Ухвала суду № 75363196, 16.07.2018, Корабельний районний суд м. Миколаєва

Справа № 477/3405/13-к

Провадження № 1-кп/488/33/18 р.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2018 року

Корабельний районний суд м.Миколаєвау складі: головуючого судді суддівОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,секретаря судового засіданняОСОБА_4, за участю сторін та учасників кримінального провадження: прокурора ОСОБА_5, обвинувачених потерпілих:ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 ОСОБА_10, ОСОБА_11 захисниківОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15

розглянувши, під час судового розгляду кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 1,7,12 ч. 2 ст. 115 КК України,ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пп. 1,7, 12 ч.2 ст. 115 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пп. 1,7, 12 ч.2 ст. 115 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 396 КК України, клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинувачених,

В С Т А Н О В И В

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження на 60 діб строків тримання обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 під вартою, мотивувавши тим, що продовжують існувати ризик, який дає підстави вважати, що у випадку закінчення строків тримання під вартою останніх, скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, або його зміни на менш суворий, обвинувачені можуть переховуватися від суду.

Потерпілі наполягали на продовженні строків тримання обвинувачених під вартою.

Захисник ОСОБА_13 та його підзахисний ОСОБА_7 наполягали на тому, що відсутні будь-які підстави тримати обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, оскільки доказів існування названого ризику прокурором не надано, за такого вважали, що у клопотанні прокурора слід відмовити, а обвинуваченого необхідно звільнити з-під варти.

Захисник ОСОБА_14 та її підзахисний ОСОБА_8 також зазначили, що клопотання прокурора не підлягає задоволенню, оскільки останній не надав будь-яких доказів на підтвердження існування ризику переховування від суду. Та, в свою чергу, посилаючись на те, що у ОСОБА_8 намірів переховуватися від суду не має, останній має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, раніше не судимий, тривалий час утримується під вартою та має незадовільний стан здоров'я, захисник звернувся з клопотанням про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, або, з урахуванням його майнового стану, зменшенням розміру застави.

Захисник ОСОБА_12 та її підзахисний ОСОБА_6, підтримавши думку інших захисників щодо відсутності існування названого прокурором єдиного ризику, та, беручи до уваги, що обвинувачений тривалий час утримується під вартою, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв’язки, трьох неповнолітніх дітей, матері похилого віку, а також тяжкі хронічні захворювання, які не можливо вилікувати в умовах утримання в слідчому ізоляторі, просили змінити запобіжний захід на менш суворий у вигляді домашнього арешту.

Захисник ОСОБА_15 та обвинувачена ОСОБА_9 підтримали думку названих вище захисників та обвинувачених.

Суд, вислухавши думку сторін та учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та копії медичних документів ОСОБА_6, приходить до наступного висновку.

Як слідує зі змісту ст. 199 КПК України, суд продовжує строк тримання обвинуваченого під вартою, якщо на момент розгляду клопотання про продовження цього строку ризики, враховані при застосуванні такого запобіжного заходу, не зменшилися.

Відповідно ст.. 177 КПК України метою застосування запобіжних заходів, є, крім іншого, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, а підставами застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити вказані дії.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

Строк тримання ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 під вартою спливає 21.06.2018 року, останні обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від десяти до п’ятнадцяти років або довічного позбавлення волі, обвинувачені не працюють.

На думку суду, у сукупності названий прокурором ризик та дані, що характеризують обвинувачених, незважаючи на наявність у них постійного місця проживання, відсутності судимостей, наявності на утриманні неповнолітніх дітей та батьків похилого віку, а також хронічних захворювань, свідчать про те, що ризик, врахований при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшився, а тому, в разі спливу строку тримання їх під вартою чи застосування до нього менш суворого запобіжного заходу ніж раніше обраного судом, вони зможуть вчинити спробу переховуватися від суду.

Обставин передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.

Щодо доводів захисників та обвинувачених, то вони не можуть, на переконання суду, свідчити про відсутність ризику здійснення останніми вищевказаних дій у випадку застосування до них іншого, більш м’якого запобіжного заходу.

Відносно клопотання захисника ОСОБА_14 щодо зменшення розміру застави, який, на її думку, завідомо непомірний, суд находить такі аргументи захисника, необґрунтованими, оскільки , приймаючи рішення про розмір застави, суд, врахував, особливу тяжкість злочину та кількість потерпілих.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що клопотання захисників про зміну або скасування запобіжного заходу, а також зменшення розміру застави не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, та , беручи до уваги положення ст. 9 Конституції України, та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», згідно яких тривале тримання під вартою обвинувачених може бути виправданим у зазначеній справі, так як є специфічні ознаки суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає правило поваги до свободи особи (рішення Європейського суду «W. v/ Switherlandjudgement» of 26 January 1993. SeriesAno.254-A, p.15, §30), суд приходить до висновку, що зазначені прокурором ризики існують і на теперішній час, вважає, що запобігти їм при вжитті до обвинувачених більш м’яких запобіжних заходів, передбачених КПК України, не можливо, а тому, находить доцільним продовжити тримання обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_6О під вартою.

Суд вважає можливим розглянути дане клопотання до закінчення спливу строку тримання обвинувачених під вартою, з огляду на неможливість призначення нового судового засідання до спливу зазначеного строку.

На підставі викладеного, керуючись статтями 177,182, 183, 331 КПК України, суд,

У Х В А Л И В

Задовольнити клопотання прокурора.

Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, під вартою до 14.09.2018 року (включно).

Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, під вартою до 14.09.2018 року (включно).

Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, під вартою до 14.09.2018 року (включно).

У клопотанні захисників та обвинувачених про зміну запобіжного заходу відмовити.

Копію ухвали надіслати сторонам судового провадження, та для виконання начальнику ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор».

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.В.Кутурланова

суддя Г.М.Лазарева

суддя О.І. Непша