Постанова № 75363604, 17.07.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/6722/16-ц 17.07.2018

Провадження №22-ц/784/1120/18

Провадження №22-ц/784/1120/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

17 липня 2018 року м. Миколаїв

колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання: Цуркан І.І.,

за участі представника стягувача – ОСОБА_1, державного виконавця – Асафатової Д.О.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 487/6722/16 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» на ухвалу, яку постановив Заводський районний суд м. Миколаєва під головуванням судді Біцюк Андрія Володимировича о 08 годині 45 хвилині у приміщенні цього суду 25 квітня 2018 року у справі за скаргою Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» на дії державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_3 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання,

в с т а н о в и л а :

У березні 2018 р. Публічне акціонерне товариство (далі – ПАТ «Миколаївобленерго») звернулося зі скаргою на дії державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі – Заводський ВДВС) ОСОБА_3 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Скарга мотивована тим, що 22 лютого 2018 р. на адресу позивача надійшло повідомлення від 14 лютого 2018 р. про повернення виконавчого документу №2н487/358/16 від 10 лютого 2017 р. стягувачу без прийняття до виконання у зв’язку з відсутністю реєстраційного номеру облікової картки боржника – фізичної особи та дати народження боржника. З цих підстав 5 вересня 2017 р. ПАТ «Миколаївобленерго» звернулось із заявою про приведення виконавчого документу у відповідність до вимог ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», однак 14 вересня 2017 р. стягувачем отримано ухвалу суду першої інстанції, якою відмовлено в задоволенні заяви, в зв’язку з тим, що фізичну особу – ОСОБА_4 неможливо однозначно ідентифікувати.

У грудні 2017 р. ПАТ «Миколаївобленерго» повторно звернулось до Заводського ВДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження, однак 14 лютого 2018 р. стягувачу знову відмовлено у прийнятті у зв’язку з невідповідністю виконавчого листа вимогам Закону.

Посилаючись на викладене, а також на те, що відсутність у виконавчому листі певних даних про особу боржника не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження, ПАТ «Миколаївобленерго» просить визнати рішення державного виконавця про повернення виконавчого документу №2н487/358/16 від 10 лютого 2017 р. без прийняття до виконання неправомірними та скасувати повідомлення державного виконавця про повернення виконавчого документу №2н487/358/17 без прийняття до виконання від 14 лютого 2018 р.

Представник Заводського відділу ДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області ОСОБА_3 заявлені вимоги не визнала, заперечувала проти їх задоволення, суду надала відзив на скаргу.

Відзив мотивовано тим, що 14 лютого 2018 р. головним державним виконавцем Асафатовою Д.О., у відповідності до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», повернуто стягувачу судовий наказ №487/3774/16-ц, виданий 07 грудня 2016 р. про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Миколаївобленерго» 785,83 грн. заборгованості за спожиту електроенергію та 609 грн. судового збору у зв’язку з тим, що останній не відповідав вимогам п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» - не вказано дату народження боржника та реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи. Щодо доводів скаржника про те, що державний виконавець відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» має право, з метою захисту інтересів стягувача, одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну не спростовують підстав з яких виконавчий документ повернуто стягувачу без прийняття до виконання, оскільки такі повноваження використовуються державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження, а не до вирішення питання про відкриття виконавчого провадження. Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 квітня 2018 р. в задоволенні скарги ПАТ «Миколаївобленерго» відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що у зв’язку з відсутністю у виконавчому документі відомостей про реєстраційний номер облікової картки боржника – фізичної особи та дати народження боржника, суд дійшов висновку про невідповідність вказаного виконавчого документа вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а тому, повернувши виконавчий документ стягувачу, державний виконавець діяв відповідно до закону та в межах своєї компетенції

В апеляційній скарзі ПАТ «Миколаївобленерго» вказує, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та просить її скасувати й постановити нову ухвалу про задоволення скарги.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і таке встановив суд, 09 грудня 2016 р. Заводським районним судом м. Миколаєва видано судовий наказ за заявою ПАТ «Миколаївобленерго» щодо стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 785 грн. 83 коп. та судового збору у сумі 609,00 грн.

10 лютого 2017 р. ПАТ «Миколаївобленерго» отримало вказаний судовий наказ та 12 квітня 2017 р. направило його до Заводського відділу ДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області разом із заявою про відкриття виконавчого провадження для стягнення заборгованості в примусовому порядку.

