Постанова № 75363802, 18.07.2018, Балтський районний суд Одеської області

Справа № 493/1394/18

Провадження № 3/493/473/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2018 року м. Балта, Одеська область

Суддя Балтського районного суду Одеської області Бодашко Л.І., розглянувши матеріали, які надійшли від начальника Балтського ВП ГУНП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, пенсіонера, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_2,

— за ч. 1 ст. 130 та ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, —

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 397422 від 21.06.2018 року ОСОБА_1 21 червня 2018 року о 12 год. в м. Балта по вул. Гоголя,7-б керував автомобілем Nissan JUКЕ д/з ВН 2389 ЕІ з ознаками алкогольного сп’яніння: нестійка хода, запах алкоголю з ротової порожнини. Від проходження огляду на стан сп’яніння, у встановленому законом порядку, водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Крім того, згідно протоколу АП2 серії № 429352, ОСОБА_1, керуючи автомобілем Nissan JUКЕ д/з ВН 2389 ЕІ по вул. Гоголя, 7-б в м. Балта Одеської області, при заїзді в подвір’я вище вказаного будинку, здійснив наїзд на бетонну споруду, при ДТП вище вказаний автомобіль отримав механічні пошкодження, чим порушив п. 10.1 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні вказав, що він вини не визнає відносно вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП, а у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, свою вину визнає та показав, що 21.06.2018 року, біля 12 години, він їхав до знайомої та біля її будинку по вул. Гоголя, 7-б, зачепив автомобілем бетонну споруду, пошкодивши свій автомобіль. Коли приїхали працівники поліції та вимагали, щоб він з ними їхав до лікарні для проходження медичного огляду на стан сп’яніння, він сказав, що погано себе почуває, алкогольні напої не вживав, тому погоджується на проведення огляду на стан сп’яніння на місці, але працівники поліції сказали, що у них немає приладів, на яких можливо провести огляд на стан сп’яніння і склали протоколи, які він не підписав, так як не бачив, що там написано, так як погано себе почував, права та обов’язки, передбачені ст. 63 Конституції України, та ст. 268 КУпАП також йому ніхто не роз’яснював.

Суддя, вислухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши протокол та додані до протоколу про адміністративне правопорушення матеріали, дійшла наступного.

Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. З матеріалів цієї справи не вбачається того, що ОСОБА_1 належним чином був ознайомлений зі своїми правами та обов’язками, в графі, де вказано,що ОСОБА_1 роз’яснено його права та обов’язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, підпису ОСОБА_1 немає, що свідчить про те, що його ніхто з цими правами не ознайомив, про що вказав і сам ОСОБА_1, запис в протоколі про те, що ОСОБА_1 відмовився від підпису, нічим не підтверджується, а посилання на те, що той відмовився в присутності двох свідків, підписами свідків не засвідчено, відсутній належним чином оформлений акт про відмову ОСОБА_1 від підпису протоколу.

Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Вимогами ст.252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Розглядаючи дану справу по суті, суддя дійшла висновку про необґрунтованість протоколу про адміністративну відповідальність відносно ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП в частині того, що протокол про адміністративне правовопушення відносно останнього є незаконним, оскільки складений з істотними порушеннями вимог діючого КУпАП та неповнотою зібраних поліцейськими матеріалів.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі ЄКПЛ або Конвенція), Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997р.;Конвенція набула чинності для України 11.09.1997 р.

Прецедентна практика ЭСПЛ, застосовуючи критерій суворості покарання за вчинення адміністративного правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, відносить адміністративні правопорушення до кримінально - правової сфери з усіма гарантіями статті 6 Конвенції.

