Рішення № 75363960, 10.07.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/43/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2018 Справа № 908/1050/18

м. Запоріжжя

За позовом Акціонерного товариства “Запорізький завод Феросплавів (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Спецпром-Технологія” (69095, АДРЕСА_1)

про стягнення суми 7121,51 грн.,

суддя Колодій Н.А.

При секретарі: Лола Н.О.

За участю представників сторін:

Від позивача – не з’явився

Від відповідача – не з’явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

04.06.2018р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства “Запорізький завод Феросплавів до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Спецпром-Технологія” про стягнення штрафу в розмірі 7121,51 грн. за відсутність реєстрації податкової накладної.

Ухвалою суду від 07.06.2018р. відкрито спрощене провадження у справі № 908/1050/18, судове засідання призначено на 04.07.2018р. У судовому засіданні 04.07.2018р. оголошено перерву до 10.07.2018р., про що сторін повідомлено під розписку.

У судове засідання 10.07.2018р. представник позивача не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. Позовні вимоги обґрунтовані наступним. За умовами договору підряду № 485 від 15.06.2016р. відповідач зобов’язаний протягом восьми робочих днів зареєструвати податку накладну в єдиному реєстрі податкових накладних та надати її замовнику в електронній формі через систему ОСОБА_2 в день реєстрації. Однак, 15.12.2017р. реєстрація податкової накладної № 52 від 30.11.2017. ДФС України зупинена. За відсутність реєстрації податкової накладної позивач, в порядку п. 4.1.2 договору, нарахував відповідачу штраф в розмірі 7121,51 грн. (20% від загальної вартості послуг з урахуванням ПДВ). На підставі ст.ст. 173, 174, 175, 179,193, 216, 230 ГК України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 598,, 625, 629 ЦК України позивач просить позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання також не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. У відзиві на позовну заяву та у додаткових поясненнях до відзиву відповідач зазначив, що здійснив всі дії для розблокування реєстрації податкової накладної в межах норм Податкового кодексу України, результатом чого стала реєстрація податкової накладної. Також вважає, що дії пов’язані з реєстрацією податкової накладної врегульовано Податковим кодексом України, при цьому цивільне законодавство не застосовується до податкових відносин. У зв’язку з зазначеним, просить в позові відмовити.

Відповідно до ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін на підставі наявних в справі матеріалів.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

15.06.2016р. між Публічним акціонерним товариством “Запорізький завод феросплавів” (станом на час розгляду справи - Акціонерне товариство “Запорізький завод феросплавів”, замовник, позивач) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Спецпром-Технологія” (підрядник, відповідач) укладено договір підряду № 485, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе, в рамках виконання робіт з будівництва комплексу «Газовідсмоктуюча станція № 1», роботи з встановлення запального пристрою на об’єкті «Газопровід феросплавного газу» (п. 1.1).

Пунктом 12.1 договору визначено, що він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2016р., а з питань виконання зобов’язань по договору, до повного їх виконання.

За умовами п. 4.1.1 договору, в день виникнення у підрядника податкових зобов’язань, підрядник зобов’язується виписати податкову накладну, у відповідності до вимог Податкового кодексу України, в порядку оформлення податкової накладної, визначеного відповідним державним органом, за умови підписаного замовником акту здачі-приймання виконаних робіт та протягом восьми робочих днів зареєструвати податкову накидану в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати її замовнику в електронній формі через систему ОСОБА_2 в день реєстрації.

Згідно з п. 9.2 договору за кожне порушення обов’язків, передбачених пунктами 4.1.2 – 4.1.5 цього договору підрядник сплачує замовникові штраф у розмірі 20% від загальної вартості послуг з урахуванням ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами складено та підписано акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2017р. та довідку про вартість будівельних робіт за листопад 2017р. на суму 35607,53 грн.

15.12.2017р. позивачем подано на реєстрацію в Єдиний реєстр податкових накладних податкову накладну № 52 від 30.11.2017р. на суму 35607,53 грн. Однак, Державною фіскальною службою України реєстрацію податкової накладної ТОВ “Спецпром-Технологія” було зупинено на підставі п. 201.16 ст. 201 ПКУ. В квитанції про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових запропоновано відповідачу надати пояснення та/або копії документів, які є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію.

Посилаючись на квитанцію про реєстрацію податкових накиданих в Єдиному реєстрі податкових накладних від 15.12.2017р. та витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 219700 від 12.03.2018р., позивач зазначає, що відповідачем не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 52 від 30.11.2017р. на суму 35607,53 грн.

