Рішення № 75361998, 18.07.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 липня 2018 р. № 820/4526/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Білової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61085, код НОМЕР_1) до Харківського обласного військового комісаріату (вул. Коцарська, буд. 56, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 08166355), Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківського обласного військового комісаріату та Міністерства оборони України, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати п. 21 протоколу від 26.01.2018 № 9 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в частині розміру нарахування одноразової грошової допомоги.

- зобов'язати Харківський Обласний Військовий Комісаріат подати висновок за формою (додаток 13 затверджений Наказом Міністерства Оборони України від 14.08.2014 року № 530) з урахуванням раніше виплаченої суми та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України про виплату (доплату) ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги передбаченої пп.1 п. 6 Порядку затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2013 № 975 та ст. 16-2 ОСОБА_2 від 20.12.1991 №2011-ХІІ (в редакції ОСОБА_2 № 2004-УІІІ від 6 квітня 2017 року).

- зобов'язати Міністерство оборони вирішити питання про перерахунок та призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги передбаченої пп.1 п. 6 Порядку затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2013р № 975 та ст. 16-2 ОСОБА_2 від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (в редакції ОСОБА_2 № 2004-УІІІ від 6 квітня 2017 року), з урахуванням раніше виплаченої суми.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що не погоджується з рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум в частині нарахування (призначення) ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв’язку зі встановленням інвалідності в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності, яке визначено в пп. 1 п. 6 Порядку 975 та пп. б) п. 1 ст. 16-2 ОСОБА_2 від 20.12.1991 № 2011-ХІІ, в редакції ОСОБА_2 №2004-VІІІ від 6 квітня 2017 р. (пп. 4 п. 2 ст. 12 цього ОСОБА_2), вважає належним розмір допомоги в сумі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Від представника відповідача - Харківського обласного військового комісаріату – ОСОБА_3, через канцелярію суду надійшов письмовий відзив на позов, в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач діяв у відповідності до чинного законодавства на момент виникнення спірних правовідносин, враховуючи те, що законодавством чітко зазначено, що день встановлення групи інвалідності є днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, у зв’язку з чим відсутні у позивача підстави для повторного подання документів для виплати допомоги у розмірі, що і визначено в редакції ОСОБА_2, яка діяла на дату винесення рішення суду.

Також від представника відповідача - Міністерства оборони України – ОСОБА_4 через канцелярію суду надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач діяв у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством та на виконання судових рішень. Також представник відповідача зазначив, що згідно висновків суду позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги у 2015 році, через що одноразова грошова допомога була нарахована на підставі ОСОБА_2 України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, в редакції, що діяла на день встановлення позивачу інвалідності.

Представник позивача не погодився з відзивом на позов Харківського обласного військового комісаріату та надав відповідь на відзив, в якій в обґрунтування позову посилався те, що відповідачі, на думку представника позивача, при визначенні суми одноразової грошової допомоги мали застосовувати положення законодавства, чинного не на час встановлення інвалідності, а на час винесення спірного рішення.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 проходив строкову військову службу в прикордонних військах КДБ СРСР та приймав участь у бойових діях в Республіці Афганістан.

Згідно довідки МСЕК серія 10 ААВ № 644406 від 11.02.2014 р., у зв’язку з пораненням, контузією, що пов’язані з виконанням обов’язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії, позивачу встановлена ІІІ група інвалідності, а 01.03.2016 р. під час повторного огляду позивачу підвищена група інвалідності до ІІ групи (а.с.15).

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами звернень позивача для отримання одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням другої групи інвалідності та отриманням відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, останній звернувся до суду.

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 14.09.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017, по справі №642/3994/17 адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату, Міністерства Оборони України про визнання дії, бездіяльності та рішення протиправними та зобов’язання вчинення певних дій, щодо обчислення, призначення соціальних виплат та допомоги– задоволений. Визнано протиправним та скасовано п. 6 протоколу №72 від 07.07.2017р. рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум. Визнано протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей ОСОБА_1. Зобов’язано Харківський обласний військовий комісаріат повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з дотриманням вимог: ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р., та Наказу Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року. Зобов’язано Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно: ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та в Порядку, затвердженому Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р., Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року. (а.с. 16-21).

З інформації, що міститься на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень, вбачається, що зазначена постанова суду набрала законної сили 13.12.2017.

На виконання зазначеної постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 14.09.2017 Комісією Міністерства Оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (п. 21 протоколу засідання комісії №9 від 26.01.2018) прийнято рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності в сумі 275 600,00 грн.(а.с.10)

Представник позивача в позовній заяві підтверджує, що позивач отримав одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму.

У позовній заяві в обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача посилається на те, що ОСОБА_2 України “Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей” № 2004-VІІІ від 6 квітня 2017 року були внесені зміни до статті 16-2 ОСОБА_2 України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, відповідно до яких було збільшено розміри одноразової грошової допомоги. Тому, при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач повинен був керуватися ОСОБА_2 № 2004-VII від 06.04.2017.

Так, щодо доводів представника позивача стосовно того, що відповідач під час прийняття оскаржуваного рішення мав керуватись положеннями ОСОБА_2 України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в редакції від 06.04.2017, відповідно до норм статті 16-2 ОСОБА_2 України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, якими збільшено розміри одноразової грошової допомоги, суд зазначає наступне.

ОСОБА_2 України “Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців” від 04.07.2012 №5040-VI, який набрав чинності з 01.01.2014, статтю 16 ОСОБА_2 України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” викладено в новій редакції, відповідно до підпункту п.4 п.2 якої встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії: травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби, чи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

На виконання прийнятих змін до положень ст.16 ОСОБА_2 України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 25.12.13 №975, якою затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975), яка набрала законної сили 01.01.2014.

У абзаці 3 пункту 2 цієї постанови Кабінету Міністрів України № 975 встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до абз.3 п.3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Таким чином, законодавством України з питань призначення, виплати, перерахунку чи доплати, одноразової грошової допомоги військовослужбовцям та звільненим з військової служби особам встановлено, що день встановлення групи інвалідності є днем виникнення права на отримання одноразової допомоги, тому застосовуванню підлягає порядок, який діяв на дату встановлення первинної відповідної групи інвалідності, в тому числі при визначенні розміру одноразової грошової допомоги.

ОСОБА_2 України “Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей” від 06.04.2017 №2004-VII, були внесені зміни до статті 16-2 ОСОБА_2 України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, відповідно до яких було змінено категорії осіб, які мають право на отримання допомоги, та змінено розміри одноразової грошової допомоги.

Відповідно до п.2 ст.16-2 в редакції цього ОСОБА_2 визначено, що одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього ОСОБА_2 призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.2 Прикінцевих положень цього ОСОБА_2, встановлено, що дія цього ОСОБА_2 не поширюється на осіб, стосовно яких до набрання чинності цим ОСОБА_2 прийнято рішення про призначення та виплату їм одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності або які отримали замість зазначеної допомоги інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства.

Таким чином, з огляду на викладене, на позивача розповсюджується вимога про те, що допомога призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 цієї постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 (в редакції від 24.05.2017) встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до абз.3 п.3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико - соціальної експертної комісії.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на положення нової редакції ОСОБА_2 України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, законодавцем передбачено керуватися нормами законодавства, які діяли на момент встановлення позивачу інвалідності.

З аналізу наведених норм вбачається, що п.2 Перехідних положень ОСОБА_2 України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” врегульовано коло осіб, на яких розповсюджується дія ОСОБА_2, а не розмір одноразової грошової допомоги, що потребує відшкодування.

З огляду на викладене, розмір одноразової грошової допомоги, визначений ОСОБА_2 України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та Порядком №975, не застосовується до позивача, через те, що нормативно-правовими актами встановлені бланкетні норми щодо застосування тих редакцій ОСОБА_2 та постанови, які діяли на момент встановлення особі інвалідності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду від 27.02.2018 по справі №806/638/16.

