Рішення № 75362573, 17.07.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 липня 2018 року № 826/8795/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сім ключів» до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Національний депозитарій України», про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сім ключів» (далі - ТОВ «Сім ключів») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - Комісія) та просить суд визнати протиправними протиправним та скасувати рішення відповідача щодо зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів в частині зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку інвестиційних сертифікатів Пайового недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «Фонд Реконстукції та Розвитку», управління активами якого здійснює ТОВ «Олімп Ессет Інвестмент».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 13 червня 2017 року відповідачем було прийнято оскаржуване рішення № 439 «Щодо зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів», підставою для прийняття якого стала постанова старшого слідчого з ОВС 1-го відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Офісу великих платників податків ДФС старшого лейтенанта податкової міліції Миколаєвського Б.А. від 24 травня 2017 року, винесена в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Позивач вважає, що оскаржуване рішення прийняте з грубим порушенням чинного законодавства, оскільки позбавляє позивача права на вільне та безперешкодне розпорядження власним майном, придбаним ним на законних підставах, унеможливлює вільний продаж цінних паперів та отримання прибутку.

Посилаючись на такі обставини, позивач звертається до суду з даним позовом та просить його задовольнити.

Представник відповідача - Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, проти позову заперечував, стверджуючи, що згідно законодавства постанова слідчого є обов'язковою для виконання, а крім того позивачем не підтверджено неможливості користуватися майном та відчужити його, на підтвердження чого надав суду письмові заперечення та інші документи, які долучені до матеріалів справи.

18 вересня 2017 року судом винесено ухвалу про відмову у задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою суду від 22 березня 2018 року суд перейшов до розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружним адміністративний судом міста Києва встановлено наступне.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, 24 травня 2017 року у рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32015100110000351, внесеному до ЄРДР, старшим слідчим в особливо важливих справах 1-го ВРКП СУ ФР ОВПП ДФС Миколаєвським Б.А. винесено постанову, якою зобов'язано Комісію прийняти рішення про заборону внесення змін до системи депозитарного обліку щодо цінних паперів, які обліковуються на рахунках у цінних паперах, зазначених у постановах слідчого власників, відкритих в депозитарній установі.

13 червня 2017 року на виконання зазначеної постанови слідчого Комісією прийнято рішення № 439 «Про зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів», відповідно до якого з 14 червня 2017 року зупинено внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів, емітованих у тому числі й Пайовим недиверсифікованим закритим інвестиційним фондом «Фонд Реконстукції та Розвитку», управління активами якого здійснює ТОВ «Олімп Ессет Інвестмент».

Протягом розгляду справи до Комісії не надходило інформації щодо скасування (скасування в частині) постанови слідчого від 24 травня 2017 року.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі,в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні визначає Закон України від 30 жовтня 1996 року № 448/96-ВР «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (далі - Закон № 448/96).

Статтею 2 Закону № 448/96 визначено, що державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється з метою, зокрема створення умов для ефективної мобілізації та розміщення учасниками ринку цінних паперів фінансових ресурсів з урахуванням інтересів суспільства; гарантування прав власності на цінні папери; захисту прав учасників фондового ринку; контролю за прозорістю та відкритістю ринку цінних паперів.

Відповідно до статті 3 Закону № 448/96 державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється у таких формах: прийняття актів законодавства з питань діяльності учасників ринку цінних паперів; регулювання випуску та обігу цінних паперів, прав та обов'язків учасників ринку цінних паперів; видача ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів та забезпечення контролю за такою діяльністю; заборона та зупинення на певний термін (до одного року) професійної діяльності на ринку цінних паперів у разі відсутності ліцензії на цю діяльність та притягнення до відповідальності за здійснення такої діяльності згідно з чинним законодавством; реєстрація випусків (емісій) цінних паперів та інформації про випуск (емісію) цінних паперів; контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів, умов продажу (розміщення) цінних паперів, передбачених такою інформацією; створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням цих прав емітентами цінних паперів та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів; контроль за достовірністю інформації, що надається емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, контролюючим органам; встановлення правил і стандартів здійснення операцій на ринку цінних паперів та контролю за їх дотриманням; пруденційний нагляд за професійними учасниками фондового ринку в межах діяльності, яка провадиться таким учасником на підставі виданої Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку ліцензії; контроль за системами ціноутворення на ринку цінних паперів; контроль за діяльністю осіб, які обслуговують випуск та обіг цінних паперів; проведення інших заходів щодо державного регулювання і контролю за випуском та обігом цінних паперів.

Стаття 7 Закону № 448/96 визначає, що основними завданнями Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку є, у тому числі: захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право для захисту інтересів держави та інвесторів у цінні папери зупиняти на підставі рішення Комісії внесення змін до системи реєстру власників іменних цінних паперів або до системи депозитарного обліку щодо цінних паперів певного емітента або певного власника на строк до усунення порушень, що стали підставою для прийняття такого рішення (пункт 30 статті 8 Закону № 448/96).

Частиною п'ятою статті 40 КПК України визначено, що слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.

