Рішення № 75362545, 17.07.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 липня 2018 року № 826/10516/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Сервіс Груп» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс Сервіс Груп» звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03 липня 2017 року № 0004411402, відповідно до якого товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 751 109,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 113 420,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що висновки акту перевірки не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки господарські операції з контрагентами були реальними, підтверджуються відповідними первинними документами, всі контрагенти на час здійснення господарських операцій належним чином зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, є платниками ПДВ, не мають податкового боргу, не є фігурантами кримінальних проваджень. Крім того позивач вважає, що правовідносини попередніх поставок за договорами поставки та підряду, які здійснювалися підприємствами у ланцюгах постачання, не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником, тобто позивачем, та його безпосередніми постачальниками.

Посилаючись на такі обставини, позивач просить задовольнити адміністративний позов.

Ухвалою суду від 12 вересня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/10516/17, призначено її до розгляду у судовому засіданні.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою суду від 22 березня 2018 року суд перейшов до розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).

Відповідачем 14 лютого 2018 року подано відзив на позовну заяву, з якого вбачаються заперечення проти його задоволення з підстав наявності у позивача у період, що перевірявся фінансово-господарських правовідносин з контрагентами, а саме з ТОВ «Техно-Груп», ТОВ «Альянс вектор груп», у яких відслідковувалася недостатня кількість найманих працівників, були відсутні технічні можливості для здійснення робіт (послуг) та джерел законного введення в обіг матеріалів по ланцюгу постачання.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінивши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва, дійшов наступних висновків.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України, наказу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 14 квітня 2017 року № 2808, відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на ІІ квартал 2017 року, на підставі направлень, виданих Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві, проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Сервіс Груп» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 09 жовтня 2014 року по 31 грудня 2016 року.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено Акт від 30 травня 2017року № 209/26-15-14-02-02/39434940.

Згідно висновків Акту від 30 травня 2017 року перевіркою встановлені порушення позивачем:

підпунктів 14.1.13, пункту 14.1 статті 14, статті 44, підпункту 135.5.5 статті 135, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України та пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, що діяли на момент відображення вказаних операцій в податковому обліку, що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету в періоді, що перевірявся на загальну суму 751 109,00 грн.

На підставі висновків, викладених в Акті перевірки від 30 травня 2017 року, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004411402 від 03 липня 2017 року, відповідно до якого ТОВ «Комплекс Сервіс Груп» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 751 109,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 113 420,00 грн.

Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення рішення протиправним, а висновки податкового органу такими, що не відповідають дійсним обставинам та суперечать нормам чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, з урахуванням встановлених обставин, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України)(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, пунктом 6.1 статті 6 ПК України встановлено, що податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що витрати - сума будь яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з положеннями пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об'єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Об'єктом оподаткування, відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як вбачається з висновків Акту від 30 травня 2017 року ТОВ «Комплекс Сервіс Груп» у періоді, що перевірявся, мало фінансово-господарські взаємовідносини з контрагентами а саме: з ТОВ «Техно-Груп» та ТОВ «Альянс Вектор Груп».

Між ТОВ «Комплекс Сервіс Груп» та ТОВ «Альянс вектор груп» було укладено договір поставки від 01 березня 2015 року № КСГ 15-1 та договір підряду від 01 березня 2015 року № КСГ 15-2.

Згідно інформації відповідача та звітів форми 1ДФ у ТОВ «Альянс вектор груп» працювала така кількість працівників, яка є недостатньою для здійснення будівельно-ремонтних робіт на об'єктах замовника. Встановлена також відсутність факту придбання у контрагента будівельно-ремонтних робіт та інших послуг на об'єктах АЗК, а також матеріалів, обладнання, комплектуючих та інших товарно-матеріальних цінностей для здійснення робіт у зв'язку з відсутністю фізичних, технічних, технологічних можливостей для здійснення таких робіт, а також джерел законного введення в обіг матеріалів по ланцюгу постачання.

У цьому зв'язку відповідачем виявлено таких суб'єктів господарювання-постачальників, які надавали послуги будівельно-ремонтних робіт на об'єктах АЗК та реалізовували матеріали для виконання цих робіт ТОВ «Альянс Вектор Груп», ТОВ «ТД Лідер», ТОВ «Група «Реал», ТОВ «Приват-Оптторг», при цьому по ланцюгу постачання відповідачу не вдалося встановити фактичного виконавця будівельно-ремонтних робіт та інших послуг на об'єктах АЗК, а також придбавання матеріалів, обладнання, комплектуючих та інших товарно-матеріальних цінностей для здійснення цих робіт.