19 червня 2017 р. стягувач отримав повідомлення головного державного виконавця Заводського відділу ДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області ОСОБА_5 про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання через невідповідність вимогам пунктів 3, 4 с. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

20 грудня 2017 р. стягувачем повторно направлено виконавчий документ – судовий наказ від 09 грудня 2016 р. на виконання до Заводського відділу ДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області.

14 лютого 2018 р. головним державним виконавцем Асафатовою Д.О. з посиланням на ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» повернуто стягувачу судовий наказ №487/6772/16-ц, виданий 10 лютого 2017 р. про стягнення коштів з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Миколаївобленерго», у зв’язку з тим, що останній не відповідав вимогам п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» - не вказано дату народження боржника та реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. (ст. 447 ЦПК України).

За положеннями статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

За приписами ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Отже, метою виконавчого провадження є примусове виконання судових рішень.

Згідно ч. 2 ст. 32 Конституції України й ч. 1 ст. 302 ЦК України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Офіційне тлумачення вказаного положення Конституції України міститься в Рішенні Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012, відповідно до пункту 1 якого збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя, таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

За положеннями ст. 431 ЦПК України виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції Закону від 02 червня 2016 р. № 1404-VIII) у виконавчому документі зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім’я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника-фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб – платників податків).

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачена також можливість зазначення інших даних, які ідентифікують боржника, та сприяють примусовому виконанню рішення, зокрема - реєстраційного номеру картки платника податків.

Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Як вбачається з тексту судового наказу по справі № 487/6722/16ц в ньому не зазначені дата народження боржника - фізичної особи ОСОБА_4 та її реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків).

Повертаючи виконавчий документ стягувачу, державний виконавець посилався на відсутність в ньому дати народження боржника та реєстраційного номеру облікової картки платника податків - фізичної особи.

Між тим, згідно із п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону з метою захисту інтересів стягувача державний виконавець має право одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Крім того, стягувач звертався 05 вересня 2017 р. до суду із заявою про приведення виконавчого документа у відповідність до вимог закону, але згідно відповіді на запит суду органи державної фіскальної служби відмовили у повідомленні реєстраційного номеру облікової картки платника податків боржника ОСОБА_4 через неможливість однозначно ідентифікувати цю фізичну особу. За такого суд ухвалою від 14 вересня 2017 р. відмовив у задоволенні заяви стягувача про приведення виконавчого документа у відповідність до вимог ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

За такого стягувачем були використані правові механізми приведення виконавчого документа у відповідність з вимогами закону, після чого стягувач позбавлений можливості отримати конфіденційні дані відносно особи боржника, тоді як відсутність такої можливості у державного виконавця в суді не була доведена.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що державний виконавець, повертаючи виконавчий документ стягувачу, не у повній мірі скористався наданими йому законом правами та повноваженнями для своєчасного і повного виконання судового рішення і доказів протилежного суду не надав.

Про відсутність правових підстав для повернення виконавчого документу без виконання у зв’язку з відсутністю у виконавчому листі даних про особу боржника зазначено також у постановах Верховного Суду України від 25 червня 2014 р. у справі №6-62цс14 та в постанові від 21 травня 2014 р. у справі №6-45цс14, а саме: відсутність у виконавчому листі певних даних про особу боржника не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження.

Так, незважаючи на те, що, висловлені позиції ґрунтуються на положеннях Закону України «Про виконавче провадження» у попередній редакції, колегія суддів вважає за необхідне її застосувати, оскільки норми згаданого закону в попередній редакції, а саме – статті 11, 18 та в редакції, чинній на час прийняття державним виконавцем оскаржуваного рішення, - статті 4, 18 мають, переважно, однаковий зміст стосовно вимог до виконавчого листа та повноважень державного виконавця.

Виходячи з викладеного скарга ПАТ «Миколаївобленерго» є обґрунтованою, а суд помилково відмовив у її задоволенні, а тому ухвала суду в силу положень п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про задоволення скарги.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» задовольнити, ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 квітня 2018 року скасувати та постановити нове судове рішення.

Скаргу Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати рішення (повідомлення) від 14 лютого 2018 року головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_3 про повернення виконавчого документу у справі №2н/487/6722/16 за заявою ПАТ «Миколаївобленерго» про видачу судового наказу про стягнення боргу за спожиту електроенергію з ОСОБА_4 стягувачу без прийняття до виконання.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: ОСОБА_6

ОСОБА_7

________

Повний текст постанови складений 18 липня 2018 року