме: пароконвектомат Unox XEVC2011Е1R – 1 шт., фільтр для води DVA 16/LT – шт., гастроємність EWN INOX (PREMIUM) 1/1х65 – 40 шт., гастроємність EWN INOX (PREMIUM) 1/1х100 – 20 шт., візок Unox XEVC2011 – 1 шт., душ миючий Unox XC – 1 шт. (Акт приймання №39 від 28.09.2017 року), в тому числі: пароконвектомат Unox XEVC2011Е1R (лінія ONE), фільтр для води DVA 16/LT, гастроємність EWN INOX (PREMIUM) 1/1х65, гастроємність EWN INOX (PREMIUM) 1/1х100, візок Unox XEVC2011, душ миючий Unox XC208 на загальну суму з ПДВ 281 129,52 грн. з порушенням строку поставки, а саме 27.09.2017 року.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У зв’язку з неналежним виконання умов договору щодо поставки продукції, позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції, а саме пеню в розмірі 7 590,50 грн.

Відповідно до п.7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.

У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов’язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику штрафні санкції (штраф, пеню) у розмірах, передбачених пунктом 7.3 договору.

Згідно з п. 7.3.7 договору, за порушення строків виконання зобов’язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ч.2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

На підставі наведених правових норм, зважаючи на те, що позивач є суб'єктом господарювання, що належать до державного сектора економіки, та відповідачем допущене порушення негрошового зобов’язання, суд дійшов висновку, що у позивача в силу п. 7.3.7 договору та ч. 2 ст. 231 ГК України договору виникло право вимагати від відповідача сплати неустойки, а саме – пені за прострочення термінів надання послуг.

Провівши перерахунок пені на підставі наведених обставин та вимог закону, суд прийшов до висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 7 590,50 грн., тобто в сумі, заявленій позивачем.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що даний позов підлягає задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 129, 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Технологічна група Маресто" (01025, м. Київ, вулиця Велика Житомирська, будинок 19 літ «В», код ЄДРПОУ 39589195) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) пеню в розмірі 7 590 (сім тисяч п’ятсот дев’яносто) грн. 50 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий