Рішення № 75361830, 18.07.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2942/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.;

за участі:

секретаря судового засідання - Кушкань Т.В.;

представника позивача - Хомича Р.В.;

представника відповідача - Бугаєнко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства «Одесаобленерго» до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкової вимоги від 06.02.2018 року № 12571-17, -

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство «Одесаобленерго» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, в якій просило скасувати податкову вимогу від 06.02.2018 року № 12571-17 про сплату податкового боргу із земельного податку з юридичних осіб у розмірі 1151,88 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

28.02.2018 року АТ «Одесаобленерго» було отримано податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 06.02.2018 року № 12571-17 з висновком про те, що станом на 05.02.2018 року сума податкового боргу із земельного податку з юридичних осіб становить 1151,88 грн. AT «Одесаобленерго» не погоджується з податковою вимогою Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 06.02.2018 року № 12571-17 та вважає, що вона належить до скасування, оскільки податковий борг у розмірі 1151,88 грн. є безпідставно визначеним внаслідок того факту, що податкове зобов'язання із земельного податку з юридичних осіб за грудень 2017 року у розмірі 1151,88 грн. було сплачено до закінчення граничного строку сплати податкового зобов'язання із земельного податку з юридичних осіб, визначеного п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України у порядку, передбаченому п.87.1 ст.87 Податкового кодексу України.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19.06.2018 року позовну заяву Акціонерного товариства «Одесаобленерго» до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкової вимоги від 06.02.2018 року № 12571-17 було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що позивачем самостійно визначено податкові зобов'язання за місцем реєстрації об'єкта оподаткування у Новоєлизаветівській сільській раді Ширяївського району за грудень 2017 року в сумі 600,61 грн., які уточнюючим розрахунком земельного податку від 02.03.2017 року № 9031942541 збільшено на 146,56 грн., у Саханській сільській раді Ширяївського району за грудень 2017 року в сумі 459,13 грн., які уточнюючим розрахунком від 02.03.2017 року № 9031924262 збільшено на 192,14 грн. Згідно з даними ІТС «Податковий блок» в ІКП AT «Одесаобленерго» із земельного податку з юридичних осіб по Новоєлизаветівській сільській раді Ширяївського району виник податковий борг у сумі 600,61 грн., через відсутність граничним терміном сплати коштів у січні 2018 року. Аналогічна ситуація щодо стану розрахунків AT «Одесаобленерго» із земельного податку з юридичних осіб по Саханській сільській раді Ширяївського району, де в ІКП обліковується податковий борг в сумі 551,27 грн. У зв'язку з наявністю у платника податків податкового боргу із земельного податку з юридичних осіб на загальну суму 1151,88 грн. ГУ ДФС в Одеській області сформовано та надіслано AT «Одесаобленерго» податкову вимогу від 06.02.2018 року № 12571-17.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Одесаобленерго» зареєстроване та перебуває на обліку в Одеському управлінні Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби як платник податків з 16.11.1995 року за № 2473.

Акціонерне товариство «Одесаобленерго» 31.01.2017 року подало до відповідних контролюючих органів за місцем знаходження земельних ділянок декларації з плати за землю за 2017 рік з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями: до Лиманської ОДПІ ГУ ДФС (Ширяївське відділення) було подано декларацію з плати за землю за 2017 рік за земельні ділянки, які розташовані на території Новоєлизаветівської с/p Ширяївського району Одеської області та визначено розмір щомісячного податкового зобов'язання, зокрема за грудень 2017 року у сумі 600,61 грн.; до Комінтернівської ОДПІ ГУ ДФС (Ширяївське відділення) було подано декларацію з плати за землю за 2017 рік за земельні ділянки, які розташовані на території Саханської с/p Ширяївського району Одеської області та визначено розмір щомісячного податкового зобов'язання, зокрема за грудень 2017 року у сумі 551,27 грн.

Акціонерне товариство «Одесаобленерго» 12.01.2018 року в межах строку на оплату податкового зобов'язання щодо плати за землю сплатило суми податкового зобов'язання, що підтверджується платіжними дорученнями № 10118072 від 12.01.2018 року на суму 600,61 грн. (призначення платежу: земельний податок з юридичних осіб за грудень 2017 року Новоєлизаветівська с/р), № 10118068 від 12.01.2018 року на суму 551,27 грн. (призначення платежу: земельний податок з юридичних осіб за грудень 2017 року Саханська с/р).

06.02.2018 року Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області сформувало та надіслало AT «Одесаобленерго» податкову вимогу № 12571-17 з висновком, що станом на 05.02.2018 року сума податкового боргу із земельного податку з юридичних осіб становить 1151,88 грн., а також вимагало терміново сплатити суму податкового боргу.

Не погоджуючись з вимогою від 06.02.2018 року № 12571-17 Акціонерне товариство «Одесаобленерго» 07.03.2018 року подало скаргу до Державної фіскальної служби України.

Державна фіскальна служба України 14.05.2018 року прийняла рішення № 16188/6/99-99-17-05-15 про результати розгляду скарги, яким податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 06.02.2018 року № 12571-17 залишила без змін, а скаргу без задоволення.

АТ «Одесаобленерго» листом № 101/03/03-950 від 14.02.2018 року звернулося до Державної фіскальної служби України з проханням скасувати недоїмку за грудень 2017 року, оскільки податкове зобов'язання було сплачено своєчасно і у повному обсязі.

Державна фіскальна служба України листом № 9538/6/99-99-12-02-03-15 від 19.03.2018 року повідомила АТ «Одесаобленерго», що податкові зобов'язання з плати за землю за грудень 2017 року були сплачені платником податків в межах граничного строку, але були зараховані «як надміру сплачені» на бюджетні рахунки новоутворених ОТГ, з огляду на що рекомендувала звернутися до контролюючих органів за місцезнаходження таких ділянок щодо зарахування «надміру сплачених» коштів в погашення «податкового боргу за грудень 2017 року».

АТ «Одесаобленерго» листами від 06.04.2018 року № 101/03/03-2249 та № 101/03/03-2246 звернулося до відповідних контролюючих органів за місцезнаходженням земельних ділянок щодо проведення відповідних дій з метою усунення виниклих розбіжностей, однак відповіді не отримало.

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши законність дій та рішень відповідача, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Згідно з п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п.286.2 ст.286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно з пп.10.1.1 п.10.1 ст.10 Податкового кодексу України до місцевих податків належить податок на майно.

Відповідно до пп.265.1.3 п.265.1 ст.265 Податкового кодексу України податок на майно складається з плати за землю.

Згідно з п.10.5 ст.10 Податкового кодексу України зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.78 Бюджетного кодексу України казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється органами Казначейства України відповідно до статті 43 цього Кодексу. Казначейство України веде облік усіх надходжень, що належать місцевим бюджетам, та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, погодженим з відповідними місцевими фінансовими органами, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Згідно з ч.5 ст.78 Бюджетного кодексу України податки і збори та інші доходи місцевого бюджету визнаються зарахованими до місцевого бюджету з дня зарахування відповідно на єдиний казначейський рахунок та рахунки, відкриті в установах банків державного сектору згідно з частиною другою цієї статті, і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до місцевих бюджетів податків і зборів та інших доходів місцевих бюджетів відповідно до законодавства.

Суд встановив, що станом на дату здійснення вказаної оплати податкового зобов'язання з плати за землю територіальні громади Новоєлизаветівської сільської ради та Саханської сільської ради на підставі Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад» увійшли до складу новоутвореного об'єднання територіальних громад (ОТГ) - ОТГ с. Знам'янка та ОТГ смт. Цебрикове. Внаслідок об'єднання вказаних територіальних громад та створення нових ОТГ відповідно до приписів Бюджетного кодексу України Державною казначейською службою України 02.01.2018 року були закриті бюджетні рахунки Новоєлизаветівської та Саханської сільських рад та відкритий новий бюджетний рахунок ОТГ с. Знам'янка та ОТГ смт. Цебрикове, на який і було сплачено позивачем плату за землю за грудень 2017 року.

Позивач вказує, що станом на дату оплати вказаного узгодженого податкового зобов'язання з плати за землю за грудень 2017 року (12.01.2018 року) за земельні ділянки, які розміщені на території Новоєлизаветівської та Саханської сільських рад, АТ «Одесаобленерго» не мало можливості сплатити його на бюджетні рахунки вказаних сільських рад з огляду на їх закриття внаслідок об'єднання в нові територіальні громади та відкриття нових бюджетних рахунків відповідних ОТГ.

Вказані обставини про зміну бюджетних рахунків 02.01.2018 року зазначених територіальних громад підтверджуються листом Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області від 06.03.2018 року № 06-08/316-1724.

За таких обставин, на думку суду, позивач правомірно та обґрунтовано, в межах встановленого строку здійснив 12.01.2018 року оплату узгодженої суми податкового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб за грудень 2017 року по Новоєлизаветівській с/р та Саханській с/р на нові бюджетні рахунки ОТГ, що підтверджується платіжними дорученнями № 10118072 від 12.01.2018 року на суму 600,61 грн. та № 10118068 від 12.01.2018 року на суму 551,27 грн.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Згідно з п.п.59.3-59.5 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Таким чином, суд прийшов до висновку, що у відповідача були відсутні підстави для прийняття податкової вимоги від 06.02.2018 року № 12571-17 про необхідність сплатити позивачу податковий борг із земельного податку з юридичних осіб за грудень 2017 року у розмірі 1151,88 грн.

З урахуванням зазначеного, податкова вимога від 06.02.2018 року № 12571-17 належить до скасування.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Під час розгляду справи відповідач не надав доказів, які спростовують встановлені вище факти.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства «Одесаобленерго» (вул. М. Боровського, 28 «Б», м. Одеса, 65031, ідентифікаційний код 00131713) до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, ідентифікаційний код 39398646) про скасування податкової вимоги від 06.02.2018 року № 12571-17 - задовольнити.

2. Скасувати податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 06.02.2018 року № 12571-17.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) на користь Акціонерного товариства «Одесаобленерго» (код ЄДРПОУ 00131713) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762,00 грн.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Повний текст рішення складено 18 липня 2018 року.

Суддя М.М. Кравченко