Перевіркою встановлено також, що взаємовідносини позивача з ТОВ «Техно-Груп» відбувалися на підставі договорів поставки та підряду, на підставі яких ТОВ «Техно-Груп» виписано на користь ТОВ «Комплекс Сервіс Груп» видаткові накладні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та податкові накладні. Дані про наявні трудові ресурси ТОВ «Техно-Груп» свідчать про недостатню кількість найманих працівників на підприємстві для здійснення підрядних будівельно-ремонтних робіт на об'єктах замовника, крім того станом на 31 грудня 2016 року кредиторська заборгованість за розрахунками з ТОВ «Техно-Груп» становила 1 189 129,00 грн., у тому числі ПДВ 198 188,16 грн.

Перевіркою встановлено, що послуги з будівельно-ремонтних робіт на об'єктах АЗК та реалізацію матеріалів для цих робіт на адресу ТОВ «Техно-Груп» надавали: ТОВ «ТД Лідер», ТОВ «Стейнед», ТОВ «Мастербізнес», при цьому по ланцюгу постачання відповідачу не вдалося встановити фактичного виконавця будівельно-ремонтних робіт та інших послуг на об'єктах АЗК, а також придбавання матеріалів, обладнання, комплектуючих та інших товарно-матеріальних цінностей для здійснення цих робіт.

Такі ж обставини встановлені перевіркою по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Систем-Менеджмент», відбувалися на підставі договорів підряду у 2015 році, при цьому за висновками відповідача відсутні факти придбання позивачем у ТОВ «Систем-Менеджмент» ремонтних робіт та інших послуг на об'єктах АЗК, а також матеріалів, обладнання, комплектуючих та інших товарно-матеріальних цінностей для здійснення цих робіт у зв'язку з відсутністю фізичних, технічних, технологічних можливостей для здійснення робіт (послуг) та джерел законного введення в обіг матеріалів по ланцюгу постачання. Встановлено, що послуги з ремонту зони кафе на АЗК та реалізацію матеріалів для цих робіт на адресу ТОВ «Систем-Менеджмент» здійснювали: ПП «Боард Пром», ПП «Алкор Груп», ПП «Корд Фін Груп», ПП «Опт Постач ЛЗА».

Підсумовуючи встановлене, відповідачем зазначено, що вказані підприємства-постачальники фактично не постачали матеріали, проте відповідно до даних бухгалтерського обліку придбання матеріалів позивачем фактично відбувалося, тобто, на думку відповідача, відбувався перехід права власності на товар від інших осіб до позивача, але встановити осіб, які фактично відвантажували товар не вдалося.

Таким чином, враховуючи вищевикладені висновки податкового органу як підстави для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, судом з'ясовано, що контролюючим органом не заперечується обставин виконання ремонтних робіт, переміщення товарів та фактичного руху активів від ТОВ «Альянс Вектор Груп», ТОВ «Систем Менеджмент», ТОВ «Техно-Груп» до ТОВ «Комплекс Сервіс Груп», підтверджуються також обставини руху відповідних активів від підприємств, з якими зазначені контрагенти мали господарські відносини. Отже, предметом доказування у даній справі є реальність господарських операцій, які у свою чергу стали підставою для формування валових витрат, виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що перевірялися.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійсненне.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Таким чином, господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 № 88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З метою встановлення факту здійснення господарських операцій, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість суду належить з'ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

На запит суду позивачем у справі надано документи на підтвердження обставин, якими підтверджується реальність господарських взаємовідносин з ТОВ «Техно-Груп», ТОВ «Альянс Вектор Груп», ТОВ «Систем-Менеджмент» (договори підряду, договори поставки, податкові накладні, видаткові накладні, акти виконаних робіт, оборотно-сальдові відомості, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, банківські виписки, довідки про вартість виконаних ремонтних робіт, заявки на виконання робіт, локальні кошториси, відомості ресурсів, дефектні акти та іншу документацію, дані бухгалтерського обліку, а крім того й фотографії окремих об'єктів), а також актуальні документи, що підтверджують організаційно-правовий статус позивача як юридичної особи, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З наданих документів вбачається, що на виконання окремих ремонтних робіт надавалися заявки із зазначенням товариств, які безпосередньо будуть виконувати відповідні роботи, у тому числі зазначені ТОВ «Техно-Груп», ТОВ «Альянс Вектор Груп», ТОВ «Систем-Менеджмент».