Щодо посилань представника позивача на застосування практики Європейського Суду з прав людини в спірних правовідносинах, суд зазначає, що позовні вимоги заявлені позивачем підпадають під дію ст. 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності" і що їх можна вважати "майном" у зазначені цього положення. Питання полягає у тому, чи можуть вважатися майном у зазначенні цього положення твердження позивача про те, що він має право на певні суми виплат, і якщо так, чи є їх невиплата втручанням у право на мирне володіння майном. Водночас, суд зазначає, що друге речення першого пункту ст. 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності" дозволяє позбавити майна лише "на умовах, передбачених законом", а другий пункт зазначає, що держава має право здійснювати контроль за використанням майном шляхом введення в дію "законів".

Отже, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування.

Зазначена правова позиція, викладена в рішенні ЄСПЛ по справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26.06.2014 (за заявою №68385/10 та №71378/10).

Проте, в даному випадку неможливо стверджувати про наявність "законних сподівань", оскільки ОСОБА_2 України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” передбачено застосування тієї редакції, що діяла на момент встановлення інвалідності.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 16-2 ОСОБА_2 України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та п.2 Прикінцевих положень цього ОСОБА_2, в даному випадку відсутні правові підстави вважати, що у позивача виникло право на "законне сподівання", а саме: щодо отримання більшого розміру одноразової грошової допомоги, ніж він отримав раніше.

Суд зазначає, що Ленінським районним судом м. Харкова та Харківським апеляційний адміністративним судом були прийняті рішення по справі № 642/3994/17, датовані 14.09.2017 та 13.12.2017 відповідно, тобто в період дії ОСОБА_2 України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей” від 06.04.2017 №2004-VII, який набрав чинності з 07.05.2017.

При цьому позивач та його представник не оскаржували ані в апеляційному ані в касаційному прийняті судами рішення.

Враховуючи принципи верховенства права та офіційного з’ясування обставин у справі, вимоги щодо законності та обґрунтованості судового рішення, якими згідно зі ст. 2, 6, 9, 242 КАС України керувалися суди при розгляді справи № 642/3994/17, позивачу визначено належну суму одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», Порядку «Про призначення і виплату одноразової грошової допомоги…..», затвердженого постановою КМУ № 975 від 25 грудня 2013 р. та Наказу Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014, вказану у рішенні суду, яке набрало законної сили.

Крім того, представник позивача в обґрунтування позову зазначає, що позивач не належить до військовослужбовців строкової служби, а просить прирівняти його до військовослужбовців за термінологією ОСОБА_2 України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням змін, внесених ОСОБА_2 №2004-УІІІ від 06.04.2017, яким передбачено одноразову грошову допомогу у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму.

Суд не погоджується з зазначеним твердженням представника позивача відносно того, що дія ОСОБА_2 №2004-УІІІ від 06.04.2017 розповсюджується на позивача і йому одноразова грошова допомога повинна бути нарахована відповідно до п.п. б) п.1 ст. 16-2 ОСОБА_2 від 20.12.1991 №2011-ХІІ в редакції ОСОБА_2 2004-УІІІ від 06.04.2017, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, з огляду на попередні висновки суду щодо непоширення на позивача дії ОСОБА_2 2004-УІІІ від 06.04.2017, а також виходячи з того, що позивач проходив саме строкову військову службу у Збройних силах СРСР та був звільнений (демобілізований) зі строкової служби у запас у 1982 році.

Враховуючи вищевикладене, вбачається, що у разі застосування до позивача ОСОБА_2 №2004-УІІІ від 06.04.2017, розмір одноразової грошової допомоги позивачу повинен бути встановлений у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, як це передбачено підпунктом 3 п.6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 № 975 (в редакції від 24.05.2017, яка застосовується з 01.01.2017.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування п. 21 протоколу №9 від 26.01.2018 рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум є необґрунтованими. Таким чином, відсутні правові підстави щодо зобов'язання Харківського обласного військового комісаріату подати висновок, з урахуванням раніше виплаченої суми, та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів та зобов'язання Міністерства оборони України вирішити питання про перерахунок та призначення одноразової грошової допомоги, з урахуванням раніше виплаченої суми.

Отже, адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст. 139 КАС України, у разі відмови у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати з відповідача не присуджуються.

Керуючись ст.ст. 19, 241-247, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61085, код НОМЕР_1) до Харківського обласного військового комісаріату (вул. Коцарська, буд. 56, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 08166355), Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 18 липня 2018 року.

Суддя Білова О.В.