Оскільки умовами договору передбачена відповідальність за порушення п. 4.1.2 договору, позивач, на підставі п. 9.2 договору, нарахував відповідачу штраф за відсутність реєстрації податкової накладної в розмірі 7121,51 грн. (20% від загальної вартості послуг з урахуванням ПДВ). Штраф в розмірі 7121,51 грн. є предметом позову.

Оцінивши завчені вимоги, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ч. 1 ст. 3 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За умовами ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарські правовідносини сторін врегульовані договором поставки № 223 від 13.02.2017р.

Згідно ст. 265 ГПК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Зі змісту статей 3, 173, 265 Господарського кодексу України вбачається, що зобов'язанням (господарським зобов'язанням) є обов'язки сторін вчинити дії, які спрямовані на досягнення мети договору, тобто, зобов'язанням постачальника є обов'язок поставити і передати у власність товар, а зобов'язанням покупця - обов'язок оплатити вартість цього товару.

При цьому, штрафні санкції, відповідно до статей 173, 230 Господарського кодексу України, можуть нараховуватись лише за неналежне виконання саме господарських зобов'язань.

Виходячи з положень статей 173, 174 ГК України не здійснення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не є порушенням з боку відповідача правил здійснення господарської діяльності - невиконанням господарського зобов'язання, оскільки обов'язок зі складання та реєстрації податкових декларацій виникає у відповідача саме на підставі податкового законодавства.

Водночас зазначення сторонами у договорі про обов'язок відповідача здійснити реєстрацію податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не має наслідком зміну характеру відповідних правовідносин з податкових на господарські.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що невиконання або неналежне виконання таких умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної) не є правопорушенням у сфері господарювання, що відповідно до вимог статті 218, частини 1 статті 230 Господарського кодексу України виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій.

Зазначена позиція також викладена у поставі Верховного суду від 02.05.2018р. у справі № 908/3565/16.

Крім того, згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Виходячи зі змісту коментованих статей, головною умовою для стягнення з боржника штрафу є встановлення факту порушення боржником зобов’язання.

Як вже зазначалось, пунктом 4.1.2 договору визначено, що в день виникнення у підрядника податкових зобов’язань, підрядник зобов’язується виписати податкову накладну, у відповідності до вимог Податкового кодексу України, в порядку оформлення податкової накладної, визначеного відповідним державним органом, за умови підписаного замовником акту здачі-приймання виконаних робіт та протягом восьми робочих днів зареєструвати податкову накидану в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати її замовнику в електронній формі через систему ОСОБА_2 в день реєстрації.

За приписами п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: - для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; - для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Як вбачається з матеріалів справи, податкову накладну за договором підряду № 485 від 15.06.2016р. на загальну суму 35607,53 грн. було складено 30.11.2017р. та подано на реєстрацію 15.12.2017р. Отже, позивачем належним чином виконано вимоги п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України щодо строків реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З матеріалів справи також вбачається, що станом на час розгляду даної справи податкова накладна № 52 від 30.11.2017р. на суму 35607,53 грн. зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних та прийнята контрагентом, що підтверджується витягом з системи ОСОБА_2, який містяться в матеріалах справи.

Оскільки подання на реєстрацію податкової накладної було здійснено відповідачем у строк встановлений п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а також, враховуючи її реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накиданих, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факт невиконання відповідачем господарського зобов’язання, а відтак і підстави притягнення відповідача до господарсько-правової відповідальності у вигляді стягнення штрафу – відсутні.

Що стосується твердження позивача про те, що реєстрація податкової накладної позбавила позивача права отримати податковий кредит, суд зазначає наступне.

Абзацом 21 пункту 201.10 статті 201 ПК України, передбачено, що у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов’язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов’язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв’язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов’язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту (абзац 23 п. 201.10. ст. 201 ПК).

Підстави для нарахування сум податку без отримання податкової накладної також перелічені у п. 201.11. ст. 201 Податкового кодексу України.

Отже, позивач мав право обрати визначений законом спосіб для захисту порушеного права та запобігти негативним наслідкам своєї господарської діяльності.

Враховуючи в сукупності усі вищенаведені обставини, суд дійшов до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними та задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 185, 233, 236 - 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Згідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16.07.2018р.

Суддя Н.А. Колодій