Зазначені документи свідчать про те, що замовники робіт були обізнані та погоджували залучення вказаних товариств на умовах субпідряду.

Наявними документами також не підтверджується наявність господарських відносин позивача з ТОВ «ТД Лідер», ТОВ «Група «Реал», ТОВ «Приват-Оптторг» та іншими товариствами, з якими відповідач встановив наявність господарських відносин у ТОВ «Техно-Груп», ТОВ «Альянс Вектор Груп» та ТОВ «Систем-Менеджмент». Разом з тим, позивач не несе відповідальності за зазначені правовідносини, учасником яких він не є, а також не відповідає за стан їх податкового обліку.

Одночасно, в судовому засіданні представник відповідача не зміг пояснити з яких підстав ГУ ДФС у м. Києві вважає недостатньою кількість працівників у ТОВ «Альянс Сервіс Груп», ТОВ «Техно-Груп», ТОВ «Систем-Менеджмент» для виконання робіт, не містить таких відповідей і Акт перевірки від 30 травня 2017 року. Не надано також відповідей стосовно того чи відображено ТОВ «Техно-Груп», ТОВ «Альянс Вектор Груп», ТОВ «Систем-Менеджмент» податкові зобов'язання по операціях з відповідачем, з чого суд робить висновок, що податкова дисципліна зазначеними підприємствами не порушувалася.

До матеріалів справи позивачем також надано нотаріально посвідчену заяву засновника та директора ТОВ «Техно-Груп» ОСОБА_4, якою зазначено, що з ТОВ «Комплекс Сервіс Груп очолюване нею товариство співпрацювало з червня 2016 року по травень 2017 року. ОСОБА_4 засвідчено, що ТОВ «Техно-Груп» залучалося до виконання ремонтних робіт на АЗС на умовах субпідряду майже по всій території України. Обсяг робіт був значний, тому товариство не могло власними силами охопити всі роботи на всіх об'єктах. За таких обставин ТОВ «Техно-Груп» брало на себе окремі обсяги робіт, а також забезпечення об'єктів необхідними матеріалами. Наприклад, на 47 АЗС в м. Києві та Київській області, а також у м. Біла Церква та м. Дніпро кожного місяця проводилися роботи сервісного обслуговування кліматичного та торговельного обладнання, сервісне обслуговування будівель, споруд, сервісне обслуговування технологічного обладнання. Виконувалися також інші роботи на інших АЗС. Стосовно придбання матеріалів, то ОСОБА_4 пояснено, що їх придбавали субпідрядники, а потім виставляли рахунок ТОВ «Техно-Груп», а ТОВ «Техно-Груп» у свою чергу виставляло рахунок ТОВ «Комплекс Сервіс Груп».

Оскільки ТОВ «Техно-Груп» є новоутвореним підприємством і почало свою роботу з квітня 2016 року, то своїх кадрів для виконання тих чи інших робіт не було, у зв'язку з чим залучалися субпідрядні організації, такі як: ТОВ «ТД Лідер», ТОВ «Мастербізнес», ТОВ «Світ Трейд Плюс», ТОВ «Вокс Трейд Плюс».

Крім того іншими контрагентами ТОВ «Техно-Груп» є ТОВ «Асканія-Пак», ТОВ «ЕКО», ТОВ «Ексім Трейд Транс Фуд», ТОВ «Господар-КМ».

Тобто, по суті ТОВ «Техно-Груп» виконувало роль організатора виконання робіт, при цьому заробляло на різниці між вартістю придбання робіт і матеріалів і вартістю їх продажу ТОВ «Комплекс Сервіс Груп».

Виконані роботи приймали співробітники ТОВ «Комплекс Сервіс Груп», зокрема директор - Шевченко С.Б., якому передавалися на підпис документи.

В матеріалах справи містяться також нотаріально посвідчені пояснення генерального директора ТОВ «Альянс Вектор Груп» Грисевича Олександра Вікторовича, яким зазначається, що з ТОВ «Комплекс Сервіс Груп товариство працювало з травня 2015 року по березень 2016 року, а раніше ТОВ «Альянс Вектор Груп» співпрацювало з підприємством, яке займалося внутрішніми та зовнішніми ремонтами на АЗК для ТОВ «Комплекс Сервіс Груп», завдяки чому відбулося знайомство.