Разом з цим, і інші адміністративні правопорушення можуть підпадати під сферу дії кримінально-правового аспекту статті 6 Конвенції. Зокрема це порушення правил дорожнього руху (позбавлення права управління - Рішення ЄСПЛ «Лутц проти Німеччини» від 25.08.1987 р.; Рішення ЄСПЛ «Маліге (Malige) проти Франції» від 23.09.1998 р.); дрібні правопорушення пов'язані з нанесенням шкоди (Рішення ЄСПЛ в справі «ОСОБА_2 та Кадубеч проти Словаччини», від 2 вересня 1998 року, Reports of Judgments and Decisions 1998-VI).

ЄСПЛ дійшов висновку, що стаття 6 Конвенції не може застосовуватися з точки зору "кримінального обвинувачення" до такої міри покарання, як негайне позбавлення посвідчення водія (Комюніке Секретаря Європейського Суду з прав людини стосовно рішення у справі «Ескубе проти Бельгії»).

Отже, вирішуючи питання застосування ст. 6 Конвенції, ЄСПЛ не ставить в залежність виведення з під юрисдикції кримінальних судів певних видів правопорушень, віднесених до юрисдикції інших органів, посадових осіб.

Виходить, що у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, - особа, щодо якої розглядається справа та потерпілий, додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.

За таких обставин судья дійшла висновку, що при розгляді даної справи про адміністративне правопорушення слід керуватися в тому числі й Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини.

Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України і МОЗ України від 09.11.2015 р. № 1453/735, огляду на стан сп’яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп’яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп’яніння є:

запах алкоголю з порожнини рота;

порушення координації рухів;

порушення мови;

виражене тремтіння пальців рук;

різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;

поведінка, що не відповідає обстановці.

В протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що у водія була «нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота» , хоча водій з автомобіля не виходив, встановити яка у нього була хода, та чи був запах алкоголю з порожнини рота неможливо, та не вказано на підставі чого у поліцейського виникли підстави вважати, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп’яніння.

Огляд на стан сп’яніння, відповідно до вищевказаної Інструкції, проводиться:

поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі – спеціальні технічні засоби);

лікарем закладу охорони здоров’я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп’яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров’я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – заклад охорони здоров’я).

Відповідно до вимог ст. 266КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції затверджується управліннями охорони здоров”я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.

Таким чином, законодавством передбачений порядок направлення водія на огляд, форма цього направлення. Належним і допустимим доказом відмови водія від проходження огляду на стан сп’яніння є направлення водія на огляд (Додаток 1 до Наказу МВС України 09.11.2015 № 1452/735В), а з урахуванням п.15 розділ 3Наказу МВС України 09.11.2015 № 1452/735— ще й акт за підписом лікаря закладу охорони здоров’я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

З матеріалів адміністративного провадження вбачається, що в порушення вимог зазначеної норми Закону, працівниками патрульної поліції не було забезпечено права ОСОБА_1 на проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, а також він не був відсторонений від управління автотранспортом, хоча працівники поліції стверджують в протоколі про те, що той перебував у стані алкогольного сп’яніння.

До матеріалів справи не долучено жодних доказів, які б свідчили про відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу та в присутності двох свідків, а відтак - і немає жодного доказу дотримання працівниками патрульної поліції процесуального порядку огляду особи на стан алкогольного сп'яніння, встановленого ст.266 КУпАП, а також вищевказаною Інструкцією.

Відповідно до положень п.1.3, п.3.3. Розділу ІІІ «Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них» (далі - Інструкція) затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НПУ від 03.02.2016 року №100, необхідність відеофіксації: «використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) як превентивного поліцейського заходу є важливим елементом функціонування патрульної поліції, покликаним гарантувати чесність, відкритість та антикорупційну спрямованість діяльності патрульної поліції». Випадки застосування такого превентивного заходу: «нагрудна відеокамера (відео реєстратор) повинна активуватись працівником патрульної поліції та знаходитись у режимі відео-зйомки при будь-якому контакті з особами, зокрема, але не виключно: при оформленні дорожньо-транспортної пригоди; при перевірці документів; при поверхневому; при загрозі використання фізичної сили, спеціальних засобів або вогнепальної зброї; при наданні допомоги особам; у випадках, коли усвідомлення особою факту відео-фіксації її поведінки може сприяти вирішенню конфліктної ситуації. Відповідно до п. 3.5 Розділу ІІІ Інструкції, «після активації нагрудної відеокамери (відео реєстратора) все спілкування повинно бути записане безперервно».