Як вже зазначалося раніше, 24 травня 2017 року старшим слідчим в особливо важливих справах 1-го ВРКП СУ ФР ОВПП ДФС Миколаєвським Б.А. винесено постанову про заборону внесення змін до системи депозитарного обліку, якою зобов'язано Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку прийняти рішення про заборону внесення змін до системи депозитарного обліку щодо цінних паперів, які обліковуються на рахунках у цінних паперах, зазначених у постановах слідчого власників, відкритих в депозитарній установі.

Саме на виконання зазначеної постанови слідчого Комісією було прийнято оскаржуване рішення № 439 від 13 червня 2017 року.

Слід зазначити, що чинним законодавством не передбачено обов'язку Комісії щодо проведення перевірки відомостей, які містяться у постановах слідчих, а також не передбачено проведення перевірок юридичних осіб з метою з'ясування відомостей, які зазначені у постановах слідчих, а також не передбачено обов'язку проведення перевірок юридичних осіб з метою перевірки відомостей, які зазначаються у постановах слідчого.

Натомість частина сьома статті 110 КПК України встановлює, що постанова слідчого, прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов'язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується.

Отже посилання позивача на вказані обставини є безпідставними, а крім того, позивач в адміністративному позові зазначає, що він є учасником ПНЗІФ «Фонд реконструкції та розвитку». Учасник пайового фонду відповідно до положень чинного законодавства - це юридична або фізична особа, яка є власником інвестиційного сертифіката такого фонду і не має прав впливати на діяльність компанії з управління активами. Учасники пайового фонду не відповідають за зобов'язаннями пайового фонду і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю пайового фонду тільки в межах належних їм інвестиційних сертифікатів фонду, крім учасників пайового фонду, до складу активів яких входять акції банків, які у такому разі відповідають за зобов'язаннями банку відповідно до закону.

Отже, позивач, як учасник фонду, не управляє діяльністю фонду, відносно якого було прийнято оскаржуване рішення Комісії № 439 від 13 червня 2017 року, та не підтвердив повноважень діяти від імені ТОВ «КУА «Олімп Ессет Інвестмент», звертаючись до суду з адміністративним позовом.

Крім того, пункт 30 статті 8 Закону № 448/96 не пов'язує право зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів із процедурою накладання санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів; у свою чергу накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів, виходячи зі змісту пункту 14 частини першої статті 8 цього Закону, визначені як окремі повноваження Комісії; за своєю правовою природою зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів не є санкцією, а є застосуванням відповідачем у межах наданих йому повноважень заходом запобігання і припинення порушення на ринку цінних паперів.

Безпідставними також є посилання позивача на обставини фактичного втручання Комісією у його право на вільне користування та розпорядження власним майном у вигляді акцій, оскільки оскаржуване рішення Комісії № 439 від 13 червня 2017 року прийняте щодо зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку щодо цінних паперів, а не щодо зупинення обігу цінних паперів, емітованих у тому числі Пайовим недиверсифікованим закритим інвестиційним фондом «Фонд Реконстукції та Розвитку», управління активами якого здійснює ТОВ «Олімп Ессет Інвестмент»», та акціонером якого є позивач.

Згідно пункту 11 частини першої статті 1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» обіг цінних паперів - це вчинення правочинів, пов'язаних з переходом прав на цінні папери і прав за цінними паперами, крім договорів, що укладаються у процесі емісії, при викупі цінних паперів їх емітентом та купівлі-продажу емітентом викуплених цінних паперів.

У свою чергу депозитарний облік цінних паперів - це облік цінних паперів, прав на цінні папери та їх обмежень на рахунках у цінних паперах.

Отже, між поняттями «система депозитарного обліку цінних паперів» та «обіг цінних паперів» існує різниця.

Таким чином, враховуючи наявність у Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку права зупиняти внесення змін до системи депозитарного обліку щодо цінних паперів певного емітента з метою захисту інтересів держави та інвесторів у цінні папери та обов'язок виконати постанову слідчого, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення Комісії № 439 від 13 червня 2017 року є таким, що прийняте на підставі та у межах повноважень, передбачених Законом України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Окрім зазначеного, в частині позовних вимог щодо надання дозволу ПАТ «Національний депозитарій України» та депозитарним установам, що здійснюють облік прав власності на цінні папери Пайового недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «Фонд Реконструкції та Розвитку» здійснювати облікові операції щодо інвестиційних сертифікатів Пайового не диверсифікованого закритого інвестиційного фонду «Фонд Реконструкції та Розвитку» суд зазначає, що наведена позовна вимога не стосується відповідача у справі, а входить до обсягу повноважень третьої особи у справі - ПАТ «Національний депозитарій України», тому суд не вправі вирішувати зазначену позовну вимогу щодо особи, яка не є відповідачем у справі.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва відповідачем у даній справі доведено правомірність прийнятого рішення від 13 червня 2017 року № 439 «Про зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів», підстав для визнання його протиправним та скасування суд не знаходить.

Оскільки суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог, відсутні підстави, передбачені статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.І. Келеберда