Рішення № 75362553, 17.07.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 липня 2018 року № 826/10350/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправною та скасування постанови №113/1015-05/1-5988 від 27 червня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України та просить суд визнати протиправною та скасувати постанову №113/1015-05/1-5988 від 27 червня 2017 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 04 липня 2017 року Знам»янська дільниця з будівництва виробничого підрозділу Одеського територіального управління філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» ПАТ «Українська залізниця» поштою отримала оскаржувану постанову Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, зміст якої вказував, що підрозділ позивача, який ще не існував на момент отримання постанови, визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого пунктом 2 частини шостої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», та оштрафований на суму 50 520,00 грн.

Враховуючи те, що склад правопорушення за даним пунктом частини шостої статті другої Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» передбачає недопущення посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій, позивач стверджує, що підрядчик не міг не допустити посадових осіб, уповноважених на перевірку, на об'єкт - станцію Веселий Кут Одеської області, оскільки на той час перебував в іншому місті (у м. Знам»янка Кіровоградської області), а крім того, станція Веселий Кут є відкритою для загального доступу будь-яких осіб.

Позивач зауважує також, що сама станція Веселий Кут не є об'єктом будівництва, оскільки роботи по реконструкції другої черги ще не розпочиналися за умов існування припису ДАБІ від 13 квітня 2017 року про скасування Декларації про початок будівельних робіт, який оскаржується в іншому судовому провадженні в Окружному адміністративному суді міста Києва.

Крім зазначеного позивач звертає увагу, що в описовій частині оскаржуваної постанови відповідачем вказано, що особу, уповноважену на перевірку, було допущено на об'єкт, а в резолютивній частині цієї ж постанови на позивача накладено штраф саме за не допущення перевіряючого на об'єкт перевірки.

Ухвалою суду від 23 серпня 2017 року відкрито провадження у справі № 826/10350/17, призначено судовий розгляд справи на 22 листопада 2017 року, проте у призначений день та час представник відповідача до суду не з'явився, у зв'язку з чим було оголошено перерву в судовому засіданні.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою суду від 29 березня 2018 року (протокольною) суд перейшов до розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).

Відповідачем у справі заперечень, відзиву, заяв, клопотань або інших документів упродовж розгляду справи не подавалося.

Згідно частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до положень частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно зі статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний нагляд - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.

Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 294 від 09 липня 2014 року, визначено, що Державна архітектурно-будівельна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-будівельного контролю та нагляду.

Механізм здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду визначений Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 698 від 19 серпня 2015 року.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Як вбачається з оскаржуваної постанови від 27 червня 2017 року №113/1015-05/1-5988, складеної головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області Кузьмінською Н.І., під час перевірки з виїздом на місце посадової особи Департаменту за адресою: Одеська область, Великомихайлівський район, с. Новоборисівка, вул. Сотниченка, 7а, начальник виробничого підрозділу служби будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд Знам»янського будівельно-монтажного поїзду регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» Ужвенко О.В. не допустив на об'єкт реконструкції пасажирської платформи станції Веселий Кут (друга черга) посадову особу ДАБІ Кузьмінську Н.І. для здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю.

Таким чином, посилання позивача на наявність суперечностей у мотивувальній та резолютивній частинах оскаржуваної постанови стосовно зазначення спочатку про допущення представника ДАБІ, а потім накладення штрафу за його не допущення, не підтверджуються дослідженням змісту оскаржуваної постанови, оскільки у мотивувальній частині чітко зазначено про недопущення представника ДАБІ Кузьмінської Н.І. на об'єкт перевірки.

Як зазначається в оскаржуваній постанові від 27 червня 2017 року, підрядника будівництва поінформовано листом Департаменту від 22 травня 2017 року № 1015-05/1-4807 про проведення позапланової перевірки виконання вимог припису Департаменту від 13 квітня 2017 року, яка відбудеться 01 червня 2017 року о 12.00.

Зазначені обставини представником позивача не заперечуються, і з таких підстав постанова від 27 червня 2017 року не оскаржується, отже суд за таких обставин вважає, що позивача було належним чином повідомлено про проведення позапланової перевірки вимог припису Департаменту від 13 квітня 2017 року.

Крім того, позивачем не оскаржуються підстави призначення відповідачем позапланової перевірки вимог припису Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеської області від 13 квітня 2017 року.

При цьому суд зазначає, що в оскаржуваній постанові від 27 червня 2017 року відповідач викладає обставини своєї обізнаності про оскарження позивачем припису Департаменту від 13 квітня 2017 року в судовому порядку, проте обґрунтовано, на думку суду, вважає, що дія припису в судовому порядку не зупинялася та судових рішень стосовно його скасування не ухвалювалося.

Крім іншого, як встановлено судом оскаржувана постанова №113/1015-05/1-5988 винесена відповідачем 27 червня 2017 року та отримана позивачем 04 липня 2017 року, при цьому, як зазначає позивач реорганізаційні зміни у його структурі (реорганізація Знам»янської дільниці з будівництва виробничого підрозділу Одеського територіального управління філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд ПАТ Українська залізниця» у виробничий підрозділ служби будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд «Знам»янський будівельно-монтажний поїзд» регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця») відбулися з 01 липня 2017 року, що унеможливлювало, на його думку накладення штрафу на неіснуючий на момент винесення постанови підрозділ.

У цьому зв'язку суд зазначає, що на момент отримання оскаржуваної постанови - 04 липня 2017 року та станом на день розгляду даної справи виробничий підрозділ служби будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд «Знам»янський будівельно-монтажний поїзд» регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця», який визнано винним у вчиненні правопорушення, та на який накладено штраф, фактично існував, тому зазначені обставини не можуть бути окремою підставою для визнання оскаржуваної постанови протиправною та її скасування.

Отже, відповідачем, розглянувши акт про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій від 01 червня 2017 року, протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 01 червня 2017 року, винесено постанову №113/1015-05/1-5988 від 27 червня 2017 року та накладено на підрозділ позивача штраф у розмірі 50 520,00 грн. на підставі пункту 2 частини шостої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» Суб'єкти містобудування несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення:

1) невиконання приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю щодо:

усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил - у розмірі п'ятнадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб;

зупинення підготовчих та будівельних робіт - у розмірі п'ятдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб;

2) недопущення посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій - у розмірі тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Проаналізувавши встановлені обставини, а також розглянувши наявні у справі докази, суд не вбачає підстав, передбачених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та вважає, що видаючи оскаржувану постанову №113/1015-05/1-5988 від 27 червня 2017 року Департамент ДАБІ в Одеській області діяв на підставі та у межах наданих йому повноважень. Обставини, на які посилається позивач як на підставу позову, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог підстави, передбачені статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України для розподілу судових витрат, відсутні.

Керуючись статтями 72-73, 76-77, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Відповідно до частини першої статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.І. Келеберда