ТОВ «Альянс Вектор Груп» залучалося до виконання ремонтних робіт на АЗС на умовах субпідряду здебільшого у м. Києві та Київській області, але працювали і в інших містах. Обсяг роботи був великий, тому товариство самостійно не могло охопити всі роботи на всіх об'єктах одночасно, тому товариство брало на себе окремі обсяги робіт, а також забезпечення цих об'єктів необхідними матеріалами. За замовленням ТОВ «Комплекс Сервіс Груп» за відповідними договорами виконувалися роботи з ремонту стель, зовнішньої каналізації, прочищення каналізації, ремонту фризу, зовнішньої мережі електричного живлення, випробування кабельної лінії, заміни запобіжників КТП, випробування, включення ввідного автомату з інспекцією електричного живлення мережі, ремонту зовнішніх водопроводів, пере пломбування вузла обліку, оформлення нормативних розрахунків на водоспоживання та водовідведення, узгодження в Київводоканалі, ремонту ПРК, прочищення зовнішньої каналізації, ремонту дорожнього покриття, авто мийного обладнання, ремонту апарату високого тиску, сервісного обслуговування технічного обладнання, поточного ремонту тощо. Зазначені роботи виконувалися у різних регіонах України.

Виконані роботи приймали співробітники ТОВ «Комплекс Сервіс Груп», зокрема директор - Шевченко С.Б., якому передавалися на підпис документи.

Таким чином, дійсність та товарність взаємовідносин з контрагентами позивачем підтверджено вищезазначеними документами, які, до того ж, надавались перевіряючим, та жодних зауважень щодо невідповідності форми первинних документів у акті не було наведено, а крім того показаннями очільників ТОВ «Альянс Вектор Груп» та ТОВ «Техно-Груп».

Із системного аналізу вищевикладеного, судом встановлено, що операції з контрагентами позивача є прибутковими та такими, що призвели до отримання прибутку та реальних змін майнового стану підприємства, про що свідчать видаткові накладні та акти виконаних робіт.

На підтвердження виконання умов договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій, позивачем надано до суду копії укладених договорів , а також копії податкових накладних, видаткових накладних, актів виконаних робіт, тощо.

За таких обставин, діяльність та спірні операції позивача не містять жодних ознак нереальності та здійснені в межах звичайної господарської діяльності, підтверджені належними первинними документами та є реальними з точки зору часу та матеріальних ресурсів, спричинили зміни та рух активів у вигляді вибуття запчастин та товарів, послуг та отримання доходу (грошових коштів) за реалізовану продукцію.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що висновки контролюючого органу щодо заниження позивачем податку на прибуток приватних підприємств, ґрунтується на підставі оцінки фінансово-господарської діяльності його контрагентів, а тому є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідачем під час розгляду справи встановлені судом обставини не спростовано, належних та необхідних доказів, які б свідчили про безпідставність заявлених позовних вимог щодо визнання протиправним та скасуванні податкового повідомлення-рішення від 03 липня 2017 року № 0004411402, відповідно до якого ТОВ «Комплекс Сервіс Груп» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 751 109,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 113 420,00 грн. не надано.

Окрім того, відповідно до постанови Вищого адміністративного суду України від 12 липня 2017 року у справі № К/800/51285/14 чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів.

Сторона не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

За умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка могла б свідчити про узгодженість дій сторони та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним при подачі адміністративного позову до суду судові витрати у вигляді сплати судового збору у розмірі 12 968,00 грн., що підтверджується наданою до матеріалів справи квитанцією № 12FA021E2F від 30 серпня 2017 року.

Керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 03 липня 2017 року № 0004411402, відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю «Комплекс Сервіс Груп» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 751 109,00 гривень та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 113 420,00 гривень.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Сервіс Груп» код ЄДРПОУ 39434940 (03039, м. Київ, провулок Лужевського, 14 корпус 7, офіс 32) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, код ЄДРПОУ 39439980 (04655, місто Київ, вул. Шолуденка, 33/19) сплачений позивачем судовий збір у розмірі 12 968,00 гривень (дванадцять тисяч дев'ятсот шістдесят вісім грн. 00 коп.).

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.І. Келеберда