Рішення № 75362509, 17.07.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2018 року Чернігів Справа № 825/2144/18

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1815 про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1І.) звернувся до суду з позовом до Військової частини А1815, в якому просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення за період з 18.08.2017 по 12.09.2017 за час фактичного виконання обов'язків за посадою та індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 12.09.2017.

В обґрунтування своїх вимог позивачем вказано, що з огляду на зміст положень Інструкції №260, за період здачі справ і обов'язків за посадою, відповідач повинен був виплатити йому грошове забезпечення, а також провести індексацію грошового забезпечення не посилаючись на відсутність бюджетних асигнувань на вказану ціль.

У встановлений ухвалою про відкриття провадження строк, відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що командуванням Військової частини А1815 був дотриманий порядок, встановлений для здачі посади військовослужбовцем, що підтверджено наказами командира Військової частини А1815 від 07.08.2017 №34, від 09.08.2017 №36, від 22.08.2017 №49, що спростовує доводи представника позивача. В той же час, оскільки наказ старшого начальника на звільнення позивача з військової служби надійшов 19.07.2017 за №14, то відповідно до п.37.1.5 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 №260 позивачу було правомірно припинено виплату грошового забезпечення з 18.08.2017. Щодо вимоги про виплату індексації грошового забезпечення відповідач зазначає, що вона не підлягає задоволенню, оскільки Військова частина А1815 не є прибутковою установою, а відповідними бюджетами не було закладено асигнувань на індексацію грошового забезпечення. Крім того, позивач проходив службу у Збройних Силах України, а тому правовідносини, які складаються при її проходженні, є публічно-правовими і відповідно на них не може розповсюджуватися дія ст.ст.95, 233 КЗпП України, на які посилається позивач як на підставу задоволення своїх вимог в цій частині.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій останній вказує, що твердження відповідача на увагу не заслуговують та наголошує на наявності у нього права на отримання спірних виплат.

Ухвалою суду від 03.07.2018 провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1815 в частині позовних вимог про стягнення грошової компенсації за не отримане речове майно у сумі 39 609,73 грн – закрито.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - старший лейтенант ОСОБА_1 проходив службу за контрактом до закінчення особливого періоду на посаді начальника зв’язку - командира взводу управління гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи Військової частини А1815.

У липні 2017 року на адресу Військової частини А1815 надійшов витяг з наказу командувача військ оперативного командування "Північ" від 13.07.2017 № 98 про звільнення з військової служби в запас старшого лейтенанта ОСОБА_1 у зв’язку з закінченням строку контракту відповідно до частини шостої статті 26 з урахуванням пп. "ї" п.1 ч.8 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу".

Відповідно до наказу командира військової частини А1815 від 07.08.2017 №34 старшому лейтенанту ОСОБА_1 було надано строк для здачі посаду. Вказані терміни були продовжені згідно наказів командира військової частини А1815 від 09.08.2017 №36, від 22.08.2017 №49.

В подальшому, відповідно до наказу командира військової частини А1815 від 12.09.2017 №71 старшого лейтенанта ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу військової частини А1815 з 12.09.2017, та знято з грошового забезпечення з 18.08.2017.

При оформленні відповідних документів щодо зарахування до військового оперативного резерву першої черги команди А1815 старший лейтенант ОСОБА_1 в Чернігівському ОМВК від працівників фінансової служби військового комісаріату дізнався, що йому не повному обсязі було виплачено грошове забезпечення з 18.08.2017 по 12.09.2017 та індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 12.09.2017.

Вважаючи, що посадовими особами Військової частини А1815 були порушені права ОСОБА_1, щодо виплати грошового забезпечення, індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Даючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зважає на наступне.

Відповідно до ч.6 п."а" ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту.

Нормативно-правовим актом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизну та регулює відносини у цій галузі, є Закон України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закону №2011).

Так, згідно з ч. 2, 3 та 4 ст.9 Закону №2011 до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 №260 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Інструкція №260), яка визначає порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Відповідно до пп.37.1.1 п.37.1 Інструкції №260 у разі звільнення з військової служби посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення виплачуються особам офіцерського складу та особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які до дня отримання військовою частиною наказу або повідомлення про звільнення з військової служби займають посади, на які були призначені, - до дня виключення наказом зі списків особового складу включно, але не більше ніж за один місяць з дня одержання військовою частиною наказу чи письмового повідомлення про звільнення (з урахуванням п.37.2 цієї Інструкції).

У межах установлених цим підпунктом строків, зазначеним військовослужбовцям, які не здали справи і не склали обов'язки за посадою до дня одержання військовою частиною наказу (повідомлення) про звільнення, грошове забезпечення виплачується за період здавання справ і обов'язків за посадою.

Згідно пп.37.1.5 Інструкції №260 особам офіцерського складу та особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які звільняються з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту, - до дня виключення наказом зі списків особового складу включно, але не більше ніж до дня закінчення строку контракту, а в разі продовження його дії - до дня закінчення такого продовження за підставами, визначеними законодавством.

