Ухвала суду № 75363652, 10.07.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

10.07.2018Справа № 910/12234/14

Господарський суд міста Києва у складі колегії судді: Гулевець О.В. (головуючий), Ковтун С.А., Трофименко Т.Ю. за участю секретаря судового засідання Шнайдер К.Б., розглянувши

скаргу Національного банку України

на дії/бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича

у справі № 910/12234/14

за позовом Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Харківській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський промисловий

союз"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -

Публічне акціонерне товариство "Реал Банк"

про звернення стягнення на предмет іпотеки

за участю прокуратури міста Києва

За участю представників:

від НБУ (скаржника): Бірюкова О.А.

від виконавчої служби: не з'явився

від ТОВ "Всеукраїнський промисловий союз": не з'явився

від ПАТ "Реал Банк": не з'явився

від прокуратури міста Києва: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні колегії суддів Господарського суду міста Києва у складі: Гулевець О.В. (головуючий), Ковтун С.А., Полякова К.В., перебувала справа № 910/12234/14 за позовом Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський промисловий союз" про звернення стягнення на предмет іпотеки.

25.06.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Національного банку України надійшла скарга (вих. № 12-0007/34840 від 25.06.2018) на дії/бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича в якій скаржник просить суд:

визнати незаконним дії/бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича у виконавчому провадженні № 48395312;

зобов'язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича вчинити всі виконавчі дії, передбачені Законом України "Про виконавче провадження", спрямовані на примусове виконання виконавчого документу у виконавчому провадженні № 48395312 в частині звернення стягнення на предмет іпотеки.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва № 05-23/1031 від 27.06.2018 призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів судової справи №910/12234/14 зареєстрованих за номером вх. №01-20/5876/18, у зв'язку з закінченням терміну повноважень у судді Полякової К.В., яка приймала участь у колегіальному розгляді справи № 910/12234/14.

В результаті проведення повторного автоматизованого розподілу, матеріали справи №910/12234/14 для розгляду скарги передано колегії суддів у складі: Гулевець О.В. (головуючий), Ковтун С.А., Трофименко Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2018 скаргу Національного банку України на дії/бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича призначено до розгляду в судовому засіданні 10.07.2018.

В судове засідання 10.07.2018 представники ТОВ "Всеукраїнський промисловий союз", ПАТ "Реал Банк", прокуратури та відділу державної виконавчої служби не з'явились.

Згідно із ч. 2 ст. 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Представник скаржника в судовому засіданні 10.07.2018 надав пояснення щодо скарги, просив суд її задовольнити.

Розглянувши в судовому засіданні 10.07.2018 скаргу Національного банку України на дії/бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича колегія суддів встановила наступне.

16.04.2014 Печерським районним судом міста Києва у справі № 757/9431/14-к в рамках розслідування кримінального провадження №12014160020000076 винесено ухвалу про арешт майна нафтобаз, що розташовані за адресою: м. Херсон, вул. Нафтогань, б/н, та вул. Чайковського, 236, та належать ТОВ "Всеукраїнський промисловий союз".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2014 у справі № 910/12234/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2015, позовні вимоги Національного банку України задоволено: в рахунок погашення кредитної заборгованості Публічного акціонерного товариства "Реал Банк" перед Національним банком України в особі Управління Національного банку України в Харківській області за Кредитним договором № 1 від 08.11.2013 в розмірі 787.396.148,99 грн. за основним боргом за кредитом, простроченими відсотками за користування кредитом, нарахованими за період з 01.02.2014 по 20.05.2014 (включно) - 22 333 120,55 грн., пенею за кредитом в розмірі 1 706,85 грн. та пенею за відсотками - 3668,95 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки №1/2 від 15.11.2013, посвідченим приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Черкашиною Н.І. та зареєстрованим у реєстрі за № 3382.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 07.08.2015 відкрито виконавче провадження ВП № 48395317 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/12234/14 від 23.03.2015.

19.06.2018 скаржник отримав лист відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вих. №48395312/20.1/4 від 04.06.2018, в якому Національному банку України було повідомлено, що в процесі примусового виконання рішення суду по справі № 910/12234/14 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченком Дмитром Євгеновичем сформовано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, згідно із якої встановлено, що по об'єкту нерухомості, на який державним виконавцем необхідно звернути стягнення наявне обтяження, а саме: арешт нерухомого майна накладений ухвалою Печерського суду міста Києва від 16.04.2014 по справі № 757/9434/14-к в інтересах Головного слідчого управління МВС України. У даному листі вказано, що оскільки зазначена ухвала суду не скасована, відсутні підстави для вжиття заходів примусового виконання даного рішення спрямованих на подальшу реалізацію майна, видачу акту про реалізацію предмета іпотеки, так як даний акт є підставою для оформлення права власності на арештоване ухвалою суду майно. З урахуванням викладеного, відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зазначено, що стягувачу потрібно вирішити питання щодо зняття арешту з майна боржника з метою виконання рішення суду.

Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

В обґрунтування скарги, скаржник посилається на те, що відповідна бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича є протиправною, оскільки норми чинного законодавств не містять жодних заборон щодо проведення реалізації майна при наявності арештів та обтяжень щодо нього.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Зі змісту ст. 41 Закону України "Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Стаття 46 Закону України "Про виконавче провадження" визначає черговість задоволення вимог стягувачів, у відповідності до якої в першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна.

Приписами статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Стаття 1 Закону України "Про іпотеку" визначає іпотеку як вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що іпотека як правовий інститут виконує забезпечувальну функцію виконання боржником основного зобов'язання, тобто спрямований на те, щоб гарантувати іпотекодержателю право на задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна за наявності в боржника заборгованості перед кредитором.

Частиною 6 статті 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Згідно із ч. 7 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки.

Зі змісту наведених норм законодавства можна прийти до висновку, що накладення арешту на майно, яке є предметом іпотеки, жодним чином не може позбавити Національний банк права звернути стягнення на спірне майно в рамках виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду про звернення стягнення за рішенням суду.

Отже, наявність арешту на майно накладеного в межах кримінального провадження, який хоч і накладений значно раніше, ніж стягувач отримав право звернення стягнення на це майно за рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2014 у справі №910/12234/14, не змінює правил пріоритетності задоволення вимог кредитора за рахунок предмета іпотеки, визначених ст. 3 Закону України "Про іпотеку".

У відповідності до пункту 2 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, передбачено, що у заявці відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця за якою здійснюється внесення до Системи інформації про арештоване майно (формування лота) та його реалізацію, мають міститись відомості, зокрема, відомості про чинні обтяження майна, зареєстровані в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек).

Таким чином, приписи Порядку реалізації арештованого майна також не містять жодних заборон щодо проведення реалізації майна при наявності арештів та обтяжень щодо нього.

Водночас, колегією суддів враховано, що стягувач - Національний банк України звертався до суду з позовом про звільнення з під арешту майна, що є предметом іпотеки.

Київським апеляційним господарським судом постановою від 17.01.2017 по справі №923/749/16, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду від 24.04.2017 в задоволенні позовних вимог Національного банку України відмовлено. Судами апеляційної та касаційної інстанції зазначено, що накладення арешту на спірне майно не позбавляє Національний банк України права в подальшому звернути стягнення на спірне майно з урахуванням правил пріоритетності, визначених статтею 3 Закону України "Про іпотеку".

Враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку, що посилання відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на те, що стягувачу потрібно вирішити питання щодо зняття арешту з майна боржника з метою виконання рішення суду у даній справі та на те, що відсутні підстави для вжиття заходів примусового виконання даного рішення спрямованих на подальшу реалізацію майна, видачу акту про реалізацію предмета іпотеки є необґрунтованими та такими, що суперечать приписам Закону України "Про виконавче провадження", Закону України "Про іпотеку" та Порядку реалізації арештованого майна.

З урахуванням наведеного, оскільки не вчинення державним виконавцем відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченком Дмитром Євгеновичем дій щодо реалізації майна, яке є предметом іпотеки, є бездіяльністю, суд дійшов висновку про обґрунтованість скарги Національного банку України про визнання незаконною бездіяльності головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича у виконавчому провадженні № 48395312.

Враховуючи наведене вище, оскільки судом встановлено неправомірність бездіяльності щодо невиконання рішення суду по справі №910/12234/14, скарга щодо зобов'язання відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вчинити всі виконавчі дії, передбачені Законом України "Про виконавче провадження", спрямовані на примусове виконання виконавчого документу у виконавчому провадженні №48395312 в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, за висновками суду, також підлягає задоволенню.

При цьому, з метою беззаперечного та неухильного виконання виконавчих дій, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" спрямованих на примусове виконання наказу суду по справі №910/12234/14 у виконавчому провадженні № 48395312, суд вважає за необхідне зобов'язати вчинити вказані вище виконавчі дії безпосередньо відділ примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 343 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З огляду на вищевикладене, суд задовольняє скаргу Національного банку України на дії/бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича.

Керуючись ст. ст. 234, 339, 342 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Національного банку України на дії/бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича задовольнити.

2. Визнати незаконною бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича у виконавчому провадженні № 48395312.

3. Зобов'язати відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вчинити всі виконавчі дії, передбачені Законом України "Про виконавче провадження", спрямовані на примусове виконання виконавчого документу у виконавчому провадженні № 48395312 в частині звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвала набрала законної сили 10.07.2018 та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 16.07.2018.

Головуючий суддя О.В. Гулевець

Суддя С.А. Ковтун

Суддя Т.Ю. Трофименко