Разом з цим, до матеріалів справи не долучено жодного відеозапису з нагрудних камер працівників патрульної поліції, які здійснювали оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення, який міг би підтвердити чи спростувати дотримання працівниками патрульної поліції вимог ст.266 КУпАП.

Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено жодної особи, яка б була свідком того, що ОСОБА_1 саме управляв автотранспортом у стані алкогольного сп’яніння.

Більш того, до матеріалів справи долучені пояснення свідка ОСОБА_3, який про подію знає зі слів ОСОБА_4, а коли прийшов додому о 15.00, то побачив автомобіль ОСОБА_1, який заїхав в його подвір’я на виноградну арку, а самого ОСОБА_1 він не бачив. Свідок ОСОБА_5 вказав в письмових поясненнях, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп’яніння, однак не вказано відносно якого огляду відмовився водій. Свідок ОСОБА_2 не була очевидцем події, а знає про це лише зі слів свого чоловіка ОСОБА_4, а коли прийшла додому, то побачила в автомобілі сидів п’яний водій, ознак такого висновку не вказала, пояснення завершила словами: « записано вірно» і поставила підпис. Після цього був зроблений допис про те, що в її присутності ОСОБА_1 відмовився від проходження тесту на алкоголь, цей допис зроблено після завершення пояснень, так як дописаний вже поверх підпису свідка. Свідок ОСОБА_4 в письмових поясненнях вказав, що в автомобілі він побачив п’яного невідомого чоловіка. За якими ознаками він зробив такий висновок, не вказав. В кінці свої пояснень цей свідок вказав: « Від проходження медогляду відмовився», з чого неможливо зробити висновок про те, хто саме відмовився і від якого медогляду

Встановлені суддею порушення вимог КУпАП та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, допущені працівниками патрульної поліції під час складання матеріалів щодо ОСОБА_1, є безперечною підставою для звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ч.1 ст. 247 КУпАП у зв’язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Що ж стосується вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, то воно знайшло своє підтвердження, сам ОСОБА_1 визнає свою вину у його вчиненні, яка, крім цього, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії № 429352, рапортом помічника чергового Балтського ВП ГУНП в Одеській області від 21.06.2018 року і схемою місця ДТП від 21.06.2018 року, тому суддя вважає, що ОСОБА_1 порушив правила дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, є людиною похилого віку, пенсіонер, за місцем проживання характеризується позитивно, вважаю за можливе накласти на нього стягнення у виді штрафу.

Керуючись ст. 9 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 7, 8, 33, 247, 251, 252, 266, 268, 280 КУпАП суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, у зв’язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення на підставі ст. 247 ч.1 КУпАП.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і накласти стягнення у вигляді штрафу у сумі 340 (триста сорок) грн. 00 коп. на користь держави (отримувач коштів: ГУК в Од. обл./Одеська обл./21081300, ЄДРПОУ отримувача: 37607526, рахунок отримувача: 31113149015001, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО банку отримувача: 899998, призначення платежу *; 21081300, протокол серії АП2 № 429352).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України судовий збір у сумі 352 (триста п’ятдесят дві) грн. 40 коп. (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/ ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: ГУДКСУ в м. Києві, код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: 31211256026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, призначення платежу: *; 22030106, дата постанови – 18.07.2018, справа № 493/1394/18).

Повідомити правопорушника про те, що згідно вимог ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови – не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.

Відповідно до вимог ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:

- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу;

- витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області через Балтський районний суд Одеської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області через Балтський районний суд, протягом десяти днів з дня її винесення, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - в той же строк з дня вручення цієї постанови.

С У Д Д Я