З наведеного слідує, що особам офіцерського складу та особам рядового, сержантського і старшинського складу грошове забезпечення виплачується до дня виключення наказом зі списків особового складу включно, в тому числі і за період здавання справ і обов'язків за посадою, але не більше ніж за один місяць з моменту отримання військовою частиною повідомлення або наказу про звільнення.

Як було встановлено судом, відповідно до наказу командира Військової частини А1815 від 12.09.2017 №71 старшого лейтенанта ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу Військової частини А1815 з 12.09.2017 та знято з грошового з 18.08.2017, оскільки наказ командувача військ оперативного командування "Північ" від 13.07.2017 № 98 про звільнення з військової служби в запас старшого лейтенанта ОСОБА_1 у зв’язку з закінченням строку контракту відповідно до ч.6 ст.26 з урахуванням пп. "ї" п.1 ч. 8 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" було отримано відповідачем 19.07.2017.

При цьому, відповідач як на правомірність своїх дій посилається на продовження строку для здачі посади позивачем згідно наказів від 07.08.2017 №34, від 09.08.2017 №36, від 22.08.2017 №49 в рамках положень ст.64 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, згідно якої встановлюються терміни для прийняття і здавання посад: командира полку (корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) - не більше ніж 10 днів, заступника командира з тилу - не більше ніж 20 днів, командира батальйону та командира роти (корабля 3 і 4 рангу) - не більше ніж 5 днів, начальника служби, якому підпорядковані склади, - не більше ніж 15 днів. Іншим посадовим особам термін прийняття і здавання посади встановлює старший командир (начальник). Закінченням прийняття (здавання) посади вважається дата затвердження старшим командиром (начальником) відповідного акта.

Проте суд зазначає, що обов'язок щодо здачі та прийняття посад і обов'язків лягає на обидві сторони відносин та повинен співвідноситися із конкретними обставинами не порушуючи права сторін.

На переконання суду, оперативне командування "Північ" та Військова частина А1815, видавши завчасно наказ про звільнення в запас старшого лейтенанта ОСОБА_1, вчасно не забезпечили повернення старшого лейтенанта ОСОБА_1 з зони проведення АТО (на території донецької та Луганської областей), для здачі посади позивачем у встановлені законом терміни.

Наведені обставини відповідачем жодним чином не спростовуються.

При цьому, приймаючи до уваги специфіку військової служби, яку проходив позивач, та зважаючи на те, що керівництвом у розумний строк не було застосовано відповідних заходів щодо прийняття справ від позивача після його звільнення та, як наслідок, не організовано передачі новому командиру батареї командування та виконання бойових завдань по особовому складу підрозділу, не прийнято від позивача закріпленої бойової техніки, озброєння, тощо, суд вважає, що за таких обставин позивач фактично був позбавлений права самостійно залишити бойову техніку, особовий склад та покинути місце служби, попри закінчення строку дії контракту та видання наказу про його звільнення.

Таким чином, з огляду на зміст положень Інструкції №260 суд приходить до висновку, що позивачу має бути виплачене грошове забезпечення за період з 18.08.2017 по 12.09.2017 (за час здавання справ і обов'язків за посадою, що відповідає змісту ч.2 ст.24 Закону Про військовий обов'язок та військову службу і ст.9 Закону №2011).

Щодо зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 12.09.2017, суд зазначає наступне.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Законом України від 03.07.1991 №1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон №1282) визначено правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Статтею 2 Закону №1282- ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до ст.ст.4, 6 Закону №1282- ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Згідно ст.5 Закону №1282-ХІІ підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078).

Згідно з п.1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Відповідно до п.6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог діючих нормативно-правових актів, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 Конвенції, про захист прав людини і основоположних свобод, зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 Рішення).

Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Тобто, посилання відповідача на ту обставину, що Військова частина А1815 не є прибутковою установою, а відповідними бюджетами не було закладено асигнувань на індексацію грошового забезпечення судом до уваги не приймаються, відповідно позовні вимоги в цій частині належить задовольнити.

Щодо залишення позовної заяви без розгляду, суд звертає увагу, що вказане питання вирішувалось при відкритті провадження і ухвалою суду від 29.05.2018 позивачу поновлено строк звернення до суду у зв'язку з поважністю причин пропуску. Таким чином, питання пропущення позивачем строку звернення до суду повторному вирішенню не підлягає.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 належить задовольнити повністю.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (вул. Танкістів, смт.Гончарівське, Чернігівський район, Чернігівська область, 15558, і.к. 31978139511) до Військової частини А1815 (вул. Танкістів, смт.Гончарівське, Чернігівський район, Чернігівська область, 15558, код ЄДРПОУ 07880688) зобов'язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Зобов'язати Військову частину А1815 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 18.08.2017 по 12.09.2017 за час фактичного виконання обов'язків за посадою.

Зобов'язати Військову частину А1815 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 12.09.2017.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повне рішення суду складено 17 липня 2018 року.

Суддя Л.О. Житняк